6. XVIII з'їзд партії. Початок розрядки?

Чистки партії не припинилися із закінченням третього Московського процесу. Однак ознаки деякого відносного послаблення ставали все більш відчутними протягом 1938 р. Поменшала кількість виключень із партії, і од­ночасно збільшився прийом нових членів (більше 500 тис. в 1938 р.). Була звільнена невелика кількість ув'язнених. Тисячі офіцерів, репресованих в 1937 р,, були повернені в армію. У серпні Єжов був призначений наркомом річкового флоту, що можна розглядати як перший крок до його поступового усунення від справ. 8 грудня в «Правді» з'явилося повідомлення про те, що він «за власним проханням» був звільнений від виконання обов'язків нарко­ма внутрішніх справ і замінений на цьому посту Бєрією. Останній раз Єжов згадувався в пресі 22 січня 1939 р.

Тенденція до послаблення підтвердилася на XVIII з'їзді партії, який про­ходив з 10 по 21 березня 1939 р., більш ніж через 5 років після попереднього. Новий склад з'їзду (з 1966 делегатів XVII з'їзду тільки 35 були присутніми на нинішньому) був здатний лише па те, щоб співати дифірамби Сталіну. На з'їзді не було ні обговорень, пі суперечок, пі критики всього того, що відбу­лося за минулі п'ят:, років. Сталін дозволив собі визнати, що чистки 1933-1936 рр., загалом неминучі і такі, що благотворно позначилися па. стані пар­тії, супроводжувалися, однак, «численними помилками». Він заявив, що в нових чистках необхідності не виникло. Жданов усю відповідальність за «по­милки» поклав на місцеві партійні органи. З'їзд затвердив попу, більш «де­мократичну» редакцію партійного статуту. Умови прийому і час кандидат­ського терміну ставали надалі єдиними для всіх і не залежали від соціально­го походження вступаючих. Ждапов заявив, що колишня дискримінація ін­телігенції втратила значення, оскільки тепер не була інтелігенція абсолютно нового типу: діти робітників і селян, самі вчорашні робітники й селяни, які досягли командних висот. Новий статут узаконював право на оскарження, а, отже, і па відновлення в партії. Масові чистки були засуджені. У той же час посилювалася централізація партійної структури. Управління кадрів ЦК пар­тії повинне було пильніше стежити за новими призначеннями, а Політбюро отримувало додаткові переваги в порівнянні з іншими органами партійного управління (передусім з Центральним Комітетом). З'їзд ввів до складу Політбюро Жданова і Хрущова, кандидатами в члени Політбюро - Берію і Шверника, а Маленков, який здійснював чистки партії в Білорусії, став на чолі управління кадрів.

III. Підсумки вирішального десятиріччя

1. Становлення моделі економічного розвитку

Саме в 30-і роки в країні сформувалася модель економічного розвитку, основні риси якої дожили до наших днів. У другому і третьому п'ятирічних планах намічалися майже без змін ті ж підходи і встановлювалися ті ж пріо­ритети, що і в першому, приймалися такі ж нездійсненні і не відповідаючі реальним можливостям урівноваженого економічного розвитку планові по­казники. Здійснювалося короткострокове адміністративне планування вико­ристання ресурсів. В обстановці постійного дефіциту отримувала подальший розвиток система пріоритетів, яка розхитувала промисловість. Економічний розвиток йшов екстенсивним шляхом і супроводжувався значним зростан­ням інфляції. Величезний об'єм капіталовкладень в пріоритетні галузі - ма­шинобудування, добувну промисловість, виробництво електроенергії- здій­снювався за рахунок зниження рівня життя населення, оскільки виробницт­во товарів народного споживання відсувалося па другий план. Все ж планові завдання другої п'ятирічки були трохи ближчими до реальності, ніж першої. Як наслідок «показники виконання» другого п'ятирічного плану, оголоше­ного в промисловості виконаним до 31 березня 1937 р., були більш високи­ми, ніж показники попереднього. У середньому в промисловості цей показ­ник становив 102% - цифра, безсумнівно, завищена, тому що підрахунок про­водився на основі не об'єму, а вартості виробленої продукції і «роздувався» через значне зростання цін.

Цей середній відсоток не відображав дійсного положення справ в окре­мих галузях. У деяких з них дійсно були досягнуті дуже високі результати, наприклад в металургії (15,7 млн. т сталі в 1937 р. проти 5,9 млн. т в 1932 р.) і в електроенергетиці (36 млрд. кВт.год в порівнянні з 14 млрд. кВт.год в 1933 р.). Були освоєні передові технології у виробництві спеціальних спла­вів, синтетичного каучуку, розвивалися сучасні галузі машинобудування, був побудований московський метрополітен (московське метро, урочистий пуск якого відбувся в 1935 р., стало одним із найважливіших досягнень другої п'я­тирічки). У протилежність цим досягненням процент виконання плану в лег­кій промисловості, розвитку якої не приділялося належної уваги і в першій п'ятирічці, коливався в залежності від галузі від 40 до 85% і був набагато нижчим від запланованих показників, так само як і від рівня потреб населен­ня. Об'см капіталовкладень в 1936 р. у п'ять разів перевищив рівень 1928 р. що обумовило значний стрибок у нарощуванні виробництва в 1928-1937 р. Показник щорічного зростання виробництва складав від 10,5 до 16% (в за­лежності від того, вівся підрахунок в цінах 1928 або 1937 рр.). Одним з осно­вних предметів гордості плановиків і економічних керівників було значне зростання продуктивності праці, яка після зниження на 8% за першу п'ятирі­чку зросла у другій на 64%. Т.. ке зростання стало можливе в основному тому, що на робітничий клас чинився иайсильніший тиск з боку управлінського апарату і профспілок.

У виробництві сільськогосподарської продукції, незважаючи на чудо­вий урожай 1937 р., результати залишали бажати кращого. Точні цифрові показники навіть сьогодні не піддаються підрахунку, оскільки комісія з уро­жайності зернових займалася обліком не реально зібраного, а оцінювала уро­жай «на корені» і, вже виходячи з цього, призначала колгоспам і радгоспам норми постачання. Якщо виробництво технічних культур зросло в порівнянні з кінцевим періодом непу приблизно на 30-40%, то виробництво зернових, незважаючи на більш високий рівень механізації і збільшення на 17% посів­них площ, залишалося на рівні, досягнутому в переддень першої світової вій­ни. Річне виробництво зерна між 1931-1939 рр. не перевищувало (за винят­ком 1937 р.) 70 млн. т, в той час як середній урожай 1909-1913 рр. становив 72,5 млн. т на рік. Після того, як під; час колективізації була знищена полови­на поголів'я великої рогатої худоби, виробництво тваринницької продукції досягло рівня 1913 р. тільки у 1937 р. Рівень 1927-1928 рр. був перевищений тільки па початку 50-х років.

Третій п'ятирічний план, затверджений XVIII з'їздом партії, намітив дуже сміливі цілі: наздогнати і перегнати по рівню виробництва надушу населен­ня розвинені капіталістичні країни, не зменшуючи при цьому витрат на озбро­єння. Виробництво сільськогосподарської продукції повинне було збільши­тися на 52%, промислової продукції - на 92%. Особлива увага приділялася розвитку хімічної промисловості, виробництву алюмінію та енергоустатку­вання. Національний прибуток повинен був подвоїтися, а рівень споживан­ня на душу населення зрости на 75%. Всі ці плани, звичайно ж, виконані не були: в 1937-1941 рр. темпи зростання промислового виробництва не пере­вищували 3-4% па рік. Характерне ще для першої і другої п'ятирічок перева­жне вкладання капіталу у виробництво засобів виробництва і порушена ма­совими репресіями попередніх років діяльність підприємств привели еконо­міку в гарячковий стан. За три роки виробництво чавуну і сталі збільшилося тільки на 3%, виробництво прокату - на 1%, видобуток нафти па 9%, дуже помітно виріс обсяг виробництва військової продукції. Але це зростання за­безпечувалося за рахунок зменшення виробництва металоємних галузей не­військової промисловості, що ще більше розбалансувало економіку напере­додні війни. Продуктивність праці протягом третьої п'ятирічки росла дуже низькими темпами (6% на рік), і зростанню її не сприяли навіть численні реп­ресивні заходи, направлені на зміцнення дисципліни в промисловості.