3. Крах політики «колективної безпеки»

Московські процеси, чистка в рядах Червоної Армії переконали як нім­ців, гак і французів, і англійців, що Радянський Союз переживає серйозну внутрішню кризу (загалом погано зрозумілу), яка на якийсь час позбавляє його можливості грати вирішальну роль на міжнародній арені. Викладаючи 5 листопада 1937 р. перед генеральним штабом свої плани відносно Австрії та Чехословаччини, Гітлер категорично відкинув всяку можливість військо­вої реакції на це Радянського Союзу у зв'язку з пануючим в країні хаосом, викликаним чисткою військових і політичних кадрів. На думку повіреного у справах Німеччини в Парижі, французький уряд також висловлював серйоз­ні сумніви відносно міцності радянського режиму і боєздатності Червоної Армії. «Військові і політичні кола Франції, - писав він на початку 1938 р., -все більше задаються питанням про користь від такого союзника і про дові­ру до нього». У той час як французьке керівництво все більше переконувало­ся, що, підписавши договір з СРСР, воно, за висловом, П.Гаксотта, «придба­ло ніщо», пасивність Заходу перед обличчям німецької агресії ще більше по­силила недовіру Радянського Союзу по відношенню до європейських демок­ратій.

17 березня 1938 р. радянський уряд запропонував скликати міжнародну конференцію для розгляду «практичних заходів проти розвитку агресії і не­безпеки нової світової бойні». Ця пропозиція була знехтувана Лондоном як така, «що посилює тенденцію до утворення блоків і підриває перспективи встановлення миру в Європі». Зустрівши таке відношення, Радянський Союз почав шукати зближення з Німеччиною і в березні 1938 р. підписав з нею нові економічні угоди, відкликавши при цьому посла СРСР в Германії Я.Суріца - єврея і тому неугодного нацистам. Новому послу, О.Мерекалову, Гітлер зробив 4 липня наступну заяву: «Я із задоволенням ознайомився з де­кларацією, що викладає принципи, якими Ви будете керуватися в Ваших зу­силлях по встановленню нормальних відносин між Німеччиною та Радянсь­ким Союзом».

Після окупації Німеччиною Чехословаччини Радянський Союз розпро­щався з останніми ілюзіями щодо ефективності політики колективної безпе­ки. До того ж Франція та Великобританія, уряди яких Литвинов марно на­магався переконати в тому, що СРСР спроможний викопати свої зобов'язан­ня, виражали сильний сумнів з приводу боєздатності Червоної Армії, спусто­шеної чистками, і не бачили, яким чином радянські війська зможуть брати участь у бойових діях через відмову Польщі і Румунії пропустити їх через свої території. Радянський Союз, безумовно, взяв би участь у міжнародній конференції, але йому навіть не було запропоновано підписати Мюнхенські угоди29вересня 1938 р. ПідписанийЖ.Бонпеі І.РІббенгроном6грудня 1938 р. в Парижі між Францією та Німеччиною договір про ненапад був розцінений в Москві як крок, який в тій або іншій мірі розв'язав Гітлеру руки на Сході.

До кіпця 1938 р. зовнішньополітичне становище СРСР здавалося більш крихким, ніж коли-небудь, а загроза створення єдиного «імперіалістичного фронту була цілком реальною. У листопаді 1936 р. ця загроза конкретизува­лася після підписання Німеччиною та Японією «Аптикомінтернівського па­кту», до якого потім приєдналися Італія та Іспанія. У такій ситуації радянське керівництво вирішило піти па примирення з Чан Кайши і переконати ки­тайських комуністів в необхідності створення єдиного фронту з націоналіс­тами для боротьби проти японської агресії. У серпні 1937 р. СРСР і Китай уклали договір про ненапад. Влітку 1938 р. почалися озброєні дії між Японі­єю та Радянським Союзом. Запеклі битви відбулися в серпні 1938 р. в Схід­ному Сибіру в районі озера Хасан, а потім в Монголії, де ще тривали кілька місяців наземні і повітряні бої в районі Халхін-Голу і закінчилися перемогою радянських військ під командуванням Г.Штерпа та Г.Жукова. 15 вересня 1939 р. було укладено перемир'я. Перед обличчям загрози капіталістичного оточення Радянський Союз ухвалив рішення про подальше зближення з Ні­меччиною, не відмовляючись при цьому від переговорів із західними демок­ратіями.