Розділ 11

М’язова система

На відміну від ссавців, м’язи птахів бідні на пухку волокнисту сполучну тканину, щільніші і мають тонкі м’язові волокна. М’язи, що містять мало міоглобіну, називають білими (грудні м’язи), а багато — червоними (м’язи кінцівок). Характерною осо- бливістю м’язів птахів є те, що з віком їхні сухожилки зазнають швидкого скостеніння.

М’язи птахів характеризуються дуже нерівномірним розвит- ком порівняно з таким у ссавців. Значно розвинені грудні м’язи, які лежать на груднині (рис. 11.3). Вони зумовлюють рухи крила під час польоту. Добре також виражені м’язи в ділянці прокси- мальної ланки тазової кінцівки, які забезпечують поступальні рухи під час ходіння. Слабше розвинені м’язи, що знаходяться на тулубі та крилах.

Лицевих м’язів у птахів немає. Жувальні м’язи більш розви- нені і диференційовані порівняно з такими ссавців. Є особливі м’язи, які діють на квадратну кістку, зумовлюючи піднімання і опускання наддзьо-

бка.

Численні дрібні м’язи розміщені в ділянці шиї, зумов- люючи різноманітні її рухи. М’язи діля- нки хребетного сто-

Рис. 11.3. М’язи курки:

1	— напівперетинчастий;
2	— двоголовий м’яз стег-
на;		3 — м’яз — напружу-
вач широкої фасції стег-
на;		4 — кравецький; 5 —
зубчастий			вентральний;
6	— м’яз крилової склад-
ки; 7 — передлопатковий;
8	—	найширший			м’яз
спини; 9 — м’язи крила;
10 — м’язи —				розгиначі
шиї; 11 — м’язи — згина-
чі		шиї;	12 —	черевні
м’язи; 13 — поверхневий
грудний;			14 — литковий;
15 — п’ятковий і малого-
мілковий			довгий;		16 —

відвідний м’яз IV пальця; 17 — м’яз — згинач па- льців; 18 — м’яз — розги- нач пальців

504

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

впа через його незначну рухливість розвинені дуже слабко. Більш розвинені м’язи хвоста, що зумовлюють його рухи та рухи рульового пір’я.

Підшкірні м’язи розвинені тільки в ділянці закріплення ма- хового і рульового пір’я. На грудній клітці птахів є міжреброві зовнішні й внутрішні м’язи, які зумовлюють вдих та видих, як і у ссавців. У результаті їх дії грудна клітка збільшується в глиби- ну, а не в ширину, одночасно груднина опускається, кут між хре- бцевими й стернальними частинами ребер збільшується. Діаф- рагма відсутня. Черевна стінка птахів утворена з таких самих м’язів, як і у ссавців, однак вони слабко розвинені.

М’язи крила дрібні й численні. Значна кількість м’язів і на тазових кінцівках. Особливістю м’язів тазових кінцівок птахів є статодинамічна їх будова, за якої сухожилкові перетинки пере- творюються на кісткові пластинки. Велике значення має сухо- жилкова гілка, яка прямує від стрункого м’яза через надколінок і латеральну поверхню гомілково-заплесно-плеснового суглоба до сухожилкового кінця поверхневого згинача пальців. Ця гілка, прикріплюючись до проксимального кінця малої гомілкової кіст- ки, зв’язує колінний суглоб із суглобами пальців так, що під час його згинання згинаються й суглоби пальців. Це дуже помітно під час ходіння, коли при перенесенні кінцівки та згинанні ко- лінного суглоба відбувається згинання суглобів пальців. Така структура забезпечує фіксацію птахів, що сидять на деревах або сідалі, без використання енергії м’язів.

11.2. Шкіра та її похідні

На відміну від ссавців, у шкірі птахів немає потових і сальних залоз, а також мало кровоносних судин. Однак у всіх видів пта-

хів у шкірі є тільки куприкова (надхвостова) залоза, розміщена над останніми крижовими хребцями (рис. 11.4). Жировим секре- том цієї залози птахи змащують пір’я. Вона складна, трубчаста, овальна, верхівкою спрямована каудально. Куприкова залоза добре розвинена у водоплавних птахів, досягаючи 10 – 12 мм у довжину.

Крім куприкової залози до складу похідних шкіри птахів від- носять пір’я, луску, дзьоб, кігті, шпори та шкірні складки (гре- бінь, борідки, сережки, корали).

Перо має стрижень і віяло (рис. 11.5). Стрижень складається з очина і стебла. Очин є початковою, вільною від віяла частиною. Віяло утворене гілками, що відходять від стебла у протилежні

505

Розділ 11

Рис. 11.4. Будова куприко- вої залози:

1	— пір’я; 2 — сосочок за-
лози; 3 — перешийок; 4 —
частка; 5 — головна вивід-
на		протока;	6 —		м’язи і
сполучнотканинні					проша-
рки		перешийка;			7 —
центральна			порожнина;
8	— вторинна порожнина;
9	—	секреторні трубочки;
10 — капсула залози; 11 —
міжчасткова				перетинка;
12 — трабекули

боки. Від гілок відга- лужуються промені, які з’єднуються гачеч- ками і формують пла- стинку.

Пір’я поділяють на контурне і пухове. Ко-

нтурне пір’я найчис-

ленніше, воно вкриває майже все тіло птахів. Його поділяють на по- кривне, махове і ру-

льове. Махове пір’я розміщене в ділянці крил, рульове — в діля- нці хвоста. Пухове пір’я дрібніше, розміщене під контурним, за- безпечує збереження сталої температури тіла. Забарвлення пір’я птахів різноманітне, що зумовлено наявністю в ньому пігмент- них клітин. Періодичну зміну пір’я називають линянням. Юве- нальне линяння — зміна первинного пір’я у молодняку птахів на основне. Воно закінчується з настанням статевої зрілості. У курчат ювенальне линяння починається з 1,5-місячного віку, а закінчується в 5,5 – 6-місячному; у каченят — з 60 – 70-добового до 4-місячного; у гусенят — з 75 – 80-добового до 5-місячного. В подальшому основне пір’я періодично змінюється — у курей раз на рік (восени); качок і гусей — 2 рази на рік (навесні повністю і восени за винятком махових). У курей заміну кожного махового пера приймають за 10 % линяння. Примусове линяння здійсню- ють за допомогою спеціального регулювання тривалості світло- вого дня, годівлею та напуванням курей або використанням спе- ціальних гормонів. Примусове линяння проводять з метою отри- мання яєць з високими племінними якостями.

506

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

Рис. 11.5. Будова пір’я:

а — крило; б — махове перо; в — схема віяла; 1 — покривне пір’я; 2 — махове пір’я; 3 — стебло; 4 — стрижень; 5 — очин; 6 — дуга всередині очина; 7 — віяло; 8 — гілки; 9 — промені; 10 — гачечки

Складки шкіри, багаті на кровоносні судини, утворюють на голові та шиї: гребінь, сережки (ку- ри) і корали (індики) (рис. 11.6). Гребінь — активний орган терморегуляції, є та- кож тестовим показником морфофункціонального статусу курей.

Рогові утвори шкіри фо- рмують луску, яка вкриває тазові кінцівки від заплес- нового суглоба до кігтя па-

льця і особливо добре розвинена в курячих. Остання фаланга кожного пальця вкрита кігтями, що також добре розвинені у птахів ряду курячих.

Шпора — роговий утвір, що виростає у самців родини курячих на плантарній кістковій основі заплесно-плеснової кістки (ців- ки).

Дзьоб — роговий утвір наддзьобка й піддзьобка. Форма дзьоба видоспецифічна. Серед свійської птиці дзьоб найбільш розвине- ний у курячих. Дзьоб — найчутливіше місце на поверхні тіла птахів завдяки наявності великої кількості рецепторних закін- чень. У птахів у період вилуплення з яйця біля верхівки дзьоба знаходиться роговий вапняний конусоподібний наріст із гострою верхівкою — яйцевий зуб, яким плід руйнує шкаралупу під час вилуплення і який потім дуже швидко зникає.

Між грудною кліткою і передпліччям птахів є шкірна крилова складка, яка збільшує поверхню опори крила під час польоту. В ній знаходяться м’язи, які, скорочуючись, притягують крило до грудної стінки.

507