Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MSGT.pdf
Скачиваний:
1561
Добавлен:
19.03.2016
Размер:
11.35 Mб
Скачать

Ендоêринна система

ленні резорбційні вакуолі. При цьому базальна поверхня тиро- цитів набуває складчастості, що збільшує контакт тироцитів з перифолікулярним простором. При гіпофункції залози висота тироцитів зменшується, вони стають плоскими, а їхні ядра набу- вають витягнутої форми, діаметр фолікулів збільшується, колоїд стає ущільненим. Цитоплазма тироцитів містить добре розвинені структури гранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Голь- джі, мітохондрії, тобто органели, що беруть участь у білковому синтезі.

Тироцити синтезують йодвмісні гормони тироксин і трийод- тиронін, які регулюють окисні процеси, що впливають на всі види обміну речовин. Йод та інші речовини, необхідні для синтезу гормонів, надходять у тироцити з крові. В цитоплазмі тироцитів з амінокислот утворюється поліпептид тироглобулін, до складу якого входить амінокислота тирозин. Тироглобулін з йодом шляхом екзоцитозу надходять у порожнину фолікула, де накопичуються у вигляді колоїду. В колоїді до тирозину тиро- глобуліну приєднуються атоми йоду, в результаті чого утворюються гормони. Шляхом ендоцитозу часточки колоїду потрапляють у цитоплазму тироцитів, зєднуються з лізосомами, під дією ферментів яких від них відщеплюються гормони, що надходять у кров.

Парафолікулярні клітини розвиваються не з ентодерми, а з нейробластів нервового гребеня. Вони розміщені поодинці в стін- ці між базальними полюсами тироцитів і базальною мембраною, проте не досягають своєю апікальною поверхнею порожнини фо- лікула. Крім того, парафолікулярні клітини знаходяться і в міжфолікулярній сполучній тканині. Вони продукують гормони кальцитонін і соматостатин. Перший зменшує вміст кальцію в крові, другий пригнічує синтез білків.

Міжфолікулярні острівці утворені малодиференційованими клітинами, з яких у разі потреби утворюються нові фолікули.

8.5. Прищитоподібна залоза

Прищитоподібна залоза (gl. parathyroidea) — парний орган. Кожна залоза ділиться на зовнішню і внутрішню. Перша лежить на частці щитоподібної залози або поряд з нею, друга міститься в середині частки або на її медіальній поверхні. Зало- зи мають округлу форму, невеликі розміри, червоний колір і пухку консистенцію.

Мікроскопічна будова прищитоподібної залози. Зовні залоза вкрита капсулою, яка утворена пухкою сполучною тканиною. Від

449

Розділ 8

капсули в товщу паренхіми відходять ніжні прошарки пухкої сполучної тканини, які розміщені між тяжами ендокриноцитів. Ендокриноцити залози мають епітеліальне походження і нази- ваються паратироцитами. Залежно від функціонального стану їх поділяють на головні (базофільні), ацидофільні й проміжні. Па- ратироцити виробляють паратгормон (паратирин), який збіль- шує вміст кальцію в крові і є антагоністом гормону кальцитоні- ну. Взаємодія цих гормонів забезпечує сталий рівень кальцію в крові.

8.6. Надниркова залоза

Надниркова залоза (gl. suprarenales) — парна, розміщена по- переду нирок у позаочеревинному просторі й вкрита жировою капсулою (спільною і для нирок). Вона має червоно-бурий колір, трикутну або видовжено-овальну форму і щільну консистенцію (рис. 8.4). Абсолютна маса обох залоз у великої рогатої худоби

становить 25 – 35 г, у коня — 20 – 44, у вівці — 2,6, у кози — 1,7, у свині — 2,4 – 12,6 і у собаки — 0,5 – 1,2 г.

Мікроскопічна будова надниркової залози. Зовні залоза оточе- на сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму залози від- ходять ніжні перегородки, розміщені між тяжами ендокриноци- тів. У перегородках знаходяться численні гемокапіляри.

Рис. 8.4. Надниркові залози великої рогатої худоби (а) та їх гістоструктура (б):

1 права, 2 ліва надниркові залози; 3 нирки; 4 каудальна порожниста вена; 5 черевна аорта; 6 капсула; 7 клубочкова, 8 пучкова, 9 сітча- ста зони кіркової речовини; 10 кровоносні капіляри; 11 мозкова речовина; 12 кровоносні капіляри

450

Ендоêринна система

Паренхіма залози представлена кірковою і мозковою речови- нами. Перша розміщена на периферії, друга в центрі. Ендо- криноцити кіркової речовини розвиваються з несегментованої ме- зодерми (целомічного епітелію). Вони формують тяжі, які утво- рюють клубочкову, пучкову і сітчасту зони. Клубочкова зона зовнішня, представлена невеликими ендокриноцитами стовпчастої форми, які мають світлу цитоплазму, овальне або куля- сте ядро. Вони утворюють тяжі у вигляді дуг або клубочків. Ендо- криноцити цієї зони синтезують гормон альдостерон, який регулює вміст натрію в крові й посилює перебіг запальних процесів.

Ендокриноцити пучкової зони залежно від функціона- льного стану можуть мати кубічну або стовпчасту форму, світлу або темну цитоплазму з включеннями ліпідів. Вони більші, ніж клітини клубочкової зони, і формують паралельно розміщені тяжі. Ендокриноцити пучкової зони синтезують гормони корти-

зон, гідрокортизон, кортикостерон, які регулюють обмін білків,

вуглеводів, ліпідів, стимулюють енергетичний обмін і пригнічу- ють запальні процеси.

Сітчаста зона утворена ендокриноцитами кубічної, бага- токутної або овальної форми, які утворюють розгалужені тяжі. Серед них кількість клітин з темною цитоплазмою збільшується, а вміст у їхній цитоплазмі ліпідів зменшується. Ендокриноцити цієї зони синтезують статеві гормони, переважно андрогени і ме- ншою мірою естрогени.

Мозкова речовина утворена клітинами, які розвиваються з нейробластів. До її складу входять хромафінні клітини, нейрони симпатичної нервової системи, нервові волокна та синусоїдні ге- мокапіляри. Хромафінні клітини поділяють на епінефроцити (світлі клітини) і норепінефроцити (темні клітини). Перші син- тезують адреналін, другі норадреналін. Адреналін посилює роботу серця, бере участь в обміні вуглеводів. Норадреналін є медіатором нервового збудження, звужує просвіт кровоносних судин і підвищує тиск крові.

В організмі тварин є невеликі утвори, сформовані клітинами кіркової (інтерреналові тільця) або мозкової (параганглії) речо- вини надниркових залоз, які доповнюють функцію цих залоз.

Запитання для самоконтролю

1.Які органи входять до складу ендокринної системи? 2. Особливості будови

іфункції ендокринних залоз. 3. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. 4. Будова і функції гіпофіза та епіфіза. 5. Особливості будови і функції щитоподібної зало- зи. 6. Прищитоподібна залоза. 7. Макро- і мікроскопічна будова та функції над- ниркової залози.

451

Розділ 9

Розділ 9

НЕРВОВА СИСТЕМА

Майже сто років тому російський фізіолог І.М. Сєченов (1825 – 1905) підкреслював, що життя організму без зовнішнього сере- довища неможливе, що в науковому визначенні організму пови- нно бути і середовище, яке впливає на нього. Такому визначен- ню організму відповідає і його будова. Анатомічною структурою, що забезпечує певні взаємозвязки організму із зовнішнім сере- довищем, є нервова система. Крім того, вона регулює і координує роботу всіх органів, їхніх систем і апаратів та організму в цілому, забезпечує його адаптацію до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Основною структурною одиницею нервової системи є нейрон. Ланка послідовно звязаних нейронів забезпечує сприйняття не- рвовою системою різних подразнень, що надходять іззовні чи з самого організму, та її відповідь на ці подразнення. Шлях збу- дження від сприйняття подразнення до відповіді на нього, що проходить через ланку нейронів, називається рефлекторною ду-

гою, а процес рефлексом.

І.М. Сєченов висловив припущення, що всі акти свідомого і несвідомого життя тваринних організмів за способом походжен- ня є рефлекси. Це припущення І.М. Сєченова було доведено І.П. Павловим (1949 – 1936), який створив учення про умовні рефлекси. Спираючись на велику кількість досліджень, І.П. Пав- лов показав, що нервова система, з одного боку, обєднує роботу всіх частин організму, з іншого повязує організм із зовнішнім середовищем. Він також стверджував, що нервова система вико- нує також трофічну функцію і вважав, що кожний орган має три нерви: чутливий, руховий і трофічний. У сучасній анатомічній літературі висловлюється припущення, що трофічна функція виконується руховими або симпатичними нервами.

Дані фізіології гуманної і ветеринарної медицини свідчать, що різноманітні, навіть невеликі порушення в діяльності центральної нервової системи призводять до розладів у стані ор- ганізму. Виключення частини нервової системи веде до зупинки

452

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]