- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
§ 8. Судова правотворчість
Судова правотворчість є тією частиною судової практики вищих судових інстанцій, яка існує у формі судових прецедентів, що створюються ними у процесі судового розгляду справ і тлумачення законів.
Теорія і практика поділу державної влади, прийняті в Україні, визнають суд одним з органів влади. Усі три галузі влади .— законодавча, виконавча, судова — здійснюють управління суспільством, кожна влада —■ своїми засобами. За ідеальною схемою поділу влади представницька галузь створює законодавство, виконавча —здійснює власне управління, судова — вирішує спори, що виникають. У реальній дійсності поділ влади полягає не в ізоляції однієї галузі від іншої, їх діяльність взаємно переплетена. Слід визнати той факт, що всі три галузі державної влади використовують той самий засіб управління —видання обов'язкових для виконання правил поведінки. Представницька влада приймає найважливіші, великі, загальні правила — закони. Виконавча влада до виконання законів приймає більш конкретні правила. Нарешті, судова влада вводить правила, які вирішують спірні ситуації. Певна частина прийнятих правил судовою владою (сукупність судових прецедентів) може кваліфікуватися як судова правотворчість.
Судова правотворчість яскраво виражена в правових системах анг-ло-американського типу, де судовий прецедент (від лат. ргаесеаеш — той, що йде перед) здавна вважається основним джерелом права. В англійському праві прецедент розглядається не лише як народження нової правової норми, але й як своєрідна конкретизація шляхом тлу-
мачення відповідної правової норми, застосовуваної судом (так звана деклараторська теорія судового прецеденту). Офіційне визнання судового прецеденту як джерела (форми) права означає визнання судової правотворчості.
Правові системи (англо-американського і романо-германського типу) помітно розрізняються за ступенем розгляду судового прецеденту як моделі прийняття судових рішень. Проте утворення і використання прецеденту в кожній з цих правових сімей однаково визначаються: 1) системою ієрархічних взаємин — від судів вищої інстанції (касаційного, апеляційного судів) до судів нижчої інстанції; 2) ступенем обов'язковості попередніх судових рішень для наступних у загальній ієрархії судів.
Система судових прецедентів виробляється в ході:
1) судового розгляду справ у касаційній інстанції (в Україні — латентний прецедент у вигляді рішень Верховного суду, а також вищих спеціалізованих судів — Господарського і Адміністративного); з особливо важливих справ — у першій інстанції3;
2) винесення рішень Конституційним Судом у конкретній справі (а не в ході підведення підсумків у результаті узагальнення судової практики), які містять офіційне тлумачення закону, у результаті чого не лише скасовуються окремі законодавчі положення, але і встановлюються нові приписи нормативного характеру.
Наприклад, своїм рішенням від 16.10.2001 р. Конституційний Суд України роз'яснив положення Конституції щодо внесення Вищою радою юстиції подання про призначення суддів на посади і тим самим створив додаткову норму: «Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років».
Відповідно до доктрини права, що діє в Україні та інших правових системах романо-германського типу, судовому прецеденту офіційно не відведена роль джерела права. Тим часом ефективність його дії спостерігається в: 1) заповненні прогалин у законодавстві; 2) припиненні знецінювання підзаконних актів; 3) усуненні протиріч у чинному законодавстві.
Зростанню ролі судового прецеденту в Україні сприяють:
1) недосконалість законодавства (суперечності і прогалини в ньому);
2) відведення належного місця «третій владі» — судовій; наявність конституційного контролю, здійснюваного Конституційним Судом (розробка принципових рішень, уточнення положень закону таким чином, що народжуються нові норми, так звані правоположення судової практики);
3) офіційне визнання прецедентів Європейського Суду з прав людини. Прийняття Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p., Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції» (17.07.1997 р.) означає, що Україна визнала юрисдикцію Європейського Суду з прав людини щодо питань тлумачення і застосування цієї Конвенції. Судові прецеденти, створювані Європейським Судом з прав людини при вирішенні кожної конкретної справи, повинні слугувати джерелом (формою) права в Україні. Так, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд при вирішення справ керуватися принципом верховенства права, пов'язуючи його зокрема з необхідністю врахування судової практики Європейського суду з прав людини. Слід пам'ятати, що прецедентне право Європейського Суду з прав людини обмежено рамками Конвенції, засновано на інтерпретації її норм і використовується лише в зв'язку з їх реалізацією.
Наділення судів України правом визнавати недійсними норми органів влади і управління та їх скасовувати свідчить про те, що суд перестав бути лише органом вирішення індивідуальних спорів, і його компетенція поширилася на нормотворення.
Рішення Конституційного Суду про скасування правоположень нормативного акта ім'ям України породжує нові права і обов'язки учасників суспільних відносин. Скасовуючи норму, суд фактично створює нову норму (негативна правотворчість). Нею в майбутній правотво-рчій діяльності обов'язково керуються парламент, Президент, інші органи державної влади. Дія таких рішень суду поширюється на невизначене коло осіб. Так, на законодавчому рівні (у кодексах, законах) були затверджені рішення Конституційного Суду про скасування страти, про скасування граничного віку (65 років) кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу третього чи четвертого рівня акредитації і цілий ряд інших. Правові позиції Конституційного Суду, викладені в мотивувальній частині його рішення, здобувають характер нормативності не нормативно-правового акта, а судового (конституційного) прецеденту завдяки своїй казуальності і процесуальному режиму провадження. Як і судові прецеденти (у тому числі прецеденти тлумачення) англо-американського права, прецеденти Конституційного Суду України є судовими рішеннями, що базуються на ratio decidendi, тобто такими, які ухвалені на підставі матеріальних актів і виступають
в якості основних, яким належить слідувати. Вони Можуть прийматися в цілісному обсязі або лише за суттю (ratio deci-dendi), як прецеденти рішень або як прецеденти інтерпретації законів чи аргументації рішень. Способи, якими вони формулюються, впливають на їх силу і зміст. При цьому попередні рішення можуть виступати і як обов'язкові, і як переконуючі (загальний регулятивний ідеал).
Соціальне призначення прецедентів, створюваних Конституційним Судом:
1) забезпечувати відповідність державно-юридичного регулювання відносин тим змінам, що відбуваються в суспільстві, тобто обновляти цілі регулювання;
2) надавати домінуючого значення в державно-правовому регулюванні такій інтерпретації, яка об'єктивно здатна забезпечувати конкретні соціально значущі цілі, задовольняти потреби певної соціальної групи, тобто пропонувати нові засоби досягнення цілей регулювання.
Слід враховувати, що: 1) усі судові рішення Конституційного Суду є казуальними, але не усі — нормативними; 2) Конституційний Суд бере участь у правотворчості завдяки своєму нормативному правозастосо-вному тлумаченню (конституційному прецеденту), яке є нормативним лище у випадках, визначених законом. Будучи самостійним джерелом (формою) права поряд з законом та іншими офіційними джерелами права, прецедент тлумачення Конституційного Суду України (конституційний Прецедент) має специфічну правову природу, що відрізняється від усіх видів індивідуального правозастосовного тлумачення.