- •1900-1991
- •1. Самодержавство
- •2. Особливості розвитку промисловості
- •3. Особливості селянського суспільства
- •4. «Робітниче питання»
- •1. Ліберали
- •2. Революційні і національні рухи
- •3. Криза 1900-1903 рр.
- •1. Від російсько-японської війни до Кривавої неділі
- •2. Два шляхи революції
- •3. Підйом революційного руху і Жовтневий маніфест
- •4. Поразка соціальної революції і повернення до консерватизму
- •5. Перша Дума і кінець парламентських ілюзій
- •6. Друга Дума - доказ неможливості політичного оновлення
- •II. Столишнські реформи: невдача просвіченого консерватизму
- •1. Основи «оновлення» країни
- •2. Політичні й ідеологічні переваги
- •3. Економічні переваги
- •4. Помилки Столипіна
- •5. 1912-1914 Рр.: політичний застій і соціальне бродіння
- •1. Ілюзії 1914 р.
- •2. Нищівні поразки на фронті, розвал економіки, політичне безсилля
- •3. Розкол опозиційних рухів
- •II. Лютнева революція та падіння царизму
- •1. Лютневі дні
- •2. Встановлення «двовладдя» і зречення Миколи II
- •1. «Двовладдя» або багатовладдя?
- •2. «Звільнення» слова
- •4. Коаліційний уряд і зростання соціальної напруженості
- •5. Криза літа 1917 р.
- •6. Крах державних інститутів і розпад суспільства
- •7. Взяття влади більшовиками
- •1. Перші декрети
- •2. Робітничий контроль і початок націоналічації
- •3. Витіснення Рад і розпуск Засновницьких зборів
- •II. Брест-литовський договір та
- •III. Громадянська війна та іноземна інтервенція
- •1. На фронтах громадянської війни
- •2. Іноземна інтервенція
- •IV. «військовий комунізм»
- •1. Створення Червоної Армії
- •2. Націоналізація та мобілізація економіки
- •3. Встановлення політичної диктатури
- •4. Кінець громадянської війни: чому більшовики перемогли?
- •5. Народження Комінтерну
- •V. Криза «військового комунізму»
- •1. Економічна відсталість і соціальна деградація
- •2. Зміни і криза в партії
- •3. Кронштадтське повстиннії
- •4. X партійний з'їзд - вирішальний поворот
- •1. Право на самовизначення: теорія і реальність
- •2. Спроби союзного об'єднання
- •3. Яким бути Союзу?
- •4. Як створити «новий соціум смільної долі»?
- •5. Політика в області культури та релігії
- •II. «союз робітників і селян»
- •1. Неп у сільському господарстві
- •2. Неп у промисловості
- •3. Суспільне невдоволення
- •4. Суперечки про шляхи розвитку країни
- •III. Політична боротьба
- •1. «Остання ленінська битва»
- •2. Перші битви за владу
- •3. Ленінська спадщина
- •4. Розкол «трійки»
- •5. «Об'єднана опозиція»
- •6. Роздуми над невдачею
- •IV. Кінець непу
- •1. Зима 1927-28 р., хлібозаготовча криза
- •2. Розгром «правої опозиції»
- •3. Уперед без оглядки
- •2. Перша п'ятирічка: Індустріалізація. Культурна і соціальна революція
- •3. Партія і «великий перелом»
- •II. Розрив і змова (1934-1939 рр.)
- •1. XVII з'їзд партії. Початок розриву
- •2. Вбивство Кірова. Втілення ідеї змови
- •3. Рік 1935-й, вирішальний
- •4. Значення першого Московського процесу
- •5. Єжовщина. Боротьба з бюрократією, терор та економічна криза
- •6. XVIII з'їзд партії. Початок розрядки?
- •III. Підсумки вирішального десятиріччя
- •1. Становлення моделі економічного розвитку
- •2. Суспільство зруйнованих структур
- •3. Демонізм, «соціалістична законність», націоналізм і повернення до етичних підвалин
- •II. Основні напрями радянської зовнішньої політики в роки непу (1921-1928)
- •3. Німеччина як головний партнер у Європі
- •2. Складності в радянсько-британських і радянсько-фрашіузьких відносинах
- •3. Китай як головний партнер в Азії
- •III. Боротьба проти «соціал-фашизму» і «загострення капіталістичних протиріч» (1928-1933)
- •1. VI конгрес Комінтерну: крутий поворот
- •2. Міф про «капіталістичне оточення»
- •3. Розширення радянської диплома пічної діяльності
- •IV. Радянська дипломатія і «колективна ьезгїека» (1934-1939)
- •1. «Новіш курс» радянської дипломатії
- •2. Срср і війна в Іспанії
- •3. Крах політики «колективної безпеки»
- •V. Ера радянсько-німецького пакту та його наслідки (1939-1941)
- •1. Радянсько-німецький пакт
- •2. Секретний протокол в дії
- •3. Погіршення радянсько-німецьких підноснії
- •1. План «Барбаросса»: успіх і невдача «бліцкригу»
- •2. «Розстріляна Червона Армія»
- •3. Евакуація і перебудова країни на військовий лад. Солідарність союзників
- •II. Поворот у війні (літо 1942 - літо 1943)
- •1. Військові поразки срср влітку 1942 р.
- •2. Сталінград і Курськ: дві вирішальні перемоги срср
- •III. Роздуми про крутий поворот
- •2. Роль допомоги союзників
- •3. Нацистські звірства і невдача «східної політики»
- •4. Патріотизм, пом'якшення режиму і соціальний консенсус
- •IV. До перемоги (ліго 1943 - травень 1945 р.)
- •1. Тегеранська конференція
- •2. Великий наступ 1944 р.
- •3. Ялтинська конференція і перемога
- •1. Дискусія про основні напрями
- •2. Нездійсненна сільськогосподарська реформа
- •3. Повернення до передвоєнної політики
- •II. Посилення контролю у всіх сферах
- •1. Обмеження національностей
- •2. Жданівщина
- •3. Апогей системи концтаборів
- •1. Нове співвідношення сил в Європі: від Потсдаму до Паризької конференції
- •2. Біполяризація світу і «холодна війна».
- •3. Радянеько-югославськиії розрив та його наслідки
- •4. Апогей «холодної війни».
- •V. «розвинений» сталінізм
- •1. Специфіка структур влади
- •2. Політичні конфлікти і альтернативи
- •3. Повна трансформація партії
- •4. Остання «змова».
- •1. Реорганізація владних структур
- •2. Економічні та політичні дискусії: народження хрущовських реформ
- •3. «Відлига» у зовнішній політиці
- •4. XX з'їзд: початок керованої десталінізації
- •5. Від XX з'їзду кпрс до усунення антипартійної групи
- •II. Межі та перегини хрущовських проектів (1958-1964)
- •1. «Наздогнати та перегнати Америку!».
- •2. Межі культурної відлиги
- •3. Економічні «пробуксовки» та міф про комунізм
- •4. XXII з'їзд кпрс та його наслідки
- •5. Волюнтаризм зовнішньої політики
- •6. «Законна» відставка
- •1. Політичний консерватизм та економічна реформа
- •2. Консенсус і розбіжності
- •3. Персоналізація влади та інституційний плюралізм
- •4. Брежнєвська конституція
- •5. Консервативні тенденції та невдала спроба реформ
- •II. Криза «розвиненого соціалізму»
- •2. Криза організації праці
- •1. Демографічні зміни
- •2. Урбанізація та її наслідки
- •3. «Міський мікросвіт» і «неформальні с груктури».
- •4. Заохочення і контроль суспільної активності
- •5. Форми незгоди й відсторонення
- •IV. Срср у світі
- •2. Розрядка напруженості та її межі
- •3. Радянська присутність у світі та кінець «розрядки».
- •V. «міжцарів'я».
- •1. Внутрішні аспекти
- •2. Зовнішні аспекти
- •1. Гласність і десталінізація
- •2. Повернення до джерел
- •3. «Видатки» гласності
- •II економічні реформи
- •1. Спроби реформ: розвиток самостійності підприємств
- •2. Спроби реформ: розвиток приватної ініціативи
- •III. Політичні реформи
- •1. Зміна дійових осіб
- •2. Цілі та етапи політичної реформи (1985-1990)
- •3. Правова держава і політичний плюралізм
- •4. «Нове мислення» і поворот у зовнішній політиці
- •5. Розпад Радянського Союзу (осінь 1990 - зима 1991)
2. Вбивство Кірова. Втілення ідеї змови
1 грудня 1934 р. С.Кіров був убитий із коридорі Смольного молодим комуністом Л.Ніколаєвим, який зумів пробратися із зброєю в штаб-квартиру ленінградської партійної організації- Власті негайно ж вжили надзвичайних заходів. Увечері того ж дня був підготовлений документ, який дозволяв скорочувати термін слідства у справах державної важливості до десяти днів, розглядати їх за відсутності обвинувачених і присуджувати смертну кару, що не підлягає оскарженню і перегляду. Протягом короткого часу було представлено декілька незв'язних і суперечливих офіційних версій у справі про вбивство. 4 грудня газети сповістили про арешт тридцяти семи «білогвардійців», що ніби проникли в країну з метою організації терористичних актів. 22 грудня ТАРС повідомило, що цей «мерзотний злочин» - справа рук «ленінградського центру», до складу якого входили, крім Ніколаєва, тридцять колишніх зінов'євців. 28-29 грудня проходив закритий процес над членами цього «центру». Усі вони були засуджені до смертної страти і вирок негайно привели у виконання. Розкриття «ленінградського центру» дозволило виявити також існування «московського центру», 19 членів якого (в тому числі Зинов'єв та Каменєв) звинувачувалися в «ідеологічному посібництві» вбивцям Кірова. Під час суду над ними (16 січня 1935 р.) Зинов'єв та Каменєв визнали, що колишня діяльність опозиції могла внаслідок ряду обставин сприяти етичному падінню злочинців. Визнання в цьому дивному «ідеологічному посібництві» після стількох випадків публічного розкаяння цих двох лідерів дало мотив зробити з них «козлів відпущення» під час однієї з майбутніх пародій на правосуддя. А поки воно коштувало їм відповідно п'яти та десяти років позбавлення свободи. 23 січня розпочався ще один процес, пов'язаний з убивством Кірова, - процес над дванадцятьма керівниками ленінградського шдді лу НКВС. їм було пред'явлене обвинувачення в тому, що вони мали в своєму розпорядженні інформацію про замах, який готувався на Кірова, допустили злочинну недбалість і не зробили ніяких дій для його запобігання. 1 Іезважа ючи на тягар обвинувачення, покарання виявилося відносно м'яким. Вперше на цей дивний вирок звернув увагу Троцький в опублікованому в 1935 р дослідженні «Сталінська бюрократія і вбивство Кірова». У ньому він висловив думку про те, що Ніколаєв діяв не один і що організатором вбивства був не хто інший, як сам Сталін, який отримував від цього найбільшу вигоду Кількома роками пізніше це припущення було підтримане агентами радянських секретних служб В.Кривицьким та А.Орловим, які перебігли на Захід їх заяви були зустрінуті скептично. Скепсису, проте, поменшало після прозрінь Хрущова на закритому засіданні XX з'їзду партії 25 лютого 1956 р.
Нічого принципово нового, однак, ці прозріння не містили. Вони обмежувалися тими інтригуючими подробицями, на які свого часу звернув увагу Троцький: арешт Ніколаєва і швидке звільнення його з-під варти за кілька тижнів до замаху і загадкова загибель в дорожній пригоді охоронця Кірова наступного дня після вбивства. Але вже сама уміло піднесена констатація того факту, що в обставинах вбивства Кірова багато неясного і підозрілого, примушувала задуматися над тим, що Сталін, можливо, зіграв в цій справі далеко не останню роль. Теза про безпосередню причетність Сталіна до вбив ства Кірова недавно була піддана сумніву деякими західними вченими (А.Б.Улам, Дж.А.Гстті). Нона, однак, знаходить останнім часом все більше поширення серед радянських істориків і публіцистів. Але нічого принципово нового до цієї справи вони недодали. Сьогоднішній об'єм відомостей з цього питання не дозволяє нам випести остаточної думки. Єдине, що можна затверджувати з упевненістю, - вбивство Кірова у величезній мірі сприяло матеріалізації ідеї змови.
Це вбивство згодом важким тягарем давило па політичну обстановку в країні. Воно використовувалося вищим керівництвом для нагнітання атмосфери кризи та напруженості, могло в будь-який момент послужити конкре і ним доказом існування таємної організації, яка загрожувала країні, її керівникам, зрештою, соціалізму. А існування такої організації дозволяло знаходити зручні пояснення слабкостям системи. Адже якщо труднощі в крани постійно зростали, а життя ставало все важчим (в той час як воно повніше було, зі слів Сталіна, бути «веселим і щасливим»), винні в цьому вбивці Кіро ва.