§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції

Теорія права і держави входить у систему юриспруденції, об'єднаної також загальною назвою — правознавство. Відповідно до класифікації юридичних наук вона відноситься до теоретико-історичних наук разом з історією права і держави та історією політичних і правових вчень (істо­рією вчень про державу і право).

Історія права і держави вивчає процес історичного розвитку дер­жавно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному по­рядку, тобто застосовує переважно історико-порівняльний метод. Теорія Права і держави досліджує розвиток права і держави в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані з історії права і держави використовуються теорі­єю права і держави для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку права і держави різних народів у конкретні історичні періоди.

Історія правових вчень (вчень про державу і право) досліджує і висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про дер­жаву і право. Історично закономірний процес нагромадження людьми уявлень про державно-правові явища відображається у вченнях, теорі­ях, ідеях мислителів різних народів світу (Арістотеля, Монтеск'є, Рус­со, Кантата ін.). Теорія права і держави вивчає результати їх пошуків у вигляді узагальнень і відіграє істотну роль як одна з найважливіших передумов удосконалення теоретичних розробок проблем права і дер­жави. Історія правових вчень ніби виступає історичною частиною теорії права і держави. Вона постачає матеріал про історичне формування понятійного апарату теорії. Наприклад, коли теорія права і держави до­сліджує проблему державного суверенітету (поняття, види, ознаки), вона звертається до історії правових вчень, у якій черпає відомості про те, хто_; коли та в зв'язку з чим уперше розробив поняття державного суверенітету (французький мислитель Жан Боден, XVI століття, з ме­тою обґрунтування абсолютної монархії).

Місце теорії права і держави, як відносно самостійної науки в системі юридичних наук, визначається тим, що вона є:

І)узагальнюючою загальнотеоретичною наукою стосовно ін­ших юридичних наук і юридичної практики: поєднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотео­ретичних узагальнень. Усі галузеві юридичні науки — емпіричні. Це означає, що усі вони базуються на фактах, тобто на даних або явищах, що спостерігаються і піддаються перевірці. Завдання теорії права і дер­жави полягає в тому, щоб привести в систему, витлумачити й узагаль­нити факти державно-правової дійсності. Вона вносить порядок і смисл у набір фактів, установлює належні взаємозв'язки між ними і виводить з них певні узагальнення.

Галузеві юридичні науки орієнтуються лише на один з аспектів ви­вчення права і держави (кримінально-правовий, цивільно-правовий, адміністративно-правовий і т. д.), мають власну теоретичну, логічну, емпіричну основу з різним рівнем розвитку її предмета. Теорію права і держави відрізняє узагальнюючий, об'єднуючий і цілісний підхід, що враховує результати досліджень інших наук для вироблення найбільш відповідної позиції в опису, аналізу і поясненню «правових даних». При цьому теорія права і держави не підмінює теорію галузевих юридичних

Слід дати адекватну назву навчальній дисципліні — «історія правових вчень», подолати розрив між назвою науки (історія політичних.і правових вчень— 12.00.01 відповідно до класифікації наук, визначених ВАКом) і навчальної дисципліни (історія вчень про державу і право), відокремити дану юридичну науку від політології (історії політичних вчень).

наук і не розчиняється в ній. Кожна галузева юридична наука досліджує закономірності і тенденції розвитку власного предмета. Сфера теорети­чних узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, ніж у теорії права і держави. Так, теорія права і держави вивчає не кримі­нально-правові злочини (як дисципліна кримінального права), не цивіль­но-правові правопорушення (як дисципліна цивільного права) тощо, а правопорушення в узагальненому вигляді, враховує загальне й особ­ливе, що притаманне усім видам правопорушень, синтезує їх. Найбільш адекватною назвою цієї науки і навчальної дисципліни є «загальна тео­рія права і держави».

У межах теорії права і держави відбувається інтегрування (п і д су м о в у в ан н я) знань, отриманих галузевими і спеціаль­ними юридичними науками, а також загальнотеоретичних даних, здобу­тих при вивченні юридичної практики. Практика надає теорії емпіричні факти, що служать матеріалом для теоретичних узагальнень. Практи­кою перевіряються висновки науки. Таким чином, теорія права і дер­жави виступає як систематизований підсумок знань, накопичених окремими юридичними науками і юридичною практикою, сприймає наукові теоретико-правові положення з метою власного удосконален­ня і розвитку;

2) методологічною, базовою наукою стосовно інших юридичних наук: досліджує (описує, аналізує, пояснює) основні і загальні законо­мірності розвитку права і держави; виробляє загальні методи і прин­ципи пізнання, категорії і поняття, на які спираються інші юридичні науки. її висновки, загальнотеоретичні положення є основою для ви­рішення спеціальних питань галузевих наук. Вона сприяє збагаченню юридичних наук, оскільки переносить досвід однієї в іншу. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями теорії права і держави. Так, модель правового статусу підозрюваного (дисципліна кримінального процесу) базується на за­гальнотеоретичній моделі правового статусу особи.

Завдяки теорії права і держави забезпечується цілісність наукових уявлень і єдність категоріального апарату в усіх юридичних науках. Основні державно-правові категорії понятійного апарату науки теорії права і держави є загальними для всієї юридичної науки. Теорія права і держави використовує терміни галузевих наук і одночасно охоче ді­литься з іншими науками виробленими «власними» категоріями. У вза­єминах теорії права і держави та галузевих юридичних наук існує своє­рідна рівноправність, що полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей права і держави.

Схематично взаємини теорії права і держави з неюридичними і юри­дичними науками можна зобразити так:

Галузеві юридичні науки

Філософія і права ....	Соціологія права	Теорія регулюван­ня економіч­них відносин	Політологія права	Правова психологія	Правова, культура
Філософія	Соціологія	Економічна теорія	Політологія	Соціальна психологія	Культуро­логія

Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ