Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

11.5. Органи сечовиділення

Органи сечовиділення птахів складаються з нирок і сечоводів, що впадають у середню частину клоаки. Сечового міхура і сечів- ника немає. Нирки забезпечують виведення з крові кінцевих про- дуктів обміну речовин, надлишку води і солей з організму у ви- гляді сечі. Вони у птахів довгі, розміщені у заглибинах (ямках) попереково-крижового відділу хребетного стовпа і клубових кіс- ток. У них виділяють три частки: передню, середню і задню. Віс- церальна їх поверхня горбиста, забарвлення — темно-коричневе. Відносна маса 1 – 2 %. У курей абсолютна маса нирок досягає 12 – 21 г. Зовнішня поверхня вкрита сполучнотканинною оболонкою, а вісцеральна ще й очеревиною. Кожна частка нирок птахів, як і нирок ссавців, містить кіркову і мозкову речовини.

Сечоводи беруть початок всередині ниркових часток. Вони у вигляді звивистих трубочок прямують по медіальному краю ни- рок і відкриваються у середній відділ клоаки.

11.6.Статеві органи самки

Усамок птахів органи розмноження складаються з яєчника і яйцепроводу (рис. 11.10). Як правило, у птахів розвинений тіль- ки лівий яєчник і яйцепровід, а правий — редукований.

Яєчник має різні розміри і форму, які змінюються з віком пта- хів. Розміщений він біля передньої частки нирки. В період яйце- відкладання в яєчнику формується багато яйцеклітин, які пере- бувають на різних стадіях розвитку. Дозріла яйцеклітина птахів має значні розміри і жовте забарвлення.

Яйцепровід птахів з віком значно змінюється. Відповідно до виконуваної складної функції він поділяється на п’ять частин: лійку, білкову частину, перешийок, шкаралупову (пташину мат- ку) і вивідну (піхву) частини.

Лійка має широкий черевний отвір завдовжки близько 4 см. У ній відбувається запліднення яйцеклітини. Білкова частина — найдовший відділ яйцепроводу (у курей до 25 – 40 см). У ній яйце знаходиться близько 4 год і вкривається білком. У перешийку утворюється підшкаралупова оболонка. Довжина його у курки 10 – 12 см, у качки 9 – 17 і в гуски 9 – 20 см. Без чітких меж пере- шийок переходить у шкаралупову частину. Вона найширша, міш- коподібна, завдовжки до 5 – 8 см. У ній утворюється шкаралупа яйця. Вивідна частина завдовжки близько 10 см є місцем тимча- сового перебування повністю сформованого яйця, що виходить із неї в середній відділ клоаки, а потім назовні.

513

Розділ 11

Рис. 11.10. Органи розмноження (а) і яйцепровід (б) курки:

1 — легені; 2 — нирки; 3 — клубова кишка; 4 — сліпі кишки; 5 — пряма киш- ка; 6 — лійка яйцепроводу; 7 — фолікули яєчника; 8 — яйцепровід; 9 — клоа- ка; 10 — яєчник із фолікулами; 11 — оболонка фолікула; 12 — лійка яйцепро- воду і її шийка; 13 — білкова частина яйцепроводу; 14 — брижа; 15 — переши- йок; 16 — шкаралупова частина яйцепроводу; 17 — вивідна частина яйцепро- воду; 18 — пряма кишка; 19 — клоака

11.7. Статева система самця

Статева система самця складається з двох сім’яників, їхніх придатків, сім’япроводів, які відкриваються в середній відділ клоаки статевими сосочками, і в деяких видів птахів статевого члена (рис. 11.11).

Сім’яник — парний орган овальної чи бобоподібної форми, розміщений біля передньої частки нирок. У нестатевозрілих птахів він має жовтуватий або рожевий, у дорослих — білий ко- лір. Лівий сім’яник завжди більший від правого. Взимку розмір сім’яників менший, ніж навесні.

Придаток сім’яника розміщений біля дорсомедіального краю сім’яника, має невеликі розміри і яскраво-жовте забарвлення. Складовою його частиною є дуже звивиста протока, яка перехо- дить у сім’япровід. Сім’япровід — парний звивистий трубчастий орган, що проходить латерально від сечоводів і відкривається у середній відділ клоаки. Перед впадінням у клоаку він випрям- ляється, перетворюючись на сім’явипорскувальний канал, який

514

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

Рис. 11.11. Сечостатеві органи півня:

1	— сім’яник; 2 — зв’язка сім’яника;
3	—	придаток				сім’яника;		4 —
сім’япровід;				5 —		сім’явипорскуваль-
ний канал;				6 — клоака; 7 — анус;
8	—	краніальна				брижова	артерія;
9	— надниркова					залоза; 10 — зов-
нішня клубова вена; 10 — яйцева
артерія;			11 —		внутрішня		клубова
артерія;			12 —		краніальна		частка
нирки;			13 — черевна аорта;					14 —
середня частка нирки; 15 — затуль-
ний		нерв;		16 —		сіднична	артерія;
17 — каудальна частка нирки; 18 —
сечовід;			19 — внутрішній затульний
м’яз

закінчується статевими сосоч- ками. Статевого члена у бі- льшості птахів немає. Тільки у гусячих, особливо у качура, він досить добре розвинений. Статевий член побудований з фіброзної тканини, має поро- жнисті утвори, які під час статевого акту заповнюються

кров’ю, що зумовлює розкриття еякуляторного жолоба, по якому рухається сперма. Додаткових статевих залоз у самців птахів не- має.

11.8. Серцево-судинна система

Серцево-судинна система птахів включає серце, кровоносні й лімфатичні судини, а також органи кровотворення та імуногенезу.

Серце птахів чотирикамерне, конічної форми. Його абсолютна маса становить у курей 7,0 – 10,0 г, у гусей — 20,0 – 30,0 і в ка- чок 10,0 – 15,0 г. Основа серця знаходиться на рівні 1 – 2-го, а верхівка — 5 – 6-го ребра. На відміну від ссавців, у правому шлуночку серця птахів немає сосочкових м’язів і атріо- вентрикулярного клапана, який заміщується м’язовою пластин- кою, що відходить від стінки правого шлуночка (рис. 11.12).

Кровоносні судини, як і у ссавців, утворюють велике і мале кола кровообігу. Дуга аорти, що виходить із лівого шлуночка, у птахів права. Краніальних порожнистих вен — дві (права й

515

Розділ 11

Рис. 11.12. Артеріальна система кровоносних су- дин курки:

1 — лицева артерія; 2 — піднебінна; 3 — під’язико- ва; 4 — низхідна стравохід- на; 5 — артерія під’язикової кістки; 6 — потилична; 7 — внутрішня сонна; 8 — супу- тна артерія блукаючого нерва; 9 — хребетна; 10 — ліва загальна сон- на; 11 — акроміальна; 12 — підключична; 13 — груднинопідклю- чична; 14 — ключична; 15 — груднинна; 16 — глибока грудна; 17 — пове- рхнева грудна; 18 — вент- ральна поверхнева грудна; 19 — глибока артерія пле- ча; 20 — огинаюча краніа- льна артерія плеча; 21 — плечова; 22, 23 — м’язові гілки; 24 — ліктьова арте- рія; 25 — променева; 26 — пальцеві гілки ліктьової артерія; 27 — міжреброві а. артерії; 28 — огинаюча ар- терія стегна; 29 — стегнова; 30, 35 — сіднична; 31 — м’язові артерії гілки; 32 — тазова; 33 — глибока стег- нова; 34 — живильна арте- рія стегнової кістки; 36 — каудальна стегнова; 37 — каудальна великогомілко- ва; 38 — низхідна колінна; 39 — медіальна великого- мілкова; 40 — краніальна великогомілкова; 41 — ла- теральна великогомілкова; 42 — загальна дорсальна плеснова; 43 — низхідна аорта; 44 — соромітна арте- рія

ліва). Каудальна порожниста вена коротка, утворюється об’єд- нанням загальних клубових вен, які, в свою чергу, формуються зовнішньою клубовою і двома нирковими венами. Велика нир- кова вена збирає кров із хвостової, внутрішніх клубових і хвосто- во-брижових вен.

Хвостово-брижова вена з’єднується із заднім кінцем правої ворітної вени печінки. Ворітна вена печінки представлена двома стовбурами. Лівим стовбуром кров прямує від селезінки та шлун- ка, правим — від кишок.

У більшості птахів лімфатичних вузлів немає. Вони є тільки в гусячих: шийно-грудні й поперекові завдовжки до 10,0 – 30,0 мм.

516

Особливості морфолоãії сільсьêоãосподарсьêої птиці

Відсутність лімфатичних вузлів у багатьох видів птахів компен- сується наявністю лімфоїдної тканини у вигляді лімфоїдних вуз- ликів у стінках лімфатичних судин. У лімфатичних судинах птахів вперше з’являються клапани.

Розвиток органів кровотворення та імуногенезу починається у птахів на ранньому етапі ембріогенезу. Першим органом є жовт- ковий мішок, у стінці якого утворюються клітини крові. У перед- плодовий період (9 – 10-та доба інкубації) кровотворну функцію виконує печінка. Із розвитком кісткової системи крово- творна функція переміщується в кісткові органи, тимус, клоака- льну сумку, селезінку та лімфатичні вузли, а також у лімфоїдні утвори, асоційовані зі слизовими оболонками трубчастих орга- нів.

У кісткових органах універсальну гемопоетичну функцію ви- конує її невід’ємна складова частина — червоний кістковий мо- зок. У період інтенсивного розвитку птахів (до 60 діб) його відно- сна маса досягає 5,4% живої маси і 40,0% – 60,0% маси скелета. У дорослої птиці червоний кістковий мозок у найбільшій кількості міститься в трубчастих кістках кінцівок. За даними І.М. Філіпе- нка (1993), у кістковому мозку птахів трапляються первинні й вторинні лімфоїдні вузлики. Можливо, кістковий мозок птахів виконує роль не лише центрального, а й периферичного органа імуногенезу.

Тимус — парний орган, що складається із 7 – 8 овальних час- ток сірувато-рожевого кольору. Він розміщений під шкірою з обох боків шиї та на краніолатеральній поверхні трахеї, за ходом яремної вени. Тимус починає функціонувати з 12 – 14-ї доби ін- кубації. У курей росте до 90 діб, потім його ріст затримується (Б.В. Криштофорова, І.М. Філіпенко, 1993; В.Т. Хомич, Н.В. Гре- чкосій, 1999), однак повністю не зникає.

Клоакальна сумка — це тимчасовий орган птахів, у якому утворюються В-лімфоцити. Вона являє собою випинання дорса- льної стінки заднього відділу клоаки. Клоакальна сумка добре розвинена у молодих птахів. У 90 – 120-добових курей вона має найбільші розмір і абсолютну масу. У 7 – 8-місячних курей клоа- кальна сумка повністю редукується. У товщі слизової оболонки клоакальної сумки птахів є лімфоїдні вузлики, які зумовлюють її функції. За даними В.Т. Хомича і Т.А. Мазуркевич (2000), вона поєднує в собі функції центрального й периферичного органів імуногенезу.

Селезінка — периферичний орган імуногенезу. У птахів вона має округлу форму, абсолютну масу 3,0 – 5,0 г та червоно- коричневий колір. Розміщена між залозистою й м’язовою части-

517