3. Повна трансформація партії

Суперництво на вищому рівні, безсумнівно, живилося існуванням різ­них груп всередині зовні монолітної, але насправді дуже неоднорідної партії. У 1945 р. ВКП(б), в яку за роки війни вступило величезне число фронтови­ків, що частіше за все не мали ніякої політичної освіти і твердих ідеологічних переконань, нараховувала більше 5,7 млн. членів і кандидатів. Комуністів, що вступили в партію до війни, було не більше 2 млн. У цій оновленій на дві третині партії можна виділити кілька різних груп:

- Перша складалася з комуністів, що вступили у ВКП(б) до війни і про­довжували справно виконувати свої функції на територіях, які уникли оку­пації (біля 1 млн. чоловік).

- Друга група також складалася з комуністів з довоєнним стажем (при­близно 500 тис. чоловік), евакуйованих із зайнятих ворогом областей і при­фронтової смуги. Ці люди, повернувшись у свої рідні місця, повинні були влитися в нові парторгаиізації, створені після звільнення цих районів Черво­ною Армією.

- Третя група включала в себе членів партії (переважно цивільних, знач­ну частину яких складали жінки), спішно прийнятих на місцях (приблизно 1 млн. чоловік). Розподіл постів і посад між ними і комуністами, що поверну­лися, відбувався, ймовірно, не без тертя.

- Четверта група була чисельно невелика, але мала сильну підтримку в народі, вона складалася з комуністів-підпільників окупованих територій, пов'язаних із населенням спільно принесеними жертвами і надто незалежних з точки зору центральної влади. Ці комуністи повинні були «повернутися на своє місце», заново навчитися дисципліні, визнати владу цивільних керівни­ків, чию невдачу вони бачили в 1941 р.

- П'ята група, безсумнівно, найбільша за чисельністю (2,5 млн.), об'єдну­вала військових, що вступили в партію на фронті, які отримали партквиток і можливість просування завдяки своїм подвигам на полі бою або рекоменда­ції вищестоящого воєначальника.

- Шоста група включала комуністів, що вступили в партію після війни. У 1946-1952 рр. прийом, як і в 1938-1941 рр., орієнтувався па «кращих», тоб­то представників так званої народної інтелігенції - техніків, інженерів, служ­бовців, студентів. З 1,5 млн. нових членів, прийнятих у ці роки, більше двох третин належали до цих категорій.

Для деякої кількості цих «нових» комуністів, чий вік не перевищував тридцяти років і які бажали зробити кар'єру в швидко зростаючому партій­ному апараті (що нараховував в 1952 р. біля 200-220 тис. звільнених праців­ників), на початку 50-х рр. існувала реальна проблема просування: переваж­на більшість відповідальних постів (як на рівні міськкомів і райкомів, так і в

324

центральних органах) були зайняті комуністами «брежнєвського покоління», тобто досить молодими людьми (40-45 років на початку 50-х рр.), які висуну­лися завдяки чисткам 1936-1938 рр У післявоєнні роки відмічалася досить висока стабільність партійних кадрів: 61% делегатів XIX з'їзду (1952 р.) за тринадцять років до цього були учасниками попереднього з'їзду, що свідчи­ло, беручи до уваги природні смерті і втрати у війні, про примітну спадкоєм­ність. Ротація перших секретарів р;і іікомів в РРФСР не перевищувала за рік 12-15% від їх загального числа, що було, безумовно, нижчим за показники 30-х рр. Вимушене топтання на місці і нетерпіння цілого покоління людей з дуже різним життєвим досвідом, серед яких було немало працівників, здат­них справитися з новими і більш складними задачами, що постали перед пар­тією, являли собою реальну проблему. У гой же час, як і в 30-х рр., кадри відповідальних працівників залишалися дуже вразливими, оскільки були вимушені вдаватися до хитрощів, приховування і приписок, щоб виконати, незважаючи на пасивність маси і скрутне економічне становище, непосильні, як правило, задачі або, принаймні, рапортувати про їх виконання. Ця ситуа­ція, тупикова відразу в економічному, політичному і соціальному планах, змушувала Сталіна, за відсутністю іншого рішення, здатного порвати із сис­темою, встановленою із закінченням непу, розглядати можливість нової чис­тки, яка дозволила б, як у кінці 30-х рр., не торкаючи основ, оновити полі­тичні, адміністративні, господарські та інтелектуальні кадри держави.

Саме з цієї точки зору погрібно розглядати зміни, зроблені наXIX з'їзді парі п в жон і пі 1 952 р.