- •Передмова
- •1.1. Породи великої рогатої худоби
- •1.2. Породи свиней
- •1.3. Породи овець
- •1.4. Породи коней
- •1.5. Породи і кроси птиці
- •1.5.1. Породи курей
- •1.5.2. Породи качок
- •1.5.3. Породи гусей
- •1.5.4. Породи індиків
- •1.6. Породи кролів
- •1.7. Основні вимоги щодо сировини м’ясної промисловості
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Перевезення тварин автотранспортом
- •2.2. Транспортування тварин залізничним транспортом
- •2.3. Перевезення тварин водним шляхом
- •2.4. Транспортування гоном
- •2.5. Центровивіз
- •2.6. Приймання та утримання тварин і птиці на м’ясопереробних підприємствах
- •2.6.1. Приймання і ветеринарний огляд тварин
- •2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю
- •2.6.4. Надходження худоби на скотобазу
- •2.6.5. Передзабійне утримання худоби на скотобазах
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Оглушення тварин
- •3.1.1. Оглушення великої рогатої худоби електричним струмом
- •3.1.2. Механічне оглушення тварин
- •3.1.3. Оглушення свиней електричним струмом
- •3.1.4. Оглушення свиней газовою сумішшю
- •3.2. Забій і знекровлення тварин
- •3.3. Знімання шкури
- •3.3.1. Піддування стисненим повітрям
- •3.3.2. Механічне знімання шкури
- •3.4. Оброблення свинячих туш у шкурі
- •3.5. Оброблення свинячих туш методом крупонування
- •3.6. Видалення внутрішніх органів
- •3.7. Розпилювання, зачищення і оцінювання якості туш
- •3.8. Гнучка автоматизована система переробки худоби
- •3.9. Переробка птиці
- •3.9.1. Оглушення птиці
- •3.9.2. Забій птиці
- •3.9.3. Обшпарювання тушок і видалення оперення
- •3.9.4. Патрання і напівпатрання тушок птиці
- •3.10. Організація технологічного процесу переробки птиці
- •3.11. Оброблення перо-пухової сировини
- •3.12. Переробка кролів
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.1. М’язова тканина
- •4.2. Сполучна тканина
- •4.3. Жирова тканина
- •4.4. Кісткова і хрящова тканини
- •4.5. Водозв’язувальна здатність м’яса
- •4.6. Фізичні властивості м’яса
- •4.7. Електрофізичні властивості м’яса
- •4.8. Зміни властивостей м’яса під час автолізу
- •4.9. Поживна цінність м’яса
- •4.10. Склад і поживна цінність субпродуктів
- •4.11. Характеристика, хімічний склад і біологічна цінність харчових субпродуктів
- •4.12. Кров
- •4.12.1. Хімічний склад, властивості і фізичні константи крові
- •4.12.2. Хімічний склад і властивості плазми крові
- •4.12.3. Хімічний склад і властивості формених елементів крові
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Оброблення м’ясо-кісткових субпродуктів
- •5.2. Оброблення свинячих голів
- •5.3. Оброблення м’якушевих субпродуктів
- •5.4. Оброблення слизових субпродуктів
- •5.5. Оброблення шерстних субпродуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Технологія оброблення кишок
- •6.2. Оброблення кишок на потоково-механізованих лініях
- •6.3. Вади кишкової сировини і фабрикату
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Склад і властивості жирів
- •7.2. Характеристика жиросировини
- •7.3. Технологія харчових тваринних жирів
- •7.4. Витоплювання жиру
- •7.5. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках періодичної дії
- •7.6. Витоплювання жиру із м’якої сировини під надмірним тиском
- •7.7. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках безперервної дії
- •7.8. Витоплювання жиру із твердої сировини в установках періодичної дії
- •7.9. Виробництво жиробілкової емульсії
- •7.10. Витоплювання кісткового жиру в установках безперервної дії
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Основні види продукції з крові та вимоги до якості сировини
- •8.2. Консервування крові
- •8.3. Стабілізація крові
- •8.4. Дефібринування крові
- •8.5. Сепарування крові
- •8.6. Технологія отримання просвітленої крові
- •8.7. Сушіння крові і плазми (сироватки)
- •8.8. Способи розпилення крові
- •8.9. Вибір режиму сушіння
- •8.10. Сушарки для крові і плазми (сироватки)
- •8.11. Виробництво кров’яного борошна
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Причини псування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.2. Вплив температури на якість м’яса та м’ясних продуктів при зберіганні
- •10.3. Технологія консервування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.4. Заморожування та зберігання замороженого м’яса та м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Технологія підготовки шкур до консервування
- •11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
- •11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
- •11.3. Сортування, маркування і пакування шкур
- •11.4. Технологія оброблення щетини-шпарки
- •11.5. Технологія оброблення волосу худоби
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Асортимент ковбасних виробів
- •12.2. Вимоги до готової продукції
- •12.3. Вимоги до сировини і допоміжних матеріалів
- •12.3.1. Основна сировина
- •12.3.2. Допоміжна сировина і матеріали
- •12.4. Технологічний процес
- •12.4.1. Приймання сировини
- •12.4.3. Розбирання сировини
- •12.5. Виробництво варених ковбасних виробів
- •12.5.1. Вторинне подрібнення і приготування фаршу
- •12.5.2. Наповнення оболонок фаршем і формування ковбасних виробів
- •12.5.3. Термічне оброблення варених ковбасних виробів
- •12.6. Фаршировані ковбаси
- •12.7. Виробництво напівкопчених ковбас
- •12.7.1. Перший спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.7.2. Другий спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.8. Виробництво ковбасних виробів із м’яса птиці
- •12.9. Виробництво варено-копчених ковбас
- •12.9.1. Перший спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.9.2. Другий спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.10. Виробництво сирокопчених ковбас
- •12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.2. Другий спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.3. Особливості виробництва напівсухих сирокопчених ковбас
- •12.11. Виробництво сиров’ялених ковбас
- •12.12. Особливості виробництва деяких видів ковбасних виробів
- •12.12.2. Виробництво ліверних ковбасних виробів
- •12.12.4. Виробництво холодців
- •12.12.5. Виробництво сальтисонів
- •12.13. Виробництво продуктів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.1. Асортимент виробів
- •12.13.2. Технологія виробів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.3. Продукти зі свинячого шпику
- •12.14. Контроль якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання і завдання
- •13.1. Асортимент м’ясних консервів
- •13.2. Вимоги до готової продукції
- •13.3. Характеристика сировини м’ясних консервів
- •13.3.1. Основна сировина
- •13.3.2. Харчові добавки і прянощі
- •13.4. Консервна тара і вимоги до неї
- •13.5. Виготовлення тари
- •13.6. Маркування консервів
- •13.7. Основні технологічні процеси виробництва м’ясних консервів
- •13.8. Підготовка сировини для виготовлення консервів
- •13.9. Подрібнення м’ясної сировини
- •13.10. Перемішування сировини
- •13.11. Підготовка допоміжних компонентів
- •13.12. Підготовка і санітарне оброблення консервної тари
- •13.13. Фасування сировини в банки
- •13.14. Герметизація банок
- •13.15. Перевірка герметичності закупорених банок
- •13.16. Стерилізація консервів
- •13.17. Теоретичні основи теплового оброблення консервів
- •13.18. Визначення формули стерилізації
- •13.19. Способи розрахунку змін поживної цінності продуктів при стерилізації
- •13.20. Техніка стерилізації консервів
- •13.21. Особливості виготовлення пастеризованих консервів
- •13.23. Сортування, пакування і зберігання консервів
- •13.23.1. Сортування консервів
- •13.23.2. Пакування консервів
- •13.23.3. Зберігання консервів
- •13.24. Реалізація консервів
- •Контрольні запитання і завдання
- •14.1. Виробництво напівфабрикатів
- •14.1.1. Натуральні напівфабрикати
- •14.1.2. Паніровані напівфабрикати
- •14.1.3. Мариновані напівфабрикати
- •14.1.4. Січені напівфабрикати
- •14.2. Продукти швидкого приготування
- •Контрольні запитання і завдання
- •15.1. Теоретичні основи створення комбінованих м’ясних продуктів
- •15.2. Фізіологічна роль білків
- •15.3. Фізіологічна роль жирів і вуглеводів
- •15.4. Фізіологічна роль харчових волокон
- •15.6. Сучасна система асиміляції їжі
- •15.7. Шляхи поліпшення використання вторинної сировини тваринного походження
- •15.8. Поживна цінність і технологічні властивості сировини рослинного походження
- •15.9. Класифікація сировини і харчових добавок для виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10. Технологічні процеси виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10.2. Виробництво комбінованих ковбасних виробів
- •15.11. Підходи до аналізу вхідних характеристик сировини і технологічних процесів виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.12. Рангове оцінювання якості комбінованих м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •16.1. Будова і фізичні властивості яєць
- •16.2. Фізико-хімічні властивості яєчного білка
- •16.3. Фізико-хімічні властивості яєчного жовтка
- •16.4. Хімічний склад шкаралупи яєць
- •16.5. Первинне оброблення і зберігання яєць
- •16.6. Дефекти і мікробне псування яєць
- •16.7. Виробництво яйцепродуктів
- •16.7.1. Виробництво яєчного меланжу
- •16.7.2. Виробництво сухих яєчних продуктів
- •16.8. ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СУХИХ ЯЄЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •Контрольні запитання і завдання
- •17.1. Характеристика і призначення клею
- •17.2. Характеристика і призначення желатину
- •17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
- •17.4. Технологічний процес виробництва клею і желатину
- •17.5. Технологічна підготовка м’якушевої сировини
- •17.6. Технологічна підготовка твердої сировини
- •17.7. Лужне та кислотне оброблення сировини
- •17.8. Видалення желеутворювальних речовин
- •17.9. Оброблення бульйону
- •Контрольні запитання і завдання
- •18.1. Асортимент тваринних кормів
- •18.2. Кормовий і технічний жири
- •18.3. Сировина для виробництва сухих тваринних кормів та жирів для кормових і технічних потреб
- •18.4. Технологічні схеми переробки нехарчової сировини
- •18.4.1. Приймання та підготовка нехарчової сировини до переробки
- •18.4.2. Сортування, промивання і подрібнення нехарчової сировини
- •18.4.3. Теплове оброблення нехарчової сировини
- •18.4.4. Оброблення шквари
- •18.4.5. Коагуляція крові, формених елементів і шляму
- •18.5.1. Переробка технічної сировини в горизонтальних вакуумних котлах з відбиранням жиру на пресах
- •18.5.2. Переробка технічної сировини у вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру на центрифузі
- •18.5.3. Виробництво сухих тваринних кормів на лінії К7-ФКЕ
- •18.5.6. Переробка технічної сировини у горизонтальних вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру, суміщеним із сушінням і тонким подрібненням
- •18.6. Вимоги до якості сухих тваринних кормів
- •18.7. Оброблення жирів для кормових і технічних потреб
- •18.8. Пакування, зберігання та транспортування технічного і кормового жирів
- •Контрольні запитання і завдання
- •Список рекомендованої літератури
Розділ 1. Сировина м’ясної промисловості Уêраїни
Бронзова порода. Породу виведено в США. Жива маса індичок становить 9 кг, а індиків — 12 – 16 кг. Колір пір’я птиці чорний з мідно-бронзовим полиском. Несучість індичок 80 – 90 яєць за рік.
1.6. ПОРОДИ КРОЛІВ
Кролівництво — одна із найперспективніших галузей тварин- ництва. Кролі характеризуються високою плодовитістю і скороспі- лістю. Від кожної кролиці за 5 – 6 окролів за рік можна одержати 25 – 30 кроленят, жива маса яких у 2 – 3-місячному віці досягає 1,5 – 2,5 кг. При цьому на 1 кг приросту маси витрачається менше корму, ніж в інших галузях тваринництва. М’ясо кролів — цінний дієтичний продукт, який має високі харчові властивості. Від кро- лів одержують також значну кількість шкурок і пуху.
Нині налічується понад 60 порід кролів. Усі породи кролів можна умовно поділити на спортивні (любительські) і господарсько цінні.
Згідно з пропозицією Науково-дослідного інституту тваринниц- тва всі господарсько цінні породи кролів поділяють на м’ясні, м’ясо-шкуркові і пухові, а залежно від розмірів — на великі (жи- вою масою понад 4,5 кг), середні (3,0 – 4,5 кг) і дрібні (до 3 кг).
В Україні найпоширенішими породами кролів є сірий веле- тень, білий велетень, сріблястий, віденський блакитний, радянсь- ка шиншила. Значно менше розводять такі породи, як мардер, метелик, чорно-бурий, російський горностаєвий, біла пухова. У 1972 р. в Україну завезено кролів каліфорнійської та новозеланд- ської білої порід.
1.7.ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО СИРОВИНИ М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Усі види тварин, що надходять на м’ясокомбінати як сировина для отримання м’яса та продуктів забою, називають забійними.
До забою допускаються здорові свійські тварини та птиця. За- бій хворих тварин або підозрюваних на захворювання інфекцій- ними хворобами дозволяється у випадках, передбачених Прави- лами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно- санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів.
Основною вимогою до сировини є унеможливлення виникнен- ня захворювань людей, яке може бути у разі вживання м’яса хво- рих тварин та поширення інфекційних хвороб через сировину, м’ясо і продукти забою.
До забою на м’ясо забороняється використовувати тварин хво- рих і підозрюваних на захворювання сибірською виразкою, чумою великої рогатої худоби, сказом, катаральною лихоманкою великої і дрібної рогатої худоби, ботулізмом, сапом, правцем, брадзотом, африканською чумою свиней, грипом птиці, тварин із злоякісни- ми набряками та ознаками губчатої енцефалопатії.
13
Частина І. Сировинна база м’ясної промисловості Уêраїни…
Тварини, яких направляють на забій господарства-постачаль- ники сировини, підлягають попередньому ветеринарному огляду з термометрією (можливо вибірковою) тварин. На них складається ветеринарне свідоцтво з зазначенням виду тварин та інвентарно- го номера. Забороняється відправляти на м’ясопереробні підпри- ємства тварин, хворих на туберкульоз та бруцельоз, птицю, хвору на орнітоз, грип, ньюкаслську хворобу, а також тварин з невстано- вленим діагнозом захворювання, хворих на неінфекційні хвороби зі зниженою або підвищеною температурою тіла.
Не дозволяється направляти на м’ясопереробні підприємства також тварин, яким введено антибіотики, які оброблені пестици- дами або щеплені вакцинами, впродовж терміну, що зазначається у відповідних інструкціях щодо їх застосування у ветеринарній медицині.
Зі спеціального дозволу обласної надзвичайної протиепізоотич- ної комісії при облдержадміністрації за погодженням з Надзви- чайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів Укра- їни можуть направлятися для негайного забою на м’ясопереробні підприємства тварини, що реагують на бруцельоз та туберкульоз, а також хворі на інші захворювання (грип, ньюкаслська хвороба, чума свиней, хвороба Ауєскі свиней). При цьому забезпечується дотримання ветеринарно-санітарних правил відповідно до чинної інструкції з профілактики та недопущення поширення захворю- вання тварин і птиці.
На тварин, які не придатні для господарського використання, хворих незаразними хворобами, в другій половині тільності скла- дається акт вибраковування, який додається при здаванні на м’ясокомбінати разом з ветеринарним свідоцтвом.
У деяких випадках з дозволу ветеринарного лікаря допускаєть- ся вимушений забій тварин на м’ясокомбінатах, бойнях, у госпо- дарствах через захворювання або з причин, що загрожують життю тварини, а також тоді, коли потрібне тривале, економічно недоці- льне лікування. Ветеринарно-санітарну експертизу м’яса та м’ясопродуктів забою проводять відповідно до чинних правил.
Туші та продукти забою, непридатні для харчування людей, переробляють в утильцехах (заводах) на сухі тваринні корми.
Контрольні запитання і завдання
1. Основна сировина м’ясної промисловості, забійна маса, забійний вихід. 2. Породи великої рогатої худоби. Напрями продуктивності. 3. Породи свиней. Основні напрями продуктивності. 4. Дрібна рогата худоба. Напрями продук- тивності. Забійний вихід м’яса. 5. Коні. Основні породи. Забійний вихід м’яса. 6. Породи і кроси птиці. Порівняння птиці за масою та її м’ясні властивості. 7. Курчата-бройлери. Основні кроси і показники за живою масою. 8. Кроси водоплавної птиці. Показники живої маси. 9. Породи індиків та кролів. 10. Які основні вимоги до сировини м’ясної промисловості? Особливості забою хворих тварин і птиці.
14
Розділ 2. Транспортóвання забійних тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства
Розділ 2
ТРАНСПОРТУВАННЯ ЗАБІЙНИХ ТВАРИН І ПТИЦІ НА М’ЯСОПЕРЕРОБНІ ПІДПРИЄМСТВА
Основне завдання транспортування — забезпечити доставку тварин і птиці на м’ясокомбінати в найкоротший термін без втрат у живій масі, без пошкоджень, захистити їх у дорозі від захворю- вань, впливів погодних умов.
Тварини і птиця, які направляють на м’ясокомбінати господар- ства-постачальники, орендні підприємства, фермерські господар- ства та господарства громадян, підлягають ветеринарному огляду та санітарному обробленню. До транспортування допускаються лише здорові тварини. На тварин складається список та видається ветеринарне свідоцтво встановленої форми. Забороняється від- правляти на переробні підприємства тварин, клінічно хворих на туберкульоз, бруцельоз, із невстановленим діагнозом захворюван- ня, зі зниженою або підвищеною температурою тіла, а також з ін- фекційними захворюваннями (бешиха, чума свиней, сибірка, сказ, сап, ящур, чума великої рогатої худоби та ін.).
Крім ветеринарного свідоцтва на кожну партію видається то- варно-транспортна накладна, шляховий журнал із зазначенням кількості тварин, статі, живої маси, вгодованості, часу припинен- ня годівлі тощо.
При закупівлі забійних тварин у населення крім ветеринарно- го свідоцтва та товарно-транспортної накладної додається довідка сільської ради про належність худоби і складається закупівельний акт.
Для доставки тварин і птиці із господарств на м’ясопереробні підприємства України використовують переважно автомобільний транспорт. На невеликі відстані тварин доставляють гоном. Тва- рин і птицю можна також транспортувати залізницею і водним транспортом.
Під час завантаження (вивантаження) тварин у вагони, авто- машини, на баржі та під час транспортування у тварин виникає перенапруження нервової системи, м’язової та серцево-судинної систем (стрес). На стресовий стан тварин впливають також темпе- ратура, вміст кисню у повітрі, погодні умови, вібрація транспорт- них засобів під час руху, скупченість та інші фактори.
Збудження тварин, стресові ситуації під час завантаження (ви- вантаження) та транспортування істотно впливають на якість м’яса, знижуючи його технологічні властивості. Під час транспор- тування особливо чутливих до стресових факторів свиней, яких відгодовували у великих комплексах, трапляються випадки їх за- гибелі.
15
Частина І. Сировинна база м’ясної промисловості Уêраїни…
Для запобігання зниженню якості м’яса, травмуванню тварин при їх транспортуванні потрібно суворо дотримуватися ветерина- рно-санітарних вимог та правил транспортування, незалежно від виду транспортування завантаження (вивантаження) здійснюва- ти спокійно, без галасу і побоїв.
2.1. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТВАРИН АВТОТРАНСПОРТОМ
Автомобільним транспортом можна перевозити всі види забій- них тварин і птиці. Рекомендований радіус перевезення до 300 км, час перевезення до 5 год.
Основна перевага перевезення тварин автотранспортом поля- гає в тому, що значно скорочується і спрощується завантаження (вивантаження) тварин, істотно зменшуються втрати живої маси та у кілька разів скорочується термін перевезення. Це дає змогу значно знижувати собівартість перевезення і підвищувати опера- тивність постачання сировини.
Для перевезення тварин використовують спеціалізовані авто- машини. Тварин можна транспортувати і в звичайних автомобі- лях з нарощеними бортами. Висота бортів має становити не мен- ше ніж 110 – 150 см, а для коней — 2 м. Проте кількість травма- тичних ушкоджень тварин при цьому значно зростає.
Свиней і овець перевозять без прив’язування, але в такій кіль- кості, щоб усі тварини мали можливість лежати в кузові машини.
Щоб уникнути скупчення свиней і овець на підйомах, спусках і під час гальмування, кузови машин розділяють перегородками на відсіки.
Свиней і ДРХ з відгодівельних комплексів можна перевозити також у контейнерах КПС-13. Контейнери мають розміри 2,96 × 2,30 × 1,00 м і розраховані на завантаження 13 – 16 свиней масою 110 – 120 кг. Завантаження здійснюють безпосередньо із загонів, де вирощують свиней, через одну відкриту бокову стінку. Завантажені сировиною контейнери встановлюють у кузов ванта- жівок у два яруси.
У разі перевезення тварин понад 6 год їх потрібно годувати і поїти. При перебуванні тварин у дорозі більш як 12 год вони ма- ють відпочивати 3 – 4 год без вивантаження із автомобіля з годів- лею і водопоєм. Швидкість руху автотранспорту асфальтованими шляхами не повинна перевищувати 60 км/год, бруківками, щебе- невими — 40 і ґрунтовими — 25 км/год. Автомобільні перевезення мають тривати не більше ніж 24 год.
Птицю і кролів транспортують тільки в спеціально обладнаних клітках, розсортувавши їх за видами. Клітки вантажать на маши- ну ярусами (але не більше ніж 4 яруси), розташовуючи їх так, щоб забезпечити в кожній клітці вільну циркуляцію повітря. Дно клі- ток має бути щільним, непроникним для рідини.
16