- •Вступ
- •Коротка історія морфології тварин
- •1.1. Клітина. Клітинна теорія. Хімічний склад і фізико-хімічні властивості протоплазми
- •1.2. Будова і життєдіяльність клітини
- •Будова клітини
- •Життєдіяльність клітини
- •1.3. Неклітинні структури організму
- •2.1. Розмноження. Прогенез
- •2.2. Ембріогенез
- •Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція
- •Диференціація зародкових листків та осьових органів
- •2.3. Ембріогенез тварин типу хордових
- •Ембріогенез ланцетника
- •Ембріогенез риб
- •Ембріогенез амфібій
- •Ембріогенез птахів
- •Стадії ембріогенезу птахів
- •Ембріогенез плацентарних ссавців
- •Плацента
- •Періоди внутрішньоутробного розвитку ссавців
- •Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин
- •3.1. Епітеліальна тканина
- •Будова епітеліальної тканини
- •Класифікація епітеліальної тканини
- •3.1.1. Різновиди поверхневого епітелію
- •3.2. Сполучна тканина
- •3.2.1. Сполучна тканина внутрішнього середовища. Кров і лімфа
- •3.2.2. Власне сполучна тканина
- •Пухка сполучна тканина
- •Щільна сполучна тканина
- •Сполучна тканина зі спеціальними властивостями
- •3.2.3. Скелетна тканина
- •Хрящова тканина
- •Кісткова тканина
- •3.3. М’язова тканина
- •Гладка м’язова тканина
- •Поперечно-посмугована м’язова тканина
- •3.4. Нервова тканина
- •3.4.1. Нервові волокна. Нерви. Нервові закінчення
- •3.4.2. Рефлекторна дуга
- •Загальні принципи будови тіла тварин
- •Спеціальні анатомічні терміни, які вживають для визначення місцеположення органів
- •Частини та ділянки тіла
- •4.1. Остеологія — вчення про кістки
- •4.1.1. Будова і форма кісток
- •4.1.2. Розвиток і ріст кісток
- •4.1.3. Будова осьового скелета
- •4.1.4. Скелет голови
- •Розвиток скелета голови у філо- і онтогенезі
- •Будова скелета голови
- •4.1.5. Скелет кінцівок
- •Розвиток скелета кінцівок у філо- і онтогенезі
- •Будова скелета кінцівок
- •4.2. Синдесмологія — учення про з’єднання кісток
- •4.2.1. Безперервні з’єднання кісток
- •4.2.2. Переривчасті з’єднання (суглоби)
- •Загальна частина
- •4.2.3. Розвиток з’єднань кісток
- •4.2.4. З’єднання кісток осьового скелета
- •З’єднання кісток черепа
- •Суглоби і зв’язки хребта, ребер та груднини
- •З’єднання кісток грудної кінцівки
- •З’єднання кісток тазової кінцівки
- •4.3. Міологія — вчення про м’язи
- •4.3.1. Будова м’яза як органа
- •4.3.2. Фізичні властивості та хімічний склад скелетних м’язів
- •Робота м’язів
- •4.3.3. Класифікація м’язів
- •4.3.5. М’язи голови
- •М’язи під’язикового апарату
- •4.3.6. М’язи шиї, тулуба і хвоста
- •Дорсальні м’язи хребта
- •Вентральні м’язи хребта
- •М’язи грудної стінки
- •М’язи, що забезпечують вдих
- •М’язи, що забезпечують видих
- •М’язи живота
- •4.3.7. М’язи грудних кінцівок
- •М’язи плечового суглоба
- •М’язи ліктьового суглоба
- •М’язи зап’ясткового суглоба
- •М’язи суглобів пальців кисті
- •4.3.8. М’язи тазових кінцівок
- •М’язи кульшового суглоба
- •М’язи колінного суглоба
- •М’язи заплеснового суглоба
- •М’язи суглобів пальців стопи
- •5.1. Розвиток шкірного покриву
- •5.2. Будова шкіри
- •5.3.1. Волосся
- •5.3.2. Залози шкіри
- •5.3.3. Рогові утвори шкірного покриву
- •6.1. Порожнини тіла
- •6.1.1. Розвиток серозних порожнин тіла
- •6.1.2. Поділ черевної порожнини на ділянки
- •6.2. Загальні закономірності будови внутрішніх органів
- •6.3. Апарат травлення
- •6.3.1. Стисла характеристика розвитку апарату травлення
- •6.3.2. Гістогенез органів травлення
- •Відділи і органи апарату травлення
- •6.3.3. Головна кишка (рот і глотка)
- •Ротова порожнина
- •Стравохід
- •Шлунок
- •6.3.6. Задня кишка (товста кишка)
- •6.4. Апарат дихання
- •6.4.1. Розвиток органів дихання
- •6.4.2. Ніс і носова порожнина
- •6.4.3. Гортань
- •6.4.4. Трахея
- •6.4.5. Легені
- •6.5. Органи сечовиділення
- •6.5.1. Розвиток органів сечовиділення
- •6.5.2. Нирки
- •6.5.3. Сечовід, сечовий міхур, сечівник
- •6.6. Органи розмноження
- •6.6.1. Розвиток органів розмноження
- •6.6.2. Органи розмноження самців
- •6.6.3. Органи розмноження самок
- •7.1. Кровоносна система
- •7.1.1. Розвиток кровоносної системи
- •7.1.2. Кола кровообігу плода
- •7.1.3. Будова кровоносних судин
- •7.1.4. Закономірності ходу і галуження судин
- •7.1.5. Серце
- •7.1.6. Кола кровообігу дорослих тварин
- •7.1.7. Основні артерії великого кола кровообігу
- •Артерії тулуба та органів грудної й черевної порожнин
- •Артерії голови
- •Артерії грудної кінцівки
- •Артерії тазової кінцівки
- •Артерії стінок та органів тазової порожнини і таза
- •7.1.8. Основні вени великого кола кровообігу
- •7.2. Лімфатична система
- •7.2.2. Будова лімфатичних судин і вузлів
- •7.3. Органи кровотворення та імунного захисту
- •8.1. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса
- •8.4. Щитоподібна залоза
- •8.5. Прищитоподібна залоза
- •8.6. Надниркова залоза
- •9.1. Розвиток нервової системи
- •9.2. Постнатальні зміни структури мозку
- •9.3. Центральний відділ нервової системи
- •9.3.1. Спинний мозок
- •9.3.2. Головний мозок
- •Оболонки та судини спинного і головного мозку
- •9.4. Периферичний відділ нервової системи
- •9.4.1. Спинномозкові вузли
- •9.4.3. Черепно-мозкові нерви
- •9.5. Автономний (вегетативний) відділ нервової системи
- •9.5.1. Симпатична частина автономного відділу нервової системи
- •9.5.2. Парасимпатична частина автономного відділу нервової системи
- •10.2. Присінково-завитковий орган
- •10.3. Орган нюху
- •10.4. Орган дотику
- •11.1. Апарат руху
- •Скелет та його з’єднання
- •М’язова система
- •11.3. Апарат травлення
- •11.4. Апарат дихання
- •11.5. Органи сечовиділення
- •11.6. Статеві органи самки
- •11.7. Статева система самця
- •11.8. Серцево-судинна система
- •11.9. Ендокринні залози
- •11.10. Нервова система і органи чуття
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
Ендоêринна система
ленні резорбційні вакуолі. При цьому базальна поверхня тиро- цитів набуває складчастості, що збільшує контакт тироцитів з перифолікулярним простором. При гіпофункції залози висота тироцитів зменшується, вони стають плоскими, а їхні ядра набу- вають витягнутої форми, діаметр фолікулів збільшується, колоїд стає ущільненим. Цитоплазма тироцитів містить добре розвинені структури гранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Голь- джі, мітохондрії, тобто органели, що беруть участь у білковому синтезі.
Тироцити синтезують йодвмісні гормони тироксин і трийод- тиронін, які регулюють окисні процеси, що впливають на всі види обміну речовин. Йод та інші речовини, необхідні для синтезу гормонів, надходять у тироцити з крові. В цитоплазмі тироцитів з амінокислот утворюється поліпептид тироглобулін, до складу якого входить амінокислота тирозин. Тироглобулін з йодом шляхом екзоцитозу надходять у порожнину фолікула, де накопичуються у вигляді колоїду. В колоїді до тирозину тиро- глобуліну приєднуються атоми йоду, в результаті чого утворюються гормони. Шляхом ендоцитозу часточки колоїду потрапляють у цитоплазму тироцитів, з’єднуються з лізосомами, під дією ферментів яких від них відщеплюються гормони, що надходять у кров.
Парафолікулярні клітини розвиваються не з ентодерми, а з нейробластів нервового гребеня. Вони розміщені поодинці в стін- ці між базальними полюсами тироцитів і базальною мембраною, проте не досягають своєю апікальною поверхнею порожнини фо- лікула. Крім того, парафолікулярні клітини знаходяться і в міжфолікулярній сполучній тканині. Вони продукують гормони кальцитонін і соматостатин. Перший зменшує вміст кальцію в крові, другий пригнічує синтез білків.
Міжфолікулярні острівці утворені малодиференційованими клітинами, з яких у разі потреби утворюються нові фолікули.
8.5. Прищитоподібна залоза
Прищитоподібна залоза (gl. parathyroidea) — парний орган. Кожна залоза ділиться на зовнішню і внутрішню. Перша лежить на частці щитоподібної залози або поряд з нею, друга — міститься в середині частки або на її медіальній поверхні. Зало- зи мають округлу форму, невеликі розміри, червоний колір і пухку консистенцію.
Мікроскопічна будова прищитоподібної залози. Зовні залоза вкрита капсулою, яка утворена пухкою сполучною тканиною. Від
449
Розділ 8
капсули в товщу паренхіми відходять ніжні прошарки пухкої сполучної тканини, які розміщені між тяжами ендокриноцитів. Ендокриноцити залози мають епітеліальне походження і нази- ваються паратироцитами. Залежно від функціонального стану їх поділяють на головні (базофільні), ацидофільні й проміжні. Па- ратироцити виробляють паратгормон (паратирин), який збіль- шує вміст кальцію в крові і є антагоністом гормону кальцитоні- ну. Взаємодія цих гормонів забезпечує сталий рівень кальцію в крові.
8.6. Надниркова залоза
Надниркова залоза (gl. suprarenales) — парна, розміщена по- переду нирок у позаочеревинному просторі й вкрита жировою капсулою (спільною і для нирок). Вона має червоно-бурий колір, трикутну або видовжено-овальну форму і щільну консистенцію (рис. 8.4). Абсолютна маса обох залоз у великої рогатої худоби
становить 25 – 35 г, у коня — 20 – 44, у вівці — 2,6, у кози — 1,7, у свині — 2,4 – 12,6 і у собаки — 0,5 – 1,2 г.
Мікроскопічна будова надниркової залози. Зовні залоза оточе- на сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму залози від- ходять ніжні перегородки, розміщені між тяжами ендокриноци- тів. У перегородках знаходяться численні гемокапіляри.
Рис. 8.4. Надниркові залози великої рогатої худоби (а) та їх гістоструктура (б):
1 — права, 2 — ліва надниркові залози; 3 — нирки; 4 — каудальна порожниста вена; 5 — черевна аорта; 6 — капсула; 7 — клубочкова, 8 — пучкова, 9 — сітча- ста зони кіркової речовини; 10 — кровоносні капіляри; 11 — мозкова речовина; 12 — кровоносні капіляри
450
Ендоêринна система
Паренхіма залози представлена кірковою і мозковою речови- нами. Перша розміщена на периферії, друга — в центрі. Ендо- криноцити кіркової речовини розвиваються з несегментованої ме- зодерми (целомічного епітелію). Вони формують тяжі, які утво- рюють клубочкову, пучкову і сітчасту зони. Клубочкова зона зовнішня, представлена невеликими ендокриноцитами стовпчастої форми, які мають світлу цитоплазму, овальне або куля- сте ядро. Вони утворюють тяжі у вигляді дуг або клубочків. Ендо- криноцити цієї зони синтезують гормон альдостерон, який регулює вміст натрію в крові й посилює перебіг запальних процесів.
Ендокриноцити пучкової зони залежно від функціона- льного стану можуть мати кубічну або стовпчасту форму, світлу або темну цитоплазму з включеннями ліпідів. Вони більші, ніж клітини клубочкової зони, і формують паралельно розміщені тяжі. Ендокриноцити пучкової зони синтезують гормони корти-
зон, гідрокортизон, кортикостерон, які регулюють обмін білків,
вуглеводів, ліпідів, стимулюють енергетичний обмін і пригнічу- ють запальні процеси.
Сітчаста зона утворена ендокриноцитами кубічної, бага- токутної або овальної форми, які утворюють розгалужені тяжі. Серед них кількість клітин з темною цитоплазмою збільшується, а вміст у їхній цитоплазмі ліпідів зменшується. Ендокриноцити цієї зони синтезують статеві гормони, переважно андрогени і ме- ншою мірою естрогени.
Мозкова речовина утворена клітинами, які розвиваються з нейробластів. До її складу входять хромафінні клітини, нейрони симпатичної нервової системи, нервові волокна та синусоїдні ге- мокапіляри. Хромафінні клітини поділяють на епінефроцити (світлі клітини) і норепінефроцити (темні клітини). Перші син- тезують адреналін, другі — норадреналін. Адреналін посилює роботу серця, бере участь в обміні вуглеводів. Норадреналін є медіатором нервового збудження, звужує просвіт кровоносних судин і підвищує тиск крові.
В організмі тварин є невеликі утвори, сформовані клітинами кіркової (інтерреналові тільця) або мозкової (параганглії) речо- вини надниркових залоз, які доповнюють функцію цих залоз.
Запитання для самоконтролю
1.Які органи входять до складу ендокринної системи? 2. Особливості будови
іфункції ендокринних залоз. 3. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. 4. Будова і функції гіпофіза та епіфіза. 5. Особливості будови і функції щитоподібної зало- зи. 6. Прищитоподібна залоза. 7. Макро- і мікроскопічна будова та функції над- ниркової залози.
451
Розділ 9
Розділ 9
НЕРВОВА СИСТЕМА
Майже сто років тому російський фізіолог І.М. Сєченов (1825 – 1905) підкреслював, що життя організму без зовнішнього сере- довища неможливе, що в науковому визначенні організму пови- нно бути і середовище, яке впливає на нього. Такому визначен- ню організму відповідає і його будова. Анатомічною структурою, що забезпечує певні взаємозв’язки організму із зовнішнім сере- довищем, є нервова система. Крім того, вона регулює і координує роботу всіх органів, їхніх систем і апаратів та організму в цілому, забезпечує його адаптацію до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Основною структурною одиницею нервової системи є нейрон. Ланка послідовно зв’язаних нейронів забезпечує сприйняття не- рвовою системою різних подразнень, що надходять іззовні чи з самого організму, та її відповідь на ці подразнення. Шлях збу- дження від сприйняття подразнення до відповіді на нього, що проходить через ланку нейронів, називається рефлекторною ду-
гою, а процес — рефлексом.
І.М. Сєченов висловив припущення, що всі акти свідомого і несвідомого життя тваринних організмів за способом походжен- ня є рефлекси. Це припущення І.М. Сєченова було доведено І.П. Павловим (1949 – 1936), який створив учення про умовні рефлекси. Спираючись на велику кількість досліджень, І.П. Пав- лов показав, що нервова система, з одного боку, об’єднує роботу всіх частин організму, з іншого — пов’язує організм із зовнішнім середовищем. Він також стверджував, що нервова система вико- нує також трофічну функцію і вважав, що кожний орган має три нерви: чутливий, руховий і трофічний. У сучасній анатомічній літературі висловлюється припущення, що трофічна функція виконується руховими або симпатичними нервами.
Дані фізіології гуманної і ветеринарної медицини свідчать, що різноманітні, навіть невеликі порушення в діяльності центральної нервової системи призводять до розладів у стані ор- ганізму. Виключення частини нервової системи веде до зупинки
452