Апарат рóхó

4.1.5. Скелет кінцівок

Розвиток скелета кінцівок у філо- і онтогенезі

Кінцівки наземних хребетних є похідними плавцеподібних кінцівок представників, що мешкали у воді. Спочатку це була шкірно-м’язова складка, яка знаходилася збоку тіла і виконува- ла функцію збереження певного положення тіла у водному сере- довищі. В подальшому певні частини її набувають більшого роз- витку й видозмінюються — утворюються грудні й черевні плавці, що розміщуються на більш рухливих частинах тіла (рис. 4.35).

Вже у круглоротих (міноги) на дорсальній поверхні тіла зна- ходяться два спинних плавці — залишки непарної плавцевої складки. Задній кінець тіла має хвостовий плавець, розділений на дві однакові частини.

Складніші зміни спостерігаються в плавцях надзвичайно рух- ливих селахій (акул). Грудні плавці складаються з поясу і віль- ного відділу (рис. 4.35, а). Пояс має вигляд хрящового півкільця, яке лежить у м’язах стінок тіла позаду зябрового відділу. На його поверхні з кожного боку є суглобові вирости. Частину поясу, що лежить вище від цього виросту, називають лопатковим відділом, а нижче — коракоїдним. Вільний відділ плавця складається з трьох базальних хрящів, трьох рядів радіальних хрящів і чис-

Рис. 4.35. Схема філогенезу скелета грудної кінцівки:

а — парний грудний плавець селахії; б — грудний плавець кистеперої риби; в — скелет грудної кінцівки примітивного наземного хребетного; г — скелет грудної кінцівки стопохідного ссавця; 1 — плечовий пояс; 2 — кістки основи плавця; 3 — кістки променів плавця; 4 — лопатка; 5 — ключиця; 6 — коракоїд- на кістка; 7 — плечова кістка; 8 — кістки передпліччя; 9 — кістки кисті; 10 — кістки зап’ястка; 11 — кістки п’ястка; 12 — кістки пальців

163

Розділ 4

ленних тонких еластинових ниток. Базальні хрящі приєднують- ся до суглобового виростка.

Скелет черевного плавця також складається з поясу і вільного відділу. Поясом є одна хрящова пластинка, що лежить у товщі че- ревних м’язів перед отвором клоаки. До цієї пластинки приєднуєть- ся лише один базальний видовжений хрящ, до якого прикріплю- ється ряд радіальних хрящів. Решта вільного відділу підтримуєть- ся еластиновими нитками. У самців базальний хрящ продов- жується за межі плавця як скелетна основа органа копуляції.

У кісткових риб плавці ще додатково виконують роль опори. Істотні зміни відбуваються в скелеті грудного плавця (рис. 4.35, б) і особливо в ділянці поясу. Крім лопатки й коракоїда до скла- ду поясу входять клейтрум і надклейтрум. Останній з’єднується із задньотім’яною кісткою. Спрямовані вперед нижні кінці пра- вого й лівого клейтрумів з’єднуються між собою. Позаду клейт- рума знаходиться невелика задньоключична кістка. Таким чи- ном, пояс грудного плавця додатково фіксується до осьового ске- лета, вільний відділ представлений лише рядом радіальних хрящів та еластиновими нитками.

Пояс черевного плавця представлений парними плоскими трикутними кістками, що лежать у товщі черевних м’язів і не з’єднуються з осьовим скелетом. Вільний відділ побудований лише з еластинових ниток. У більшості кісткових риб базальні та радіальні хрящі редуковані.

З переходом до наземного способу життя плавцеподібні кінців- ки перетворюються на ногоподібні з характерним їх поділом на скелет поясів і вільних кінцівок. Проте скелет плечового поясу ще зберігає багато ознак кісткових риб, як це помітно у амфібій. Пояс передніх кінцівок лежить у товщі м’язів, які зв’язують його з осьовим скелетом. Лопатка доповнена широким надлопатко- вим хрящем. Коракоїдна кістка разом з лопаткою утворюють су- глобову западину для з’єднання з голівкою плечової кістки. До- датково з’являється хрящовий прокоракоїд і покривна кістка — ключиця. Спереду від прокоракоїдів знаходиться передгруднин- ник, а позаду коракоїдів — кісткова груднина. Плечовий пояс є опорою для передніх кінцівок.

Пояс задніх (тазових) кінцівок у амфібій, як і у всіх наземних хребетних, складається з трьох парних елементів, причому всі разом вони утворюють суглобову западину для з’єднання з голі- вкою стегнової кістки. Довгі клубові кістки приєднуються до по- перечних відростків крижового хребця.

Нижня частина поясу представлена лобковим хрящем, а по- заду нього лежить сіднична кістка.

164

Апарат рóхó

Для рептилій, на відміну від амфібій, характерний розвиток грудної клітки. Плечовий пояс має опору на осьовий скелет. Ключиця і надгруднинник збільшують міцність з’єднання правої й лівої частин плечового поясу.

Тазовий пояс складається з трьох кісток: клубової, сідничої й лобкової. Таз у рептилій закритий; права й ліва лобкові та сід- ничі кістки вентрально зрощені. Кінцівки рептилій побудовані за типовою схемою наземних хребетних. Слід зазначити, що суг- лоб, у якому відбуваються рухи кисті, у рептилій знаходиться не між кістками передпліччя й проксимальним рядом кісток зап’ястка (як у амфібій), а між проксимальним і дистальним ря- дами кісток зап’ястка.

У подальшому після поворотів кінцівок і підведення їх під ту- луб та відриву тіла тварин від землі відбулися істотні зміни в поясах кінцівок та їхніх вільних відділах. На грудних кінцівках у зв’язку з посиленням груднини та розвитком лопатки сталася повна редукція коракоїда і часткова — ключиці. В тазовому по- ясі відбулося значне посилення дорсального відділу, зміщення його в дорсокраніальному напрямі й міцне з’єднання з осьовим скелетом. Праві та ліві лобкові й сідничі кістки зрослися, утво- ривши тазовий шов.

Вільні відділи грудних і тазових кінцівок також зазнали змін не лише в характері розміщення Відбулася зміна опори від сто- по- через пальце- до фалангоходіння. При цьому змінилися дов- жина, товщина, рельєф суглобових поверхонь кісток вільної кін- цівки, ступінь розвитку зв’язок, м’язів, судин, нервів тощо.

В онтогенезі кінцівки у ссавців закладаються на четвертому тижні ембріонального розвитку у вигляді невеликих випинань. Грудні кінцівки розвиваються інтенсивніше, ніж тазові. Кінців- ка закладається у вигляді подвійної складки, куди входить і ме- зенхіма, в подальшому закладка кінцівки розчленовується на закладки всіх елементів. Впродовж другого місяця ембріогенезу з’являються центри, з яких розвиваються хрящові закладки кіс- ток поясів і відділів вільних кінцівок. Потім хрящовий скелет кінцівок починає скостенівати. Час появи центрів скостеніння в окремих кістках різний і залежить від виду тварин, годівлі та утримання їх.

Будова скелета кінцівок

Кістки грудної кінцівки (ossa membri thoracicі). У скелеті кін- цівок розрізняють пояс і скелет вільної кінцівки. Пояс грудної кінцівки свійських тварин представлений лопаткою, а скелет

165

Розділ 4

вільної кінцівки — плечовою кісткою, кістками передпліччя, зап’ястка, п’ястка і пальців.

Рис. 4.36. Лопатка з латеральної поверхні:

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — свині; г — собаки; 1 — лопатковий хрящ; 2 — краніальний край; 3 — горб ості; 4 — підостна (заостна) ямка; 5 — надостна (передостна) ямка; 6 — ость лопатки; 7 — шийка лопатки; 8 — надсу- глобовий горбок; 9 — вентральний кут і суглобова западина; 10 — акроміон; 11 — каудальний край

Рис. 4.37. Лопатка з медіальної поверхні:

а — великої рогатої худоби; б — коня; 1 — ло- патковий хрящ; 2 — краніальний кут; 3 — зубчаста поверхня; 4 — підлопаткова ямка; 5 — краніальний край; 6 — акроміон; 7 — надсуглобовий горбок; 8 — дзьобоподібний відросток; 9 — вентральний кут; 10 — каудаль- ний край; 11 — зубчаста лінія; 12 — каудаль- ний кут; 13 — шийка лопатки

Лопатка (scapula) — пластинчаста кістка трикутної форми, на якій розрізняють лате- ральну і реброву повер- хні, дорсальний, крані- альний і каудальний краї, краніальний, кау- дальний та вентраль- ний кути (рис. 4.36, 4.37).

Дорсальний край ло- патки доповнений лопат- ковим хрящем. Латера- льна поверхня лопатки розділена поздовжнім гребенем — остю лопат- ки — на передостну (надостну) і заостну (підостну) ямки. На ме- діальній поверхні лопат-

166

Апарат рóхó

ки є підлопаткова ямка. Всі три ямки є місцем розміщення одно- йменних м’язів. Вище від підлопаткової ямки знаходиться зу- бчаста лінія, що відмежовує зубчасту поверхню, де прикріплю- ється вентральний зубчастий м’яз — основний утримувач перед- ньої частини тулуба між грудними кінцівками.

Вентральний кут лопатки має суглобову западину, призначе- ну для зчленування з голівкою плечової кістки. Спереду на вен- тральному куті лопатки міститься надсуглобовий горбок для прикріплення двоголового м’яза, а на його медіальній поверх- ні — дзьобоподібний відросток — рудимент коракоїдної кістки. Вище від суглобової западини лопатка найвужча. Це місце ви- значають як шийку лопатки.

Увеликої рогатої худоби ость лопатки над шийкою лопатки круто обривається і закінчується на рівні шийки лопатки від- ростком — акроміоном.

Уконей і свиней акроміона немає і ость лопатки згладжується до шийки лопатки. У свиней ость лопатки має дуже розвинутий горб ості, загнутий назад. У собак ость лопатки закінчується доб- ре вираженим акроміоном, який досягає рівня суглобової запа- дини.

Плечова кістка (os humeri) — довга трубчаста кістка (рис. 4.38). Для плечової кістки, як і для всіх трубчастих кісток кінці- вок, характерно, що вона складається з тіла (діафіза), проксима- льного й дистального кінців (епіфізів). На проксимальному кінці

зкаудальної поверхні розміщена голівка зі слабко вираженою шийкою. Краніолатерально від голівки знаходиться більший горб, а краніомедіально — менший горб. Краніально між горба- ми проходить міжгорбкова борозна. В дистальному напрямку від більшого горба на тіло спускається гребінь більшого горба, який закінчується дельтоподібною горбистістю, що є місцем прикріп- лення однойменного м’яза. В дистальному напрямку від меншо- го горба на медіальній поверхні діафіза плечової кістки є горбис- тість круглого більшого м’яза.

На дистальному кінці плечової кістки є розміщений упоперек блок з латеральним і медіальним виростками, які каудально продовжуються в надвиростки, що з каудальної поверхні обме- жують глибоку ліктьову ямку. На бічній поверхні надвиростків знаходяться ямки або горбки для закріплення зв’язок суглоба.

Увеликої рогатої худоби добре розвинутий більший горбок, що виступає проксимально і нависає над міжгорбковою бороз- ною. Особливо добре ця ознака виражена у свиней. У коней між- горбкова борозна розділена проміжним горбком. У собаки горбки

167

Розділ 4

Рис. 4.38. Плечова кістка (дорсолатеральна поверхня):

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — свині; г — собаки; 1 — голівка плечо- вої кістки; 2 — більший горбок; 3 — менший горбок; 4 — проміжний горбок; 5 — гребінь більшого горбка; 6 — дельтоподібна горбистість; 7 — тіло плечової кіст- ки; 8 — латеральний надвиросток; 9 — латеральний виросток; 10 — медіальний виросток; 11 — променева ямка; 12 — міжгорбковий жолоб; 13 — надблоковий отвір

плечової кістки не виступають над голівкою, а над блоком дис- тального кінця є надблоковий отвір.

Кістки передпліччя (skeleton antebrachii) представлені про- меневою й ліктьовою кістками (рис. 4.39). Променева кістка роз- міщена краніомедіально відносно ліктьової.

Променева кістка (radius) — довга, трубчаста. На проксима- льному її кінці є голівка із суглобовою ямкою, зв’язкові горбки. На дорсомедіальній поверхні голівки променевої кістки знахо- диться горбистість для прикріплення двоголового м’яза плеча і плечового м’яза. На дистальному кінці променевої кістки є блок для зчленування з кістками зап’ястка.

Ліктьова кістка (ulna) у великої рогатої худоби й коней зрос-

тається з променевою кісткою, причому у коней розвинута лише її проксимальна частина. У свиней обидві кістки з’єднані між собою хрящем, у собак вони з’єднуються рухомо. На проксимальному кінці ліктьової кістки є ліктьовий відросток з ліктьовим горбом, а на краніальній його поверхні — півмісяцева вирізка з дзьобопо-

168

Апарат рóхó

Рис. 4.39. Кістки пе- редпліччя (дорсолате- ральна поверхня):

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — свині; г — собаки; 1 — голівка променевої кістки; 2 — блокова вирізка; 3 — ліктьовий відросток; 4 — ліктьова кістка; 5 — проксима- льний, 5′ — дистальний міжкісткові проміжки; 6 — латеральний, 6′ — медіальний шилоподі- бні відростки; 7 — суг- лобова поверхня за- п’ястка; 8 — променева кістка

дібним відростком. Дистальний кінець ліктьової кістки має суг- лобові поверхні для з’єднання з кістками зап’ястка і шилоподіб- ний відросток.

Між кістками передпліччя знаходяться міжкісткові просто- ри — проксимальний і дистальний. У коней існує лише прокси- мальний простір. У свиней і собак ліктьова кістка виражена добре на всьому її протязі.

Скелет кисті (skeleton manus) складається з кісток зап’ястка, п’ястка і пальців (рис. 4.40).

Кістки зап’ястка (ossa carpi) представлені короткими кістка- ми, які розміщуються в два ряди (рис. 4.40). Рахунок кісток ве- дуть з медіального краю. В проксимальному ряду є променева, проміжна, ліктьова й додаткова кістки зап’ястка. В дистальному ряду є п’ять кісток.

Увеликої рогатої худоби, коней і свиней у проксимальному ряду є всі чотири кістки. У собак зап’ясткова променева й промі- жна кістки зростаються в одну кістку.

Удистальному ряду зап’ястка у великої рогатої худоби немає першої кістки зап’ястка, друга зливається з третьою, четверта —

зп’ятою. У коней перша кістка зап’ястка має вигляд горошини і часто відсутня, друга й третя кістки самостійні, а четверта і п’ята кістки зап’ястка зростаються.

Усвиней і собак лише четверта й п’ята кістки зростаються, решта кісток зап’ястка є самостійними.

Кістки п’ястка (ossa metacarpi) представлені I – V трубчасти- ми довгими кістками (рис. 4.40). П’ятипалі тварини мають на

169

Розділ 4

Рис. 4.40. Скелет кисті (дорсальна поверхня):

а — собаки; б — свині; в — великої рогатої худоби; г — коня; 1 — ліктьова кіст- ка; 2 — променева кістка; 3 — променева кістка зап’ястка (човноподібна); 4 — проміжна кістка зап’ястка (півмісяцева); 5 — ліктьова кістка зап’ястка (три- гранна); 6 — додаткова кістка зап’ястка (горохоподібна); 7 — друга зап’ясткова кістка (трапецієподібна); 8 — третя зап’ясткова кістка (головчаста); 9 — четвер- та + п’ята зап’ясткові кістки (гачкувата); 10 — друга п’ясткова кістка; 11 — тре- тя п’ясткова кістка; 12 — четверта п’ясткова кістка; 13 — кістка проксимальної фаланги (путова); 14 — кістка середньої фаланги (вінцева); 15 — кістка диста- льної фаланги (копитова, ратицева, кігтьова); 16 — п’ята п’ясткова кістка; 17 — перша зап’ясткова кістка (кістка-трапеція); 18 — перша п’ясткова кістка

одній кінцівці всі п’ять п’ясткових кісток (собака). У великої ро- гатої худоби третя і четверта п’ясткові кістки зростаються між собою. Межею між ними є жолоби на дорсальній і пальмарній поверхнях. П’ята п’ясткова кістка рудиментарна, перша й друга

— відсутні. У свиней чотири п’ясткові кістки. У коней розвинена лише третя п’ясткова кістка, друга й четверта п’ясткові кістки слабкорозвинені (грифельні).

Кожна п’ясткова кістка на проксимальному кінці має суглобо- ву ямку, а на дистальному — суглобовий валик. У великої рога- тої худоби суглобові валики розділені щілиною.

Кістки пальців (ossa digitorum). Розрізняють кістку прокси- мальної фаланги (путова кістка), середньої фаланги (вінцева кістка) і дистальної фаланги (копитова, ратицева, кігтьова кіст-

ки; див. рис. 4.40).

Кістки проксимальної й середньої фаланг мають спільне в бу-

дові. Це трубчасті кістки, на проксимальному кінці мають сугло-

170

Апарат рóхó

бову ямку, на дистальному — суглобовий блок. До проксималь- ної фаланги з пальмарної поверхні прилягають сезамоподібні кістки, по дві на кожному пальці.

Кістка середньої фаланги коротша за кістку проксимальної, на пальмарній її поверхні знаходиться згинальна горбистість

(велика рогата худоба, собаки).

Ратицева кістка нагадує тригранну піраміду. На ній розріз- няють підошовну, стінкову й суглобову поверхні, підошовний і вінцевий краї. На проксимальному кінці дорсальної поверхні знаходиться розгинальний відросток. З пальмарної поверхні розміщена сезамоподібна кістка.

Уконей копитова кістка має вигляд вкороченого конуса з ви- ступаючими пальмарно бічними поверхнями — гілками копитової кістки, що закінчуютьcя кутами копитової кістки. На про- ксимальному кінці добре розвинутий розгинальний відросток, а на дистальному кінці з пальмарної поверхні — згинальна ямка. З боків від ямки знаходяться підошовні отвори, сполучені між собою півмісяцевим каналом, у якому проходять судини та нерви.

Усобак кігтьова кістка має вигляд гачка, сезамоподібної кіст- ки в ділянці кігтя немає.

Кістки тазової кінцівки (ossa membrі pelvini). До складу тазо- вої кінцівки входять кістки поясу та кістки вільної кінцівки.

Кістки поясу тазової кінцівки представлені тазовою кісткою

(os coxae), яка складається з трьох кісток, що формують суглобову западину (рис. 4.41). Краніодорсально від западини знаходиться

клубова кістка, каудально — сіднича і медіально — лобкова кіс-

тки. Всі три кістки одного боку називають безіменною, яка разом

зкісткою протилежного боку, а також разом з крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями формує таз, що обмежує тазо- ву порожнину.

Клубова кістка (os ilium) має тіло і крило (див. рис. 4.41). Зов- нішню поверхню крила, де розміщуються сідничні м’язи, нази- вають сідничною поверхнею. На крижово-тазовій поверхні, меді- альніше знаходиться вушкоподібна поверхня для з’єднання з крилом крижової кістки, утворюючи малорухливий крижово- клубовий суглоб. На крилі клубової кістки виділяється медіаль- ний, або крижовий, горб і латеральний горб, або маклак. Остан- ній добре прощупується під шкірою, і його використовують під час зоотехнічних промірів.

Тіло клубової кістки має форму стовпчика, разом з дорсомеді- альним краєм крила утворює більшу сідничу вирізку.

Сіднича кістка (os ischii) складається з тіла, пластинки та гі- лки (див. рис. 4.41). Пластинка латерально має сідничий горб.

171

Розділ 4

Рис. 4.41. Кістки таза з вентральної поверхні:

а — собаки; б — свині; в — великої рогатої худоби; г — коня; 1 — латеральний горб клубової кістки (маклак); 2 — гребінь клубової кістки; 3 — медіальний (крижовий) горб клубової кістки; 4 — крижово-тазова поверхня; 5 — вушкоподі- бна поверхня; 6 — клубово-лобковий гребінь; 7 — горбок меншого поперекового м’яза; 8 — тіло клубової кістки; 9 — кульшова западина; 10 — клубово-лобкове підвищення; 11 — тіло сідничої кістки; 12 — горб сідничої кістки; 13 — пласти- нка сідничої кістки; 14 — тазове зрощення (симфіз); 15 — затульний отвір; 16 — лобкова кістка

Між горбами правої й лівої кісток знаходиться сіднича дуга. До- рсально над кульшовою западиною виступає гребінь — сіднича ость. Між остю та сідничим горбом розміщена менша сіднича ви- різка. Сіднича разом з лобковою кісткою оточують затульний отвір.

Лобкова кістка (os pubis) складається з тіла, краніальної та каудальної гілок (див. рис. 4.41). Спереду на краніальній гілці проходить гребінь лобкової кістки з клубово-лобковим підви- щенням. Лобкова кістка з сідничою з’єднуються з такими самими кістками протилежного боку в тазовому зрощенні.

Увеликої рогатої худоби сідничий горб має трикутну форму.

Усвиней безіменні кістки розміщені паралельно, як і у великої рогатої худоби. Клубова кістка має заокруглений крижовий горб і опуклий маклак. Сіднича дуга глибока. У коней сідничий горб пластинчастий з двома горбками, спрямованими дорсокраніаль- но і вентрокаудально. У собак менша сіднича вирізка плоска, сідничий горб пластинчастий. Крила клубової кістки вузькі, за- округлені.

Стегнова кістка (os femoris) — довга трубчаста кістка (рис. 4.42). На ній розрізняють тіло, проксимальний і дистальний кінці. На проксимальному кінці з медіальної поверхні знаходиться го- лівка стегнової кістки, яка з’єднується з суглобовою западиною

172

Апарат рóхó

Рис. 4.42. Стегнова кістка (латеральна поверхня):

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — великої рогатої худоби з каудальної поверхні; г — свині; д — собаки; 1 — шийка стегнової кістки; 2 — голівка стег- нової кістки; 3 — більший вертлюг; 4 — міжвертлюжний гребінь; 5 — третій вертлюг; 6 — тіло стегнової кістки; 7 — надвиросткова ямка; 7′ — надвиростко- вий горбок; 8 — ямка підколінного м’яза; 9 — розгинальна ямка; 10 — жолоб і 11 — гребені блока стегнової кістки; 12 — вертлюжна ямка; 13 — менший вер- тлюг; 14 — медіальний і 14′ — латеральний виростки; 15 — міжвиросткова ямка

тазової кістки. Шийка стегнової кістки добре виражена. Латера- льно від голівки знаходиться більший вертлюг. На медіальній поверхні, дистальніше шийки, виступає менший вертлюг. Ці ве- ртлюги на каудальній поверхні з’єднуються міжвертлюжним гребенем, який обмежує глибоку вертлюжну ямку.

На каудальному боці тіла стегнової кістки знаходиться шорс- тка поверхня, обмежена латеральною й медіальною губами. На дистальному кінці стегнової кістки розміщені латеральний і ме- діальний виростки. Спереду від виростків розміщений блок сте- гнової кістки, а з боків — медіальний і латеральний надвирост- ки. Між виростками знаходиться міжвиросткова ямка, а на її дні зв’язкові ямки. На латеральному виростку є розгинальна ямка та ямка підколінного м’яза, де прикріплюються відповідні м’язи. Проксимально від виростків на каудальній поверхні тіла стегно- вої кістки знаходиться надвиросткова ямка. У собак на каудаль- ній поверхні виростків розміщені дві сезамоподібні кісточки.

173

Розділ 4

Уконей більший вертлюг розділяється вирізкою на краніальну

йкаудальну частини. Дистальніше від більшого вертлюга знахо- диться третій вертлюг. У великої рогатої худоби і коней більший вертлюг виступає над голівкою стегнової кістки. У свиней біль- ший вертлюг розміщений на рівні голівки, а у собак — нижче го- лівки. У свиней і собак виражена надвиросткова горбистість.

Надколінок (patellа) знаходиться на дистальному кінці стег- нової кістки, зчленовуючись з її блоком. На надколінку розріз- няють основу, верхівку, суглобову та краніальну поверхні.

Увеликої рогатої худоби і свиней надколінок трикутної фор-

ми і стиснутий з боків, у собак — бобоподібної форми. У коней надколінок чотирикутної форми з хрящовим відростком.

Скелет гомілки (sceleton cruris) складається з великогомілкової та малогомілкової кісток. Малогомілкова кістка розвинута у сви-

ней і собак, у коней і великої рогатої худоби вона редукована.

Великогомілкова кістка (tibia) — довга трубчаста кістка з розширеним проксимальним кінцем, на якому розміщені лате- ральний і медіальний виростки із суглобовими поверхнями (рис.

Рис. 4.43. Кістки гомілки:

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — свині; г — собаки; 1 — медіальний виросток великогомілкової кістки; 2 — міжвиросткове підвищення; 3 — розги- нальний жолоб; 4 — латеральний виросток; 5 — малогомілкова кістка; 6 — ве- ликогомілкова кістка; 7 — латеральна щиколотка; 8 — блок великогомілкової кістки; 9 — медіальна щиколотка; 10 — гребінь великогомілкової кістки

174

Апарат рóхó

4.43). Латеральний і медіальний виростки розділені міжвирост- ковим підвищенням, на якому розрізняють вищий медіальний і менший латеральний міжвиросткові горбки. Краніально вирост- ки розділяє розгинальна борозна, а каудально — підколінна ви- різка.

На латеральній поверхні проксимального кінця знаходиться суглобова поверхня для з’єднання з малогомілковою кісткою (крім великої рогатої худоби).

На краніальній поверхні тіла знаходиться гребінь, який ви- ступає вперед, нависаючи над розгинальною борозною, і має гор- бистість із борозною. На каудальній поверхні тіла великогоміл- кової кістки знаходиться лінія підколінного м’яза. Дистальний кінець великогомілкової кістки має блок для з’єднання з надп’ятковою кісткою. З боків від блока розміщені латеральна і медіальна щиколотки.

Увеликої рогатої худоби латеральна щиколотка представле- на окремою кісткою, що з’єднується суглобом з великогомілковою кісткою.

Уконей великогомілкова кістка на латеральній поверхні проксимального кінця має суглобову поверхню для з’єднання з малогомілковою кісткою. Блок дистального кінця великогоміл- кової кістки поставлений косо, що надає йому вигляду гвинта.

Усвиней і собак великогомілкова кістка має суглобову по- верхню для з’єднання з малогомілковою кісткою.

Малогомілкова кістка (fіbula) має голівку із суглобовою пове- рхнею й тіло. На дистальному кінці у собак і свиней тіло перехо- дить у латеральну щиколотку з суглобовою поверхнею (див. рис. 4.43).

Увеликої рогатої худоби малогомілкова кістка редукована до слабковираженого відростка, розміщеного на латеральній повер- хні проксимального кінця великогомілкової кістки та самостій- ної кістки щиколотки.

Уконей малогомілкова кістка має на проксимальному кінці голівку, що з’єднується суглобом з латеральним виростком вели- когомілкової кістки. Тіло стоншується і сходить нанівець на рівні середини великогомілкової кістки.

Усвиней малогомілкова кістка розвинена добре, має потов- щений дистальний кінець.

Скелет стопи (sceleton pedis) складається з кісток заплесна, плесна і пальців.

Заплесно (tarsus) утворене вісьмома короткими кістками, розміщеними в три ряди (рис. 4.44). У проксимальному ряду

175

Розділ 4

Рис. 4.44. Кістки заплесна:

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — свині; г — собаки; 1 — надп’яткова
кістка;	2 — п’яткова кістка; 3 — центральна (човноподібна) кістка заплесна;
4 — перша (медіальна човноподібна) заплеснова кістка; 5 — друга (проміжна
клиноподібна) заплеснова кістка; 6 — третя (латеральна клиноподібна) заплес-
нова	кістка;	7 — четверта + п’ята (кубоподібна) заплеснова кістка;

8 – 11 — друга — п’ята плеснові кістки; 12 — перша плеснова кістка

розміщено дві кістки (надп’яткова і п’яткова), в середньому — одна (центральна) і в дистальному п’ять (I – V). У різних тварин кістки заплесна можуть зростатися між собою в різних поєднан- нях і відповідно кількість їх може змінюватись.

Надп’яткова кістка (talus) має суглобові поверхні, блок, який відповідає блоку великогомілкової кістки, та зв’язкові горбки.

На п’ятковій кістці (calcaneus) виділяється п’ятковий горб, підпора надп’яткової кістки та суглобові поверхні.

Центральна кістка заплесна (os tarsi centrale) розміщена між надп’ятковою, I, II і III кістками заплесна, латерально від IV кіс- тки заплесна. У собак вона має кошикоподібну форму. У свиней подібна до IV кістки заплесна, у великої рогатої худоби — зрос- лася з IV кісткою заплесна, а у коней має вигляд округлочоти- рикутної пластинки.

І кістка заплесна (os tarsale I) у собак плоска, чобіткоподібна, у

свиней плоска і видовжена згори вниз, у великої рогатої худоби

кругла, у коней часто зростається з II кісткою заплесна.

II кістка заплесна (os tarsale II) у собак клиноподібної форми,

основою спрямована плантарно, у великої рогатої худоби вона зрослася з III, у коней — з I кісткою заплесна, гачкоподібної фо-

рми.

III кістка заплесна (os tarsale) у собак клиноподібної форми з основою, зверненою дорсально, у свиней квадратна, у великої

176