2. Технічні та техніко-юридичні норми

Технічні норми — правила, що вказують на найбільш економг й екологічно нешкідливі методи, прийоми і способи впливу людей > матеріальний світ, їх роботу з технічними і природними об'єктами. Г кше: це правила доцільного поводження з предметами природи, зна" ддями праці і різними технічними засобами.

Технічні норми посідають своєрідне місце в системі соціально регулювання, зумовлене тим, що вони регулюють відносини між лю ми і природою, технікою (людина і комп'ютер, людина і знаряддя пр людина і виробництво), тоді як соціальні норми — відносини між лю ми і їх об'єднаннями.

Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385

Технічні норми засновані на пізнанні законів природи, особливостей технічних об'єктів (знарядь виробництва та інших) і являють собою специфічну мову спілкування людини з матеріальними об'єктами. Не­додержання технічних норм, як біологічних, медичних та інших, при­зводить до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії лю­дини (каліцтва, травми, хвороби). Так, невиконання вимоги медичної установи користуватися одноразовими шприцами може призвести до інфікування людини СНІДом, а порушення правил роботи на електро­нно-обчислювальній машині не дасть потрібного результату.

Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регулюють вони поведінку людей чи ні, то їх можна визначити як суто технічні і протиставити соціальним нормам, тобто чисто технічні норми як абс­тракція, відволікання від суспільних відносин, мають таке ж значення, як правила математики й інших несоціальних утворень. Наприклад, правила поводження з комп'ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками і т. д. Як тільки технічні норми стикаються з поведін­кою людей і люди починають погоджувати свої вчинки з технічними вимогами, тобто як тільки технічні правила стають загальними пра­вилами поведінки (нормами), вони здобувають соціальне значення. Наприклад, правила гігієни — технічні норми, що мають соціальне зна­чення. Або інший приклад: технічними нормами є різні правила, що уста­новлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їх якості. Ці тех­нічні правила розраховані на відносини суб'єктів (колективів-) до них у процесі створення продукції (товарів) і в сфері обміну, тому вони ма­ють соціальний характер.

Загальне в технічних і соціальних нормах — їх зв'язок з діяльністю людини. Розходження технічних і соціальних норм — в об'єктах і мето­дах регулювання.

Ознаки соціально-технічних норм:

• зумовленість законами природи і техніки;

• невиразність соціального характеру (не є чисто соціальними);

• невиразність заходів суспільного забезпечення (правових, мораль­них та інших санкцій);

• винятковість використання.

Ряд технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і управлін­ській сферах і здобули соціальне значення, набувають правової сили, тобто стають техніко-юридичними з ознаками обов'язковості і забезпе­чення державними заходами, аж до примусу. При цьому вони не втра­чають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токси них речовин, поводження зі зброєю та ін.

До технічних норм (нормативів) належать:

1. Будівельні норми та правила: державні, відомчі, регіональні.

2. Державні стандарти — норми зі стандартизації,

3. Технічні норми виробництва будь-якої продукції.

4. Санітарні норми та правила.

5. Норми-інструкції з експлуатації машин і механізмів.

6. Норми витрат сировини, палива, електроенергії та ін. Соціально-технічні норми стають техніко-юридичними двом

способами:

1) коли держава через відповідні уповноважені органи формуц: зміст соціально-технічних норм, додержання яких визнається щ; дично обов 'язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адмініс рації України про запровадження форми податкової декларації і поряд її заповнення і подання або інструкція з додержання технічних прав працівниками атомної електростанції. Вони (наказ і інструкція) містя соціально-технічні норми, що мають формально-обов'язковий характв| для адресата і охороняються державою. Інструкція до електробрйті} такого характеру не має;

2) коли держава встановлює відповідальність за порушення буД^ яких соціально-технічних правил (диспозицій), але не формулює і а здійснює відсилання до інструкцій чи до інших актів, у яких мі тяться такі правила. При цьому соціально-технічні правила можу мінятися, а встановлена відповідальність за їх порушення залишати незмінною. Так, ст. 273 КК України передбачає кримінальну відповіД' льність за порушення правил безпеки на вибухонебезпечн" підприємствах і у вибухонебезпечних цехах; ст. 108 Кодексу про ад*¹ ністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідай ність за грубе порушення механізаторами правил технічно; експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільсьг господарських машин, правил техніки безпеки під ч їх експлуатації. Самі правила безпеки в зазначених статтях не наводяї ся, а йде відсилання до них, тобто норми викладаються бланкетн способом.

Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціал ним, оскільки усі без винятку правові норми адресовані людям, ре люють відносини лише між особами, групами, суспільством і дер ' вою (але не відносини між особою і річчю або явищем природ; і в цьому сенсі вони є соціальними. їх іноді називають підвидом, сй альних норм або соціальними нормами зг технічним змістом. ТаЩЇ