ся, і розгинання (extensio) — рух, у результаті якого суглобовий кут збільшується, а протилежні кінці кісток віддаляються один від одно- го.
За формою суглобових повер- хонь одновісні суглоби можуть бу-
ти блокоподібними або циліндри-
чними (рис. 4.46, 3, 4, 6, 7). При цьому суглобова поверхня однієї кістки має форму блока або цилін- дра (валка), а іншої — відповідне їм заглиблення.
Двовісні суглоби характеризу- ються тим, що в них можливі рухи навколо двох осей. Крім згинання та розгинання в цих суглобах від- бувається відведення (abductio) — рух назовні від серединної площи- ни (назовні, латерально) і приве- дення (adductio) — рух у напрямку до серединної площини тіла (меді- ально). Двовісні суглоби за формою суглобових поверхонь еліпсоподіб- ні. Суглобова поверхня однієї кіст- ки має форму еліпса, іншої — від- повідної заглибини.
Багатовісні — це суглоби, в яких можливі рухи навколо трьох осей. Крім названих вище в них можливі обертальні рухи: обер- тання назовні — супінація (supinatio) і обертання досередини —
пронація (pronatio).
За формою суглобових поверхонь багатовісні суглоби кулясті (рис. 4.46, 1, 2). При цьому суглобова поверхня однієї кістки має форму сегмента кулі, а іншої — відповідної чаші.
Крім названих форм є ще суглоби, в яких осі руху не ви- ражені. Їх називають плоскими. В них можливі ковзаючі рухи.
4.2.3. Розвиток з’єднань кісток
Безперервні з’єднання кісток притаманні здебільшого ниж- чим хребетним, що живуть у воді, з’єднання окремих кісток яких потребують не стільки рухливості, скільки пружності, напри- клад, у риб. З переходом до наземного способу існування і розви-
181