- •Передмова
- •1.1. Породи великої рогатої худоби
- •1.2. Породи свиней
- •1.3. Породи овець
- •1.4. Породи коней
- •1.5. Породи і кроси птиці
- •1.5.1. Породи курей
- •1.5.2. Породи качок
- •1.5.3. Породи гусей
- •1.5.4. Породи індиків
- •1.6. Породи кролів
- •1.7. Основні вимоги щодо сировини м’ясної промисловості
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Перевезення тварин автотранспортом
- •2.2. Транспортування тварин залізничним транспортом
- •2.3. Перевезення тварин водним шляхом
- •2.4. Транспортування гоном
- •2.5. Центровивіз
- •2.6. Приймання та утримання тварин і птиці на м’ясопереробних підприємствах
- •2.6.1. Приймання і ветеринарний огляд тварин
- •2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю
- •2.6.4. Надходження худоби на скотобазу
- •2.6.5. Передзабійне утримання худоби на скотобазах
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Оглушення тварин
- •3.1.1. Оглушення великої рогатої худоби електричним струмом
- •3.1.2. Механічне оглушення тварин
- •3.1.3. Оглушення свиней електричним струмом
- •3.1.4. Оглушення свиней газовою сумішшю
- •3.2. Забій і знекровлення тварин
- •3.3. Знімання шкури
- •3.3.1. Піддування стисненим повітрям
- •3.3.2. Механічне знімання шкури
- •3.4. Оброблення свинячих туш у шкурі
- •3.5. Оброблення свинячих туш методом крупонування
- •3.6. Видалення внутрішніх органів
- •3.7. Розпилювання, зачищення і оцінювання якості туш
- •3.8. Гнучка автоматизована система переробки худоби
- •3.9. Переробка птиці
- •3.9.1. Оглушення птиці
- •3.9.2. Забій птиці
- •3.9.3. Обшпарювання тушок і видалення оперення
- •3.9.4. Патрання і напівпатрання тушок птиці
- •3.10. Організація технологічного процесу переробки птиці
- •3.11. Оброблення перо-пухової сировини
- •3.12. Переробка кролів
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.1. М’язова тканина
- •4.2. Сполучна тканина
- •4.3. Жирова тканина
- •4.4. Кісткова і хрящова тканини
- •4.5. Водозв’язувальна здатність м’яса
- •4.6. Фізичні властивості м’яса
- •4.7. Електрофізичні властивості м’яса
- •4.8. Зміни властивостей м’яса під час автолізу
- •4.9. Поживна цінність м’яса
- •4.10. Склад і поживна цінність субпродуктів
- •4.11. Характеристика, хімічний склад і біологічна цінність харчових субпродуктів
- •4.12. Кров
- •4.12.1. Хімічний склад, властивості і фізичні константи крові
- •4.12.2. Хімічний склад і властивості плазми крові
- •4.12.3. Хімічний склад і властивості формених елементів крові
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Оброблення м’ясо-кісткових субпродуктів
- •5.2. Оброблення свинячих голів
- •5.3. Оброблення м’якушевих субпродуктів
- •5.4. Оброблення слизових субпродуктів
- •5.5. Оброблення шерстних субпродуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Технологія оброблення кишок
- •6.2. Оброблення кишок на потоково-механізованих лініях
- •6.3. Вади кишкової сировини і фабрикату
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Склад і властивості жирів
- •7.2. Характеристика жиросировини
- •7.3. Технологія харчових тваринних жирів
- •7.4. Витоплювання жиру
- •7.5. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках періодичної дії
- •7.6. Витоплювання жиру із м’якої сировини під надмірним тиском
- •7.7. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках безперервної дії
- •7.8. Витоплювання жиру із твердої сировини в установках періодичної дії
- •7.9. Виробництво жиробілкової емульсії
- •7.10. Витоплювання кісткового жиру в установках безперервної дії
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Основні види продукції з крові та вимоги до якості сировини
- •8.2. Консервування крові
- •8.3. Стабілізація крові
- •8.4. Дефібринування крові
- •8.5. Сепарування крові
- •8.6. Технологія отримання просвітленої крові
- •8.7. Сушіння крові і плазми (сироватки)
- •8.8. Способи розпилення крові
- •8.9. Вибір режиму сушіння
- •8.10. Сушарки для крові і плазми (сироватки)
- •8.11. Виробництво кров’яного борошна
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Причини псування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.2. Вплив температури на якість м’яса та м’ясних продуктів при зберіганні
- •10.3. Технологія консервування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.4. Заморожування та зберігання замороженого м’яса та м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Технологія підготовки шкур до консервування
- •11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
- •11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
- •11.3. Сортування, маркування і пакування шкур
- •11.4. Технологія оброблення щетини-шпарки
- •11.5. Технологія оброблення волосу худоби
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Асортимент ковбасних виробів
- •12.2. Вимоги до готової продукції
- •12.3. Вимоги до сировини і допоміжних матеріалів
- •12.3.1. Основна сировина
- •12.3.2. Допоміжна сировина і матеріали
- •12.4. Технологічний процес
- •12.4.1. Приймання сировини
- •12.4.3. Розбирання сировини
- •12.5. Виробництво варених ковбасних виробів
- •12.5.1. Вторинне подрібнення і приготування фаршу
- •12.5.2. Наповнення оболонок фаршем і формування ковбасних виробів
- •12.5.3. Термічне оброблення варених ковбасних виробів
- •12.6. Фаршировані ковбаси
- •12.7. Виробництво напівкопчених ковбас
- •12.7.1. Перший спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.7.2. Другий спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.8. Виробництво ковбасних виробів із м’яса птиці
- •12.9. Виробництво варено-копчених ковбас
- •12.9.1. Перший спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.9.2. Другий спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.10. Виробництво сирокопчених ковбас
- •12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.2. Другий спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.3. Особливості виробництва напівсухих сирокопчених ковбас
- •12.11. Виробництво сиров’ялених ковбас
- •12.12. Особливості виробництва деяких видів ковбасних виробів
- •12.12.2. Виробництво ліверних ковбасних виробів
- •12.12.4. Виробництво холодців
- •12.12.5. Виробництво сальтисонів
- •12.13. Виробництво продуктів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.1. Асортимент виробів
- •12.13.2. Технологія виробів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.3. Продукти зі свинячого шпику
- •12.14. Контроль якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання і завдання
- •13.1. Асортимент м’ясних консервів
- •13.2. Вимоги до готової продукції
- •13.3. Характеристика сировини м’ясних консервів
- •13.3.1. Основна сировина
- •13.3.2. Харчові добавки і прянощі
- •13.4. Консервна тара і вимоги до неї
- •13.5. Виготовлення тари
- •13.6. Маркування консервів
- •13.7. Основні технологічні процеси виробництва м’ясних консервів
- •13.8. Підготовка сировини для виготовлення консервів
- •13.9. Подрібнення м’ясної сировини
- •13.10. Перемішування сировини
- •13.11. Підготовка допоміжних компонентів
- •13.12. Підготовка і санітарне оброблення консервної тари
- •13.13. Фасування сировини в банки
- •13.14. Герметизація банок
- •13.15. Перевірка герметичності закупорених банок
- •13.16. Стерилізація консервів
- •13.17. Теоретичні основи теплового оброблення консервів
- •13.18. Визначення формули стерилізації
- •13.19. Способи розрахунку змін поживної цінності продуктів при стерилізації
- •13.20. Техніка стерилізації консервів
- •13.21. Особливості виготовлення пастеризованих консервів
- •13.23. Сортування, пакування і зберігання консервів
- •13.23.1. Сортування консервів
- •13.23.2. Пакування консервів
- •13.23.3. Зберігання консервів
- •13.24. Реалізація консервів
- •Контрольні запитання і завдання
- •14.1. Виробництво напівфабрикатів
- •14.1.1. Натуральні напівфабрикати
- •14.1.2. Паніровані напівфабрикати
- •14.1.3. Мариновані напівфабрикати
- •14.1.4. Січені напівфабрикати
- •14.2. Продукти швидкого приготування
- •Контрольні запитання і завдання
- •15.1. Теоретичні основи створення комбінованих м’ясних продуктів
- •15.2. Фізіологічна роль білків
- •15.3. Фізіологічна роль жирів і вуглеводів
- •15.4. Фізіологічна роль харчових волокон
- •15.6. Сучасна система асиміляції їжі
- •15.7. Шляхи поліпшення використання вторинної сировини тваринного походження
- •15.8. Поживна цінність і технологічні властивості сировини рослинного походження
- •15.9. Класифікація сировини і харчових добавок для виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10. Технологічні процеси виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10.2. Виробництво комбінованих ковбасних виробів
- •15.11. Підходи до аналізу вхідних характеристик сировини і технологічних процесів виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.12. Рангове оцінювання якості комбінованих м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •16.1. Будова і фізичні властивості яєць
- •16.2. Фізико-хімічні властивості яєчного білка
- •16.3. Фізико-хімічні властивості яєчного жовтка
- •16.4. Хімічний склад шкаралупи яєць
- •16.5. Первинне оброблення і зберігання яєць
- •16.6. Дефекти і мікробне псування яєць
- •16.7. Виробництво яйцепродуктів
- •16.7.1. Виробництво яєчного меланжу
- •16.7.2. Виробництво сухих яєчних продуктів
- •16.8. ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СУХИХ ЯЄЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •Контрольні запитання і завдання
- •17.1. Характеристика і призначення клею
- •17.2. Характеристика і призначення желатину
- •17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
- •17.4. Технологічний процес виробництва клею і желатину
- •17.5. Технологічна підготовка м’якушевої сировини
- •17.6. Технологічна підготовка твердої сировини
- •17.7. Лужне та кислотне оброблення сировини
- •17.8. Видалення желеутворювальних речовин
- •17.9. Оброблення бульйону
- •Контрольні запитання і завдання
- •18.1. Асортимент тваринних кормів
- •18.2. Кормовий і технічний жири
- •18.3. Сировина для виробництва сухих тваринних кормів та жирів для кормових і технічних потреб
- •18.4. Технологічні схеми переробки нехарчової сировини
- •18.4.1. Приймання та підготовка нехарчової сировини до переробки
- •18.4.2. Сортування, промивання і подрібнення нехарчової сировини
- •18.4.3. Теплове оброблення нехарчової сировини
- •18.4.4. Оброблення шквари
- •18.4.5. Коагуляція крові, формених елементів і шляму
- •18.5.1. Переробка технічної сировини в горизонтальних вакуумних котлах з відбиранням жиру на пресах
- •18.5.2. Переробка технічної сировини у вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру на центрифузі
- •18.5.3. Виробництво сухих тваринних кормів на лінії К7-ФКЕ
- •18.5.6. Переробка технічної сировини у горизонтальних вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру, суміщеним із сушінням і тонким подрібненням
- •18.6. Вимоги до якості сухих тваринних кормів
- •18.7. Оброблення жирів для кормових і технічних потреб
- •18.8. Пакування, зберігання та транспортування технічного і кормового жирів
- •Контрольні запитання і завдання
- •Список рекомендованої літератури
Розділ 3. Переробêа забійних тварин
Рис. 3.14. Установка для знімання шкур з туш дрібної рогатої худоби:
1 — барабан з пальцями для фіксації забілованої ділянки шкури; 2 — конвеєр для транспортування туш; 3 — ланцюг для фіксації забілованої ділянки шкури
Агрегат ФШН безперервної дії для знімання шкур та крупонів зі свинячих туш і шкур з туш дрібної рогатої худоби складається з похилого ланцюгового елеватора для знімання шкур, установле- ного під кутом 41° до підвісного шляху, конвеєра і конвеєра фікса- ції туш, який розміщується паралельно підвісному шляху конвеє- ра. Продуктивність агрегата 100 шкур за годину.
3.4. ОБРОБЛЕННЯ СВИНЯЧИХ ТУШ У ШКУРІ
Свинячі туші піднімають на шлях знекровлення, промивають, видаляють частину бокової і хребтової щетини вручну або за до- помогою електростригальних машин і направляють на обшпарю- вання. Перед обшпарюванням дихальне горло тампонують.
Туші обшпарюють у чанах занурюванням у воду за температу- ри води 62 – 65 °С упродовж 3 – 5 хв. При цьому верхній шар шкури (епідерміс) розпушується і цибулина щетини легше вихо- дить із волосяної сумки. У разі обшпарювання в умовах підвище- ної температури або збільшення тривалості білки дерми денату- рують, колаген зварюється, волосяні сумки щетини стискуються і при подальшому обробленні не висмикуються. Для обшпарювання свинячих туш використовують конвеєризований шпарильний чан К7-ФШ2-К. Туші подають конвеєром або підвісним шляхом, а по- тім по нахиленій ділянці на приймальний стіл або безпосередньо у шпарильний чан. При опусканні у конвеєризовані шпарильні чани туші укладають у люльки головами в один бік і занурюють у воду за допомогою притискних пристроїв. Під час обшпарювання
43
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
туші конвеєром переміщуються вздовж чана до скребмашини. У немеханізованих шпарильних чанах туші розміщують також го- ловами в один бік і переміщують їх до скребмашини веслом, при цьому стежать, щоб туша з усіх боків обмивалася гарячою водою.
Температуру води у шпарильному чані підтримують за допомо- гою терморегуляторів. Закінчення процесу визначають, висмикую- чи руками щетину з хребта і голови (щетина має легко видалятися).
Щетину після об- шпарювання вида- ляють у скребмаши- нах, де туші рясно
зрошуються |
водою |
температурою |
30 – |
45 °С. Щетина з ро- бочої зони видаля- ється струменем во- ди або за допомогою спеціальних конве- єрів. Відпрацьовану воду очищують на фільтрі, підігріва- ють і знову подають у скребмашину.
Очищені у скреб- машинах туші по- трапляють на при- ймальний стіл, де з них вручну видаля- ють залишки щети- ни і потім нахиле- ним елеватором піднімають на підвісний шлях для подальшого оброб- лення.
Після оброблен- ня на скребмаши-
|
Рис. 3.15. Схема печі |
|
К7-ФО2-Е для обпалю- |
|
вання свинячих туш: |
|
1 — боковий щит; 2 — |
|
витяжний зонт; 3 — при- |
|
стрій для орієнтації туш; |
|
4 — водопровід для охо- |
|
лодження підвісного |
|
шляху; 5 — підвісний |
|
шлях; 6 — пальниковий |
|
пристрій; 7 — контроль- |
44 |
ний електрод |
|
Розділ 3. Переробêа забійних тварин
нах на тушах залишається дрібне волосся. Щоб його видалити, туші направляють на обпалювання, яке проводять за допомогою пальників або в обпалювальних печах.
Піч К7-ФО2-Е призначена для обпалювання свинячих туш у шкурі та із зніманням крупону (рис. 3.15). Обпалювання відбува- ється під час руху туш через піч за температури в зоні обпалювання 1000 °С. У зоні обпалювання туші перебувають 15 – 20 с.
При обпалюванні свиней зі знятим крупоном пальникові при- строї печі, які розміщені з боку знятого крупону, відключають, а висоту вогню регулюють по верхній межі крупону за допомогою поворотних щитків.
Нормально обпалена туша повинна мати рівний коричневий колір по всій поверхні, бути без тріщин і глибоких опіків шкіри. Після рясного змочування під душем упродовж 5 – 10 хв туші очищують від шару згорілого епідермісу і щетини. Очищення здійснюють у полірувальних машинах або вручну скребками чи ножами. У полірувальних машинах, які за конструкцією аналогі- чні вертикальній сребмашині, туші зрошують холодною водою. При ручному зачищенні їх промивають душовими щітками.
3.5.ОБРОБЛЕННЯ СВИНЯЧИХ ТУШ МЕТОДОМ КРУПОНУВАННЯ
Крупонування — комбінований метод оброблення свинячих туш, коли найціннішу бокову і спинну частини шкури (крупон) відокремлюють від туші і використовують у шкіряному виробниц- тві. На решті частини туші шкура залишається, з неї видаляють щетину, дрібне волосся, епідерміс.
Після промивання туші частково занурюють спиною догори у шпарильний чан у люльках, які змонтовані на конвеєрі чана. Глибина занурення 15 – 20 см вище від лінії сосків. При цьому крупон не шпариться. Голови шпарять під душем, який змонтова- ний на всій довжині чана, тушу і голови шпарять за температури води 62 – 65 °С упродовж 3 – 5 хв. Волосся з обшпареної частини туші видаляють на скребмашинах. Із машин тушу вивантажують на стіл для ручного доочищення.
На столі ножем роблять надріз шкури по межі обшпареної час- тини туші, виділяючи крупон, і проводять забілування шийної частини для того, щоб можна було захопити шкуру фіксатором або ланцюгом. Крупон знімають на тих самих установках, на яких здійснюють повне знімання шкури. Після знімання крупону туші обпалюють з боку черевної частини в обпалювальних печах або спеціальними пристроями з таким розрахунком, щоб спинну час- тину, з якої знятий крупон, не піддавати дії високої температури.
Після цього туші подають на подальше оброблення.
45
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
3.6. ВИДАЛЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ
Внутрішні органи видаляють не пізніше ніж через 45 хв після знекровлення туш великої рогатої худоби і свиней і через 30 хв із туш дрібної рогатої худоби. Щоб полегшити проведення цієї опе- рації, на підвісному шляху спеціальним пристроєм розтягують задні кінцівки туш великої рогатої худоби на відстань 900 мм. По- тім у туш великої рогатої худоби розпилюють грудну кістку і лоб- кове зрощення, у туш свиней — грудну кістку, розрізають м’язи живота по білій лінії від лобкової кістки до грудної, окільцьовують прохідник і перев’язують сечовий міхур.
Внутрішні органи видаляють на конвеєрному або безконвеєр- ному столі. Швидкість руху конвеєрних столів синхронізована зі швидкістю конвеєра, яким рухаються туші. Тушу розрізають по білій лінії живота, видаляють сальник, травний канал, лівер.
На конвеєрі нутрування нутрощі піддають ветеринарному огляду. Рубець, сітку, сичуг і книжку знежирюють, звільняють від вмісту, промивають і направляють у субпродуктовий цех, киш- ки — у кишковий цех.
Конвеєрний стіл для великої рогатої худоби має стрічкову конс- трукцію. Оскільки конвеєрний стіл і конвеєр туш рухаються син- хронно, то під час видалення внутрішніх органів робітник має пе- ребувати поряд з тушею.
У свиней і дрібної рогатої худоби нутрощі видаляють так само, як і у великої рогатої худоби. Відмінність полягає у розміщенні підвісного шляху і конвеєрного стола, крім того травний канал і лівер видаляють без їх розділення разом із язиком (або без язика). Конвеєр нутрування для оброблення свиней і дрібної рогатої худо- би має ланцюгову стрічку з плоскими чашами. Робітник розташо- вується на помості між конвеєром приймання нутрощів і транс- портним конвеєром. Видалені нутрощі робітник викладає на ча- шу, яка розміщується напроти туші.
3.7.РОЗПИЛЮВАННЯ, ЗАЧИЩЕННЯ І ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ТУШ
Після видалення нутрощів туші великої рогатої худоби і свиней розпилюють або розрубують уздовж хребта, відступивши від лінії верхніх остистих відростків убік, щоб не пошкодити спинного моз- ку. Туші, призначені для вироблення солоного бекону, після об- шпарювання і обпалювання піддають зам’якотці (процес підготу- вання туш до розрубування на дві половини з видаленням хребет- ного стовбура). При зам’якотці надрізають шкуру і відокремлюють жир і м’язову тканину від остистих відростків хребців з правого і лівого боків. Півтуші свиней розпилюють або розрубують до ший- ної частини, а туші розділяють на дві частини для полегшення процесів транспортування, штабелювання і економічнішого вико-
46
Розділ 3. Переробêа забійних тварин
ристання площ холодильників і витрат холоду. Туші дрібної рога- тої худоби не розбирають. Туші розпилюють електричними пил- ками або розрубують сікачем. Після розпилювання від свинячих туш відбирають пробу для проведення трихінелоскопії (від ніжки діафрагми відрізають шматочки масою 50 – 60 г). До отримання результатів трихінелоскопії туші не обробляють.
Для автоматизованого розбирання туш великої рогатої худоби і свиней на півтуші використовують установку В2-ФСП/4 продук- тивністю 65 туш за годину (рис. 3.16). Перед розпилюванням від туш відокремлюють хвости між 2-м і 3-м хвостовим хребцем і спе- ціальним пристроєм туші подають до установки. При цьому авто- матично відбувається розтягування задніх кінцівок на відстань до 1400 мм і їх фіксація. Туші розпилюють посередині хребта на дві симетричні півтуші, орієнтуючи пилку точно по хребту із зовніш- нього боку туші за допомогою фіксаторів. У процесі розбирання туш полотно дискової пилки зрошується водою для охолодження.
Розібрані туші автоматично відводяться із робочої зони розпи- лювання за допомогою розвантажувального пристрою.
Після розпилювання проводять сухе і мокре зачищення туш. При сухому зачищенні видаляють спинний мозок, нирки, хвости, залиш- ки діафрагми, внутрішній жир, травмовані ділянки туш і механічне забруднення. У свинячих туш крім цього відокремлюють голови. У туш дрібної рогатої худоби нирки і нирковий жир залишають.
Рис. 3.16. Установка В2-ФСП/4 для розбирання туш великої рогатої худоби:
1— пристрій для розбирання; 2 — відсікач; 3 — пристрій для подавання; 4 — електрошафа; 5 — повітряний охолодник; 6 — пульт керування
47
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Мокре зачищення сприяє видаленню з поверхні туш як меха- нічного, так і мікробного забруднення. Миють туші тільки за умо- ви, що їхні поверхні можна підсушити у спеціальних приміщен- нях за температури 0 – 4 °С. Воду для миття краще подавати під тиском. Туші можна мити спеціальними щітками.
Після закінчення оброблення півтуші й туші клеймують, зва- жують і передають у холодильник.
М’ясо туш, півтуш, четвертин клеймують лікарі ветеринарної медицини після проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Відбиток клейма має бути чітким. Для клеймування м’яса вико- ристовують безпечну фарбу фіолетового кольору і харчовий барв- ник, які дозволені до використання у харчовій промисловості Мі- ністерством охорони здоров’я України.
Для клеймування м’яса тварин (крім кролів і птиці) встанов- лено такі форми клейм: кругле (діаметром 40 мм), квадратне (40 × 40 мм), трикутне (45 × 50 × 50 мм), овальне (діаметр D1 — 50 мм
іD2 — 40 мм), ромбоподібне (0 × 40 мм з кутами 60 і 120°). Для м’яса, яке поставляється на експорт, клеймо овальне (D1 — 65 мм
іD2 — 45 мм) (рис. 3.17). У центрі кожного клейма має бути три пари цифр: перша — означає порядковий номер Автономної Рес- публіки Крим, області, міст Києва і Севастополя; друга — поряд- ковий номер району; третя — порядковий номер підприємства.
Уверхній частині клейма наводять напис «Україна», а внизу — «Ветогляд». Для м’яса, що поставляється на експорт, нижче від номера підприємства за допомогою механізму з цифрами позна- чають дату, місце та рік вироблення м’яса.
Крім основних форм клейм для маркування м’яса встановлені
штампи прямокутної форми розміром 40 × 70 мм з написом вгорі «Ветогляд», у центрі позначається порядок використання «Про- варка», «На консерви», «Ящур», «Фіноз» тощо, знизу — номер під- приємства.
Установлені також літерні штампи заввишки 20 мм, які озна- чають: М — м’ясо молодняку великої рогатої худоби, свинина п’ятої категорії, свинина м’ясна від забою молодняку свиней спе- ціальних м’ясних порід, м’ясо підсвинків; Б — м’ясо некастрова- них биків віком понад 3 роки; В — туші, одержані від забою тва- рин вищої вгодованості; Д — м’ясо, призначене для виробництва продуктів дитячого харчування; ПП — м’ясо з дефектами техно- логічного оброблення.
Залежно від вгодованості яловичину клеймують: першої кате- горії — круглим клеймом, другої категорії — квадратним клей- мом, худу — трикутним клеймом.
Свинину першої категорії клеймують круглим клеймом; дру- гої — квадратним; третьої — овальним; четвертої — ромбоподіб- ним; п’ятої — круглим.
Свинину, яка не відповідає вимогам стандарту за показниками категорії якості, клеймують трикутним клеймом.
48
Розділ 3. Переробêа забійних тварин
Рис. 3.17. Зразки клейм для м’ясних туш:
а — клейма для тварин усіх видів (ширина обідка 1,5 мм; висота літер 6 мм; висота цифр 12 мм); б — клейма для птиці, кролів та нутрій (1 мм; 3 мм; 6 мм); в — клей- ма та штампи для м’яса і субпродуктів тварин (для лабораторій ветеринарно-сані- тарної експертизи на ринках); г — штампи для м’яса і субпродуктів, що підлягають знезараженню (1,5 мм; 7 мм; 7 мм); д — додаткові штампи; е — додаткові штампи для м’яса диких тварин; є — клейма для переклеймування м’яса тварин усіх видів
(1,5 мм; 6 мм; 12 мм)
Для клеймування туш кнурів використовують штамп «Кнур ПП». До туш поросят до задньої ніжки шпагатом прив’язують бир- ку з відбитком круглого клейма і штампа літери «М».
Баранину і козлятину першої категорії клеймують круглим клеймом; другої — квадратним; худу — трикутним.
49