§ 13. Цінність права

Визначення юридичних цінностей — предмет юридичної (правової) аксіології (грец. axios — цінність, logos — слово, поняття).

Під цінністю права розуміється його здатність служити метою і за­собом задоволення науково обґрунтованих, соціально справедливих загальнолюдських потреб і інтересів громадян та їх об'єднань. Цінність права слід сприймати як шкалу виміру самого права, оскільки цін­ність — це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Правові цінності, цінності самого права (справедливість, права лю­дини, суб'єктивні права, юридичні обов'язки, законність та ін.) слід відрізняти від цінностей у праві, тобто тих цінностей, що досягаються І забезпечуються за допомогою права (свобода). Основні вияви цінності права:

1. Соціальна цінність права виражається в здатності: а) вирішувати проблеми в суспільстві за допомогою правових засобів; б) розвивати ті відносини, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в ці­лому (ринкова економіка, багатопартійна політична система, демократи­чна виборча система); в) вносити стабільність і порядок у суспільні від­носини; г) забезпечувати надійність соціального захисту громадян.

У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соці­альних норм, що змогла б забезпечити доцільне регулювання економі­чних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізу-ючи при цьому демократичні, духовні і моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чин­ником соціального прогресу.

Проголошення демократичної, соціальної правової держави в Укра­їні є показником визнання соціальної цінності права. Соціальну цінність має Конституція України, що: наділена вищою юридичною силою в ієрархії нормативних актів і в системі джерел (форм) права; закріп­лює цінності та ідеали конституціоналізму; установлює межі втручання державної влади в особисті і суспільні відносини громадян.

2. Інструментальна (службова) цінність права — один із виявів його загальносоціальної цінності — полягає в тому, що право є регуля­тором суспільних відносин, інструментам для вирішення різноманіт­них завдань, у тому числі для забезпечення функціонування соціальних Інститутів (держави, соціального управління, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Його інструментальна цінність виражається в тому, що: п) право через його засоби (на макрорівні: правові норми, нормативні приписи, правовідносини, акти реалізації прав і обов'язків, акти засто­сування права, акти офіційного тлумачення права; на мікрорівні: дозво­ли, зобов'язання, заборони, заохочення, рекомендації, покарання та ін.) використовується різними суб'єктами соціального життя — державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами; б) відповідно до права люди погоджують свою поведін­ку, розмежовують цінності й антицінності; в) право зберігає накопичені цінності — закріплює їх, інформує про них, створює їх ієрархію, інве­нтаризує і перерозподіляє, охороняє і захищає.

Особливістю права як інструмента є володіння оптимальною нор­мативністю — обсяг правового регулювання повинен відповідати вимогам життя. Надмірність нормативного регулювання суспільних від­носин, як і недостатність, знижує інструментальну цінність права.

У цивілізованому суспільстві саме право є одним з головних інстру­ментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяль­ність, соціальний мир, згоду, зняття соціальної напруженості, дати орі­єнтири поведінки людини відповідно до цінностей правової культури суспільства, установити правопорядок. Наприклад, інструментальна цінність Конституції України виражається в тому, що з її допомогою узгоджуються інтереси різних соціальних груп і шарів суспільства.

3. Особистісна цінність права як соціального явища полягає в то­му, що право має глибокий особистісний зміст, оскільки: а) служить мірою свободи в суспільстві; б) виражає справедливу міру свободи; в) виступає як рівна міра свободи. У цій якості право може надавати лю­дині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна сво­бода, не пов'язана правом, поза правом, може переростати у сваволю чиновників і несправедливість для більшості людей. Право виступає си­лою, яка в змозі протистояти беззаконню, відкрити особі доступ до благ, зняти суперечності між особистою свободою і соціальним благополуч­чям, виступити діючим способом соціальної захищеності людини. Як писав український правознавець О. Кистяківський, «право лише там, де є сво­бода особи». У цьому виявляється гуманістичний характер права.

Через особистісну і соціальну цінність виражається власна цінність права, формуються правові цінності. Як і цінності в праві, тобто цін­ності, створювані і забезпечувані правом, правові цінності (права люди­ни, демократія, свобода, рівність, поділ влади, місцеве самоврядування та ін.) входять до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробля­ються поколіннями людей протягом історії.