Нóтрощі

слизовій оболонці. Порожнина крайньої плоті довга, на дорсаль- ній стінці є випин крайньої плоті, який досягає значних розмірів (до 15 см завширшки).

У кобеля (див. рис. 6.44, а) сім’яниковий мішок міститься по- близу відхідника, його шкіра пігментована, вкрита невеликою кількістю волосся. Сім’яники розміщені в мішку головчастим кі- нцем уперед і дещо донизу (придаток сім’яника лежить зверху). Сім’яники мають овальну форму, на розрізі сіре забарвлення, невеликі (30 г; див. рис. 6.45, в). Придаток сім’яника добре роз- винутий. Сім’яний канатик широкий. Міхурцевих та цибулино- сечівникових залоз немає. Застінна частина передміхурової за- лози велика, щільна, жовтуватого кольору. Пристінної частини залози немає. Голівка статевого члена довга, циліндрична. Пе- черисті порожнини добре виражені. В передній частині статевого члена розміщена кістка статевого члена (див. рис. 6.48, в). Край- ня плоть довга, у внутрішній пластинці міститься значна кіль- кість лімфатичних вузликів.

6.6.3. Органи розмноження самок

До статевих органів самок належать яєчники, в яких утворю- ються жіночі статеві клітини (яйцеклітини) і статеві гормони; маткові труби (яйцепроводи) — сприймають яйцеклітини і пере- міщують їх у матку; матка, призначена для розвитку плода; піх- ва — є органом парування та родовим шляхом; присінок піхви,

що є продовженням піхви; зовнішні статеві органи (рис. 6.49). Яєчник (ovarium) 1 — парний орган овальної форми. Яєчники

невеликі, найбільшу масу вони мають у кобили — 20 – 40 г, дещо меншу у корови — 12 – 16, у свині — 7 – 9 і у суки — 1 г. У моло- дих тварин яєчники мають менші розміри, ніж у дорослих, хоча в старості вони знову значно зменшуються.

На яєчнику розрізняють два кінці — трубний і матковий, два краї — брижовий і вільний — і дві поверхні — латеральну й ме- діальну. До трубного кінця прикріплюється лійка маткової тру- би, а до маткового — власна зв’язка яєчника, що продовжується до рога матки.

Яєчник тією чи іншою мірою обмежений брижею яєчника, що формує яєчникову сумку. Глибина й розміри сумки у свійських тварин різні.

У корови яєчники овальні, з гладенькою поверхнею. Правий яєчник більший від лівого. Довжина яєчника 2 – 4 см. Яєчники підвішені на рівні крижового горба клубової кістки.

379

Розділ 6

в

аб

г

Рис. 6.49. Будова статевих органів:

а — корови; б — суки; в — кобили; г — свині; 1 — яєчник; 2 — маткова труба; 2′— лійка маткової труби; 3 — ріг матки; 4 — тіло матки; 5 — шийка матки; 6 — піхва; 7 — присінок піхви; 8 — клітор; 9 — зовнішній отвір сечівника; 10 — со- ромітні губи; 11 — більша присінкова залоза; 11′ — відкрита залоза; 12 — сере- дня яєчникова і маткова артерія та вена; 13 — широка маткова зв’язка; 14 — карункули матки; 15 — отвори гартнерових проток; 16 — зовнішній отвір матки; 17 — піхвова частина матки; 18 — сечовий міхур; 19 — яєчникова сумка; 20 — менші залози присінка

380

Нóтрощі

Укобили яєчники бобоподібної форми, 8 – 15 см завдовжки. Зовні вони вкриті серозною оболонкою. Овуляція відбувається в одному місці — яєчниковій ямці, де немає серозної оболонки. Яє- чники розміщені позаду нирок.

Усвині яєчники мають горбкувату поверхню, оточені добре розвиненою яєчниковою сумкою. Розміщені в ділянці 5 – 6-го по- перекових хребців.

Усуки яєчники невеликих розмірів і повністю знаходяться в яєчниковій сумці. Розміщені на рівні 3 – 4-го поперекових хреб- ців.

Мікроскопічна будова яєчників (рис. 6.50). Зовні яєчник вкри-

тий одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщена біл- кова оболонка. У яєчнику розрізняють кіркову й мозкову речо- вини. Кіркова речовина знаходиться на периферії, мозкова — в центрі органа. У кобили, навпаки, мозкова речовина яєчника розміщена на периферії (за винятком овуляційної ямки), а кір- кова — в центрі, лише

вділянці овуляційної

ямки вона виходить на периферію.

Строма кіркової ре- човини утворена воло- книстою сполучною тканиною. В ній є бага- то фібробластів та ен- докринних клітин, які продукують статевий гормон самки — естро- ген. Основну масу кір- кової речовини утво-

Рис. 6.50. Схема будови
		яєчника:
1 —	зв’язка		яєчника;			2 —
поверхневий			епітелій;			3 —
білкова оболонка;					4 —	при-
мордіальний,			5 —		первин-
ний,	6 — що росте, 7 — вто-
ринний, 8 — атретичний, 9 —
зрілий фолікули;				10 — тека;
11 —	фолікулярні				клітини;
12 — яйценосний					горбок з
овоцитом;		13 —		порожнина
фолікула;		14 — овульований
фолікул;		15 — овоцит;				16,
17 — жовте тіло; 18 — білу-
вате тіло;		19 — судини

381

Розділ 6

рюють фолікули різного ступеня зрілості, жовті тіла, атретичні фолікули та білуваті тіла.

В усіх фолікулах на різних стадіях зрілості містяться яйцеклі- тини, що перебувають у стадії росту (первинний овоцит). Ці фо- лікули залежно від зрілості поділяють на примордіальні, пер- винні, вторинні й третинні. Примордіальні фолікули розміщені під білковою оболонкою. Вони мають невеликий діаметр, яйце- клітина в них оточена шаром плоских фолікулярних клітин. У первинному фолікулі яйцеклітина оточена одним або кількома шарами кубічних фолікулярних клітин, які діляться шляхом мітозу. Через фолікулярні клітини в яйцеклітину надходять по- живні речовини, завдяки яким відбувається їх ріст. Вони ж фор- мують вторинну оболонку яйцеклітини. Фолікулярні клітини також продукують гормон естроген. Навколо фолікулів зі сполу- чної тканини починає формуватися їхня оболонка — тека.

Яйцеклітина у вторинному фолікулі оточена багатьма шара- ми фолікулярних клітин. Між ними подекуди виникають значні міжклітинні простори, заповнені фолікулярною рідиною, яку продукують фолікулярні клітини. Міжклітинні простори злива- ються і формують порожнину фолікула, яка збільшується і відті- сняє яйцеклітину на периферію. У вторинних фолікулах добре розвинена оболонка з численними кровоносними судинами. Тре- тинний (зрілий) фолікул має велику порожнину, заповнену фо- лікулярною рідиною. На внутрішній стінці фолікула знаходить- ся яйценосний горбок (кумулюс), у якому знаходиться яйцеклі- тина, оточена кількома шарами фолікулярних клітин. Оболонка фолікула представлена зовнішнім і внутрішнім шарами. На внутрішньому шарі є фолікулярні клітини. Третинний фолікул має значні розміри. В процесі свого росту він досягає поверхні яєчника і виступає над нею. При цьому його стінка та білкова оболонка потоншуються. Потоншення цих структур призводить до овуляції — розриву стінки фолікула та виходу яйцеклітини з фолікулярною рідиною в перитонеальну порожнину, з якої яй- цеклітина потрапляє у яйцепровід.

Порожнина фолікула, з якого відбулася овуляція, заповню- ється кров’ю, внаслідок чого утворюється геморагічне тіло, яке заміщується волокнистою сполучною тканиною. Фолікулярні клітини стінки фолікула інтенсивно розмножуються і витісняють сполучну тканину, яка залишається тільки в центрі. Між ними розвиваються кровоносні капіляри. Фолікулярні клітини нако- пичують жовтий пігмент лютеїн і перетворюються на залозисті клітини. Таким чином, геморагічне тіло перетворюється на жов- те тіло. Жовте тіло є тимчасовою залозою внутрішньої секреції.

382

Нóтрощі

Його клітини продукують гормон прогестерон. Якщо вагітність не настала, жовте тіло редукується. Під час вагітності жовте тіло продовжує розвиватись. Його редукція починається в другій по- ловині вагітності. При цьому воно заміщується волокнистою спо- лучною тканиною, і формується білувате тіло, яке поступово, впродовж кількох років розсмоктується.

Не всі фолікули, в яких відбувається ріст яйцеклітини, дося- гають зрілості. Частина з них редукується, внаслідок чого утво- рюються атретичні фолікули. Причини й механізми атрезії (зво- ротний розвиток) до цього часу точно не встановлені. Під час ат- резії яйцеклітина гине і фолікулярні клітини видозмінюються. В подальшому вони заміщуються клітинами внутрішнього шару оболонки фолікула. Частина цих клітин продукує гормон естро- ген.

Сумісна дія статевих гормонів самки — естрогену й прогес- терону та гонадотропних гормонів аденогіпофіза регулює і кон- тролює процеси росту яйцеклітин, розвиток фолікулів та ову- ляцію.

Строма мозкової речовини утворена пухкою сполучною тка- ниною. В ній розміщені кровоносні судини, розгалуження яких проникають у кіркову речовину, нервові волокна та закінчення.

Маткова труба (tuba uterina, s. salpinx, s. tuba Fallopii) являє собою парну, тонку, дещо звивисту трубку, яка з’єднує яєчник з рогами матки (див. рис. 6.49). Яєчниковий кінець маткової труби розширений і формує лійку маткової труби. Остання обмежена торочками труби. У глибині лійки є черевний отвір маткової тру- би, крізь який маткова труба сполучається з черевною порожни- ною. З протилежного кінця розміщений матковий отвір, що веде в ріг матки. Черевний отвір веде в ампулу маткової труби, яка ближче до матки звужується перешийком маткової труби.

Маткова труба 2 лежить у брижі, що є частиною широкої мат- кової зв’язки. Її стінка утворена слизовою, м’язовою та серозною оболонками. Слизова оболонка представлена простим війчастим епітелієм і власною пластинкою. В епітелії крім війчастих є сек- реторні епітеліоцити. Власна пластинка утворена з пухкої спо- лучної тканини. М’язова оболонка утворена гладкою м’язовою тканиною. Пучки міоцитів утворюють добре розвинений коловий шар. Поздовжній шар м’язової оболонки виявляється поблизу матки.

Довжина маткової труби найбільша у кобили — 14 – 30 см, у корови — 21 – 28, дещо менша у свині — 15 – 25, у дрібних жуй-

них — 14 – 16 і у суки — 4 – 10 см.

383

Розділ 6

Матка (uterus, s. metra) являє собою добре розвинений м’язовий порожнистий орган (див. рис. 6.49). У свійських тварин вона дворога. Основу матки становить непарне, дещо сплющене зверху вниз тіло 4 з порожниною всередині, яка добре виражена у кобили і слабко — у свині. Тіло матки краніально продовжу- ється в парні роги матки 3, форма і розмір яких у тварин значно різняться. Дуже довгі роги матки у свині. Тіло матки, звужую- чись у каудальному напрямку, переходить у непарну шийку ма- тки 5. Всередині шийка має обмежений значними поздовжніми складками звужений канал, що відкривається в піхву зовнішнім матковим отвором, а в порожнину матки — внутрішнім отвором. Основу шийки матки становить коловий шар м’язової оболонки. Шийка матки в звичайному стані закрита, всередині неї є слизова пробка, яка особливо щільна під час вагітності. Форма шийки ма- тки у різних тварин неоднакова. В одних вона різко виступає в піхву (у кобили, корови, хижаків, оленів), в інших цього не спо- стерігається (у свині, вівці).

У корови матка короткорога, зі слабко вираженим тілом. Роги матки зігнуті подібно до баранячих. У задній частині роги з’єднуються міжроговою зв’язкою. На слизовій оболонці рогів зна-

	ходиться 80 – 120 карункулів (88 – 96 у овець і кіз), розміщених у
		4 ряди. Карункули (м’ясце)
		містять крипти, в які вхо-
		дять ворсинки хоріона. Під
		час вагітності карункули
		досягають значних розмірів
		(рис. 6.51). Тіло матки коро-
		тке (до 6 см). Шийка матки у
		корів добре виражена, дося-
		гає 7 – 11 см завдовжки і у
		вигляді втулки (пробки)
		значно виступає в піхву. У
	Рис. 6.51. Карункул з вагітної матки	овець і кіз шийка виражена
		не чітко, слизова оболонка у
	корови
		вигляді ребристих, кільце-

вих складок утворює довгий звужений рукав. У дрібних жуйних форма карункулів своєрідна — поверхня їх має втиснення у ви- гляді ямок.

У кобили матка добре виражена, досягає 15 см завдовжки. Ро- ги матки відносно широкі, незначно вигнуті донизу, закінчують- ся заокругленими кінцями, в які входять маткові труби 2 (див. рис. 6.49, в). Шийка матки 5 добре виражена, товста, втул- коподібно виступає в піхву 17. Слизова оболонка матки складча-

384

Нóтрощі

ста, з матковими криптами. Матка прикріплюється в ділянці від 3-го поперекового до 4-го крижового хребця.

Усвині матка довга, багатоплідна, з дуже довгими рогами (до 2 м) і слабко вираженим тілом. Роги тонкі, кишкоподібні, зібрані в петлі 3. Шийка матки (до 18 см) без різких меж переходить у піх- ву. Слизова оболонка шийки матки формує характерні хвилеподі- бні складки з бічними виступами (до 2 см), які заходять у проміж- ки протилежної складки. Тіло коротке (до 7 см).

Усуки матка дворога, багатоплідна, з довгими прямими й то- нкими рогами (до 9 см). Тіло матки 4 коротке, вузьке. Шийка матки 5 різко виступає в піхву 17. Матка розміщена в черевній порожнині.

Мікроскопічна будова матки (рис. 6.52). Стінка матки утворена слизовою, м’язовою та серозною оболонками. Слизова оболонка — ендометрій — складається з епітелію і власної пластинки. Епіте- лій у більшості ссавців одношаровий стовпчастий. В окремі пері- оди статевого циклу він може бути багаторядним або багатошаро- вим. У рогах матки серед епітеліоцитів слизової оболонки трап- ляються і війчасті клітини. Власна пластинка добре розвинена. Вона побудована з пухкої та ретикулярної сполучної тканини і містить міоцити. У власній пластинці в ділянці рогів і тіла матки

єпрості, розгалужені, трубчасті маткові залози. Секрет залоз ви- користовується зародком на ранніх етапах його розвитку для жи- влення. У жуйних власна пластинка формує потовщення — кару- нкули, які у вагітних тварин досяга- ють значних розмірів.

Карункули (див. рис. 6.51) не мають залоз і містять багато крово- носних судин. У вагітних тварин з карункулами з’єднуються котиледо- ни фетальної частини плаценти. Слизова оболонка шийки матки фо- рмує складки різної конфігурації: в

їїепітелії є багато слизових клітин.

Рис. 6.52. Схема мікроспопічної будови рога матки вівці:

І — слизова оболонка; ІІ — м’язова оболон- ка; ІІІ — серозна оболонка; 1 — епітелій слизової оболонки; 2 — власна пластинка слизової оболонки з матковими залозами; 3 — карункул; 4 — внутрішній м’язовий шар; 5 — судинний шар; 6 — зовнішній м’язовий шар; 7 — кровоносні судини; 8 — просвіт рога

385

Розділ 6

М’язова оболонка матки — міометрій — утворена гладкою м’язовою тканиною. Пучки міоцитів формують три шари: внут- рішній — коловий, середній — косий і зовнішній — поздовжній. Коловий шар у ділянці шийки матки утворює її стискач, завдяки якому канал шийки матки закритий. Він відкривається під час родів і в період охоти. Косий шар м’язової оболонки добре розви- нений у хижаків. У ньому є багато кровоносних судин, у зв’язку з чим його називають судинним. У корів цей шар м’язової оболон- ки є лише в ділянці рогів матки. У свиней він відсутній, а в ко- бил слабко виражений.

Серозна оболонка матки — периметрій — складається з влас-

ної пластинки і мезотелію. Вона, як і інші оболонки, під час вагі- тності потовщується. Серозна оболонка з рогів і тіла матки про- довжується в широку маткову зв’язку (див. рис. 6.49).

Піхва (vagina) являє собою видовжену трубку значних розмірів з товстими м’язовими стінками (див. рис. 6.49, 6, рис. 6.53, 7). Піх- ва розміщена каудально від матки і переходить у сечостатевий присінок. Межею між ними на вентральній стінці є зовнішній отвір сечівника. Стінка піхви складається зі слизової, м’язової та адвентиціальної оболонок. Остання вкриває задню частину піхви, а краніальна частина вкрита серозною оболонкою.

Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским епітелієм, без залоз, зібрана в численні поздовжні складки, за- вдяки чому еластична піхва може значно розтягуватися. У сли- зовій оболонці піхви міститься багато нервових закінчень, по- дразнення яких викликає рефлекс збільшення молоковіддачі.

Піхва у корови довга (до 28 см). Присінкова піхвова складка майже не розвинута. У кобили піхва довга, широка. Склепіння піхви над шийкою матки різко виражене. У свині піхва має ви- гляд вузької трубки, склепіння не формує. У суки піхва добре розвинута, з численними складками.

Присінок піхви (сечостатевий) (vestibulum vaginae) є продов- женням піхви від зовнішнього отвору сечівника до зовнішніх статевих органів (див. рис. 6.49, 7). Стінки присінка товсті, оскі- льки в них знаходиться м’яз — стискач присінка. Слизова обо- лонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Підслизо- вий шар присінка багатий на венозні сплетення, які в бічних його стінках утворюють особливі печеристі ділянки — цибулини присінка. Останні при заповненні кров’ю потовщуються. Ці утвори добре розвинені у кобили й хижаків. Крім того, в бічних стінках розміщена парна більша присінкова залоза 11. У нижній стінці присінка міститься ряд дрібних залоз, які називають меншими залозами присінка 20.

386

Нóтрощі

Рис. 6.53. Топографія органів розмноження:

а — корови; б — кобили; 1 — яєчник; 2 — маткова труба; 3 — ріг матки; 4 — тіло матки; 5 — шийка матки; 5′ — піхвова частина матки; 5′′ — зовнішній отвір матки; 6 — широка зв’язка матки; 7 — піхва; 8 — пряма кишка; 9 — сечо- вий міхур; 10 — стискач піхви; 11 — печеристе тіло присінка піхви; 12 — соро- мітні губи; 12′ — соромітна щілина; 12′′ — дорсальні і вентральні спайки губ; 13 — нирка; 14 — сечовід; 15 — аорта; 16 — сечівниковий м’яз; 17 — медіальна артерія і вена яєчника та матки; 18 — відхідник; 19 — зовнішній стискач відхі- дника; 20 — м’яз — підіймач відхідника; 21 — м’яз — стискач присінка; 22 — прямокишково-хвостовий м’яз

387

Розділ 6

У корови більша присінкова залоза 11 велика, менші залози невеликі. У кобили протоки менших залоз присінка добре поміт- ні (8 – 10 отворів). Цибулини присінка довгі (до 8 см) й широкі. У суки й свині присінок короткий, вузький. Отвори залоз невеликі.

Зовнішні статеві органи (соромітна ділянка) (pudendum femininum) є зовнішньою частиною статевого апарату (див. рис. 6.53). Вони складаються з двох соромітних губ (рис. 6.54, 1), які обмежують соромітну щілину 2, та клітора. Зовнішні статеві ор- гани розміщені вентрально від відхідника 3, відокремлюючись від нього промежиною 4.

Соромітні губи — парні потовщені шкірні складки, що обмежу-

Рис. 6.54. Зовнішні статеві органи:

а — корови; б — кобили; в — свині; г — суки; 1 — соромітні губи; 2 — соромітна щілина; 3 — відхідник; 4 — промежина; 5, 5′ — дорсальна і вентральна спайки губ

ють вхід у статеві шляхи. Вони являють собою вертикальні потов- щення й містять у товщі скупчення жирової клітковини, еластичні елементи та венозні сплетення. В їх шкірі є потові та сальні залози. Соромітні губи обмежують соромітну щілину 2. У верхніх і нижніх кінцях губи утворюють дорсальну 5 й вентральну 5′ спайки губ. У товщі губ розміщений стискач соромітних губ.

У нижній частині соромітних губ міститься клітор 8 (див. рис. 6.49). Він має конусоподібну форму і прикритий крайньою плот- тю клітора. Клітор складається з двох ніжок, тіла і голівки, тобто відповідає статевому члену самця. Він рельєфно виступає у ко- били, довжина його сягає до 8 см. У корови він дещо більший (до

388

Нóтрощі

12 см). У деяких тварин він має значні розміри і містить кісточку клітора (куниця, мавпа).

Запитання для самоконтролю

1. Розвиток статевих органів. 2. Назвіть статеві органи самця. 3. Будова сім’яникового мішка. 4. Макро- і мікроструктура сім’яника. 5. Додаткові статеві залози, їх будова і топографія. 6. Сечостатевий канал. 7. Будова статевого чле- на. 8. Назвіть статеві органи самки. 9. Макро- і мікроскопічна будова яєчника. 10. Будова матки, її топографія. 11. Особливості будови піхви, присінка піхви та зовнішніх статевих органів.

389