Глава 16. Норми права в системі соціальних норм

397

ють волю (інтерес) цього об'єднання;

2) мають значення для внутрішньої діяльності установи, підприємства, ак­ціонерного товариства чи іншої комер­ційної організації; обов'язкові лише для членів цього об'єднання, тобто ма­ють точну кількісну визначеність;

3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними захода­ми, аж до виключення з членів об'єд­нання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути лише опосередко­ваним;

4) не повинні суперечити нормам пра­ва, санкціям, встановленим у норматив­но-правових актах;

5) є додатковими стосовно норм пра-ва, виданих державою______

го народу (через поєднання гро­мадських, соціально-групових і особистих інтересів);

2) мають значення Для діяль­ності всіх державних органів, ус­танов, підприємств, комерційних організацій; обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не ма­ють кількісної визначеності;

3) забезпечуються, окрім інших способів, державним примусом;

4) не залежать від змісту кор­поративних норм;

5) є основними стосовно корпо­ративних норм; формулюють за­гальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції

Корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи підприєм­ницькі) слід розглядати як такі, що заповнюють прогалини в норматив­ній системі права і мають субсидіарний (допоміжний) характер. Ними повинні регулюватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування заходів відповідальності і т. д.), тоб­то трудові й організаційно-управлінські.

Ці норми, які норми підприємств, установ, організацій, назива­ють локальними, оскільки вони містяться в локальних нормативних актах.

Корпоративні норми мають правовий характер і тісно пов'я­зані з нормами права, виданими державою, оскільки:

1) у виданих державою нормах права передбачається можливість колективу корпорації регулювати свою поведінку самостійно;

2) у нормах права визначаються напрямки корпоративного регулю­вання за допомогою визначення цілей і завдань суспільного і державно­го розвитку, того чи іншого нормативно-правового акта або призначен­ня того чи іншого виду громадської діяльності;

3) у нормах права вказуються межі корпоративного регулювання (наприклад, відповідно до Кодексу законів про працю України додат­кові пільги для працівників можуть установлюватися підприємствами лише за рахунок власних коштів);

4) від корпоративних норм, як і норм права, виданих держав' вимагається відповідність природі права як справедливій і рівній , свободи, принципам права (загальним, галузевим, міжгалузевим)!'

5) норми права у певних випадках визначають і процедуру гірийня корпоративних норм;

6) корпоративні норми за своїм змістом не повинні суперечити НО мам загальнодержавним;

7) корпоративні норми, хоч і опосередковано, забезпечуються де" жавним примусом.

Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперв у тому, що вони визначають правосуб' 'єктність корпорації. У р їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоро, них органів. Так, при порушенні положень установчих документів а ціонернрго товариства, наприклад, про порядок розподілу прибут зацікавлений суб'єкт може оскаржити ухвалене рішення у судово., порядку.

Корпоративні норми в сукупності становлять корпоративне праврц Корпоративні відносини можуть регулюватися як актами цивільног законодавства, так і актами інших галузей права. ₍

На відміну від корпоративних, норми, що містяться у статуте політичних партій, не мають правового характеру. Тому винесенні^ рішення про порушення статуту політичної партії її членами оска­рженню в судовому порядку не підлягає.

\_ § 7. Поняття і ознаки норми права Норма права — це загальнообов'язкове правило поведінки (зразок^ масштаб, еталон), що сформувалося в суспільстві відповідно до визна-^ ної в ньому міри свободи, сформульоване (санкціоноване) і забезпечу­ване державою в якості юридично значимого засобу регулювання сус-^ ^п_льних відносин.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, оскільки вони, є системами правових засобів, які використовуються суб'єктами правів для досягнення своїх цілей. Тільки рівні у них є різними. Норма являє собою систему мінімальних засобів: дозволів, зобов'язань, заборона А право є системою правових засобів більш високого рівня: інститутів^ підгалузей, галузей, що складаються із сукупності норм, тобто норми** права, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин, лише* в сукупності з іншими, погодженими з нею нормами, становить систе^-' му права. «Право не може бути виведене з норми, а норма виводитьсй* з права як такого» (Павло, класик римської юриспруденції). ¹ ''•