Нóтрощі

у неактивній формі), які забарвлюються оксифільними барвни- ками. Апікальну ділянку клітини називають зимогенною зоною.

Вставна протока починається з кінцевого секреторного відді- лу. Її стінка утворена плоскими або кубічними клітинами, що лежать на базальній мембрані. Вставні протоки дають початок внутрішньочасточковим протокам, які переходять у міжчасточ- кові. Останні об’єднуються в панкреатичну протоку, що впадає у дванадцятипалу кишку.

Ендокринний відділ залози представлений панкреатичними острівцями (Лангерганса). До їх складу входять ендокринні клі- тини й кровоносні капіляри. Ендокринні клітини (інсулоцити) синтезують і виділяють гормони. Це невеликі клітини, що міс- тять синтезуючі органели й секреторні гранули. За властивостя- ми останніх їх подяліють на кілька різновидів. Серед них най- поширеніші В- і А-клітини. В-Клітини (базофільні) продукують гормон інсулін, під впливом якого глюкоза проникає в клітини (гепатоцити, адипоцити, міоцити та ін.) і перетворюється на глі- коген. Внаслідок цього її вміст у крові зменшується.

В А-клітинах (ацидофільних) синтезується гормон глюкагон. Він сприяє розщепленню глікогену до глюкози та виведенню її в кров. Гормони інших різновидів інсулоцитів можуть гальмувати функцію А- і В-клітин або підсилювати функцію екзокринної ча- стини підшлункової залози.

Запитання для самоконтролю

1. Які органи входять до складу середньої кишки? 2. Топографія, макро- і мі- кроскопічна будова тонкої кишки. 3. Особливості топографії і будови тонкої ки- шки. 4. Макро- і мікроскопічна будова печінки. 5. Особливості будови і топогра- фії печінки у свійських тварин. 6. Макро- і мікроскопічна будова підшлункової залози. 7. Ендокринна частина підшлункової залози. 8. Топографія підшлунко- вої залози у свійських тварин.

6.3.6. Задня кишка (товста кишка)

Товста кишка (intestinum crassum) має цілу низку відміннос- тей від тонкої кишки: 1) більший діаметр; 2) наявність на межі з тонкою кишкою особливого сліпого виросту — сліпої кишки; 3) значну складчастість кишок; 4) відсутність ворсинок.

Товста кишка поділяється на три — сліпу, ободову й пряму кишки (рис. 6.28; див. рис. 6.22). Усі три кишки, як правило, чіт- ко відмежовані одна від одної, різко відрізняються зо формою та положенням. У цих кишках завершується всмоктування пожив- них речовин, розщеплюється клітковина і формуються калові маси.

329

Розділ 6

Якщо діаметр кишок значний (кінь, свиня), поздовжні пучки м’язової оболонки концентруються в стрічки, або тенії. Між ними з боку слизової оболонки є впинання, а з боку серозної — випи- ни.

Сліпа кишка (intestinum cаecum) (див. рис. 6.22, 5) — це слі-

пий виріст на межі тонкої й товстої кишок. У травоїдних тварин вона велика, різної форми, у м’ясоїдних — невелика.

Увеликої рогатої худоби сліпа кишка циліндричної форми, 30 – 70 см завдовжки (див. рис. 6.22, а). Верхівка спрямована в тазову порожнину, а вся кишка міститься в правій ділянці чере- вної порожнини, зверху від лабіринту ободової кишки. Передній кінець сліпої кишки знаходиться на рівні 3-го поперекового хре- бця.

Уконя сліпа кишка значних розмірів, має форму великої ко- ми (див. рис. 6.22, б). На ній розрізняють основу, що має вигляд шлункоподібного розширення з більшою й меншою кривинами, тіло та верхівку. На дорсальній поверхні меншої кривини роз- міщені два отвори, більший з них є початком ободової кишки — сліпоободовий отвір, який утворює сліпоободовий клапан. Останній обмежений стискачем сліпої кишки. Другий отвір є мі- сцем входження клубової кишки, обмежений стискачем і утво- рює сосочок клубової кишки.

Вздовж усієї кишки тягнуться чотири тенії та чотири ряди випинів. На основі сліпої кишки випинів немає.

Основа сліпої кишки розміщена в правій клубовій, тіло — у пупковій ділянці, а верхівка закінчується поблизу мечоподібного хряща груднини, відділяючись від нього вентральним діафраг- мальним вигином більшої ободової кишки.

Усвині сліпа кишка відносно коротка, але широка (див. рис. 6.22, в). На поверхні сліпої кишки видно три ряди теній і три ря- ди випинів. Сліпа кишка розміщена каудально в поперековій ділянці, а верхівка її спрямована вентрокаудально і трохи пра- воруч від серединної лінії.

Усобаки сліпа кишка підвішена на короткій брижі між 2 – 4-

мпоперековими хребцями, утворює 2 – 3 випини (див. рис. 6.22,

г).

Ободова кишка (intestinum colon) — основна частина товстої кишки. Вона має різні довжину (найкоротша у м’ясоїдних, най- довша у травоїдних) і форму. У собаки ободова кишка нагадує підкову (див. рис. 6.22, г). Зі сліпої кишки вона спочатку прямує краніально як права, або висхідна, частина ободової кишки 6 до правої нирки, де повертає ліворуч, роблячи правий згин, і пере- ходить у коротку поперечну частину ободової кишки 4. Позаду

330

Нóтрощі

лівої нирки кишка робить лівий згин і спрямовується як ліва, або низхідна, частина ободової кишки 2 до тазової порожнини, де переходить у пряму кишку 1.

В інших тварин висхідна частина ободової кишки сильно розвинена й утворює довгу закрутку — товста ободова кишка, яка складається у вигляді підкови у коня або скручується у вигляді спіралі у великої рогатої худоби чи у вигляді конуса у свині. Отже, у різних тварин виникає свій, типовий хід ободо- вої кишки.

У великої рогатої худоби (див. рис. 6.22, а) ободова кишка скручена в спіраль в одній площині (диск) і розміщена в правій клубовій ділянці черевної порожнини, праворуч від рубця. В ободовій кишці розрізняють початкову, або проксимальну, пет- лю, спіральну й кінцеву, або дистальну, петлю.

Проксимальна петля спочатку прямує краніально до поча- тку порожньої кишки, потім повертає дорсально і назад, на лівому боці сліпої кишки знову робить згин і спрямовується краніально, де, звужуючись, переходить у спіральну петлю. В петлі видно 1,5 – 2 доцентрові закрутки за годинниковою стрі- лкою. В центрі диска кишка утворює центральний згин, потім робить 1,5 – 2 відцентрові закрутки проти годинникової стріл- ки. Далі спіральна петля досягає проксимальної петлі й на рівні першого поперекового хребця переходить у дистальну петлю. Остання лежить між початком ободової та кінцем два- надцятипалої кишки і відповідає поперечній і низхідній час- тинам ободової кишки собаки. Без помітної межі дистальна петля переходить у пряму кишку.

У коня (див. рис. 6.22, б) ободова кишка сильно розвинена і поділяється на товсту і тонку ободові кишки. Перша відповідає висхідній, друга — низхідній частинам ободової кишки собаки. Товста ободова кишка має значні розміри і за формою нагадує подвійний обід або підкову, займає всю нижню половину черев- ної порожнини (див. рис. 6.22, б). Вона починається від малої кривини сліпої кишки і прямує краніально до діафрагми як права вентральна ободова кишка. Потім повертає ліворуч як груднинний згин і прямує каудально як ліва вентральна ободо- ва кишка. Біля входу в тазову порожнину ободова кишка згина- ється, утворюючи тазовий згин, і спрямовується краніально як ліва дорсальна ободова кишка. Біля діафрагми кишка утворює діафрагмальний згин і по правому боці продовжується каудаль- но як права дорсальна ободова кишка. Біля основи сліпої кишки ободова кишка повертає ліворуч як поперечна ободова кишка і переходить у тонку ободову кишку. Права дорсальна ободова

331

Розділ 6

кишка збільшується в діаметрі й перед тонкою ободовою кишкою утворює ампулу ободової кишки, проте при вході в тонку ободову кишку різко звужується.

Вентральне положення товстої ободової кишки має чотири те- нії (дорсальну, вентральну й дві бічні) і чотири ряди випинів. У ділянці тазового згину кишка різко звужується і втрачає тенії. Дорсальне положення товстої ободової кишки має три тенії й три ряди випинів.

Тонка ободова кишка утримується на довгій брижі. Вона має дві тенії й два ряди випинів, утворює петлі і розміщена між пра- вими та лівими положеннями товстої ободової кишки.

Усвині ободова кишка згорнута у вигляді конуса і її широка основа лежить у ділянці попереку, а вершина торкається черев- ної стінки в ділянці пупка (див. рис. 6.22, в). Ободова кишка, ви- ходячи зі сліпої кишки, має дві тенії, два ряди випинів і утворює 3,5 доцентрової закрутки. На вершині конуса кишка звужується, утворює центральний згин і переходить у відносно тонкі, без те- ній та випинів відцентрові закрутки, які розміщуються в середи- ні конуса. Остання закрутка утворює дистальну петлю, що від- повідає поперечній ободовій кишці собаки, повертає каудально і переходить у пряму кишку.

Пряма кишка (intestinum rectum) 1 (див. рис. 6.22) — це коро-

ткий кінцевий відділ товстої кишки. Лежить під крижовою кіст- кою та першими хвостовими хребцями і закінчується відхід- ником. Підвішена на короткій брижі. Її початкова частина вкри- та серозною оболонкою, а кінцева — адвентицією, що сполучає пряму кишку з прилеглими органами. Слизова оболонка в кін- цевій частині прямої кишки, переходячи на стінки відхідника, утворює поздовжні складки.

Утазовій порожнині пряма кишка дещо розширюється і утво- рює ампулу прямої кишки, яка слабко розвинута у великої рога-

тої худоби.

Відхідниковий (анальний) канал пристосований для затри-

мання калових мас. Він утворений коловим шкірно-м’язовим ва- ликом та відхідниковим отвором. Шкіра відхідника не має во- лосся, на ній багато потових і сальних залоз.

Відхідник має два стискачі: внутрішній з гладкої м’язової тканини і зовнішній — з поперечно-посмугованої м’язової тка- нини.

У великої рогатої худоби м’язова оболонка відхідника товща, ніж у попередніх відділах, і має кілька кільцевих перехватів, що слід враховувати під час обстеження корови (ректально) на тіль- ність.

332

333

Рис. 6.28. Топографія внутрішніх органів:

а — великої рогатої худоби; б — коня; в — свині; г — собаки; 1 — серце; 2 — діафрагма; 3 — стравохід; 4 — селезінка; 5 — рубець; 6 — порожня кишка; 7 — тонка ободова кишка; 8 — сітка; 9 — легеня; 10 — тазовий згин; 11 — нирка; 12 — ліва дорсальна ободова кишка; 13 — більший сальник; 14 — сліпа кишка; 15 — ободова кишка; 16 — печінка; 16′— дванадцятипала кишка; 17 — сечовий міхур; 18 — яєчник; 19 — ліва вентральна ободова кишка; 20 — пряма кишка

трощіóН