Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт

252

2.3. Процесуальна правоздатність — здатність бути позивачем і від­повідачем у суді (звертатися з позовом до громадян, інших осіб, відпові­дати по боргах у разі зворотного позову).

Ознаки другої групи організація здобуває в момент державної реєстра­ції, тобто в момент визнання її юридичною особою. Лише після при­дбання в результаті реєстрації статусу юридичної особи організація одер­жує право вступати в правовідносини від свого імені. Похідні від статусу ознаки не є підставою для визнання організації юридичною особою. їх називають властивостями юридичної особи

Види юридичних осіб у підсистемах права (правових спільностях):

Юридичні особи приватного права	Юридичні особи публічного права
— товариства (підприємницькі і не-підприємницькі)^7, установи^8 й інші форми об'єднань, встановлені зако­ном (комерційний банк, приватна фірма, акціонерне товариство та ін.); створюються на підставі установ^-чих документів (статут, затвердже­ний учасниками, або установчий до­говір між учасниками)	— державні органи, організації та установи (парламент, уряд, суд, мі­ліція (поліція), державні підприєм­ства, органи місцевої влади та ін.^9); створюються розпорядчим актом президента країни, вищого органу державної виконавчої влади, органу державної влади на місцях або ор­гану місцевого самоврядування

Юридичні особи публічного права направляють свою діяльність на задоволення тих чи інших невиробничих потреб — організаційно-управлінських, соціально-культурних, соціально-побутових та інших.

Відмітні ознаки юридичних осіб публічного права:

1) мають публічні цілі і не прагнуть до одержання прибутку як стату­тного завдання;

2) діяльність фінансується за рахунок держбюджету (державні уста­нови) чи бюджету громадських організацій, або за рахунок добровіль­них внесків і пожертвувань;

3) мають більшу стабільність, ніж юридичні особи приватного права;

4) не залежать від волі своїх членів — підлеглих і підзвітних осіб. Наприклад, уряд не може припинити своє існування як орган виконавчої влади, навіть якщо всі його члени підуть у відставку. Замість уряду, що пішов у відставку, буде сформований новий кабінет, тобто публічні ор­ганізації продовжують функціонувати як юридичні особи і суб'єкти правовідносин¹⁰;

5) можуть займатися і підприємницькою діяльністю, але лише тією мірою, яка служить досягненню цілей, заради яких вони створені і від­повідають ним. Наприклад, вищий навчальній заклад може приймати за плату на навчання студентів для того, щоб одержаний прибуток викори­стовувати на підвищення якості освіти (придбання приладів, літератури, оплату праці викладачів, ремонт і переобладнання приміщень тощо). Тут важливо дотримуватися певної міри, щоб не перейти ту межу, за якою головними стають вже інші пріоритети — цілі комерційного характеру.

Юридичні особи приватного права спрямовують свою діяльність на одержання прибутку.

Відмітні ознаки юридичних осіб приватного права:

1) переслідують приватні цілі та інтереси своїх членів: вкладників, пайовиків, акціонерів і можуть припинити своє існування з волі цих осіб (наприклад, оголосити себе банкрутом). Останні є повними представни­ками юридичних осіб, їх воля — воля юридичних осіб;

2) фінансуються, як правило, за свій рахунок;

3) діяльність визначається статутними документами, зареєстровани­ми у встановленому законом порядку. Наприклад, обсяг прав і обов'я­зків акціонерних товариств відкритого і закритого типу різний: акції першого поширюються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах; акції другого поділяються між засновниками і не можуть по­ширюватися шляхом відкритої підписки, купуватися і продаватися на біржах;

4) договірні відносини ґрунтуються на вільному волевиявленні, дис-позитивності і рівності сторін незалежно від їх статусу. Це — відносини між громадянами-власниками, орендарями, фермерами, громадянами й організаціями, організаціями між собою, в тому числі і державними, акціонерними, орендними підприємствами і корпораціями. Наприклад, договірні відносини між органом внутрішніх справ, що виступає як юридична особа публічного права, і фірмою на охорону її офісу засно­вані на диспозитивності, а не імперативності, передбачають вільне воле­виявлення сторін;

¹⁰ Є точка зору (Д. Н. Бахрах, Росія) про необхідність розрізняти державний орган і однойменну установу, створену для його обслуговування. У такому випадку держав­ний орган не виступає як юридична особа. Юридичною особою і суб'єктом права опе­ративного управління є установа, а діючий під тією ж назвою державний орган бере участь в інших — адміністративних — Правовідносинах.