§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції

У наші дні використання звичаю як норми права найчастіше має Місце там, де проходить межа між державно-владним і загальносоціаль-НИМ регулюванням (торгівля, виробництво, транспорт, надання послуг ТП ін.). Поширення звичаю залежить від того, наскільки повно і без про-Гйлин урегульовані правом ті чи інші суспільні відносини. У сучасному українському суспільстві суб'єкти господарської діяльності нерідко Вдаються до звичаю ділового обороту.

Звичай ділового обороту — правило поведінки, що склалося і ши­роко застосовуване (повторюване) внаслідок визнаної корисності в будь-ЯКІй галузі підприємницької, господарської діяльності, а також у сфері цивільно-правових відносин, яке не суперечить положенням законодав­ства або договору.

Як зазначено в ст. 7 ГК України, цивільні відносини можуть регулю­ватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, що не встановле­ний актами цивільного законодавства, а застосовується в силу того, що став устояним у певній сфері суспільних відносин. Він може бути зафі­ксований у відповідному документі.

Наприклад, портові порядки — це встановлені господарською (ко­мерційною) практикою правила навантаження і розвантаження суден І розміру оплати за їх простій. Вони визначають відносини відправника вантажу і вантажоодержувача у випадках, коли договір про перевезен­ня не містить відповідних указівок.

Діловий звичай, здобуваючи юридичний захист в арбітражному (го­сподарському) суді, нерідко стає правовим. Звичай ділового обороту, який не суперечить положенням законодавства або індивідуальному договору є обов'язковими для учасників відповідного відношення. Так, згідно зі ст. 32 Господарського кодексу України будь-які дії в конку­ренції, що суперечать правилам, торговельним і чесним звичаям, роз­глядаються як несумлінна конкуренція. До несумлінної конкуренції, тобто такої, котра суперечить звичаям, відноситься таке: неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання; створення перешкод суб'єктам господарювання в процесі конкуренції і досягнення неправомірних переваг у процесі конкуренції; неправомірні збирання, розголошення і використання комерційної таємниці.

Торговельний порядок — правило поведінки, що склалося в сфері торгівлі в результаті постійного і однакового повторення конкретних відносин.

Торговельні порядки, а також деякі інститути римського права по­служили основою торговельного права (лат. jus mercatorum). Торговельне право називають ще купецьким правом. Воно виникло в сер віки в зв'язку з розвитком міжнародної торгівлі в Середземному Норми, вироблювані в торговельному обороті, успадковувалися, і ~ вали як звичаї предків у межах замкнутої купецької гільдії, а потім ли застосовуватися як звичаї даного міста й одержали закріпл^ в міських статутах або статутах купецьких гільдій. Це було станове, чаєве право окремих міст. Воно формувалося як право торговеліг обороту і спочатку поширювалося на осіб торговельного звання (т; в надрах торговельного обороту серед купців із відносин довір характеру склалося вексельне право). Згодом торговельні правові^ чаї стали застосовуватися для врегулювання відносин не лише; особами торговельного стану, але й усіма особами, що вступали у;' носини торговельного характеру, — в результаті оформилося торг льне право як самостійна галузь поряд з цивільним правом; у ряді К]3 (Франція, ФРН, Японія) була проведена його кодифікація. Торгову право регламентує порядок організації, діяльності і ліквідації торгрв" них товариств, питання торговельної реєстрації, ведення документ; торговельного представництва, обігу цінних паперів (торговельні уг та інші відносини. ₍

Проте торговельний порядок, що не вимагає складних формальнос від учасників правовідносин, не втратив свого значення. Його роль є і тною у визначенні форм зовнішньоекономічного співробітництва, що, урегульовані у правових актах. Він застосовується у сфері міжнарод торгівлі і торговельного мореплавства. Так, ст. 28 Закону України « міжнародний комерційний арбітраж» прямо встановлює, що арбітра¹ рішення виноситься третейським судом відповідно до умов угоди І 3% хуванням торговельних звичаїв, що стосуються даної угоди.

Міжнародний порядок — стійке правило, що склалося між пев" ми або всіма державами в результаті тривалого застосування і визц ними як офіційна форма спілкування (наприклад, міжнародні пор банківських розрахунків).

Окрім звичаїв, зберігають певне значення звички (адміністратиг торговельні, міжнародні та ін.), які також є правилами, що склад у певній галузі державної служби, виробництва або обміну. Але вони, слугують джерелом права, як правовий звичай. Наприклад, торговед" звички застосовуються лише у разі, якщо ці правила відомі стррон і відображені у певній формі в договорі (контракті). Проте межа ^ звичкою і звичаєм рухлива: звичка може перетворитися в звичай*,',]

Близькими до правових норм-звичаїв є правові норми-традиціҐ сформовані правила поведінки людей, що успадковувалися наступни