§ 3. Загальні закономірності виникнення права

Закономірності виникнення права — об'єктивно існуючі повто­рювані істотні зв'язки буття і свідомості, що визначають хід становлен­ня права через глибинні процеси правової комунікації (взаємин) суспі­льства і людини.

Закономірності загального, глобального масштабу формування права як елемента нормативного соціального регулювання в пе­ріод розвитку первіснообщинного ладу:

• поява норм-звичаїв (мононорм) як нормативного соціального ре­гулятора з метою примирення конфліктуючих сторін — внутрішньородових і міжродових;

• «розщеплення» мононорм на заборони, дозволи та зобов'язання як мінімальні соціальні засоби, призначені для досягнення суспільних і особистих цілей;

• перетворення заборон, що займають найбільшу питому вагу серед засобів соціального регулювання, у норми з консервативним змістом, спрямовані на охорону сформованих порядків ] відносин, фіксування привілеїв;

• підвищення питомої ваги позитивних зобов 'язань, формування їх імперативного характеру, становлення їх як носіїв владних повелінь;

• оформлення самостійного значення дозволів — провісників су­б'єктивних прав, їх поступове зростання з розвитком товарно-грошо­вих відносин, появою приватної власності, набуттям людиною статусу автономної особистості;

• втілення дозволів і зобов 'язань у договірних відносинах, сторона­ми в яких виступають спочатку сім'ї, племена, а потім індивіди;

• диференціація дозволів на владно-імперативні (першооснова публічного права), коли держава і її органи стають носіями владних функцій, і автономні, коли автономна особа набуває міру соціальної свободи (першооснова приватного права);

• зростання вимог до забезпечення реалізації автономних дозволів, гарантій і форм їх захисту, необхідності закріплення і забезпечення сво­боди власності, що дало можливість приватному праву набути високого статусу з самого початку державності;

• набуття нормативними регуляторами суспільних відносин харак­теру писаного права: своєрідна правова матерія набула конкретної форми.

Процес виникнення права і держави відбувався при їх взаєм­ному впливі один на одного і був викликаний такими причинами-закономірного характеру:

(1) якісною реорганізацією виробництва і соціально-духовного життя суспільства — ускладненням економічних відносин, чому сприяла наяв­ність приватної власності; розподілом праці; розвитком товарного виро­бництва і обігу; усвідомленням необхідності закріплення економічного* статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих, економічних зв'язків, умов для економічної самостійності;

(2) відокремленням особи як учасника суспільних відносин з дома­ганням автономності власного існування (соціальної свободи). Не мо­жна шукати право там, де немає поділу колективу (роду, племені) щ окремих суб'єктів, де індивід як біолого-психологічна істота не відокрем­лена як соціальна особистість, котра усвідомлює можливості (свободи), які утворюються в процесі розвитку суспільства;

(3) формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, здатний виконати завдання забезпечення функ­ціонування суспільства як цілісного організму більш високого порядку, ніж первісне суспільство:

а) обмежити конфлікти між родами і запобігти кровній помсті, що носила винищувальний характер, шляхом договорів примирення, які укладалися спочатку за допомогою народних зборів, жреців, старій­шин (договірне право);

б) підтримувати в суспільстві порядок і стабільність в умовах поглиблення і загострення соціальних протиріч і конфліктів;

в) закріпити і забезпечувати індивідуальну свободу автономної осо­би, ґрунтуючись на розрізненні прав і обов'язків у результаті усвідом­лення того, що свобода поведінки особи повинна бути обмежена в інте­ресах іншої особи чи суспільства;

г) закріпити організацію і забезпечити функціонування інституту публічної влади, що здобуває якості політичного панування або дер­жавної влади, здатної встановлювати юридичні норми і проводити їх у життя.

Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу — нормам-звичаям. Цю роль узяло на себе право, що формувалося: правова нормативність стала одним з елемен­тів загальної нормативності, властивої суспільству як соціальній системі. Визначальною рисою права стала державна примусовість.

Закономірності виникнення права визначили шляхи його форму­вання: санкціонування державою звичаїв; створення правових норм судовими органами (судові прецеденти), встановлення норм права дер­жавою у вигляді нормативно-правових акти, та ін..