§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу

Усередині глобальної закономірності розвитку первіснообщинного ладу на стадії переходу до держави виникли розбіжності, що дозволя­ють говорити про внутрішньоглобальні закономірності і випадковості в первісному походженні певних держав або їх груп. Простежимо їх на прикладах держав Європи й Азії.

Основні шляхи первісного виникнення держав:

європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);

східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).

На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку з формуванням "приватної⁷власності на землю, худобу, рабів, а основною функцією — економічне регулювання і. за­хист приватної власності. У результаті розкладу общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористу­вання при збереженні державної власності (Спарта). Найбільш класич­ними вважаються три форми виникнення держави: афінська, рим­ська, германська^,.

Афінська. Появу держави в Афінах нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо з внутрі­шніх класово-економічних приватновласницьких протиріч, що розви­нулися в надрах родоплемінного суспільства,

Римська. У Давньому Римі .процес утворення держави в,основному був таким самим, як і в Афінах, тільки супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого, населення) проти, привілеїв патриціїв .(римської родової знаті). Плебеї — особисто вільні, не пов'язані з римським ро­дом, мали торговельне і промислове багатство. Боротьбою, дроти патри­ціїв за владу вони прискорили розклад родоплемінного, устрою, та утво­рення держави.

Давньогерманська. Утворення держави, у древніх германців було прискорено завоюванням варварами значних територій Римської імпе­рії. Родова організація виявилася не здатною управляти завойованими територіями: «Виникла потреба в руйнуванні!рабовласницьких порядків і побудові прафеодальних (або ранньофеодальних) держав, які запозичили структуру влади і право Римської імперії, «прийняли християнство і пристосували їх до укладу життя німецьких племен, що розвивався.

Шляхом,виникнення прафеодальних держав з первісного ладу йшов і розвиток держав на території Європи (Ірландія), у Стародавній (Київ­ської) Русі, в Азії, арабів тощо. У Київській Русі формування ран­ньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князю­вання варягів.

Східний, азіатський, шлях виникнення держави характерний для ряду країн Стародавнього Сходу, Азії, Африки, Південної Америки, Океанії. Його відмінність від європейського полягає в тому, що функ­ція економічного регулювання і захисту приватної власності немала великого значення,"основною, була управлінська функція держави. При­чиною цього стали природно-кліматичні умови, що не сприяли розвитку приватної власності. Перші держави виникли в зонах поливного земле­робства ще в епоху бронзи. Проведення великих суспільних робіт по будівництву каналів та інших іригаційних споруд потребувало збережен­ня сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на зем­лю. Поступово суспільна власність перетворилася в державну: держава привласнювала додатковий продукт, стягуючи натуральну ренту. Прива­тна власність не набула істотного значення, оскільки використовувалася праця общинників.

Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхід­ність їх надійного захисту створювали природну основу для самостійної публічної влади. Основою її стала родоплемінна знать — общинне «чиновництво», що виступало організатором виробництва і виконувало адміністративні, владно-управлінські функції. Ця особлива група поса­дових осіб формувала апарат державної влади, піо панував "над підда­ними, використовуючи примусові методи.

Східні держави — дейпотичні монархії не мали чітко вираженої класової диференціації. Тут держава стала і організатором виробництва, і правителем над членами громади, їх визискувачем. Родоплемінна знать привласнювала не самі засоби виробництва, а управління ними: Маючи у" власному розпорядженні певні матеріальні блага вона втрачала їх ра­зом із втратою посади. Значення приватної власності, що займала певне місце, в країнах Стародавнього Сходу, було невеликим: Раби; як прави­ло; були;влаеніс'тю держави або церкви, але не приватних осіб.

Особлива роль була відведена божественному освяченню влади. Родова знать прагнула зберегти своє становище і владу як такі, що дані БогОм. Правитель був носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так йшов'процес сакралізації влади — оголошення її священ­ною, непорушною, недоторканною.

Особливості первісного виникнення держав східного, азіатського, типу можна подати в узагальненому вигляді:

1) основу економічних відносин становила державна форма влас­ності;

2) приватна власність не мала вирішального впливу на економіку;

3) державна влада носила деспотичний характер (на чолі — правитель-деспот)

4) управлінські функції виконував могутній чиновницький апарат, сформований з родоплемінної знаті;

5) значну частину державного апарату становила спеціальна бюро­кратія для збирання податків з величезної і комплексної системи зрошення;

6) відбулася сакралізація (освячення) влади, що призвела до застою і нерухомості в суспільстві; яке протягом сторіч не розвивалося (не знало сходження по лінії: рабовласництво, феодалізм, капіталізм); Наприклад незважаючи на те, що держава в Китаї утворилося задовго до європейських держав (Греції і Риму), його суспільство не зазнало змін, окрім зміни царюючих династій, аж до початку ,ХХ століття.

Утворення;кожної держави залежить від комплексу причин — еко­номічних, політичних, соціально-культурних, внутрішніх і зовнішніх. Вони!визначають внутрішньоглобальні закономірності і випадковості виникнення, та розвитку держав у, народів світу.