§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства

Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством з досить розвиненими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим з нею. Громадянське суспільство не може бути введено зверху, засновано законом, указом. Воно є проду­ктом тривалого розвитку самого суспільства, соціального прогресу, культури, цивілізації. Це особливий стиль життя, мислення і спілкуван­ня, особливий економічний устрій. Такі умови в Україні поки не скла­лися.

Можна виділити три етапи становлення громадянського суспі­льства, кожний з яких супроводжувався істотними змінами економіч­них відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетвореннями суспіль­ної ідеології:

I (XVI—XVII ст.): процес визрівання передумов (економічних, по­літичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;

II (кінець XVII — кінець XIX ст.): формування громадянського сус­пільства в найбільш розвинених буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.

Формальна рівність відкриває можливості для вияву індивідуаль­ності: появляється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і в той же час несе відповідальність перед суспільством. Держава все більш віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу і підкоряють її закону. Відбувається становлення пред­ставницької демократії — постійно діючих представницьких загальнона­ціональних установ парламентського типу з суворо позначеними повно­важеннями — затверджувати податки і приймати закони;

III (рубіж XIX—XXI ст.): розвиток постіндустріального суспільст­ва з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загаль­нонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично в руки вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей.

Це лише узагальнена схема еволюції громадянського суспільства. Суспільство кожної держави має своєрідні риси і шлях історичного руху. Одні з них досягли розвинутого громадянського суспільства, інші — на підході до нього, треті — ще в дорозі, четверті —у пошу­ках свого шляху.

§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави

У науці сформувалися три підходи до співвідношення громадянсь­кого суспільства і держави:

1) держава і громадянське суспільство — соціальні системи, що збі­гаються;

2) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, первинною (ведучою) є держава, що контролює громадянське суспіль­ство;

3) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, держава виконує службову (підлеглу) роль стосовно громадянського суспільства.

Третій з них є найбільш оптимальним.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідно­шенні з державою:

1) не існує до держави і поза державою;

2) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян, до­бровільно сформованих об'єднань, що знаходяться у відносинах кон­куренції і солідарності;

3) розвивається в системі взаємодії з державою через партії, вибо­ри, представницькі органи влади, здійснюваної на територіальній основі, а також через групи й об'єднання за інтересами (лобізм);

4) має певну самостійність стосовно держави, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;

5) впливає на створення і функціонування державних органів у влас­них інтересах (частина партій діє в межах держави через парламентські фракції; лобісти взаємодіють з органами виконавчої влади через консу­льтативні комітети при уряді, його міністерствах — це так зване функці­ональне представництво);

6) має право жадати від держави охорони і захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її до втручання в їх приватні інтереси;

7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах², гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;

8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, що виступає як рівний і справедливий масштаб свободи, а не як спосіб нав'язуван­ня державної волі.

Спочатку протягом тривалого часу громадянське суспільство виробляє норму пра­ва в межах фактичних відносин. Завдяки визнанню норми державою фактичні відносини доводяться до статусу юридичних.

Поняття громадянського суспільства співвідноситься з поняттям пра­вової держави. Одна з головних цілей демократичних перетворень в Ук­раїні полягає в тому, щоб стимулювати розвиток громадянського су­спільства. Основну роль у цьому має відіграти налагоджений механізм правового регулювання.