Розділ 4

нерухомою, а частину м’яза, що прикріплюється в цій точці, — початком м’яза. Точка, на яку діє м’яз, — рухома, а частина м’яза, що прикріплюється в цій точці, має назву закінчення. Фу- нкція рухомої й нерухомої точок м’язів може змінюватися зале- жно від стану тварини (різні фази руху та стан спокою).

М’язи можуть діяти ізольовано один від одного і групою. М’язи, що діють сумісно й однаково, називають синергістами, а м’язи, які діють протилежно один одному, — антагоністами. Під час скорочення або вкорочення окремих м’язів їхні антагоністи розтягуються. З розслабленням перших останні (в силу еластич- ності) набувають вихідного стану. Найповніше і найефективніше м’яз функціонує тоді, коли він розміщений під прямим кутом відносно кістки, на якій він закріплюється, якщо діє на добре виражений важіль — довге плече сили.

У результаті сумісної дії м’язів зі скелетом виконується певна робота, що супроводжується накопиченням теплоти в тілі твари- ни.

4.3.2. Фізичні властивості та хімічний склад скелетних м’язів

Скелетні м’язи мають певну пружність, а також еластичність і міцність, яка посилюється за рахунок сполучнотканинного осто- ва. Еластичність і міцність м’яза зменшується з віком, він стає в’ялим і слабким на розрив.

Забарвлення м’язів залежить від насиченості м’язової тка- нини міоглобіном (від світло-рожевого до буро-рожевого). У мо- лодих тварин м’язи світліші, ніж у дорослих. У м’язів, що вико- нують більше навантаження, забарвлення темніше (червоні м’язи), ніж у менш діяльних, які мають світле забарвлення (бі- лі м’язи).

Скелетні м’язи свійської тварини майже на 80 % складаються з води, 2 – 3 % якої перебуває у зв’язаному, а решта — у вільному стані. Органічні сполуки, більша частина яких — білкові, стано- влять близько 20 %. Ліпіди представлені в м’язах переважно фо- сфатидами (лецитини, кефаліни, ацетатфосфатиди та ін.), у кі- лькості до 1 % і холестерином (близько 0,2 %). Крім білків і жирів до складу органічних речовин м’язів входять глікоген, екстрак- тивні речовини, солі органічних і неорганічних кислот та деякі інші хімічні сполуки.

192

Апарат рóхó

Хімічний склад скелетних м’язів зазнає значних вікових і ме- ншою мірою видових та статевих відмінностей, що передусім за- лежить від кількості в них води.

Маса м’язів змінюється не тільки залежно від виду, а й від породи тварин (при цьому слід враховувати стан вгодованості та участь у роботі). У великої рогатої худоби віком 1,5 року м’язи становлять 29 – 36,2 % маси тварин, у дорослих коней — 37,8, у овець — 34,3, у свиней — 31,2 %. У новонароджених відносна маса м’язів лише ненабагато менша, ніж у дорослих тварин. Очевидно, що у копитних тварин скелетні м’язи розвинені вже при народженні, як пристосування до руху.

Робота м’язів

Різні м’язи, скорочуючись, виконують певну роботу з виділен- ням теплоти. Це одне з основних джерел утворення тепла в ор- ганізмі: 2/3 всієї теплоти виробляється скелетними м’язами, 1/3 є результатом обміну речовин в інших органах та роботи м’язів нутрощів.

М’язи перетворюють хімічну енергію на механічну роботу ду- же ощадливо, з найменшим утворенням теплоти: 25 – 33 % енер- гії перетворюються на механічну роботу, решта — на теплоту, тоді як парова машина переводить у механічну роботу — 8 %, а в теплоту — 92 % енергії.

Сила м’яза пропорційна кількості м’язових пучків, а шлях — довжині м’язових пучків (враховуючи, що м’язові волокна мо- жуть скорочуватися вдвічі).

У м’язі розрізняють анатомічний і фізіологічний поперечни- ки. Анатомічний поперечник — це площа м’язового черевця в ділянці найбільшого діаметра, фізіологічний поперечник — це площа всіх м’язових пучків на розрізі. У м’язі, що має парале- льно розміщені вздовж осі м’яза м’язові пучки, ці величини од- накові. У складніше побудованих м’язах (перистих) ці величи- ни не збігаються. В одноперистого м’яза (рис. 4.51) паралельно розміщені м’язові пучки не збігаються з віссю м’яза і прикріп- люються до сухожилків під кутом. У двоперистого м’яза один із сухожилків проникає вглиб м’яза у вигляді сухожилкового дзе- ркала. Багатоперистий м’яз таких сухожилкових дзеркал має кілька, що зумовлює збільшення кількості м’язових пучків, а відповідно, фізіологічний поперечник і силу м’яза.

193

Розділ 4

а —	паралельноволок-
нистий м’яз;			б —	одно-
перистий м’яз;					в —
двоперистий			м’яз;		г —
багатоперистий				м’яз;
А – А — анатомічний
поперечник;			Б – Б —
фізіологічний			попере-
чник;		1 —		пучки
м’язових		волокон;			2,
Рис. 4.51. Типи м’язів
за внутрішньою будо-
		вою:

3 — сухожилкові плас- тинки

Урезультаті роботи м’язів здійснюється виведення організму

зінертного стану і переміщення його в просторі, або локомоція; рухи окремих частин тіла; статика тіла; напруження і рухи вну- трішніх органів у процесі травлення, дихання, кровообігу тощо, які здійснюються за допомогою м’язів нутрощів.

Уздійсненні рухів значна роль належить також силі гравіта- ції, силам, що виникають завдяки еластичності зв’язок, пружно- сті хрящів і кісток, силам зчеплення й тертя. Тому м’язи — не єдина рушійна сила організму, але єдина керована сила.

Скорочення скелетних м’язів зумовлюють рухи різних частин організму: рух частин хребетного стовпа, нижньої щелепи та під’язикового апарату, рух кінцівок, шкірних складок голови, тулуба, щік, вух тощо.

Рухи, що виникають у результаті дії м’язів, відбуваються в ор- ганізмі координовано. Координованими є рухи різних ділянок однієї частини тіла, наприклад рухи в різних суглобах однієї кі- нцівки, або рухи різних частин організму в цілому. Це досягаєть- ся тим, що в організмі має місце визначена послідовність у рухах м’язів — кінематичний ланцюг. Погодженість рухів забезпечу- ється тим, що один і той самий м’яз у сусідніх ділянках може ви- конувати різну дію. Так, двоголовий м’яз плеча для плечового суглоба є розгиначем, а для ліктьового — згиначем. Це можливо тому, що м’яз може бути не тільки односуглобовим, а дво- і бага- тосуглобовим і відносно кожного із суглобів розміщується неод- наково (в одному суглобі м’яз проходить через вершину кута суг- лоба, в іншому — всередині кута). Однак в одному суглобі або ділянці тіла певний м’яз може виконувати лише один основний рух, наприклад, або зігнути цей суглоб, або розігнути його. Від- носно інших суглобів цей самий м’яз, як правило, може викону- вати й інші види рухів та роботу.

194