Нóтрощі

У собаки гортань широка і майже кубічної форми. Бічні шлу- ночки глибокі, вентрально наближаються один до одного. Вент- рального шлуночка немає (у кота немає і бічних шлуночків). Го- лосові складки рельєфно виділяються, паралельні.

6.4.4. Трахея

Трахея (trachea) має вигляд трубки, що складається з рухли- вих трахейних хрящів. У тварин з короткою шиєю трахея корот- ка, широка і містить невелику кількість хрящів (у свині), а у тварин з довгою шиєю їх кількість може становити 100 (у жира-

фи).

Трахея розміщена в нижній частині шиї і разом зі стравоходом утворює трахейно-стравохідну борозну, в якій лежать важливі су- дини та нерви. У грудній порожнині під 5 – 6-м грудними хреб- цями (над серцем) вона поділяється на два головних бронхи. Міс- це поділу трахеї називають роздвоєнням (біфуркацією).

Основу трахеї становлять трахейні хрящі, що мають форму незамкнених кілець (рис. 6.32). Хрящі здебільшого незамкнені з дорсальної поверхні, однак бувають повними (у бобра, вовка, ве- дмедя) або незамкненими з вентральної поверхні (у кита). Тра- хейні кільця з’єднуються між собою кільцеподібними зв’язками. Якщо форма трахейних хрящів, незамкнених з дорсальної пове- рхні, звичайна, їх вільні кінці або дотикаються один до одного (у великої рогатої худоби), або заходять кінцями один за одного (у

4 5

3						в
		2
				1
а					б	г

Рис. 6.32. Поперечний розріз трахеї:

а — коня; б — великої рогатої худоби; в — собаки; г — свині; 1 — трахейний хрящ; 2 — слизова оболонка; 3 — трахейний м’яз; 4 — перетинчаста поверхня; 5 — пухка сполучна тканина

343

Розділ 6

коня, свині), або не досягають один одного (у собаки). Кінці хря-

щів входять у дорсальну перетинчасту поверхню. До складу останньої входять трахейний м’яз, зв’язка та пухка сполучна тканина.

Трахейні хрящі побудовані з гіалінового хряща, проте у де- яких тварин хрящова тканина заміщена волокнистою сполучною тканиною (у ведмедя).

Увеликої рогатої худоби трахейних хрящів 46 – 50. Вони сти- снені з боків, кінці спрямовані дорсально, утворюючи високий гребінь (див. рис. 6.32, б), дещо загнутий убік. Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 5-го ребра. Перед біфуркацією відгалужу- ється трахейний бронх до краніальної частки правої легені.

Уконя трахейних хрящів 48 – 60, вони мають поперечноовальну форму, вільні кінці їх дещо заходять один за одного (див. рис. 6.32, а). Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 5 – 6-го ребра.

Усвині трахея складається з 32 – 36 хрящів кільцеподібної фо- рми (див. рис. 6.32, г). Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 4 – 5-го ребра. Перед біфуркацією відділяється трахейний бронх.

Усобаки трахея складається з 36 – 46 трахейних хрящів кіль- цеподібної форми (див. рис. 6.32, в).

Мікроскопічна будова трахеї. Трахея — типовий трубчастий орган. Її стінка утворена слизовою оболонкою, волокнисто- м’язово-хрящовою оболонкою та адвентицією.

Слизова оболонка представлена трьома шарами: епітелієм, власною пластинкою і підслизовою основою. Епітелій псевдоба- гатошаровий, війчастий. До його складу входять війчасті епіте- ліоцити, келихоподібні клітини, базальні клітини та ендокрино- цити. На апікальному полюсі війчастих епітеліоцитів, які стано- влять більшість клітин, є від 250 до 300 війок. Коливання остан- ніх зумовлює течію рідини (секрет келихоподібних клітин і тра- хеальних залоз), яким із трахеї виносяться сторонні часточки, що потрапили в неї з повітря. Келихоподібні клітини — це одноклі- тинні слизові залози. Базальні клітини є камбіальними для вій- частих епітеліоцитів. Ендокринні клітини продукують біологічно активні речовини, які регулюють тонус міоцитів повітроносних шляхів.

Власна пластинка слизової оболонки побудована з пухкої сполучної тканини. В ній знаходиться багато еластичних воло- кон, які орієнтовані вздовж органа, і скупчення лімфоїдної тка- нини. Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною.

Вній розміщені секреторні відділи трахеальних залоз, протоки яких відкриваються на поверхню слизової оболонки.

344

Нóтрощі

Волокнисто-м’язово-хрящова оболонка утворена щільною спо-

лучною тканиною, в якій знаходяться послідовно розміщені кі- льця гіалінового хряща. Вільні кінці хрящових півкілець з’єднані гладкою м’язовою і сполучною тканиною.

Адвентиція утворена пухкою сполучною тканиною. В грудній частині трахеї зовнішня оболонка трахеї представлена серозною оболонкою.

6.4.5. Легені

Легені (pulmones) — парні паренхіматозні органи (рис. 6.33, 6.34). Разом із серцем та іншими невеликими органами легені заповнюють грудну порожнину. Форма легень нагадує форму грудної порожнини. Легені мають блідо-рожевий колір. Права й ліва легені за формою нагадують конус зі звуженою верши- ною і розширеною основою. Права легеня дещо більша за ліву, оскільки серце зміщене вліво. Співвідношення розмірів легень становить у коня 1,21 : 1; у великої рогатої худоби 1,38 : 1; у

свині 1,35 : 1; у собаки 1,32 : 1.

На кожній легені розрізняють реброву, або латеральну, діаф-

рагмальну 16 та середостінну 15 поверхні, які спрямовані відпо-

відно до ребер, діафрагми та середостіння.

На легенях розрізняють дорсальний, або тупий, край 4, який прилягає до хребців. Протилежний край — гострий 5 (див. рис. 6.32), утворений ребровою та середостінною поверхнями. З боку гострого краю легені глибокими вирізками поділяються на част-

ки: краніальну (верхівкову) 1; серцеву (середню) 2 та діафрагма- льну (каудальну) 3. На правій легені виділяють додаткову част-

ку 3′. Ще одна додаткова частка буває на ребровій поверхні (у собаки, кота, кроля, людини).

Зовні легені вкриті плеврою, що опускається від хребта до ле- гені двома пластинками, які називають середостінною плеврою. Простір між правою та лівою пластинками середостінної плеври називають середостінням, у ньому містяться серце, стравохід, трахея, судини та нерви. Основний, або головний, бронх 10 (див. рис. 6.32, б) у товщі дорсального краю кожної легені спрямову- ється каудально і розгалужується на дрібніші бронхи, утворюю- чи бронхіальне дерево (рис. 6.33 – 6.35). Найдрібніші бронхи ді- аметром до 1 мм називають бронхіолами, у них немає хрящової основи. Бронхіоли входять у легеневі часточки, розгалужуються в них і утворюють альвеолярне дерево, де й відбувається газооб- мін. Часточки розділені прошарками волокнистої сполучної тка- нини, помітні на поверхні легень.

345

Розділ 6

а

б

Рис. 6.33. Легені:

а — великої рогатої худоби; б — коня; 1 — краніальна частка (верхівка); 2 — серцева частка; 3 — діафрагмальна частка; 3′ — додаткова частка; 4 — дорса- льний край; 5 — гострий край; 6 — серцево-діафрагмальна частка; 7 — бронхі- альне і артеріальне дерево легень; 8 — трахея; 9 — роздвоєння трахеї; 10 — головні бронхи; 11 — легенева артерія; 12 — міжчасткова вирізка; 13 — трахей- ний бронх; 14 — легеневі вени; 15 — середостінна поверхня; 16 — діафрагмаль- на поверхня

346

Нóтрощі

а

б

Рис. 6.34. Легені:

а — свині; б — собаки. Позначення див. рис. 6.33

На середостінній поверхні кожної легені розміщені ворота ле- гені, через які входять головний бронх 10 (див. рис. 6.33, 6.34), ле-

генева артерія (11) і нерви, а виходять легеневі вени 14. Легені мають рухові й секреторні нерви, больових рецепторів немає.

347

Розділ 6

У великої рогатої ху-

доби легені мають добре виражені частки (див. рис. 6.33, а). Краніальна частка (верхівка) поді- ляється на дві окремі частки: краніальну і ка- удальну. До краніальної частки відгалужується

трахейний бронх. Спо-

лучнотканинні прошар- ки між частками добре виражені, що зумовлює характерний рисунок легень у вигляді багато- гранних комірок. Відно- сна маса легень стано-

вить 0,6 %.

У коня (див. рис.

Рис. 6.35. Схема будови легеневих часточок: 6.33, б) у легені є глибо- 1 — легенева вена; 2 — бронхіальна артерія; кі серцеві вирізки. Сер- 3 — легенева артерія; 4 — малий бронх; 5, 6 — цева й діафрагмальна термінальні бронхіоли; 7 — респіраторні брон- частки зливаються в од- хіоли; 8 — альвеолярні ходи; 9 — альвеоляр-

ний мішечок ну. Асиметрія легень виражена не чітко. У старих коней права та ліва плевральні порожнини позаду серця

з’єднуються. Відносна маса легень становить 1,43 %.

Усвині легені (див. рис. 6.34, а) поділені на добре виражені частки видовженої форми. Є додатковий трахейний бронх до краніальної частки. Відносна маса легень ставить 0,85 %.

Усобаки (див. рис. 6.34, б) поділ на частки особливо вираже- ний, вирізки досягають основних бронхів. Легені відносно корот- кі і форма їх залежить від конституції тварини. Додаткова част-

ка (3′) трапляється не лише на медіальній, а й на ребровій пове- рхні. У дорослих собак і котів у задній частині середостіння є сполучення між правим і лівим плевральними мішками.

Мікроскопічна будова легень (рис. 6.36). Легені зовні вкриті серозною оболонкою. До їх складу входять повітроносні шляхи, респіраторні відділи (ацинуси), що утворюють паренхіму, і спо- лучнотканинна строма. Остання побудована з пухкої сполучної тканини і містить еластичні волокна. Вона оточує компоненти повітроносних шляхів і респіраторних відділів та легеневі часто-

348

Нóтрощі

чки. В сполучнотканинній стромі розміщені кровоносні й лімфатичні судини та нерви.

Рис. 6.36. Мікроструктура легень собаки:

1 — середній бронх; 2 — малий бронх; 3 — кінцева (термінальна) бронхіола; 4 — респіраторна бронхіола; 5 — альвеолярний хід; 6 — альвеолярний мішок; 7 — альвеола; 8 — кровоносні судини; а — війчастий епітелій; б — власна плас- тинка слизової оболонки; в — м’язова пластинка слизової оболонки; г — підсли- зова основа з бронхіальними залозами; д — хрящова пластинка

Повітроносні шляхи представлені бронхами і термінальними бронхіолами. Їх розгалуження формує бронхіальне дерево. Бро- нхи залежно від калібру поділяють на великі, середні й малі. Всі вони мають єдиний план будови, подібний до будови трахеї, тоб- то їхня стінка утворена слизовою оболонкою, волокнисто-м’язово- хрящовою оболонкою і адвентицією. Разом з тим кожний з на- званих видів бронхів має свої особливості будови.

Великі бронхи характеризуються тим, що в їхній слизовій оболонці є м’язова пластинка, утворена гладкою м’язовою тка- ниною.

У бронхах середнього калібру товщина слизової оболонки зменшується. М’язова пластинка слизової оболонки добре розви- нена. У волокнисто-м’язово-хрящовій оболонці гіаліновий хрящ представлений окремими острівцями.

Стінка малих бронхів утворена лише слизовою оболонкою і адвентицією. Серед епітеліоцитів слизової оболонки є секреторні

349

Розділ 6

клітини (клітини Клара). Вони продукують ферменти, які роз- щеплюють сурфактант — речовину, що вкриває респіраторні альвеолоцити. М’язова пластинка добре розвинена. Її скорочен- ням і розслабленням регулюється надходження повітря в кінцеві термінальні бронхіоли та респіраторні відділи легень. Бронхіа- льних залоз немає.

Термінальні бронхіоли — це кінцеві ланки повітроносних шляхів.

Розгалуження малого бронха (термінальні бронхіоли) і респі- раторні відділи утворюють легеневу часточку.

До складу респіраторного відділу легень входять структури, що містять альвеоли. Це респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи і альвеолярні мішки. Вони формують альвеолярне дерево. Респіраторні бронхіоли відгалужуються від термінальних. У свою чергу, вони галузяться на два альвеолярних ходи, які за- кінчуються альвеолярними мішками. В одній легеневій часточці може бути від 10 до 20 респіраторних відділів.

Альвеола — це тонкостінний пухирець, порожнина якого спо- лучається з порожниною структур респіраторного відділу. Сусід- ні альвеоли сполучаються між собою отворами. Стінка альвеоли утворена альвеолярними епітеліоцитами, які лежать на базаль- ній мембрані. Розрізняють два види альвеолярних епітеліоцитів: респіраторні і великі.

Респіраторні епітеліоцити мають плоску форму, лише їхня ядровмісна частина розширена. Вони вкривають 97 % альвеоляр- ної поверхні і забезпечують газообмін. З боку порожнини альвео- ли респіраторні альвеолоцити вкриті сурфактантом, який запобі- гає злипанню альвеол під час видиху і має бактерицидну дію.

Великі епітеліоцити продукують сурфактант. Крім респіратор- них і великих альвеолоцитів у стінці альвеол трапляються мак- рофаги, які виконують захисну функцію.

Зовні до базальної мембрани альвеоли прилягають ніжні прошарки пухкої сполучної тканини і кровоносні капіляри. Останні обплітають альвеоли у вигляді кошика. Стінка альвеоли і стінка прилеглого кровоносного капіляра утворюють аерогема- тичний бар’єр, через який відбувається газообмін між повітрям порожнини альвеоли та кров’ю.

Запитання для самоконтролю

1.Розвиток апарату дихання. 2. Що входить до складу апарату дихання?

3.Будова носової порожнини та її поділ на ходи. 4. Мікроскопічна будова слизової оболонки носової порожнини. 5. Будова гортані і трахеї. 6. Топографія, макро- і мік- роструктура легень. 7. Особливості будови легень у свійських тварин.

350