- •Передмова
- •1.1. Породи великої рогатої худоби
- •1.2. Породи свиней
- •1.3. Породи овець
- •1.4. Породи коней
- •1.5. Породи і кроси птиці
- •1.5.1. Породи курей
- •1.5.2. Породи качок
- •1.5.3. Породи гусей
- •1.5.4. Породи індиків
- •1.6. Породи кролів
- •1.7. Основні вимоги щодо сировини м’ясної промисловості
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Перевезення тварин автотранспортом
- •2.2. Транспортування тварин залізничним транспортом
- •2.3. Перевезення тварин водним шляхом
- •2.4. Транспортування гоном
- •2.5. Центровивіз
- •2.6. Приймання та утримання тварин і птиці на м’ясопереробних підприємствах
- •2.6.1. Приймання і ветеринарний огляд тварин
- •2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю
- •2.6.4. Надходження худоби на скотобазу
- •2.6.5. Передзабійне утримання худоби на скотобазах
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Оглушення тварин
- •3.1.1. Оглушення великої рогатої худоби електричним струмом
- •3.1.2. Механічне оглушення тварин
- •3.1.3. Оглушення свиней електричним струмом
- •3.1.4. Оглушення свиней газовою сумішшю
- •3.2. Забій і знекровлення тварин
- •3.3. Знімання шкури
- •3.3.1. Піддування стисненим повітрям
- •3.3.2. Механічне знімання шкури
- •3.4. Оброблення свинячих туш у шкурі
- •3.5. Оброблення свинячих туш методом крупонування
- •3.6. Видалення внутрішніх органів
- •3.7. Розпилювання, зачищення і оцінювання якості туш
- •3.8. Гнучка автоматизована система переробки худоби
- •3.9. Переробка птиці
- •3.9.1. Оглушення птиці
- •3.9.2. Забій птиці
- •3.9.3. Обшпарювання тушок і видалення оперення
- •3.9.4. Патрання і напівпатрання тушок птиці
- •3.10. Організація технологічного процесу переробки птиці
- •3.11. Оброблення перо-пухової сировини
- •3.12. Переробка кролів
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.1. М’язова тканина
- •4.2. Сполучна тканина
- •4.3. Жирова тканина
- •4.4. Кісткова і хрящова тканини
- •4.5. Водозв’язувальна здатність м’яса
- •4.6. Фізичні властивості м’яса
- •4.7. Електрофізичні властивості м’яса
- •4.8. Зміни властивостей м’яса під час автолізу
- •4.9. Поживна цінність м’яса
- •4.10. Склад і поживна цінність субпродуктів
- •4.11. Характеристика, хімічний склад і біологічна цінність харчових субпродуктів
- •4.12. Кров
- •4.12.1. Хімічний склад, властивості і фізичні константи крові
- •4.12.2. Хімічний склад і властивості плазми крові
- •4.12.3. Хімічний склад і властивості формених елементів крові
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Оброблення м’ясо-кісткових субпродуктів
- •5.2. Оброблення свинячих голів
- •5.3. Оброблення м’якушевих субпродуктів
- •5.4. Оброблення слизових субпродуктів
- •5.5. Оброблення шерстних субпродуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Технологія оброблення кишок
- •6.2. Оброблення кишок на потоково-механізованих лініях
- •6.3. Вади кишкової сировини і фабрикату
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Склад і властивості жирів
- •7.2. Характеристика жиросировини
- •7.3. Технологія харчових тваринних жирів
- •7.4. Витоплювання жиру
- •7.5. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках періодичної дії
- •7.6. Витоплювання жиру із м’якої сировини під надмірним тиском
- •7.7. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках безперервної дії
- •7.8. Витоплювання жиру із твердої сировини в установках періодичної дії
- •7.9. Виробництво жиробілкової емульсії
- •7.10. Витоплювання кісткового жиру в установках безперервної дії
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Основні види продукції з крові та вимоги до якості сировини
- •8.2. Консервування крові
- •8.3. Стабілізація крові
- •8.4. Дефібринування крові
- •8.5. Сепарування крові
- •8.6. Технологія отримання просвітленої крові
- •8.7. Сушіння крові і плазми (сироватки)
- •8.8. Способи розпилення крові
- •8.9. Вибір режиму сушіння
- •8.10. Сушарки для крові і плазми (сироватки)
- •8.11. Виробництво кров’яного борошна
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Причини псування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.2. Вплив температури на якість м’яса та м’ясних продуктів при зберіганні
- •10.3. Технологія консервування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.4. Заморожування та зберігання замороженого м’яса та м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Технологія підготовки шкур до консервування
- •11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
- •11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
- •11.3. Сортування, маркування і пакування шкур
- •11.4. Технологія оброблення щетини-шпарки
- •11.5. Технологія оброблення волосу худоби
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Асортимент ковбасних виробів
- •12.2. Вимоги до готової продукції
- •12.3. Вимоги до сировини і допоміжних матеріалів
- •12.3.1. Основна сировина
- •12.3.2. Допоміжна сировина і матеріали
- •12.4. Технологічний процес
- •12.4.1. Приймання сировини
- •12.4.3. Розбирання сировини
- •12.5. Виробництво варених ковбасних виробів
- •12.5.1. Вторинне подрібнення і приготування фаршу
- •12.5.2. Наповнення оболонок фаршем і формування ковбасних виробів
- •12.5.3. Термічне оброблення варених ковбасних виробів
- •12.6. Фаршировані ковбаси
- •12.7. Виробництво напівкопчених ковбас
- •12.7.1. Перший спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.7.2. Другий спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.8. Виробництво ковбасних виробів із м’яса птиці
- •12.9. Виробництво варено-копчених ковбас
- •12.9.1. Перший спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.9.2. Другий спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.10. Виробництво сирокопчених ковбас
- •12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.2. Другий спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.3. Особливості виробництва напівсухих сирокопчених ковбас
- •12.11. Виробництво сиров’ялених ковбас
- •12.12. Особливості виробництва деяких видів ковбасних виробів
- •12.12.2. Виробництво ліверних ковбасних виробів
- •12.12.4. Виробництво холодців
- •12.12.5. Виробництво сальтисонів
- •12.13. Виробництво продуктів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.1. Асортимент виробів
- •12.13.2. Технологія виробів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.3. Продукти зі свинячого шпику
- •12.14. Контроль якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання і завдання
- •13.1. Асортимент м’ясних консервів
- •13.2. Вимоги до готової продукції
- •13.3. Характеристика сировини м’ясних консервів
- •13.3.1. Основна сировина
- •13.3.2. Харчові добавки і прянощі
- •13.4. Консервна тара і вимоги до неї
- •13.5. Виготовлення тари
- •13.6. Маркування консервів
- •13.7. Основні технологічні процеси виробництва м’ясних консервів
- •13.8. Підготовка сировини для виготовлення консервів
- •13.9. Подрібнення м’ясної сировини
- •13.10. Перемішування сировини
- •13.11. Підготовка допоміжних компонентів
- •13.12. Підготовка і санітарне оброблення консервної тари
- •13.13. Фасування сировини в банки
- •13.14. Герметизація банок
- •13.15. Перевірка герметичності закупорених банок
- •13.16. Стерилізація консервів
- •13.17. Теоретичні основи теплового оброблення консервів
- •13.18. Визначення формули стерилізації
- •13.19. Способи розрахунку змін поживної цінності продуктів при стерилізації
- •13.20. Техніка стерилізації консервів
- •13.21. Особливості виготовлення пастеризованих консервів
- •13.23. Сортування, пакування і зберігання консервів
- •13.23.1. Сортування консервів
- •13.23.2. Пакування консервів
- •13.23.3. Зберігання консервів
- •13.24. Реалізація консервів
- •Контрольні запитання і завдання
- •14.1. Виробництво напівфабрикатів
- •14.1.1. Натуральні напівфабрикати
- •14.1.2. Паніровані напівфабрикати
- •14.1.3. Мариновані напівфабрикати
- •14.1.4. Січені напівфабрикати
- •14.2. Продукти швидкого приготування
- •Контрольні запитання і завдання
- •15.1. Теоретичні основи створення комбінованих м’ясних продуктів
- •15.2. Фізіологічна роль білків
- •15.3. Фізіологічна роль жирів і вуглеводів
- •15.4. Фізіологічна роль харчових волокон
- •15.6. Сучасна система асиміляції їжі
- •15.7. Шляхи поліпшення використання вторинної сировини тваринного походження
- •15.8. Поживна цінність і технологічні властивості сировини рослинного походження
- •15.9. Класифікація сировини і харчових добавок для виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10. Технологічні процеси виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10.2. Виробництво комбінованих ковбасних виробів
- •15.11. Підходи до аналізу вхідних характеристик сировини і технологічних процесів виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.12. Рангове оцінювання якості комбінованих м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •16.1. Будова і фізичні властивості яєць
- •16.2. Фізико-хімічні властивості яєчного білка
- •16.3. Фізико-хімічні властивості яєчного жовтка
- •16.4. Хімічний склад шкаралупи яєць
- •16.5. Первинне оброблення і зберігання яєць
- •16.6. Дефекти і мікробне псування яєць
- •16.7. Виробництво яйцепродуктів
- •16.7.1. Виробництво яєчного меланжу
- •16.7.2. Виробництво сухих яєчних продуктів
- •16.8. ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СУХИХ ЯЄЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •Контрольні запитання і завдання
- •17.1. Характеристика і призначення клею
- •17.2. Характеристика і призначення желатину
- •17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
- •17.4. Технологічний процес виробництва клею і желатину
- •17.5. Технологічна підготовка м’якушевої сировини
- •17.6. Технологічна підготовка твердої сировини
- •17.7. Лужне та кислотне оброблення сировини
- •17.8. Видалення желеутворювальних речовин
- •17.9. Оброблення бульйону
- •Контрольні запитання і завдання
- •18.1. Асортимент тваринних кормів
- •18.2. Кормовий і технічний жири
- •18.3. Сировина для виробництва сухих тваринних кормів та жирів для кормових і технічних потреб
- •18.4. Технологічні схеми переробки нехарчової сировини
- •18.4.1. Приймання та підготовка нехарчової сировини до переробки
- •18.4.2. Сортування, промивання і подрібнення нехарчової сировини
- •18.4.3. Теплове оброблення нехарчової сировини
- •18.4.4. Оброблення шквари
- •18.4.5. Коагуляція крові, формених елементів і шляму
- •18.5.1. Переробка технічної сировини в горизонтальних вакуумних котлах з відбиранням жиру на пресах
- •18.5.2. Переробка технічної сировини у вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру на центрифузі
- •18.5.3. Виробництво сухих тваринних кормів на лінії К7-ФКЕ
- •18.5.6. Переробка технічної сировини у горизонтальних вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру, суміщеним із сушінням і тонким подрібненням
- •18.6. Вимоги до якості сухих тваринних кормів
- •18.7. Оброблення жирів для кормових і технічних потреб
- •18.8. Пакування, зберігання та транспортування технічного і кормового жирів
- •Контрольні запитання і завдання
- •Список рекомендованої літератури
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Після видалення формених елементів із дефібринованої крові отримують сироватку.
Сировиною для виробництва кров’яного борошна крім харчової крові, отриманої з піддонів для збирання крові, є забруднений фіб- рин від харчових, медичних і технічних виробництв, який за рі- шенням ветеринарно-санітарного нагляду не придатний для хар- чових продуктів і медпрепаратів і потребує стерилізації.
8.2. КОНСЕРВУВАННЯ КРОВІ
Кров, отримана від тварин у перші години після забою, має бак- терицидні властивості. В умовах стерильного відбору наявна кіль- кість мікроорганізмів навіть за температури, що наближається до 37 °С, упродовж 3 год знижується в кілька разів.
Проте у відділенні первинної переробки худоби стерильності до- сягти практично неможливо, тому у разі недотримання належних санітарних умов відбору і переробки, а також максимального ско- рочення часу між знекровленням і подальшою переробкою кров псується. Щоб запобігти псуванню крові у разі затримки переробки (для накопичення належного обсягу), транспортування і підвище- них температур переробки, фабрикат консервують.
Консервувати технічну кров нескладно. Після видалення фіб- рину в кров додають сильний антисептик (наприклад, кристаліч- ний фенол в кількості 2,5 кг на 1 т крові) з попереднім емульгу- ванням його у 20 л холодної води.
Харчову кров можна консервувати кухонною сіллю. Кров, що містить 2,5 % солі, може зберігатися за температури 3 – 4 °С упро- довж двох діб, а при 10 % солі — до п’яти діб. Наявність солі спо- вільнює згортання крові.
Однак для виробництва альбуміну цей метод не придатний че- рез збільшення зольності продукту. В цьому разі кров (плазму і сироватку) консервують заморожуванням за температури до –10 °С. У такому стані кров може зберігатися до 6 місяців. Проте цей метод енергомісткий, а також при розморожуванні спричинює гемоліз крові.
8.3. СТАБІЛІЗАЦІЯ КРОВІ
Кров, отримана безпосередньо з туш тварин при забої, швидко згортається. Час між вивільненням крові й початком її згортання для крові великої рогатої худоби становить 6,5 хв, крові свиней — 3,5, крові дрібної рогатої худоби — 2,5, крові птиці — до 1 хв. Згор- тання крові зумовлене перетворенням розчинного білка плазми — фібриногену на нерозчинний білок — фібрин. Цей процес приско- рюється при нагріванні до температур понад 37 °С і значно упові- льнюється при охолодженні до 0 °С.
156
Розділ 8. Переробêа êрові та продóêти з êрові
При згортанні крові у спокійному стані (без механічного пере- мішування) нитки фібрину захоплюють частину формених еле- ментів, утворюючи кров’яні згустки. Через деякий час нитки фіб- рину скорочуються, згусток стискується і відокремлюється чиста сироватка.
Уразі механічного перемішування нитки фібрину намотуються на мішалку і згустки не утворюються. Таким чином отримують дефібриновану кров, що не містить фібрину. На практиці часто виникає потреба в запобіганні або уповільненні згортання крові. Для цього додають речовини (стабілізатори), які унеможливлюють цей процес.
Стабілізаційний ефект цих речовин можна пояснити, зрозумів- ши сутність процесу згортання крові.
Розглядаючи біохімічний процес згортання крові (гемостаз), потрібно чітко уявляти, які речовини і реакції відповідають за утворення згустку і які фактори запобігають утворенню тромбу — фібрину.
В утворенні згустку крові у ссавців бере участь велика кіль- кість білків плазми. Кров може згортатися за допомогою двох ме- ханізмів: зовнішнього і внутрішнього згортання.
Кожний з цих механізмів регулюється каскадною системою (ка- талізуючих ефектів) перетворення неактивних проферментів на активні ферменти, що зумовлюють утворення тромбіну і перетво- рення фібриногену на фібрин.
Усі ферментні фактори згортання крові подані протеазами і можуть інгібуватися подібно до трипсину.
Перетворення фібриногену на фібрин відбувається під дією фер- менту тромбіну, який є активною формою ферменту протромбіну, що міститься в плазмі крові. В активну форму протромбін переходить завдяки дії тромбопластин (ферменту тромбокінази), які перебува- ють у тромбоцитах в неактивній формі — протромбокіназі. Перехід протромбокінази в активну форму відбувається під час її переходу в плазму крові під дією природних причин (руйнування оболонки тромбоцитів) або механічних факторів, що діють при знекровленні. Протромбокіназа взаємодіє з ферментом тромботропіком, що перебу- ває у плазмі і переходить в активну форму тромбокінази.
Упроцесі життя тварин утворення тромбокінази пригнічує ан- титромбокінази (антитромбопластини), які виробляють стінки кровоносних судин. Антитромбокіназа за наявності іонів кальцію інактивує тромбопластини.
Отже, процес згортання крові можна поділити на три етапи:
руйнування тромбоцитів, вивільнення і активування тромбо- пластин тромботропіном;
перетворення протромбіну, що перебуває в плазмі, на тромбін під дією тромбопластин за участю іонів кальцію, вітаміну К і
Ас-глобуліну;
утворення під дією тромбіну фібрин-мономера з наступною його полімеризацією без участі ферментів.
157
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Під дією тромбіну розриваються пептидний зв’язок гена з утво- ренням фібрин-мономера і фібринопептид (з молекулярною масою близько 3 % від маси фібриногену). Процес відбувається завдяки гідролізу пептидних зв’язків, утворених карбоксильними групами залишків аргініну і лізину.
Фібрин-мономер полімеризується з утворенням розгалужень ниток фібрину. Полімеризація пов’язана з утворенням нових між- молекулярних дисульфідних поперечних зв’язків. Сітка з ниток фібрину при збиванні різко скорочується в об’ємі при їх взаємодії. Цю властивість використовують при дефібринуванні крові. Запо- бігти (сповільнити) згортанню крові, стабілізувати її можна вилу- ченням із ланцюга реакцій окремих компонентів, що каталізують каскад активації ферментів або загальмовують розвиток фермент- них процесів.
До стабілізаторів першого типу належать солі, що зв’язують передусім іони кальцію, утворюючи з ним нерозчинні сульфати, одно- і двозаміщені фосфати, пірофосфати, фториди і оксалати, а також малодисоціаційні солі з цитратом, триоксиглутаратом. Ці речовини додають у кількості, достатній для зв’язування 0,007 % іонів кальцію, що міститься в крові сільськогосподарських тварин.
Стабілізаторами другого типу вважають з’єднання, що є інгібі- торами протеаз. Це катіони магнію, цинку, берилію, які пригнічу- ють активність тромбопластин. Інгібіторами тромбіну можуть бути також нейтральні солі лужних металів, які загальмовують пере- творення фібрин-мономера на волокнистий фібрин-полімер, на- приклад хлорид натрію, який в 3%-й концентрації утворює ком- плекс з фібриногеном.
Крім цього, використовують дикумарин, природний сульфато- ваний кислий полісахарид — гепарин, що міститься в печінці, ле- генях, м’язах тварин біля системи судин, і гірудин, що виробля- ється в ротовій порожнині п’явок.
Гепарин запобігає активації факторів згортання як in vivo, так і in vitro, хоча не діє безпосередньо на самі фактори. Його проти- згортальна активність залежить від наявного в плазмі білкового інгібітору серинових протеаз — антитромбіну, що взаємодіє з тро- мбіном, транглутаміназою, яка сприяє полімеризації фібрину.
Антитромбін за наявності гепарину швидко утворює нерозчин- ні комплекси з протеїназами, вилучаючи їх із каскаду фібриноут- ворення.
Крім природних речовин для стабілізації крові застосовують штучні препарати.
Щоб сповільнити швидкість ферментних реакцій, використо- вують також різке переохолодження свіжої крові або зміщення рН для коагуляції каскадних ферментів при додаванні аміаку, оцто- вої кислоти, насичення крові вуглекислим газом.
Ефективність дії одних і тих самих стабілізаторів на кров різ- них видів тварин не однакова. Так, хлорид натрію краще діє на
158
Розділ 8. Переробêа êрові та продóêти з êрові
кров ВРХ, запобігаючи згортанню впродовж 24 год. Для свиней цей термін становить 10 год. Плазма крові ВРХ чутливіша до дії гепарину, ніж ДРХ. Використовують переважно стабілізатори, що пригнічують дію тромбіну і сповільнюють полімеризацію фібрин- мономерів.
Для харчової крові як стабілізатор використовують пірофосфат натрію: для крові ВРХ у кількості 3 – 4 кг/т крові, для свиней — 5 кг/т крові, триполіфосфат — 2,5 кг/т крові, сінантрин-130 — 0,15, хлорид натрію — 25 – 30 кг/т крові.
Усі стабілізатори крім хлориду натрію вводять у вигляді 8 – 10%-го водного розчину. Найякісніший ефект має триполіфос- фат. Пірофосфат за температури 5 °С запобігає згортанню крові терміном до 3 діб з незначним випаданням фібрину.
За температури близько 20 °С через дві доби починається ге- моліз крові. За низьких плюсових температур процес гемолізу сповільнюється на 2 – 3 доби.
Хлорид натрію вводять тільки у разі використання стабілізова- ної крові для виробництва ковбасних і кулінарних виробів.
Техніка стабілізації харчової й медичної крові передбачає її збирання порожнистим ножем в окремі ємкості, які попередньо були промиті розчином стабілізатора і містять розраховану кіль- кість стабілізатора на місткість ємкості.
Під час забору технічної крові та в більшості випадків викорис- товують не стабілізацію, а дефібринування, що пов’язано зі склад- ністю технології стабілізації й низькою якістю крові внаслідок за- бруднення і швидкого утворення фібринового згустку.
8.4. ДЕФІБРИНУВАННЯ КРОВІ
У разі унеможливлення стабілізації крові її звільняють від фі- брину, що утворюється, тобто дефібринують. Процес дефібрину- вання не тільки ускладнює переробку, а й зменшує у крові вміст повноцінного білка на 4 – 5 %.
Дефібринування можна провести як у момент згортання крові, так і після його закінчення.
За першим способом отримують фабрикат харчової крові, за другим (переважно) — фабрикат технічної крові.
Харчову кров дефібринують при інтенсивному збиванні згуст- ків мішалкою, починаючи не пізніше ніж через 1 хв після знекров- лення. Тривалість дефібринування — 2 – 4 хв. Вихід згустку фіб- рину з крові великої рогатої худоби становить приблизно 6 %, сви- ней — 4 %. У згустку близько половини білкових речовин складає фібрин.
Механічний дефібринатор складається з бака місткістю 25 л, плоскої мішалки з вертикальним розташуванням осі обертання. Частота обертання мішалки 135 хв–1. За більшої частоти обертан- ня може відбуватися гемоліз. Мішалку можна виймати з дефібри-
159
Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
натора, що дає змогу спростити знімання згустку фібрину з її ло- патей.
Утворені нитки фібрину намотуються на лопаті мішалки. Після закінчення процесу згусток фібрину видаляють вручну. Невелика кількість ниток фібрину може залишатись у крові, тому після де- фібринування кров проціджують крізь сито.
Дефібринування згорненої крові передбачає розбивання згуст- ку крові і видалення з неї фібрину із захопленою ним кров’ю. Згу- стки розбивають на млинах типу П-47-1 і МІК-1. Після дроблення фібрину його видаляють фільтруванням крізь металеві сита з отворами решітки 2 – 3 мм або ж відстоюють протягом 30 хв з по- дальшим видаленням більш легкого фібрину з поверхні відстояної суміші.
Фільтруванням видаляють близько 85 % фібрину, відстоюван- ням — 70 – 75 %. Нерозбиті згустки містять значну кількість кро- ві. Щоб зменшити її втрати, згустки віджимають на цетрифузі.
Замість дефібринування згорнутої крові запропоновано метод дроблення згустків крові на машині АВЖ-245К у барабані з отво- рами 0,4 – 1,0 мм. На цій машині згустки фібрину розбиваються так, що кров залишається у рідкому стані й без видалення фібри- ну, що дає змогу здійснювати подальше сушіння в дискових роз- пилювальних сушарках.
За допомогою цього методу можна організовувати безперервне виробництво переробки крові зі збільшенням виходу сухого альбу- міну на 3 – 4 % за рахунок фібриногену. Однак таку установку про- дуктивністю 3000 л/год рекомендується використовувати на підпри-
|
ємствах |
великої |
||
|
продуктивності. |
|
||
|
Схему |
техноло- |
||
|
гічного процесу ви- |
|||
|
робництва технічно- |
|||
|
го альбуміну із за- |
|||
|
стосуванням маши- |
|||
|
ни АВЖ-245К зо- |
|||
|
бражено на рис. 8.1. |
|||
|
Згорнута кров з |
|||
|
приймального |
бач- |
||
|
ка 1 |
шестеренним |
||
|
насосом 2 по кро- |
|||
|
вопроводу 3 через |
|||
|
кран |
4 |
спрямову- |
|
|
ється в машину 5, |
|||
|
звідки |
стікає |
в |
|
|
приймальний |
бак |
||
|
7. З приймального |
|||
Рис. 8.1. Схема отримання технічного альбуміну |
бака |
насосом 6 во- |
||
з використанням машини АВЖ-245К |
на транспортується |
|||
|
160