§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види

Федерація (від лат. foederatio — союз, об'єднання) — союзна дер­жава, частинами якої є державні утворення, що володіють суверенними правами (Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Венесуела, Індія, Канада, Малайзія, Мексика, Росія, США, ФРН, Швейцарія, Ефі­опія та ін. — усього у світі існує 24 федеративних держави).

Основні ознаки федерації:

1) наявність, окрім загальної конституції федерації, конституцій у її суб'єктів, що означає наділення суб'єктів федерації установчою владою (винятком є Індія, Пакистан, Нігерія, де суб'єкти федерації не мають власних конституцій);

2) у політико-адміністративному відношенні територія не є єдиним цілим, а складається з територій суб'єктів федерації (федерованих дер­жав), які, у свою чергу, мають власний адміністративно-територіаль­ний поділ.

До складу сучасних федерацій входить різна кількість суб'єктів: у Російській Федерації — 89, США — 50, Австралії — 6, Канаді — 10, ФРН — 16, Бельгії — 3, Індії — 25. У деяких країнах є федеральні те­риторії, або землі, які не вважаються суб'єктами федерації (наприклад, у США — федеральний округ Колумбія з м. Вашингтоном або союзні території в Індії);

3) наявність федерального двопалатного парламенту, одна з палат якого є органом представництва суб'єктів федерації, наприклад Феде­ральні збори в РФ, Сенат — у США, Рада кантонів — у Швейцарії, Союзна Рада — в Австрії;

4) наявність парламентів у суб'єктів федерації, що володіють пра­вом видавати закони, які повинні відповідати загальнофедеральному законодавству і діяти у межах своїх територій. І федерація, і суб'єкти федерації можуть видавати закони з аналогічних питань (сфера спільних повноважень), при цьому федеральні закони мають верховенство над законами суб'єктів федерації;

Асоційованим штатом США є Пуерто-Рико. За своїм положенням цей штат нижче звичайного штату федерації: 1) більш залежить від федеральної влади, ніж звичайний штат; 2) закони для нього видає федеральний парламент; 3) у нього немає представни­цтва у верхній палаті — Сенаті, у нижній палаті він також не має депутатів і представ­лений лише одним резедент-комісаром з правом дорадчого голосу.

Верховенство федерації знаходить вираження й в так званому інституті феде­рального примусу. Він використовується в Аргентині, Бразилії, Венесуелі, Індії, Мек­сиці, Пакистані, США та інших федераціях для відновлення конституційної законності на території суб'єкта федерації у надзвичайних умовах (масові безладдя, стихійні лиха та ін.).

5) наявність загальнофедерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації. У деяких країнах суб'єкти федерації мають своїх президентів (наприклад, у РФ — президент Татарстану та ін.). Компетенція між федерацією та її суб'єктом розмежовується феде­ральною конституцією;

6) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів — у більшості федерацій;

7) єдність економічного простору — наявність загальнофедеральної податкової і грошової систем;

8) федерація (не суб'єкти федерації) має суверенітет і є суб'єктом міжнародного права. Проте у договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний з її суб'єктів;

9) у конституціях більшості федерацій світу не передбачено право сецессії — право виходу зі складу федерації.

У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належать феде­ральному уряду, освіта — регіонам, а право оподаткування розділене між обома.

Класифікувати федерації на види можна за такими ознаками:

• За способом створення.

Договірні — виникають на підставі угоди, договору, установчого пакту, тобто створюються, як правило, «знизу».

Конституційні — засновуються шляхом прийняття конституції, тоб­то створюються, головним чином, «зверху», наприклад Індія.

Договірно-конституційні — сполучають договірні і конституційні засади виникнення, їх більшість — США, ФРН, Швейцарія, РФ та ін.

• За способом поділу і здійснення владних повноважень. Централізовані — Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргенти­на, Бразилія.

Відносно централізовані — США, Австралія, ФРН.

• За перевагою національного і територіального принципів їх утво­рення.

Територіальний — США, Мексика, ФРН.

Національний — у минулому: СРСР, Чехословаччина, Югославія; нині його в чистому вигляді немає.

Національно-територіальний — Бельгія, Канада, РФ, Індія.