Розділ 4

тком кінцівок та їх удосконаленням в активній локомоції відбу- вається й диференціація з’єднань кісток, пов’язаних з їхньою функцією.

Уперіод внутрішньоутробного розвитку кістки спочатку з’єднуються мезенхімою, яка в подальшому стає сполучною тка- ниною. Сполучна тканина скріплює краї суміжних кісток (таке з’єднання називають синдесмозом або швом). У разі заміни спо- лучної тканини хрящовою утворюється синхондроз, кістковою — синостоз.

Упроцесі розвитку переривчастого, синовіального з’єднання спочатку між кінцями двох хрящових закладок майбутніх кісток зберігається прошарок мезенхіми, в якій після виникнення

	центрів скостеніння
	й розсмоктування
	мезенхіми		форму-
	ється вузька щілина
	(рис. 4.47). У міру
	збільшення щілини
	формується		пер-
	винна	порожнина
	суглоба. Стінка по-
Рис. 4.47. Розвиток і будова суглоба:	рожнини		утворю-
а — зрощення; б — утворення суглобової порожни-	ється з мезенхіми, з
ни; в — простий суглоб; г — складний суглоб; 1 —
хрящові закладки кісток; 1′ — кістка; 2 — мезенхіма;	клітин	зовнішнього
3 — суглобова порожнина; 4 — синовіальний шар	шару — волокниста,
капсули; 5 — волокнистий шар капсули; 6 — окістя;
7 — суглобовий хрящ; 8 — прокладка (хрящова)	а з внутрішнього —
	синовіальна		мем-
	брана.

У складних суглобах з мезенхіми всередині суглоба утворю- ються хрящові включення чи внутрішньосуглобові зв’язки, а в капсулі суглоба — внутрішньокапсульні зв’язки і навіть сезамо- подібні кістки.

4.2.4. З’єднання кісток осьового скелета

З’єднання кісток черепа

Здебільшого кістки черепа з’єднуються між собою безперерв- но, за допомогою швів. У молодих тварин шви заповнені волок- нистою сполучною тканиною, яка з віком замінюється спочатку хрящовою, а потім кістковою тканиною. За допомогою суглобів до черепа приєднується нижня щелепа та під’язиковий скелет.

Скронево-нижньощелеповий суглоб (articulatio temporomandibularis) утворений суглобовим горбком виличного відростка

182

Апарат рóхó

скроневої кістки та голівкою нижньої щелепи, між якими є суг- лобовий диск. За формою суглобових поверхонь цей суглоб еліп- соподібний, за можливими рухами — двовісний. Крім капсули суглоб має латеральну й каудальну зв’язки, що з’єднують кінці кісток, які його утворюють. Суглоб складний, еліпсоподібний, двовісний, у ньому можливі такі рухи: опускання й підіймання нижньої щелепи, бічні рухи щелепи, висування щелепи вперед та відтягнення її назад.

З’єднання під’язикового скелета. Під’язиковий скелет (під’язикову кістку) утворюють невеликі кістки, що з’єднуються між собою суглобами, хрящовою й кістковою тканинами. Він з’єднується за допомогою суглоба з щитоподібним хрящем горта- ні та за допомогою волокнистої сполучної тканини (рідше хря- щової) зі скроневою кісткою.

Суглоби і зв’язки хребта, ребер та груднини

Атлантопотиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis) —

простий, двовісний, утворений виростками потиличної кістки та краніальними суглобовими ямками атланта. Суглоб має капсу- лу, бічні зв’язки і дорсальну та вентральну перетинки, що при- кривають потилично-атлантний проміжок. У цьому суглобі мож- ливі згинання, розгинання та бічні рухи.

Атлантоосьовий суглоб (articulatio atlantoaxialis) утворений вентральною суглобовою поверхнею осьового хребця, яка поши- рюється також на вентральну поверхню його зуба, і каудальною суглобовою ямкою атланта. Це простий одновісний суглоб. Він має капсулу і кілька зв’язок, що з’єднують атлант і осьовий хре- бець. Для суглоба характерні обертальні рухи навколо зуба осьо- вого хребця.

Решта хребців (крім перших двох шийних) з’єднуються між собою міжхребцевими дисками, суглобами та зв’язками (рис. 4.48). Міжхребцеві диски з’єднують тіла хребців і складаються з центральної й периферичної частин. Центральна частина пред- ставлена пульпозним ядром (залишок хорди), периферична — волокнистим кільцем, утвореним волокнистою хрящовою ткани- ною.

Суглоби утворені суглобовими відростками і з’єднані капсу- лою. Зв’язки тіл хребців є дві: поздовжня дорсальна зв’язка, що починається від дорсальної поверхні зуба осьового хребця і про- стягається в хребтовому каналі до крижової кістки, зростаючись з окістям хребців та міжхребцевими рисками; поздовжня вент- ральна зв’язка, що починається на вентральній поверхні тіл

183

Розділ 4

Рис. 4.48. З’єднання кісток осьового скелета:

а — з’єднання хребців і ребер; б — каркова зв’язка; 1 — волокнисте кільце; 2 — пульпо- зне ядро; 3 — вентральна поздовжня зв’язка; 4 — міжголівкова зв’язка ребер; 5 — дорса- льна поздовжня зв’язка; 6 — промениста зв’язка голівки ребра; 7 — поперечно- реброва зв’язка; 8 — надостиста зв’язка; 9 — канатик каркової зв’язки; 10 — пластинка каркової зв’язки; 11 — міжостисті зв’язки

останніх грудних хребців, починаючи з 8-го чи 9-го, зростається з їх окістям та міжхребцевими дисками, досягає вентральної пове- рхні крижової кістки. Остисті відростки хребців з’єднані міжос-

тистою та надостистою зв’язками. Надостиста зв’язка в ділянці шиї продовжується в каркову зв’язку. Дуги хребців з’єднуються

жовтими зв’язками, а поперечні відростки — міжпоперечними зв’язками.

Каркова зв’язка складається з канатика каркової зв’язки та пластинки каркової зв’язки.

Канатик каркової зв’язки починається парними округлими тяжами від горбистості потиличної кістки, прямує до остистого відростка 2-го грудного хребця, поступово розширюючись, утво- рює в ділянці холки разом з надостистою зв’язкою капюшон.

Пластинка каркової зв’язки починається від остистих відрост- ків 2 – 7-го шийних хребців і закінчується на канатику каркової зв’язки. Пластинка спочатку парна, а в каудальному напрямі непарна.

Ребра з’єднуються своїми голівками з грудними хребцями за допомогою двох суглобів — суглоба голівки ребра та ребернопо- перечного суглоба. Перший утворений голівкою ребра і реброви- ми ямками двох суміжних хребців, другий — горбком ребра та поперечним відростком хребця. Суглоби мають капсулу і зв’язки. Голівки протилежних ребер з’єднані зв’язкою, яка починається в жолобі чи на гребені голівки одного ребра, проходить над між-

184

Апарат рóхó

хребцевим диском і закінчується на голівці протилежного ребра. Є також радіальні зв’язки та зв’язки шийки ребра.

Кісткове ребро з ребровим хрящем з’єднується за допомогою симфізів. Тільки у жуйних з 2-го по 10-те ребра і у свиней з 2-го по 5-те ребра між ними мають суглоб. Реброві хрящі з ребровими вирізками груднини з’єднуються за допомогою суглобів. Ребра з’єднані між собою міжребровими м’язами та фасціями.

Частини й сегменти тіла груднини з’єднані хрящовою тканиною. У свиней і жуйних ручка груднини з тілом утворюють суглоб.

З’єднання кісток грудної кінцівки

Грудна кінцівка приєднується до тулуба за допомогою сполуч- ної тканини та м’язів (сполучнотканинно-м’язове з’єднання — синсаркоз).

Плечовий суглоб (articulatio humeri) простий, за формою ку- лястий, багатовісний (рис. 4.49, а). Він утворений суглобовою за- падиною лопатки і голівкою плечової кістки. Має суглобову кап-

Рис. 4.49. Суглоби грудної кінцівки:

а — плечовий суглоб коня (дорсокраніальна поверхня); б — ліктьовий суглоб великої рогатої худоби з медіальної поверхні; в — зап’ястковий суглоб великої рогатої худоби з краніальної поверхні; г — суглоби пальців великої рогатої ху- доби з латеральної поверхні; 1 — капсула суглоба; 2 — потовщення капсули; 3 — коротка медіальна зв’язка; 3′ — медіальні зв’язки; 4 — міжкісткові зв’язки; 5 — міжрядова зв’язка; 6 –медіальна довга зв’язка; 7 — довга латеральна зв’язка; 8 — латеральні зв’язки; 9 — сухожилки м’язів — розгиначів пальців; 10 — дорсальна зв’язка; 11 — зв’язки сезамоподібних кісток; 12 — пальмарна зв’язка; 13 — третій міжкістковий м’яз

185

Розділ 4

сулу і дзьобо-плечову зв’язку. Бічних зв’язок немає. Їхні функції беруть на себе кінцеві сухожилки м’язів плечового суг- лоба: підостного і частково надостного з латеральної, а підлопат- кового — з медіальної поверхні. В зв’язку з цим у плечовому суг- лобі виражені лише згинання та розгинання, і тільки у м’ясоїдів можливі бічні рухи.

Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti) утворений блоком плечо- вої кістки з одного боку і проксимальним суглобовим кінцем променевої та ліктьової кісток з іншого боку, утворюючи таким чином складний блокоподібний одновісний суглоб (рис. 4.49, б). У суглобі можливі рухи згинання й розгинання. Суглоб має кап- сулу та бічні зв’язки (латеральну й медіальну), які з’єднують кі- нці плечової і променевої кісток, та міжкісткові зв’язки, що спо- лучають променеву й ліктьову кістки між собою.

Зап’ястковий суглоб (articulatio сarpi) — складний, одновіс- ний, утворений дистальним епіфізом кісток передпліччя, двома рядами кісток зап’ястка та проксимальним епіфізом кісток п’ястка (див. рис. 4.49, в). Поділяється на такі суглоби: передплі- чно-зап’ястковий — між передпліччям і проксимальним рядом кісток зап’ястка; міжзап’ястковий — між обома рядами кісток зап’ястка, зап’ястково-п’ястковий — між дистальним рядом кіс- ток зап’ястка та проксимальним епіфізом кісток п’ястка. Окремі кістки в рядах також з’єднуються за допомогою суглобів. Зап’ястковий суглоб одновісний, допускаються рухи згинання і розгинання, які найбільше виражені в передплічно- зап’ястковому суглобі. Суглоб має капсулу, зовнішній шар якої є спільним для всіх суглобів, і зв’язки. Серед бічних зв’язок (лате- ральних і медіальних) розрізняють довгі та короткі. Довгі зв’язки з’єднують кінці кісток передпліччя і п’ястка, а короткі — кістки рядів зап’ястка, серед яких розрізняють: міжкісткові зв’язки — між окремими кістками в ряду зап’ястка; міжрядові зв’язки — між рядами кісток зап’ястка. Додаткова кістка зап’ястка з’єднується зв’язками з кістками передпліччя, зап’ястка та п’ястка.

Суглоби пальців (articulationes digitorum)

Суглоб першої фаланги пальця, п’ястково-фаланговий суглоб,

путовий суглоб (artiсulatio metacarpo-phalangeа, art. сompedalis)

утворений дистальним епіфізом п’ясткової кістки, основою першої фаланги та проксимальними сезамоподібними кістками. Суглоб складний, блокоподібний, одновісний. Має капсулу суглоба, бічні зв’язки та зв’язки сезамоподібних кісток (рис. 4.49, г).

186