Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283

6) караність — дія, що вимагає застосування до правопорушника заходів державного впливу, заходів юридичної відповідальності у ви­гляді покарань особистого, організаційного і матеріального характеру. Однак не завжди є реальним їх застосування до правопорушника.

Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як пра­вопорушення. Так, заподіяння шкоди при відсутності вини не розгляда­ється як правопорушення.

Види правопорушень розрізняються між собою за ступенем суспіль­ної небезпечності (шкідливості), за об'єктами зазіхання, за суб'єктами, за поширеністю, за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони, а та­кож за процедурами їх розгляду.

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпеки та заподі­яної шкоди:

проступки (лат. culpa levis — легка вина) — суспільно шкідливі протиправні винні діяння (дії або бездіяльності), що відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпеки;

злочини (лат. scelus) — суспільно небезпечні протиправні винні діяння (дії або бездіяльності), що відрізняються від проступків підвище­ним ступенем суспільної небезпеки, бо посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров'я, власність, національну безпеку, громадський порядок тощо). Злочинами є тільки кримінальні правопо­рушення.

Види правопорушень:

конституційні правопорушення (проступки) — суспільно шкід­ливі протиправні вчинки, які полягають у винному (умисному чи необ­ережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади й управління, формі державного правління і устрою, конституцій­ним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину (невиконання або перевищення повноважень, зловживання владою без ознак злочину тощо);

адміністративні правопорушення (проступки) — суспільно шкід­ливі протиправні вчинки, які полягають у винній (умисній чи необереж­ній) дії або бездіяльності, що посягають на громадський порядок, вла­сність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління тощо. Посягання на громадський порядок і порядок управління виража­ється у вчинках, що заважають здійсненню нормальної виконавчо-роз­порядчої діяльності державних і громадських органів та організацій. Переважно адміністративні проступки не пов 'язані з виконанням служ­бових обов 'язків (порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів таємного одержання інфор­мації; останнім часом — порушення митних правил);

цивільно-правові правопорушення (проступки) — суспільно шкідливі протиправні вчинки, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що склада­ються між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором; поширення чуток, що принижують честь і гідність людини). Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізняють: договірні правопорушення, що пов'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору; позадоговірні (деліктні) право­порушення (від лат. delictum — порушення, провина), що пов'язані з недотриманням чи невиконанням вимог цивільно-правових норм;

трудові правопорушення (проступки): а) дисциплінарні — сус­пільно шкідливі протиправні діяння, які полягають у невиконанні чи нена­лежному виконанні робітником, службовцем, солдатом, студентом виро­бничих, службових, військових або навчальних обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку діяльності підприємств, уста­нов, організацій (прогул, пропуски навчальних занять, запізнення на ро­боту та ін.); б) матеріальні — суспільно шкідливі протиправні вчинки, які полягають у винному нанесенні збитку підприємству, установі, орга­нізації через (навмисне чи необережне) заподіяння шкоди майну їх пра­цівником;

кримінальні правопорушення (злочини) — передбачені криміна­льним законом суспільно небезпечні винні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на права і свободи людини, власність, громадський поря­док, довкілля, конституційний лад держави. Перелік злочинів міститься в Кримінальному кодексі України. Якщо протиправний вчинок не заборо­нений кримінальним законом, він злочином не визнається. Якщо вчинок має всі ознаки, перераховані в кримінальному законодавстві, але є безпе­чним (тобто вчинок не заподіяв і не міг заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі), він також не може бути визнаний злочином.

До певної категорії правопорушень можна віднести ювенальні про­ступки, тобто проступок дитини, адміністративне правопорушення, злочин тощо;

міжнародні правопорушення — діяння (дія чи бездіяльність) су­б'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжна­родного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права або всьому міжнародно­му співтовариству. За ступенем суспільної небезпеки вони поділяються на: міжнародні злочини (работоргівля, піратство, міжнародний теро­ризм та ін.); міжнародні делікти (проступки) — порушення тор­говельних зобов'язань.