§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин

Правосуб'єктність — соціально-юридична властивість особи, що має дві сторони:— соціальну і юридичну. Соціальна сторона! виража­ється в тому, що правосуб'єктність — закономірний результат суспіль­ного розвитку, існуючих у ньому соціальних зв'язків; визнання Потреб і інтересів особи самим суспільством. Юридична сторона виявляється у формальній, юридичній, фіксації ознак суб'єкта права.

Правосуб'єктність — загальна, абстрактна здатність особи мати і здійснювати безпосередньо або через свого представника суб'єктивні права і юридичні обов'язки, тобто бути індивідуальним або колективним суб'єктом права, брати участь у правовідносинах. Суб'єкти правовід­носин— суб'єкти права, або особи, що мають правосуб'єктність. Ви­рази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність», збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.

Не слід ототожнювати правосуб'єктність як властивість особи, що виражається в її потенційній, абстрактній можливості мати права (тобто володіти «правом на право»), бути готовою до їх здійснення, і самі ці права, носієм яких є особа саме в силу цих властивостей. Правосуб'є­ктність — це самостійна правова категорія, що існує поряд із пра­вами і обов 'язками. Вона свідчить про правову здатність особи бути носієм цих прав і обов'язків, тобто правосуб'єктність — не кількісне вираження Прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами, а передумова, здатність здобувати і здійсню­вати суб'єктивні права. '

Суб'єктивні права виникають на основі правосуб'єктносТі та означа­ють можливість і міру певної поведінки особи. Зміст правосуб'єктності (набір суб'єктивних прав) у кожної особи може бути різним, але сама правосуб'єктність в усіх однакова. Суб'єктів права можна порівнюва-

ти щодо кола їх прав і обов'язків, а не їх правосуб'єктності, оскільки суб'єктивне право — не підстава, а наслідок правосуб'єктності. Мо­мент переходу правосуб'єктності в суб'єктивне право настає з появи юридичного факту.

Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти права повинні пройти два етапи наділення юридичними властивостями:

1) здобути властивості суб'єктів права як потенційних суб'єктів (уча­сників) конкретних правовідносин — вступити у загальні від­носини правосуб'єктності з усіма іншими суб'єктами, що перебу­вають під юрисдикцією даної держави — через відповідність певним правовим вимогам про правосуб'єктність: а) розуміти зміст існуючих у суспільстві правових норм; б) оцінювати їх соціальну значущість; в) бу­ти адресатом передбачених правовими нормами суб'єктивних прав і обов'язків; г) мати право своїми діями здобувати ці права і обов'язки; д) бути здатним самостійно реалізовувати свої суб'єктивні права і обо­в'язки, а також своїми діями породжувати нові права і обов'язки;

2) знайти додаткові властивості юридичного характеру в конкретній юридично значущій ситуації — вступити у конкретні відно­сини правосуб'єктності — через: а) наділення конкретними суб'єк­тивними правами і юридичними обов'язками, які визначають власне правові Зв'язки, відносини між суб'єктами, встановлені правовими нормами; б) індивідуалізовані дії відповідно до суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів як учасників конкретних правових відносин (матеріальних і процесуальних).