§ 14. Норма-припис

Норма-припис — це цільне, логічно і граматично вивершене імпе­ративне правове судження (веління) загального характеру, формально закріплене в тексті нормативно-правового акта.

Правовий припис є первинним елементом нормативно-правових (правотворчих) актів і звичайно складається з двох елементів:

У регулятивних нормах

гіпотеза — диспозиція

В охоронних нормах

диспозиція — санкція

Елементи норми-припису можна розташувати за такою схемою:

«якщо — то».

Так, конституційно-правові норми мають у своїй структурі, як правило, одну диспозицію, рідше — гіпотезу і диспозицію (ст. 47 Консти­туції України 1996 р.), в окремих випадках — і санкцію (ст. 79 Консти­туції України 1996 р.). Це зумовлено їх особливим змістом. Конституцій­но-правові норми встановлюють не правила поведінки в традиційному розумінні, а певний правовий статус, характер діяльності того чи іншо­го державного органу, тобто зміст конституційних норм має діяльнісний (владний) чи статусний, або інституціональний характер.

Норми, які передбачають адміністративну відповідальність, часто у своїй структурі не містять гіпотези, що пояснюється їх відсильним характером. Санкція не є обов'язковим структурним елементом адміні­стративно-правової норми.

Норми міжнародного права, як правило, не передбачають санк­цій. Це пояснюється тим, що норми міжнародного права мають не од-носторонньо встановлений, а договірний характер, тому не допускають можливості фізичного примусу однією державою іншої держави — учасника договору, котрий має власну юрисдикцію. Проте контрактна, (договірна) норма, яка не захищена державною санкцією, не перестав від цього бути нормою міжнародного права.

Норма-припис звичайно відповідає структурній первинній частий}' тексту нормативного акта (статті, пункту, абзацу статті та ін.). Можлива-і наявність декількох нормативних приписів в окремих частинах або абзацах. Розрив норми-припису на частини між статтями, пунктами статті і т. п. виключається.

Кожний правовий припис виконує свою специфічну функцію в ре­гулюванні суспільних відносин, є взаємозалежним і взаємодіючим з іншими правовими приписами. У нормативно-правових актах ВОНИ виступають формою вираження норм права.

Спеціалізовані норми (норми-принципи, норми-визначення, норми' цілі, норми-оголошення, норми-засади, норми-строки) є нормами-приписами.

Приклади:

№ 1. Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням буї позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород (гіпотеза), йому відновляються звання і повертаються нагороди (дис­позиція).

№ 2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надане право на шлюб (диспозиція), якщо буде вста­новлено, що це відповідає її інтересам (гіпотеза)⁵.

№ 3. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негла­сного одержання інформації (диспозиція) карається штрафом від ста ДО-двохсот неоподатковуваних податками мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той же строк (санкція).