Розділ 4

4.3.Міологія — вчення про м’язи

4.3.1.Будова м’яза як органа

Як і будь-який орган, м’яз (musculus) має сполучнотканин- ний остов і основні функціональні елементи, якими є м’язові волокна. Сполучнотканинний остов утворений пухкою сполуч- ною тканиною і представлений епімізієм, перимізієм та ендомі- зієм. Зовні м’яз вкритий епімізієм, у якому іноді є незначна кі- лькість жирових клітин. У товщу м’яза від епімізія відходять перетинки, що зв’язують між собою пучки м’язових волокон, — перимізій, по яких до м’язових волокон підходять судини і нер- ви. Продовження цих перетинок вглиб, їх розміщення та відо- кремлення окремих м’язових волокон утворює ендомізій.

Уся сукупність цієї сполучної тканини утворює остов м’яза, в якому знаходяться м’язові волокна. Разом взяті сполучнотка- нинні та м’язові волокна утворюють різного розміру і форми м’язове черевце. Будь-яке м’язове черевце має сухожилковий додаток — сухожилок, форма якого залежить від форми м’язового черевця. В округлого м’язового черевця і сухожилок шнуроподібний, його прийнято називати сухожилком (tendo), у плоского м’яза сухожилок пластинчастий, або апоневроз (aponeurosis). Сухожилки не мають скоротливих елементів, во- ни побудовані з щільної сполучної тканини. Її волокна йдуть пучками і мають власний остов, що є продовженням остова

м’язового черевця — ендотендиній і перитендиній. Волокна су-

хожилка, переважно колагенові, міцно з’єднані з м’язовими во- локнами (а можливо, і переходять безпосередньо один в одно- го).

Сухожилок стає щільним і міцним шнуром, оскільки сполуч- нотканинний остов незначний, а паралельно розміщені колаге- нові волокна утворюють пучки, бідні на судини. Це робить сухо- жилок невтомною частиною м’яза. Крім того, сухожилок має зна- чний опір на розтягання.

Оскільки сухожилок має незначний поперечник порівняно з м’язовим черевцем, він займає мінімальне місце в системі. Його кінці міцно з’єднані з важелями руху і проникають у товщу кіст- ки. З такою конструкцією і властивостями сухожилок бере на се- бе функцію передавача сили скорочення м’язового черевця на віддалені скелетні частини, тобто відіграє роль трансмісивного пристосування.

190

Апарат рóхó

Судини, що входять і виходять з м’яза, розподіляються в гли- бину остова. Артерії, які підходять до м’язових волокон, утворю- ють густу сітку капілярів, петлі якої витягнуті вздовж осі воло- кон.

До м’яза підходять рухові й чутливі нервові волокна, при цьому окреме волокно м’яза іннервується тільки йому властивим самостійним руховим волокном і становить разом з ним єдине ціле, маленьку робочу одиницю. Ця єдність установлюється ще з зародка, з найпочатковіших стадій розвитку м’язових клітин (волокон).

Отже, комплекс об’єднаних м’язових волокон разом зі сполуч- нотканинним остовом і сухожилком утворюють орган — м’яз, не- розривно пов’язаний зі своїми нервовими волокнами, що станов- лять нерв цього м’яза.

М’язи мають велике значення як активна частина системи органів руху, як один із показників екстер’єру тварини і як най- головніша в кількісному та якісному відношенні складова час- тина м’яса. Так, у жуйних залежно від породи й вгодованості ви- хід м’яса в забійній масі становить 42,3 – 58,1 % (Томме, 1977). При цьому на м’язи в м’ясі припадає 68,7 – 72,2 %.

М’язова система складається з окремих м’язів (від гр. туs — миша; лат. musculus — зовнішньо подібний до миші) та їх допо- міжних пристосувань. Основними властивостями м’яза, м’язової клітини або м’язового волокна є подразливість, скоротливість, еластичність. У стані спокою м’яз не розслаблюється до утворен- ня складок, а перебуває в дещо напруженому стані, як злегка натягнута гума. Такий стан м’яза в спокої називають тонусом. Він забезпечує негайну реакцію м’яза при збудженні без попере- дньої затрати енергії на приведення в стан певного напруження.

М’язова система функціонально тісно пов’язана зі всіма сис- темами організму. Всі необхідні для діяльності м’язової системи поживні речовини та продукти її життєдіяльності доставляються їй і виділяються з неї судинною системою (артерії, вени та лім- фатичні судини). Недостатність живлення того чи іншого м’яза або цілої групи м’язів спричинює ослаблення їх працездатності, зменшення об’єму — атрофію, а порушення зв’язку з централь- ною нервовою системою призводить до припинення їх діяльності

—паралічу.

Робота скелетних м’язів відбувається в тісному зв’язку зі ске-

летом. Більшість м’язів одним кінцем прикріплюється до однієї, другим — до іншої кістки. Скорочуючись, м’яз змінює взаємовід- ношення між відповідними ланками скелета, забезпечує пере- міщення тварин. Точку, з якої діє м’яз, називають фіксованою,

191