- •Передмова
- •1.1. Породи великої рогатої худоби
- •1.2. Породи свиней
- •1.3. Породи овець
- •1.4. Породи коней
- •1.5. Породи і кроси птиці
- •1.5.1. Породи курей
- •1.5.2. Породи качок
- •1.5.3. Породи гусей
- •1.5.4. Породи індиків
- •1.6. Породи кролів
- •1.7. Основні вимоги щодо сировини м’ясної промисловості
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Перевезення тварин автотранспортом
- •2.2. Транспортування тварин залізничним транспортом
- •2.3. Перевезення тварин водним шляхом
- •2.4. Транспортування гоном
- •2.5. Центровивіз
- •2.6. Приймання та утримання тварин і птиці на м’ясопереробних підприємствах
- •2.6.1. Приймання і ветеринарний огляд тварин
- •2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю
- •2.6.4. Надходження худоби на скотобазу
- •2.6.5. Передзабійне утримання худоби на скотобазах
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Оглушення тварин
- •3.1.1. Оглушення великої рогатої худоби електричним струмом
- •3.1.2. Механічне оглушення тварин
- •3.1.3. Оглушення свиней електричним струмом
- •3.1.4. Оглушення свиней газовою сумішшю
- •3.2. Забій і знекровлення тварин
- •3.3. Знімання шкури
- •3.3.1. Піддування стисненим повітрям
- •3.3.2. Механічне знімання шкури
- •3.4. Оброблення свинячих туш у шкурі
- •3.5. Оброблення свинячих туш методом крупонування
- •3.6. Видалення внутрішніх органів
- •3.7. Розпилювання, зачищення і оцінювання якості туш
- •3.8. Гнучка автоматизована система переробки худоби
- •3.9. Переробка птиці
- •3.9.1. Оглушення птиці
- •3.9.2. Забій птиці
- •3.9.3. Обшпарювання тушок і видалення оперення
- •3.9.4. Патрання і напівпатрання тушок птиці
- •3.10. Організація технологічного процесу переробки птиці
- •3.11. Оброблення перо-пухової сировини
- •3.12. Переробка кролів
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.1. М’язова тканина
- •4.2. Сполучна тканина
- •4.3. Жирова тканина
- •4.4. Кісткова і хрящова тканини
- •4.5. Водозв’язувальна здатність м’яса
- •4.6. Фізичні властивості м’яса
- •4.7. Електрофізичні властивості м’яса
- •4.8. Зміни властивостей м’яса під час автолізу
- •4.9. Поживна цінність м’яса
- •4.10. Склад і поживна цінність субпродуктів
- •4.11. Характеристика, хімічний склад і біологічна цінність харчових субпродуктів
- •4.12. Кров
- •4.12.1. Хімічний склад, властивості і фізичні константи крові
- •4.12.2. Хімічний склад і властивості плазми крові
- •4.12.3. Хімічний склад і властивості формених елементів крові
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Оброблення м’ясо-кісткових субпродуктів
- •5.2. Оброблення свинячих голів
- •5.3. Оброблення м’якушевих субпродуктів
- •5.4. Оброблення слизових субпродуктів
- •5.5. Оброблення шерстних субпродуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Технологія оброблення кишок
- •6.2. Оброблення кишок на потоково-механізованих лініях
- •6.3. Вади кишкової сировини і фабрикату
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Склад і властивості жирів
- •7.2. Характеристика жиросировини
- •7.3. Технологія харчових тваринних жирів
- •7.4. Витоплювання жиру
- •7.5. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках періодичної дії
- •7.6. Витоплювання жиру із м’якої сировини під надмірним тиском
- •7.7. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках безперервної дії
- •7.8. Витоплювання жиру із твердої сировини в установках періодичної дії
- •7.9. Виробництво жиробілкової емульсії
- •7.10. Витоплювання кісткового жиру в установках безперервної дії
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Основні види продукції з крові та вимоги до якості сировини
- •8.2. Консервування крові
- •8.3. Стабілізація крові
- •8.4. Дефібринування крові
- •8.5. Сепарування крові
- •8.6. Технологія отримання просвітленої крові
- •8.7. Сушіння крові і плазми (сироватки)
- •8.8. Способи розпилення крові
- •8.9. Вибір режиму сушіння
- •8.10. Сушарки для крові і плазми (сироватки)
- •8.11. Виробництво кров’яного борошна
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Причини псування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.2. Вплив температури на якість м’яса та м’ясних продуктів при зберіганні
- •10.3. Технологія консервування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.4. Заморожування та зберігання замороженого м’яса та м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Технологія підготовки шкур до консервування
- •11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
- •11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
- •11.3. Сортування, маркування і пакування шкур
- •11.4. Технологія оброблення щетини-шпарки
- •11.5. Технологія оброблення волосу худоби
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Асортимент ковбасних виробів
- •12.2. Вимоги до готової продукції
- •12.3. Вимоги до сировини і допоміжних матеріалів
- •12.3.1. Основна сировина
- •12.3.2. Допоміжна сировина і матеріали
- •12.4. Технологічний процес
- •12.4.1. Приймання сировини
- •12.4.3. Розбирання сировини
- •12.5. Виробництво варених ковбасних виробів
- •12.5.1. Вторинне подрібнення і приготування фаршу
- •12.5.2. Наповнення оболонок фаршем і формування ковбасних виробів
- •12.5.3. Термічне оброблення варених ковбасних виробів
- •12.6. Фаршировані ковбаси
- •12.7. Виробництво напівкопчених ковбас
- •12.7.1. Перший спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.7.2. Другий спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.8. Виробництво ковбасних виробів із м’яса птиці
- •12.9. Виробництво варено-копчених ковбас
- •12.9.1. Перший спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.9.2. Другий спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.10. Виробництво сирокопчених ковбас
- •12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.2. Другий спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.3. Особливості виробництва напівсухих сирокопчених ковбас
- •12.11. Виробництво сиров’ялених ковбас
- •12.12. Особливості виробництва деяких видів ковбасних виробів
- •12.12.2. Виробництво ліверних ковбасних виробів
- •12.12.4. Виробництво холодців
- •12.12.5. Виробництво сальтисонів
- •12.13. Виробництво продуктів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.1. Асортимент виробів
- •12.13.2. Технологія виробів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.3. Продукти зі свинячого шпику
- •12.14. Контроль якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання і завдання
- •13.1. Асортимент м’ясних консервів
- •13.2. Вимоги до готової продукції
- •13.3. Характеристика сировини м’ясних консервів
- •13.3.1. Основна сировина
- •13.3.2. Харчові добавки і прянощі
- •13.4. Консервна тара і вимоги до неї
- •13.5. Виготовлення тари
- •13.6. Маркування консервів
- •13.7. Основні технологічні процеси виробництва м’ясних консервів
- •13.8. Підготовка сировини для виготовлення консервів
- •13.9. Подрібнення м’ясної сировини
- •13.10. Перемішування сировини
- •13.11. Підготовка допоміжних компонентів
- •13.12. Підготовка і санітарне оброблення консервної тари
- •13.13. Фасування сировини в банки
- •13.14. Герметизація банок
- •13.15. Перевірка герметичності закупорених банок
- •13.16. Стерилізація консервів
- •13.17. Теоретичні основи теплового оброблення консервів
- •13.18. Визначення формули стерилізації
- •13.19. Способи розрахунку змін поживної цінності продуктів при стерилізації
- •13.20. Техніка стерилізації консервів
- •13.21. Особливості виготовлення пастеризованих консервів
- •13.23. Сортування, пакування і зберігання консервів
- •13.23.1. Сортування консервів
- •13.23.2. Пакування консервів
- •13.23.3. Зберігання консервів
- •13.24. Реалізація консервів
- •Контрольні запитання і завдання
- •14.1. Виробництво напівфабрикатів
- •14.1.1. Натуральні напівфабрикати
- •14.1.2. Паніровані напівфабрикати
- •14.1.3. Мариновані напівфабрикати
- •14.1.4. Січені напівфабрикати
- •14.2. Продукти швидкого приготування
- •Контрольні запитання і завдання
- •15.1. Теоретичні основи створення комбінованих м’ясних продуктів
- •15.2. Фізіологічна роль білків
- •15.3. Фізіологічна роль жирів і вуглеводів
- •15.4. Фізіологічна роль харчових волокон
- •15.6. Сучасна система асиміляції їжі
- •15.7. Шляхи поліпшення використання вторинної сировини тваринного походження
- •15.8. Поживна цінність і технологічні властивості сировини рослинного походження
- •15.9. Класифікація сировини і харчових добавок для виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10. Технологічні процеси виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10.2. Виробництво комбінованих ковбасних виробів
- •15.11. Підходи до аналізу вхідних характеристик сировини і технологічних процесів виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.12. Рангове оцінювання якості комбінованих м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •16.1. Будова і фізичні властивості яєць
- •16.2. Фізико-хімічні властивості яєчного білка
- •16.3. Фізико-хімічні властивості яєчного жовтка
- •16.4. Хімічний склад шкаралупи яєць
- •16.5. Первинне оброблення і зберігання яєць
- •16.6. Дефекти і мікробне псування яєць
- •16.7. Виробництво яйцепродуктів
- •16.7.1. Виробництво яєчного меланжу
- •16.7.2. Виробництво сухих яєчних продуктів
- •16.8. ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СУХИХ ЯЄЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •Контрольні запитання і завдання
- •17.1. Характеристика і призначення клею
- •17.2. Характеристика і призначення желатину
- •17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
- •17.4. Технологічний процес виробництва клею і желатину
- •17.5. Технологічна підготовка м’якушевої сировини
- •17.6. Технологічна підготовка твердої сировини
- •17.7. Лужне та кислотне оброблення сировини
- •17.8. Видалення желеутворювальних речовин
- •17.9. Оброблення бульйону
- •Контрольні запитання і завдання
- •18.1. Асортимент тваринних кормів
- •18.2. Кормовий і технічний жири
- •18.3. Сировина для виробництва сухих тваринних кормів та жирів для кормових і технічних потреб
- •18.4. Технологічні схеми переробки нехарчової сировини
- •18.4.1. Приймання та підготовка нехарчової сировини до переробки
- •18.4.2. Сортування, промивання і подрібнення нехарчової сировини
- •18.4.3. Теплове оброблення нехарчової сировини
- •18.4.4. Оброблення шквари
- •18.4.5. Коагуляція крові, формених елементів і шляму
- •18.5.1. Переробка технічної сировини в горизонтальних вакуумних котлах з відбиранням жиру на пресах
- •18.5.2. Переробка технічної сировини у вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру на центрифузі
- •18.5.3. Виробництво сухих тваринних кормів на лінії К7-ФКЕ
- •18.5.6. Переробка технічної сировини у горизонтальних вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру, суміщеним із сушінням і тонким подрібненням
- •18.6. Вимоги до якості сухих тваринних кормів
- •18.7. Оброблення жирів для кормових і технічних потреб
- •18.8. Пакування, зберігання та транспортування технічного і кормового жирів
- •Контрольні запитання і завдання
- •Список рекомендованої літератури
Розділ 5. Оброблення сóбпродóêтів
тури сили зчеплення збільшуються і при цьому волос висмикується з утрудненням або ламається, а його корінь залишається у дермі.
Вуха і губи рекомендується обробляти разом із кістковими шер- стними субпродуктами. Оскільки зволожені субпродукти при об- палюванні вкриваються кіптявою, що важко видаляється, перед обпалюванням їх рекомендується підсушувати. Субпродукти за- вантажують у піч. При обертанні нахиленого барабана субпродук- ти переміщуються через суцільну частину, де підсушуються за тем- ператури 300 – 450 °С. Потім через перфоровану частину барабана їх подають у зону, де полум’я контактує безпосередньо із субпро- дуктами і за температури 800 – 850 °С залишки волосу і епідерміс обгоряють. Обпалювання путових суглобів і губ, свинячих ніг, вух і хвостів триває 2 – 3 хв, баранячих голів 1,5 – 2,0 хв.
Очищення від обгорілого волосу і епідермісу проводять холод- ною водою у центрифугах за таким режимом: тривалість оброб- лення 2 – 3 хв, частота обертання диска 120 хв–1.
Оброблені субпродукти укладають окремо по видах і наймену- ваннях у перфоровані ємкості і після стікання води (20 – 30 хв) направляють у холодильник.
Контрольні запитання і завдання
1. Які технологічні операції здійснюють при обробленні м’ясо-кісткових субпродуктів? 2. Як обробляють свинячі голови? 3. З яких основних техноло- гічних операцій складається технологічна схема оброблення ліверу? 4. У чому полягає відмінність в обробленні м’якушевих і слизових субпродуктів? 5. З яких технологічних операцій складається оброблення шерстних субпродуктів?
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Розділ 6
ОБРОБЛЕННЯ КИШКОВОЇ СИРОВИНИ
До кишкової сировини належать кишки, стравохід і сечовий міхур. На оброблення кишки надходять комплектом, тобто сукуп- ністю кишок, отриманих від однієї тварини.
Кишки у з’єднанні з брижею називають отокою. Отоку пере- дають у кишковий цех для розбирання і оброблення тільки після ветеринарної експертизи.
У кишках міститься багато протеолітичних ферментів і залиш- ків кормової маси з великим вмістом гнильної мікрофлори, тому через 2 – 3 год після забою з’являються ознаки його псування. Враховуючи це, вміст кишок потрібно видаляти не пізніше ніж за
30хв після забою тварини.
Кишки тварин мають товстий і тонкий відділи. Під час техно-
логічного оброблення кишки розділяють на відповідні частини залежно від довжини і фаршемісткості (табл. 6.1).
Таблиця 6.1. Класифікація кишкової сировини
Назва |
Довжина, |
Діаметр, |
Фарше- |
||
анатомічна |
виробнича |
мм |
мм |
місткість, |
|
кг |
|||||
|
Яловичі |
кишки |
|
|
|
Стравохід |
Пікало |
350 |
– 1000 |
30 – 60 |
0,5 |
Дванадцятипала |
Товста черева |
1000 |
– 1500 |
30 – 60 |
4,0 |
кишка |
|
|
|
|
|
Тонкі кишки |
Череви |
25 000 |
– 50 000 |
25 – 50 |
18,0 |
Сліпа кишка |
Синюга |
700 |
– 2000 |
80 – 200 |
5,5 |
Ободова кишка |
Круг |
5000 |
– 12000 |
30 – 70 |
9,5 |
Пряма кишка |
Прохідник |
300 |
– 1000 |
80 – 200 |
2,0 |
Сечовий міхур |
Міхур |
150 |
– 400 |
|
1,0 |
|
Баранячі кишки |
|
|
||
Тонкі кишки |
Череви |
20 000 |
– 35 000 |
14 – 30 |
3,5 |
Сліпа кишка |
Синюга |
400 – 1500 |
40 – 80 |
1,5 |
|
Ободова кишка |
Круг |
2500 |
– 3500 |
14 – 22 |
1,2 |
Пряма кишка |
Гузенка |
500 – 1000 |
25 – 35 |
1,0 |
|
|
Свинячі |
кишки |
|
|
|
Тонкі кишки |
Череви |
13 000 |
– 27 000 |
20 – 40 |
11,0 |
Ободова кишка |
Кудрявка |
2500 |
– 3500 |
40 – 110 |
2,0 |
Сліпа кишка |
Глухарка |
200 |
– 400 |
50 – 120 |
2,0 |
Пряма кишка |
Гузенка |
500 |
– 1750 |
50 – 80 |
1,0 |
Сечовий міхур |
Міхур |
150 |
– 400 |
|
1,0 |
124
Розділ 6. Оброблення êишêової сировини
Розмір, товщина стінок і міцність окремих ділянок кишок не- однакові, що визначає їх подальше оброблення і використання.
Стінки кишок щільні й еластичні, вони складаються із сероз- ної, м’язової, підслизової і слизової оболонок. Серозна оболонка гладенька, еластична, міцна, під час оброблення ободової і сліпої яловичих кишок її знімають. М’язова оболонка найбільш розвине- на, вона надає міцності кишковій оболонці. Її видаляють зі свиня- чих і баранячих кишок. Підслизова оболонка найміцніша. При обробленні тонких баранячих і свинячих кишок залишають лише підслизову оболонку. Слизова оболонка містить багато ферментів і мікрофлору, вона пухка, неміцна. При обробленні кишкової сиро- вини її видаляють.
Кишки містять 85 – 88 % води, 9 – 10 % білків, 1 – 2 % жиру і близько 1 % органічних речовин, а також вітаміни і ферменти. Хімічний склад кишок коливається залежно від виду, віку і вгодо- ваності худоби.
Оброблені кишки використовують як оболонку для ковбасних виробів, баранячі череви ще й для виробництва кетгуту (хірургіч- ні нитки), музичних струн.
Останнім часом, з розвитком виробництва штучної оболонки, частка кишкової оболонки для виготовлення ковбасних виробів зменшується.
6.1. ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБЛЕННЯ КИШОК
Залежно від ступеня оброблення кишки поділяють на: кишки- сирець консервовані — кишки, звільнені від вмісту, промиті й за- консервовані; кишки-напівфабрикат — оброблені солоні або сухі кишки, не розділені за сортами і розмірами; кишки-фабрикат — кишки повністю оброблені, законсервовані солінням або сушінням і розсортовані за якістю і розмірами.
Технологічне оброблення кишок охоплює такі операції: розбиран- ня комплекту кишок на складові частини, звільнення кишок від вмі- сту, знежирення, вивертання, видалення слизової оболонки у ялови- чих кишок, серозної, м’язової і слизової у свинячих і баранячих, охо- лодження, сортування, калібрування, метрування, зв’язування у пучки або пачки, консервування, пакування і маркування. Послідо- вність операцій для кожного виду кишок різна (рис. 6.1, 6.2).
Розбирання комплекту і звільнення від вмісту. Після вет-
санекспертизи кишки подають на оброблення в кишковий цех. Кишковий комплект розбирають на спеціальних столах, обладна- них лійками для відведення вмісту кишок у каналізацію, пово- ротними кранами з теплою водою, гачками для підвішування ки- шок (при ручному знежирюванні кишок). Кишки відокремлюють від брижі й поділяють на складові частини. При розбиранні пер- шою відокремлюють пряму кишку із сечовим міхуром, потім тонкі й після цього товсті кишки.
125
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Відокремлення черев
Звільнення від вмісту
Замочування при 40 – 45 °С 30 хв
Кишки негайно звільняють від вмісту вручну або на віджимних вальцях. Стравоходи і міхури промивають водою зовні і всере- дині. Череви звільняють від вміс- ту на віджимних вальцях, один з яких покритий шаром рифленої гуми, а другий — гладеньким по- лотном. Під час роботи вальці зрошуються водою температурою
35 – 40 °С.
Знежирення кишок. Кишки знежирюють уручну або на маши- нах з гумовими лопатями, а також на щіткових машинах. У процесі роботи у машинах кишки постійно
зрошуються теплою водою. Круги, синюги і прохідники
знежирюють вручну за допомогою тупокінцевих зігнутих ножиць, розкритих під кутом 45 – 50°. Для зручності проведення цієї опе-
рації кишки підвішують на гачки.
Знежирені вручну круги замочують у теплій воді і пропускають через щіткові машини для повного видалення жиру.
|
Відокремлення черев |
|
|
Звільнення від вмісту |
|
|
|
Замочування |
|
Знежирення |
при 18 °С |
|
12 – 16 год |
|
|
|
|
|
Вивертання |
Наповнення |
|
|
повітрям |
|
Розпушування слизової оболонки |
Сушіння |
|
|
при 35 – 50 °С |
Сортування, |
Очищення від слизової оболонки |
4 – 5 год |
калібрування, |
|
|
метрування, |
|
Відволожування |
складання |
Охолодження |
при 13 – 15 °С |
пучків |
і відносній |
|
|
Видалення черев калібру екстра |
вологості 100 % |
Консерву- |
Сортування, |
|
вання |
|
|
солінням |
Консервування солінням |
калібрування, |
|
метрування, |
|
|
|
складання пучків, |
|
|
пресування |
Пакування, маркування, зберігання Підсушування
Рис. 6.2. Технологічна схема оброблення яловичих черев
126
Розділ 6. Оброблення êишêової сировини
Очищення кишок. Цю операцію виконують з метою видален- ня непотрібних шарів. Для видалення слизової оболонки кишки великого діаметра (яловичі череви, круги, синюги і прохідники) вивертають струменем води. Щоб полегшити видалення слизової оболонки, кишки витримують у теплій воді температурою 35 – 40 °С. Слизову оболонку видаляють вручну або на машинах із гу- мовими лопатями чи щіткових. Шлямування свинячих і бараня- чих черев передбачає подрібнення серозного, м’язового і слизового шарів, віджимання шляму і остаточне очищення підслизового шару.
Круги, прохідники, синюги, кінці кишок обробляють у шляму- вальному барабані, в якому кишки очищуються в результаті тертя об перфоровану бокову поверхню.
Охолодження, сортування і калібрування. Для пригнічен-
ня життєдіяльності мікроорганізмів кишки охолоджують холод- ною водою температурою не вище ніж 18 °С упродовж 20 – 50 хв. Після цього їх сортують за якістю і діаметром. Для визначення калібру кишки надувають повітрям або заповнюють водою і вимі- рюють їх за допомогою спеціальної пластини з відповідними вирі- зами. Череви І сорту калібрують на чотири види: екстра (діаметр понад 44 мм), широкі (37 – 44 мм), середні (32 – 37 мм) і вузькі (27 – 32 мм). Круги поділяють на калібри від № 1 (до 40 мм) до
№5 (понад 55 мм).
При визначенні сорту кишок ураховують їхні вади, які можуть
бути зажиттєвими або виникнути у процесі оброблення.
Після калібрування за допомогою спеціальної рейки або план- ки вимірюють довжину кишок. Потім їх з’єднують у пучки або пач- ки і перев’язують. Пучки комплектують із кишок одного виду: яловичі череви зв’язують у пучки по 18,5 м, баранячі — 22 – 26, свинячі — 12, яловичі круги — по 10,5, баранячі — по 25 м.
Синюги, гузенки, прохідники формують у пачки. Легші кишки формують у пачки по 25 шт., важчі (свинячі гузенки, яловичі си- нюги) — по 10 шт.
Консервування кишок. Кишки консервують з метою запобі- гання їх гнильному розкладу при зберіганні та транспортуванні. Оброблені кишки консервують солінням, сушінням і заморожу- ванням.
Соління. Кишки охолоджують до 6 – 9 °С, а потім засолюють з таким розрахунком, щоб фабрикат містив максимальну кількість солі за мінімальної вологості. Після засолювання кишкова оболон- ка містить 19 – 25 % солі, а вологість з 88 % знижується до 60 %. При сухому засолюванні кишкові пучки пересипають сіллю, особ- ливо у місцях зв’язування. Сіль має бути не нижче ніж І сорт без домішок солей заліза і кальцію. Для засолювання свинячих та баранячих черев використовують вакуумну сіль типу «Екстра». При мокрому засолюванні пучки кишок пересипають дрібною сіл- лю, укладають рядами у ванни або чани з розсолом і витримують
127