§ 14. Співвідношення права і держави

У літературі визначилися три точки зору щодо співвідношення права і держави. Одна з них — етатистська (державницька) — ставить дер­жаву вище права, розглядає право як елемент політики держави. Така позиція, як правило, притаманна тоталітарним державам і позитивістсь­кому (а також його різновиду — марксистсько-ленінському) мисленню. Інша точка зору — ліберальна — віддає пріоритет праву перед держа­вою, ґрунтується на прогресивних елементах природно-правової теорії, сприймає світові стандарти прав людини. Безумовно, ліберальна точка зору ближче до інтересів людини, проте і вона, як і етатистська, не за­слуговує бути цілком сприйнятою, оскільки протиставлення права і дер­жави одне одному є неприйнятним. Між ними існує особливе співвідношення, при якому применшення ролі одного спричиняє послаблення ролі іншого. Зв'язок між ними настільки складний, що їх співвідно­шення можна розглядати лише під кутом зору єдності і взаємодії. Тому СЛІД віддати перевагу третій точці зору — інтегральній (прагматичній). Вона полягає в тому, що, з одного боку, держава відіграє особливу роль у формулюванні права і забезпеченні правопорядку в суспільстві, а, 1 іншої, право пов'язує державну владу, зобов'язує її дотримуватися правових приписів у всіх сферах діяльності, тобто вона орієнтує на формування правової держави.

Право і держава кожного народу мають єдину соціально-економічну основу, у них однаково відбиваються менталітет народу, його культура, свідомість. Держава впливає на право, а право впливає на державу.

У нормах права держава одержує своє юридичне оформлення:

1. Внутрішнє. Вся побудова держави, порядок формування органів держави, їх компетенція, відносини один з одним і з органами місцевого самоврядування, діяльність по вирішенню державних завдань і вико­нанню фундаментальних функцій регламентуються правовими нормами. У цьому відношенні велику роль відіграють конституції, що закріплю­ють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію, форми діяльності. Правовими нормами визначаються межі втручання держави в «життя» громадянського суспільства та особи, вноситься міра у здійснення державної влади і управління.

2. Зовнішнє. Право допомагає державі в її спілкуванні з іншими країнами, зі світовим співтовариством у цілому. Міжнародні договори, що укладаються державами одна з одною, сприяють мирному життю на планеті.

Завдяки державі норми права одержують юридичне закріплення і забезпечення (реалізацію, охорону, захист):

1. Держава в особі правотворчих органів обробляє (деталізує) нор­ми права, що сформувалися в суспільстві, формулює в нормативно-правових актах, систематизує, надає їм потрібної форми (закон, указ, постанова), визначає їх юридичну чинність.

2. Держава не лише юридично оформляє потреби й інтереси людини, але безпосередньо «творить» право. її закони і підзаконні акти служать джерелом (формою) права.

3. Державні органи (судові, правоохоронні, контрольні та інші) залу­чені до правореалізаційної діяльності: правозастосовними органами норми права виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень. Лише держава може застосувати примус при відхиленні від норм права.

Тісний взаємозв 'язок права і держави не виключає їх розходжень за структурою, способами функціонування:

Держава	Право
Держава — політико-територіальна організація	Право — нормативна система
Держава — основа політичної сис­теми суспільства	Право — основа правової системи суспільства
Держава — сфера сущого	Право — сфера належного
Держава в особі правотворчих ор­ганів надає праву формальної ви­значеності і загальнообов'язковості	Право формується в суспільстві: природне право, ідеї свободи і справедливості зумовлюються не державою і не нею даруються
Здатність творити юридичне право не розподілена рівномірно по всьо­му державному апарату: одні орга­ни приймають лише закони, інші — підзаконні нормативні акти	Право впливає на державний орга­нізм у цілому, «укладає» діяльність держави в правові межі на випадок можливої сваволі з її боку
Держава реалізує та охороняє ви­моги права різними методами	Право визначає компетенцію дер­жавних органів, установлює норма­тиви їх діяльності
При необхідності держава охороняє право своєю примусовою силою. При цьому сама держава, її органи і посадові особи повинні суворо до­тримувати і виконувати норми пра­ва	За допомогою права встановлюєть­ся вид і примусовий захід у випад­ках порушення права. При цьому правом стимулюється соціально-ак­тивна поведінка державних служ­бовців
Механізм держави складають дер­жавні органи, підприємства, органі­зації, установи, ефективність функ­ціонування яких визначається про­фесіоналізмом трудових колективів	Систему права складають норми, об'єднані в правові інститути, під-галузі, галузі, стан яких визначає ефективність нормативної основи механізму правового регулювання
Державні органи і посадові особи розрізняються за їх місцем в дер­жавній ієрархії, за рангом (чином), за компетенцією	Норми права класифікуються за сфе­рами регульованих відносин (галузі права), за ступенем абстрактності, за юридичною силою (остання зале­жить від ієрархії державних органів)
Посадові особи та інші державні службовці, спостерігаючи життя в його різноманітних виявах, при їх оцінці керуються різними мірку­ваннями: відомчими, партійними, етнічними, особистими	Норми права є абстрактними та уні­версальними, узагальнюють типові сторони й особливості регульова­них відносин, являють собою моде­лі суспільних відносин

Посадові особи та інші державні службовці не завжди є безсторонні­ми, нерідко дають довільні команди і накази

Норми права є неупередженими ар­бітрами, байдужими до майбутніх конфліктів

Як право не може обійтися без підтримки держави, так і держава має постійну потребу в праві. От чому не можна пізнати право і державу, якщо досліджувати їх ізольовано або протиставляти одне одному.

Проте ступінь присутності держави в праві, як і права в державі, може бути різною. У правовій державі право відіграє пріоритетну роль; захищає особу і суспільство від сваволі держави; підкоряє собі полі­тичну владу; приписи правових норм, що формулюються державою, пов'язані з принципами права (верховенство права та ін.). Інша карти­на — в тоталітарній державі, де панує сваволя держави, зневажається право.