§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин

Право створює всеосяжний інститут прав і обов'язків:

— основних (контролюють поведінку і взаємовідносини людей, розмежовують правомірні і неправомірні вчинки), що існують до право­порушення;

— додаткових (право на судовий захист і відповідні обов'язки процесуального характеру), що виникають після правопорушення і по­в'язані з приведенням у дію правового механізму потерпілою стороною для здійснення своїх вимог.

Розглянемо суб 'єктивне право і юридичний обов 'язок у порівнянні:

Суб'єктивне право	Юридичний обов'язок
— вид і міра можливої (або дозво­леної) поведінки суб'єкта права, встановлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомоч­ної особи і забезпечувана державою	— вид і міра належної (або необхід­ної) поведінки суб'єкта права, вста­новлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечувана державою
Носій суб'єктивного права — прав о м о ч н и й^1	Носій юридичного обов'язку — пра в о з о бов'я з аний
Ознаки суб'єктивного права	Ознаки юридичного обов'язку
1) можливість певної поведінки; 2) можливість, що належить су­б'єкту права — правомочному; 3) надається з метою задоволення інтересів правомочного; 4) існує у правовідносинах;	1) необхідність (повинність) пев­ної поведінки; 2) обов'язок, що належить суб'єк­ту права — правозобов'язаному; 3) покладається з метою задово­лення інтересів правомочної особи;

ТАБЛИЦА

5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання пра­вом;

6) існує лише відповідно до юри­дичного обов'язку;

7) встановлюється юридичними нормами;

8) забезпечується (гарантується) державою

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою належної поведінки — виражає імператив, тобто повин­ність;

6) існує лише відповідно до су­б'єктивного права;

7) встановлюється юридичними нормами;

8) забезпечується (гарантується) державою

Під суб'єктивним правом («має право») розуміється можливість індивіда домагатися володіння і користування благом, адекватним змі­сту суб'єктивного права, заради якого право людини й існує. Під юри­дичним обов'язком розуміється вимога робити якісь дії. Термін «обо­в'язок» не можна заміняти терміном «не вправі», оскільки останній означає обов'язок утримуватися від певних дій (заборона, пасивна по­ведінка). Тріаду даних термінів можна розташувати в такій послідов­ності: «зобов'язаний» — «не вправі» — «має право». Наприклад, кері­вник судово-експертної установи зобов 'язаний забезпечити контроль за додержанням строків судових експертиз, не вправі давати експерту вказівки, які визначають наперед зміст висновків із конкретної судової експертизи, має, право при наявності певних підстав повернути постано­ву або залишити ухвалу про призначення судової експертизи без вико­нання.

§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку

Структура суб'єктивного права — це його будова, що виражаєть­ся у зв'язку елементів — юридичних можливостей Хправомочностей), наданих суб'єкту.

Правомочність — складова частина змісту суб'єктивного права, що являє собою конкретну юридичну можливість, яка надається право-суб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.

Види правомочностей як істотних елементів суб'єктивного права:

1. Правомочність на власні позитивні дії (п р а в о в и к о р и с -

т а н н я), або право позитивної поведінки правомочного, тобто мож­ливість чинити самим суб'єктом фактично і юридично значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати або дарувати своє майно та ін.).