Розділ 11

Рис. 11.6. Шкірні складки голови свійської птиці

а — півня; б — качки; в — гуски; г — індички; д — цесарки; 1 — основа гре- беня; 2 — тіло гребеня; 3 — відростки; 4 — нізд- ря; 5 — наддзьобок; 6 — піддзьобок; 7 — кут рота; 8 — сережки; 9 — зовні- шній слуховий хід; 10 — мочка; 11 — грива; 12 — кіготь; 13 — горизонталь- ний відросток; 14 — кора- ли; 15 — шолом

11.3. Апарат травлення

Найпомітніші особливості будови органів травлення птахів спостерігаються в головній, передній і задній кишках.

Головна кишка не поділяється на ротову порожнину і глотку, оскільки м’яке піднебіння відсутнє (рис. 11.7). Губ, ясен, зубів і щік у птахів немає. Їхні щелепи вкриті роговими похідними шкіри, які разом з кістками, на яких вони закріплюються, фор- мують наддзьобок (на верхній щелепі) і піддзьобок (на нижній щелепі), складаючи разом дзьоб.

Дзьоб птахів, пристосованих до різних способів приймання корму та його видів, має неоднакову форму і твердість. У курей він твердий, зігнутий і загострений; у качок і гусей — порівняно м’який, прямий, широкий, сплющений дорсовентрально і вкри- тий восковицею з чутливими тільцями. По краях ротової порож- нини у качок і гусей містяться поперечні пластинки з нервовими закінченнями. За допомогою цих пластинок здійсню- ється проціджування води в ротовій порожнині, в результаті чого в ній затримуються і подрібнюються тверді часточки корму.

508

Рис. 11.7. Ротоглотка курки:

а — органи дна, б — органи даху ротоглотки; 1 — верхівка язика; 2 — сосочки тіла язика; 3 — основа язика; 4 — кільцеподібно- черпакуваті залози; 5 — стравохід; 6 — підще- лепні залози; 7 — вхід у гортань; 8 — гортанні сосочки; 9 — розріз під’язикової кістки; 10 — піднебінна щілина; 11 — піднебінні сосочки; 12 — хоани; 13 — вхід у слухові труби; 14 — отвори щелепних залоз; 15 — латеральні під- небінні залози; 16 — медіальні піднебінні за- лози; 17 — розріз м’язів; 18 — глоткові залози; 19 — глоткові сосочки

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

Язик за формою від- повідає дзьобу. Нитко- подібні сосочки розмі- щені на спинці язика біля його основи, їхні верхівки спрямовані назад. Бічні краї язика качок і гусей містять ниткоподібні сосочки, які виконують таку са- му функцію, як і попе- речні пластинки країв дзьоба. Смакових сосоч- ків у птахів мало.

Посередині твердого піднебіння розміщені вузька поздовжня щі- лина і п’ять рядів попе- речних піднебінних со- сочків. Задній ряд цих сосочків умовно при- ймають за межу між ротовою порожниною і глоткою. Позаду від цього ряду знаходиться широка щілина — хоа-

ни (вихід із носової порожнини). У твердому піднебінні є багато отворів слинних залоз (щелепових, латеральних і медіальних піднебінних).

Ділянка, яку можна назвати глоткою птахів, відповідає трав- ній частині глотки ссавців. На її дні знаходяться отвори гортані, підщелепних залоз, у даху — отвори хоан, глотковобарабанних труб, глоткових залоз і глотковий мигдалик, у бічних стінках — отвори кільцеподібно-черпакуватих залоз.

Стравохід перед входом в грудочеревну порожнину утворює розширення — воло (inqluvies). У качок і гусей воно розвинене слабко. В слизовій оболонці дорсальної й латеральних стінок во- ла розміщені численні слизові залози. У волі накопичується і мацерується корм.

Шлунок птахів складається з двох камер — залозистої й м’язової. Залозиста камера шлунка розширена, коротка і має по- товщені стінки (рис. 11.8). В її слизовій оболонці містяться

509

Розділ 11

Рис. 11.8. Шлунок і
кишки курки (а) і
	гуски (б):
1 —	стравохід;						2 —
залозиста			3 —			камера
шлунка;						м’язова
камера		шлунка;					4 —
низхідна, 5 — висхід-
на частина дванадця-
типалої		кишки;					6 —
порожня кишка;							7 —
дивертикул Меккеля;
8 —	клубова					кишка;
9 —	сліпі					кишки;
10 —	пряма					кишка;
11 —	клоака;						12 —
селезінка; 13 — селе-
зінкова		частина					під-
шлункової						залози;
14 — дорсальна, 15 —
вентральна					частина
підшлункової						залози;
16 —	протока						під-
шлункової						залози;
17 —	печінкова						про-
тока;	18 —			міхурова
протока; 19 — сечово-
ди; 20 — піхва; 21 —
відхідник; 22 — чере-
вна	артерія;						23 —
краніальна					брижова
артерія

залози, подібні до фундальних за- лоз шлунка ссав- ців. Корм у цій камері шлунка не затримується, а тільки зволожу- ється секретом залоз. Залозиста камера шлунка відділяється від

м’язової проміжною зоною. М’язова камера шлунка добре роз- винена у зерноїдних, гірше — у хижих птахів. Слизова обо- лонка м’язової камери шлунка вкрита товстою і щільною кути- кулою, містить залози, подібні до пілоричних залоз шлунка ссавців. М’язова оболонка цієї камери шлунка досить сильно розвинена, особливо на бічних стінках. У м’язовій камері шлунка містяться тверді часточки (камінці, скло, пісок тощо), які спри- яють подрібненню корму під дією скорочень м’язових стінок.

510

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

Тонка кишка складається з дванадцятипалої, порожньої й клубової кишок. У слизовій оболонці дванадцятипалої кишки дуоденальних залоз немає. Довжина тонкої кишки залежить від виду корму. Так, тонка кишка качок і гусей у 4 – 5, у курей — в 5 – 6 разів перевищує довжину тіла. Дванадцятипала кишка утворює петлю з двох колін, в якій розміщена підшлункова зало- за.

Порожня й клубова кишки підвішені на довгій брижі. Клубо- ва кишка відкривається в задню кишку на межі сліпих кишок із прямою.

Печінка птахів досить велика, поділяється на дві частки і за- ймає значну частину вентральної половини грудочеревної поро- жнини. На правій частці печінки знаходиться жовчний міхур, якого немає у цесарок, голубів, страусів.

Підшлункова залоза розміщена у петлі дванадцятипалої киш- ки. У качок і гусей вона має дві частки і дві протоки; у курей — три частки і три протоки.

У складі товстої кишки птахів ободової кишки немає. У качок, гусей і курей є дві сліпі кишки. Верхівками вони спрямовані краніально, від клубової кишки відокремлюються коловою скла- дкою. Пряма кишка переходить у клоаку, яка двома поперечни- ми складками поділяється на три відділи: передній (coprodeum), середній (urodeum) і задній (proctodeum). У передній відділ від- кривається пряма кишка, у середній — сечоводи, сім’япроводи (у самців) або яйцепроводи (у самок). Задній відділ клоаки закінчу- ється відхідником. На дорсальній стінці заднього відділу знахо- диться клоакальна сумка, яка з віком поступово редукується. Слизова оболонка товстої кишки утворює ворсинки.

11.4. Апарат дихання

Органи дихання птахів мають значні особливості порівняно з такими ссавців (рис. 11.9).

Ніздрі птахів округлі або овальні, у курей прикриті клапана- ми, у качок і гусей з’єднуються між собою, оскільки розміщені спереду носової перегородки. У кожній носовій порожнині є три невеликі хрящові раковини. Лабіринту решітчастої кістки немає.

Основу гортані утворюють тільки черпакуваті й кільцеподіб- ний хрящі. Вхід у неї знаходиться на дні глотки і має вигляд ву- зької щілини. Розміщена спереду нього складка слизової оболон- ки виконує функцію надгортанника. Гортань рухома, в ній виді- ляють ряд м’язів.

511

Розділ 11

Рис. 11.9. Схема будови легень і повітроно- сних мішків птахів:

1 — міжключичний мішок; 2 — шийні мі- шки; 3 — пахвовий дивертикул; 4 — загли- блення у плечову кістку; 5 — краніальні, 6 — каудальні грудні мішки; 7 — черевні мішки; 8 — головний бронх; 9 — присінок головного бронха з отворами у вторинні бронхи; 10 — легені; 11 — ектобронх чере- вного мішка; 12 — вхідні бронхи каудаль- них грудних мішків; 13 — мішкоподібні вхідні бронхи черевних мішків

Трахея птахів утворена округ- лими хрящовими кільцями, які у старих гусей і качок костеніють. У місці поділу трахеї на два бронхи знаходиться співоча (нижня) гор-

тань. Вона є органом утворення звуку, а власне гортань виконує тільки функцію дихання.

Легені птахів відносно малі, розміщені в заглибленні, утворе- ному хребетним стовпом і прокси-

мальними кінцями хребцевих частин ребер. Вони простягаються від першого ребра до нирок, мають яскраво-рожевий колір і до- повнюються повітроносними мішками. Головний бронх прохо- дить через легені, виходить за їх межі й відкривається в черев- ний повітроносний мішок.

У легенях від головного бронха відходять екто- і ендобронхи, з’єднані парабронхами. Останні проводять повітря в респіратор- ні відділи легень. Ендобронхи розгалужуються в легенях, а ек- тобронхи продовжуються у повітроносні мішки.

Повітроносні мішки являють собою випинання слизової обо- лонки ектобронхів. Зовні вони вкриті серозною оболонкою. Пові- троносні мішки формують дивертикули, які проникають у поро- жнини багатьох кісток. Є дев’ять повітроносних мішків: непар- ний міжключичний, парні — шийні, краніальні та каудальні грудні й черевні. Вони дуже тонкі, завжди прозорі, їхня стінка містить мало кровоносних судин. Повітроносні мішки — важливі пристосування птахів до польоту, забезпечують їм інтенсивний газообмін, вентиляцію і охолодження тіла. В них міститься запас повітря, який використовується птахами під час польоту, а та- кож під час занурювання голови у воду в пошуках корму. Вони сприяють випорожненню клоаки, виведенню яйця, польоту і плаванню, полегшуючи масу тіла. Виконуючи аеродинамічну функцію, повітроносні мішки зумовлюють висоту польоту птахів.

512