II. Основні напрями радянської зовнішньої політики в роки непу (1921-1928)

3. Німеччина як головний партнер у Європі

До 1934 р. Рапалльськич договір, укладений Радянською державою з Німеччиною 16 квітня 1922 р., залишайся найважливішою із міжнародних угод, підписаних радянським керівництвом. Протягом десятиріччя відноси­ни з Німеччиною були стержнем радянської дипломатичної діяльності її Єв­ропі. Перші військові і торгові контакти мЬі* двома країнами були встанов­лені ще в квітні 1921 р. Радянська держава розраховувала за допомогою ні­мецьких капіталів і технології! зробити рекопстр\ кцію свого народного гос­подарства. Представники німецьких військових кіл па чолі з генералом фон Сектом сподівалися розмістити в Радянськії! країні секретні військово-учбові центри, заборонені в Німеччині Версальським договором; зі свого боку вони були готові співробітничати в підготовці кадрів для Червоної Армії.

Переговори з цих питань розпочалися в той момент, коли СРСР безуспі­шно (за винятком підписаної ним у березні 1921 р. торгової угоди з Велико­британією) намагався нормалізувати свої економічні та дипломатичні від­носини з провідними європейськими країнами. Головною перешкодою для відновлення цих відносин була проблема виплати боргів царського уряду. Радянський уряд заявляв про принципову згоду їх сплатити в тому випадку, якщо держави-кредиторп нададуть йому економічну допомогу шляхом на­дання на вигідних умовах кредитів і позик і розвитку з ним торгових відно­син, а також оголосять про його офіційне визнання. 28 жовтня 1921 р. радян­ський уряд направив великим державам поту з пропозицією скликати міжна­родну конференцію для обговорення цих питань і вирішити питання про юридичне визнання Радянської держави. Ця пропозиція була прийнята, і конференція, що зібрала представників біля тридцяти держав і присвячува­лася питанням економічного відродження Центральної та Східної Європи, відбулася в Генуї.

Однак із перших же днів переговори зайшли у глухий кут. Пуаикаре зна­ходив неприйнятними радянські пропозиції відносно виплати боргів, оскіль­ки сума, що вимагалася Чичеріним як. відшкодування збитку, заподіяного Радянській Росії іноземною інтервенцією під час громадянської війни, пере­вищувала царські борі п. Саме за цих умов радянські представники, що при­були до Генуї в на. пї ро іірвати дипломатичну, економічну і торгову блокаду країни, і німецькі, що прагнули зменшити розміри репарацій, підписали 16 квітня 1922 р. Рапалльський договір. Цією угодою обидві сторони відмовля­лися від взаємних претензій з питань про борги, про відшкодування збитку і націоналізованого майна, надавали один одному режим найбільшого сприяння в торгівлі і поновлювали дипломатичні та консульські відносини. Під­писавши цей договір, Радянська Росія і Німеччина, виключені із світової спі­льноти і пригноблені нею, одночасно виходили із дипломатичної ізоляції; обидві сторони відкидали Версальський договір, нав'язаний «імперіалістич­ними бандитами» з метою «колонізації Німеччини» (терміни, що вживалися в Комінтерні). Внаслідок підписання договору рейхсвер отримував можли­вість розмістити в Радянській країні свої центри військової та учбової підго­товки, отримувати або проводити там за участю своїх фахівців знаряддя, яке Німеччині заборонялося мати за умовами Версальського договору. Ця спів­праця Радянської держави з правими мілітаристськими силами Німеччини продовжувалася до 1933 р.

Незважаючи па такий багатообіцяючий початок, радянсько-німецькі відносини пережили в 20-і рр. кілька напружених періодів. їх причиною були, з одного боку, дуже тісні зв'язки Німецької компартії з Комінтерном, а з ін­шого - постійні побоювання радянської сторони, що навіть незначне поліп­шення германо-французьких відпоєнії приведе до створення антирадянсько-го фронту капіталістичних держав. Так, у серпні 1923 р., під час формування уряду Штреземапа, який повинен був подолати кризу, викликану франко-бельгійською окупацією па початку цього року Рурської області, Комінтерн (в якому німецькими питаннями спеціально займався К.Радек) закликав ні­мецьких комуністів виступити проти уряду соціал-демократів. Комуністи, в рядах яких не було ні єдності, пі рішучості, ні упевненості в тому, що Радян­ський Союз дійсно допоможе, змогли лише підняти повстання в Гамбурзі, яке було придушене протягом двох днів.

Ця поразка викликала гострі внутрішні розбіжності в керівництві РКГІ(б): Сталін не втратив нагоди піддати критиці «троцькістських авантюристів». Троцький же в свою чергу звинуватив керівництво партії в зраді інтересів німецького робітничого класу. Прийняття в серпні 1924 р. Німеччиною пла­ну Дауеса було розцінено Комінтерном як крок до перетворення Німеччини і навіть всієї Західної Європи на «американську колонію» і викликало глибо­ке занепокоєння радянської дипломатії, яке ще більше посилилося після під­писання Локарнських угод. Ці угоди мали важливе значення для політичної стабілізації в Європі, оскільки беззастережно визнавали Німеччину, допуще­ну в Лігу Націй, великою державою. Тим самим вони викликали у Радянсь­кого Союзу дуже великі побоювання відносно відтворення єдиного фронту капі талістичпих держав. У них умовах радянська сторона зажадала у Штре­земапа доказів вірності Німеччини угодам, підписаним у Рапалло. Німеччи­на, бажаючи зберегти радянську карту па той випадок, якщо знадобиться вчинім н тиск па Великобританію або Францію, 12 жовтня 1925 р., не дожи­даючись закінчення переговорів в Локарпо, уклала нову торгову угоду з Ра­дянським Союзом. За цією угодою слідувало підписання 24 квітня 1926 р. в

Берліні договору про дружбу і взаємний нейтралітет, який на п'ять років про­довжував дію Рапалльського договору. Коли у вересні 1926 р. Німеччина була прийнята в Лігу Націй, Штреземан заявив, що вона засудить будь-яку агре­сію проти Радянського Союзу. У випадку ж, якщо проти СРСР будуть засто­совані «санкції», які Німеччина визнає необгрунтованими, вона зобов'язу­ється не допустити пропуску через свою територію військ, направлених для здійснення цих санкцій. У подальші роки продовжувала розширятися радян­сько-німецька торгівля: в 1927-1928 рр. па Німеччину доводилося 30% зовні­шньоторговельних оборотів СРСР.