§ 3. Закономірності та випадковості походження держави

Закономірності походження держави - об’ективно існуючі по­вторювані усталені реальні взаємозв’язки буття і свідомості (необхід­ності), що визначають хід становлення держави через її юридично зна­чимі явища (Повинно відбутися так, а не інакше).

Такі закономірності можна диференціювати за масштабом на загольно-глобальні і внутрішньо глобальні.

Закономірності загального, глобального масштабу, що викликали появу в надрах первіснообщинного ладу елементів майбутньої держав­ності:

Глобальні закономірності	Характер закономірностей
• поява надлишкового продукту в матеріальному ви­робництві, як основи саморозвитку економіки	матеріальний
• відокремлення окремої людини від общини .(роду), набуття нею якостей автономної особи	гуманітарний
• формування в суспільстві нормативних засад — регуляторів поведінки з метою узгодження супере­чних один одному інтересів соціальних суб'єктів,' примусу сторін до пошуку компромісів, домовлено­стей та інших мирних форм улагодження конфлік-' тів і підтримки порядку	нормативно-регулятивний (упорядковуючий)
•розшарування суспільства на соціально неоднорі­дні групи (класи) і необхідність придушення опору з боку підвладних груп	соціально-класовий
'організація захисту території і ведення воєн як оборонних, так і загарбницьких	зовнішньо-оборонний
• політизація суспільних відносин — суспільна вла­да стає способом панування певної соціальної групи (класу) над іншими	політичний

Окрім загальних (глобальних і внутрішньаглобальних) закономірно­стей, помітну роль у виникненні держави відіграють випадковості, що фіксують особливий характер причинної залежності. У результаті з без­лічі можливостей реалізується найменш ймовірна. Коли держава перебу­ває на роздоріжжі, постає перед розмаїтістю вибору варіанта майбутнього розвитку, нерідко випадковість захоплює його в ту чи іншу сторону. Наприклад, у процесі розвитку римської держави випадкові причини акти­візували її правотворчу діяльність. Роль випадків може бути не лише конструктивною (шлях зміцнення), але й деструктивною (сповзання до стану розпаду і хаосу). Випадки – цe споконвічно малі величини за своїми масштабами, що можуть мати грандіозні наслідки. Накладаючись на закономірності, вони збігаються з динамічними якостями системи держави (як; утім, і будь-якої системи) і стають для неї доленосними.

§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві

У далеку давнину держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством, що поетапно являло собою. (закономірності становлення);

— праобщину (первісне людське стадо — становлення первісного суспільства),

— родову общину (зріле первісне суспільство),

— селянську общину (первісне суспільство на стадії розкладу, становлення державності).

Община — універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (чи проходять) усі народи світу. В період існування праобщини закінчився, біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з метою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи,, побудовані на кровнородинних зв'язках, з владою ватажка. Це стало засадою соціальної організованості, що знайшла свій розвиток в період родової общини, завдяки колективізму у виробництві і споживанні. Оскільки знаряддя праці були примітивними, а продуктивність праці низькою, родова гро­мада користувалася всім спільно — мала загальну власність і рівномі­рний поділ засобів до життя (поділ порівно):

Залежно від засобів господарювання у розвитку первісного суспі­льства можна виділити два періоди (вони ж — внутрішньоглобальні закономірності матеріального характеру);

1) невиробляючої економіки (такої, що привласнює; збірної) — одержання готових продуктів шляхом збирання плодів, полювання, рибного лову.

Провідну роль у родовій общині відігравала жінка: зби­рала плоди, піклувалася про дітей і господарювала. Спорідненість до­тримувалася по материнській лінії (груповий шлюб). Роди поєднували­ся в племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду. Це етап матріархату,

2)виробляючої економіки — одержання продуктів у результаті розвитку землеробства, скотарства, металообробки, залучення військовополонених як робочої сили з метою вилучення додаткового продук­ту, поява товарообміну і т. д. Її розвиток стимулювали три великих суспільних поділи праці: виділення скотарства, як відособленої сфери суспільної діяльності;

поява групи людей (купки посередницькій міси). З появою патріархальної сім'ї (парний шлюб) спорідненість ведеться по батьківській, а не по материнській лінії; май­но передається в спадщину від батька до сина; розширюється перелік майна, що визнавалося приватною власністю сім'ї. Інтереси, патріарха­льних сімей уже не цілком збігаються з інтересами роду. Виникає селянська община. Це етап патріархату.

Наявність надлишкового продукту дозволило набути деяким сім'ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, створити запа­си товарів, стати власниками відособлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті воєн. Розвивалася соціальна неоднорід­ність суспільства. Майнова нерівність (спочатку — міжродова, а потім внутрішньо родова) спричинила класове розшарування і зміни в управ­лінні суспільством. / Публічна влада в первісному суспільстві здійснювалася через суспільне самоврядування, що зазнало "змін на різних етапах його розвитку (ці зміни — внутрішньоглобальні закономірності соціально-класового характеру).

І. Публічна влада — суспільне с а м о в р я дув а н н я— періоду зрілого первісного суспільства (базується на спільності інте­ресів, виробництва і споживання членів роду) має такі ознаки:

1) існувала лише в межах роду, виражала його волю, визначала сфе­ру діяльності і грунтувалася на кровних зв'язках;

2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися (загальноколективний інтерес набув значення владного інтересу, відбувалося колективне його досяг­нення);

3) органами самоврядування виступали збори всіх членів роду (чо­ловіків і жінок) і старійшини, що обираються ними;

.4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; суспільними справами вважалися такі: вирішувати спо­ри між членами роду; викорінювати порушення традицій, ритуалів, зви­чаїв; карати злодіїв і убивць;