§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань

Для виконання своїх функцій теорія права і держави використовує досягнення всіх гуманітарних, знань.

Співвідношення філософії і теорії права і держави. Філософія, предметом якої є загальні закономірності розвитку природи, суспільс­тва; мислення, виступає як підґрунтя теорії права і держави, її методо­логічним базисом Вона виробляє загальні, філософські підходи до нау­кових досліджень, що, використовуються теорією права і держави. У науковому обігові теорії права і держави знаходяться філософські,ка­тегорії: сутність, зміст і форма, частина і ціле, можливість і дійсність, система і структура. Філософія дає ключ до розуміння права і,держави як соціальних явищ завдяки аналізу їх сутності, природи, призначення .і місця в загальній системі таких, явищ.

Теорія права і держави, на відміну від філософії, вивчає тільки дер­жавно-правові явища, керуючись принципом юридичності. Однак їх дізнання в усій багатогранності, і глибині дозволяє їй озброїти філософію матеріалом, на основі якого здійснюються узагальнення і формулюють­ся-принципи соціального прогресу.

Взаємодія філософії і теорії права і держави щонайкраще просмажу­ється через філософію права.

Філософія права є частиною як загальної філософії, так і загаль­ної теорії права і держави.. Філософія права по-різному виявляє свою дію в межах кожної з цих наук — залежно від тих об'єктивних закономірностей, що становлять предмет їх вивчення:

Філософія права у межах філософії	Філософія права у межах загальної теорії права
— виявляє закономірності пра­ва, притаманні всім явищам при­роди і суспільства (філософсь­кий рівень знань про право)	— виявляє специфіку вияву закономір­ностей права серед закономірностей явищ природи і суспільства (загально­теоретичний рівень знань про право)

Філософія права стала методологічною базою юриспруденції завдя­ки дослідженню глобальних державно-правових категорій (насамперед категорії «право»). Проте філософія права не займається практичним вивченням основних закономірностей права і держави, формально-ло­гічним, прямим і безпосереднім виведенням конкретно-наукових знань. Вона не підмінює собою теорію права і держави, покликану здійснюва­ти аналіз емпіричного матеріалу, що міститься в історично сформова­них нормах права, у переплетенні випадкового і необхідного в правовій дійсності, у порівнянні правових систем, в узагальненні досягнень кон­кретних юридичних наук і формулюванні юридичних понять. Філосо­фія права характеризується високим ступенем абстракції; зосереджуєть­ся на методологічному аспекті пізнання правових явищ і процесів; досліджує право методом філософії: займається питаннями сутності пра-ва-і справедливості, оперує філософськими категоріями, що виплива­ють із загальних знань про світобудову. Можна сказати, що філософія права — це система знань про зміст права та обґрунтування розуміння цього змісту. Вона вивчає фундаментальні принципи буття права, он­тологічну природу права, його людську і соціальну сутність. До її пред­метної сфери належать і проблеми філософсько-правового осмислення держави: правова організація держави, правові форми здійснення фун­кцій держави, правова держава.

Сферою перетинання філософії права і теорії права і держави є до­слідження наддержавної сутності права і шляхів відображення природ­ного (допозитивного) права в праві позитивному (державному).

Співвідношення економічної теорії і теорії права і держави. Ці дві науки поєднує їх спрямованість на вивчення закономірностей: еко­номічна теорія осягає закономірності економічних явищ, теорія права і держави —державно-правових. Теорія права і держави використовує положення і висновки економічної теорії, її категорії: виробничі відноси­ни, продуктивні сили, власність, статутний капітал та ін. У свою чергу економічні відносини вимагають найбільш адекватних собі державно-правових інститутів (наприклад, приватна власність на землю — інститут економічної теорії; право приватної власності на землю — правовий Інститут). Виникаючи у відповідь на економічні потреби, інститути права І держави виступають важливим фактором формування соціально-економічних відносин.

Теорія регулювання економічних відносин передбачає тісний зв'я­зок з теорією права і держави, оскільки право є тим феноменом, що бере безпосередню участь у регулюванні економічних відносин. Без економічних відносин, економічних категорій неможливе виникнення ряду правових відносин і понять. Наприклад, теорія права і держави З науки цивільного права використовує термінологію: приватна влас­ність, інтелектуальна власність, недоторканність приватної власності й інші терміни і поняття, що, у свою чергу, ввійшли в неї з економічної теорії. Правова й економічна системи держави перебувають у тісній взаємодії і взаємовпливі.

Співвідношення соціології і теорії права і держави. Соціологія, досліджуючи суспільство в цілому та окремі його інститути, процеси, групи, включає у свій об'єкт пізнання і державно-правові явища. Але соціологія вивчає державу і право в генетичних зв'язках зі структурами соціуму, в аспекті їх соціальної детермінації, змісті і функціонуванні як одного цілісного системного утворення. Теорія права і держави також не може обійтися без вивчення емпірії, наявного буття права, юридичної практики. Вона використовує соціологію вже тому, що право служить важливим інструментом управління людьми різних соціальних шарів, що соціологічні експерименти важливі для підвищення соціальної ефек­тивності норм права, способів удосконалення державного апарату, пізнання причин і умов правопорушень, вивчення рівнів правосвідо­мості, соціальної структури та ін.

На стику цих наук утворилася соціологія права як система знань про соціальні умови існування, розвитку і дії права, зв'язку права з яви­щами соціального життя. Соціологія права, як і філософія права, має «двоїсту» природу: діє в межах соціології і в рамках загальної теорії права. Проте вона ближче до практичних проблем, ніж філософія пра­ва — досліджує, якою мірою чинний правопорядок зумовлений станом суспільства і якою мірою право здатне впливати на цей стан. У її полі зору знаходиться зв'язок правової системи з її оточенням у вигляді інших соціальних систем і зворотного зв'язку — наслідків дії правової норми в суспільстві. Можна сказати, що вона вивчає дію права в реаль­них обставинах, що постійно змінюються.

Співвідношення політології і теорії права і держави. Політоло­гія досліджує політику — діяльність і відносини зі здійснення влади в суспільстві, а також закономірності функціонування і розвитку політики і політичної влади, політичних інтересів, відносин, свідомості, діяльності. Об'єкт політології — політичне життя суспільства в різних виявах, діяль­ність держави і органи, політичні партії, політичних і громадські органі­зації, політична поведінка людей тощо. Питань права політологія стосу­ється менше (тільки під час вивчення методів досягнення влади праву приділяється першочергове місце), а питання держави, співвідношення громадянського суспільства і держави, особи і держави в ній посідають значне місце. Проте їх вивчення відбувається з погляду політичного, а не юридичного. На відміну від політології теорія права і держави по­кликана досліджувати державу як правове явище.

Політологія, як і філософія, озброює теорію права і держави матері­алом, що дозволяє різнобічно вивчити питання місця права і держави в політичній сфері і політичних процесах, взаємодії держави з іншими політичними інститутами. У свою чергу політологія користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем держави.

На стику теорії права і держави і політології позначилася тенденція до формування політологи права як системи знань про державну пра­вову політику, взаємозв'язок між правом і політикою, вплив політич­них процесів на правотворчість і правозастосування, про стрижневі напрямки політичного розвитку права і держави, засновані на об'єкти­вних закономірностях цього розвитку.

Співвідношення соціальної психології і теорії права і держави. Соціальна психологія (психологія — від грец. «psyche» — душа, «Іо-gos» — вчення) вивчає закономірності, механізми і факти психічного життя людини, соціальної групи, суспільства. її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, зумовленої їх участю в соціальних групах. Психологічні феномени — потреби, цінності, інтереси, воля — є необхідними елементами процесу формування права, правозастосу­вання і правореалізації. Досягнення соціальної психології враховуються теорією Права і держави при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей тощо. Соціальна психологія допома­гає теорії права і держави узагальнювати результати практичної діяль­ності державно-правових інститутів (насамперед інститутів управління), поведінки посадових осіб і громадян за допомогою застосування соці­ально-психологічних механізмів.

На стику соціальної психології і права успішно розвивається право­ва психологія, що вивчає психічні закономірності практичної юридич­ної діяльності. Широкий розвиток одержала антропологія права, що

виникла на стику соціальної антропології і права та розглядає людину ЯК творця державної і правової реальності.

Співвідношення культурології і теорії права і держави. Культу­рологія — наука про закономірності становлення, розвитку і функціону­вання культури суспільства, способи її збагачення загальнолюдськими Цінностями і осягнення їх людиною. Ступінь розвитку культури визна­чається її відношенням до свободи, гідності, прав людини. Право як явище цивілізації займає знакове місце як у теорії права і держави, так І в культурології. Різниця полягає в тому, що в культурології йдеться про різні сфери культурного життя, у тому числі і про соціальну цінність права як феномена культури, тоді як у теоретичній юриспруденції право виступає як спеціальний предмет вивчення, а збагнення його як частини Культури здійснюється під кутом зору юридичності.

Теорія права і держави зазнає постійного впливу культурології, що Виявляється при аналізі всіх проблем, і особливо яскраво — при ви­вченні процесу зближення і взаємозбагачення національних правових Систем і їх узгодження з міжнародним правом. Завдяки спільності по­становки даної проблеми з культурологією в теорію права і держави перейшов термін «аккультурація», що набув юридичного сенсу в по­нятті «правова аккультурація». Разом з іншими культурологічними правовими поняттями і категоріями правова аккультурація становить зміст проблеми правової культури, що утворилася на стику культуро­логії і теорії права і держави, стала частиною останньої.