Розділ 6

кінцем з’єднується з глоткою і перетворюється на гортань, а зад- ня її частина розростається і перетворюється на зачаток трахеї, видовжуючись на кінці у вигляді парних міхурців — зачатків легень. Останні тягнуться назад у грудну порожнину. Надгор- танник і черпакуваті хрящі розвиваються з мезенхіми, інші хрящі — з елементів зябрових дуг. Бронхи й альвеоли заглиб- люються в сполучнотканинну основу, в якій є багато кровонос- них судин і нервів, і утворюють легені. Легені спрямовуються в грудну порожнину, вкриваються нутрощевою пластинкою плев- ри.

6.4.2. Ніс і носова порожнина

Носова порожнина (cavum nasi) — початок провідних повіт- ряних шляхів. У носовій порожнині знаходиться орган нюху, за- вдяки якому повітря обстежується на запах. Тут же повітря обі- грівається або охолоджується, очищається від механічних часто- чок, зволожується. Входом у носову порожнину є ніздрі (див. рис. 6.7), а виходом — хоани (див. рис. 6.6, 6.15).

Носова порожнина розміщена в лицевому відділі черепа і зо- вні формує ділянку голови тварини, яку називають носом. На носі розрізняють спинку, бічні стінки, корінь та верхівку.

Спинка носа — верхня частина носової порожнини, обмежена передніми відділами лобових кісток, носовими кістками та хря- щами носа. Каудально спинка й бічні стінки носа продовжують- ся в корінь носа, обмежений решітчастою пластинкою. Верхівка носа розміщена над верхньою губою, на ній є два отвори — нізд- рі, які ведуть у носову порожнину.

Носовою перегородкою носова порожнина поділяється на пра- ву й ліву порожнини. В основі носової перегородки закладений гіаліновий хрящ, який дорсально прикріплюється до носових і частково до лобових кісток, а вентрально знаходиться в борозні лемеша. Рострально носова перегородка виходить за межі носо- вих кісток і з’єднується з бічними хрящами носа.

Ніздрі обмежені рухливими парними крилами носа, в основі яких знаходяться крилові хрящі носа. Хрящі захищають ніздрі від спадання під час дихання, особливо посиленого, хоча рухли- вість крил при цьому зменшується.

Форма ніздрів різна (див. рис. 6.7): округла (свиня), округла з вирізкою збоку (собака), неправильноовальна (велика рогата худо- ба), щілиноподібна у вигляді перевернутої коми (кінь, верблюд).

Ніздрі ведуть у присінок носа. Він вкритий слизовою оболон- кою, яка вистелена багатошаровим плоским епітелієм. У ниж-

338

Нóтрощі

ньому куті присінка носа, на межі зі слизовою оболонкою диха- льної ділянки носової порожнини розміщений невеликий щіли- ноподібний нососльозовий отвір. Ним відкривається назовні но- сосльозовий канал, який відводить сльози зі сльозового мішка.

Удихальній ділянці носової порожнини розміщені дорсальна

івентральна носові раковини, які поділяють носову порожнину на чотири носових ходи: дорсальний, середній, вентральний і загальний (див. рис. 6.6). Дорсальний носовий хід 2, обмежений спинкою носа і дорсальною раковиною, — найвужчий, веде в глибину носової порожнини до нюхового лабіринту і закінчуєть- ся сліпо. Середній носовий хід 4 знаходиться між дорсальною і вентральною 5 раковинами. Він веде до нюхового лабіринту і хоан. У задній частині середнього носового ходу є отвір, що веде в порожнини носових раковин і приносові пазухи. Приносових пазух чотири: верхньощелепна, лобова, клиноподібна, піднебін- на. Пазухи вкриті дуже тонкою слизовою оболонкою. Вентраль- ний носовий хід 6 — широкий дихальний хід, який веде прямо в хоани. Він міститься між вентральною раковиною і дном носової порожнини. Загальний носовий хід розміщений між стінкою но- сової перегородки і раковинами. Він має вигляд вузької щілини і сполучається з іншими ходами. Ним повітря переміщується по всіх напрямках.

Слизова оболонка дихальної ділянки утворена епітелієм і власною пластинкою. Епітелій псевдобагатошаровий війчастий. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини, в якій є багато еластичних волокон. У власній пластинці знахо- дяться численні кровоносні судини, які утворюють сплетення, а також лімфатичні судини, нервові закінчення, лімфатична тка- нина і залози. Останні виділяють серозний і слизовий секрет. Протоки залози відкриваються на поверхні слизової оболонки.

Каудальну частину носової порожнини називають нюховою. Її слизова оболонка має жовтий колір, потовщена, вкрита слизом, містить орган нюху (див. “Органи чуття”).

У великої рогатої худоби носова порожнина велика, об’ємна. Основа верхівки носа складається з носової перегородки, яка на кінці вентрально розходиться направо й наліво, закріплюючись на різцевій кістці. Дорсальні й вентральні бічні хрящі зроста- ються і формують бічну стінку носа. Носова перегородка кауда- льно не розділяє повністю задній відділ носової порожнини, вна- слідок чого обидва вентральні носові ходи сполучаються між со- бою. Крила носа потовщені й малорухливі. Венозне сплетення є лише в слизовій оболонці носової перегородки і дна носової по- рожнини.

339

Розділ 6

Уконя ніздрі рухливі. Шкіра медіального крила носа при пе- реході на стінку носової порожнини формує носовий випин кону- соподібної форми, завдовжки 5 – 7 см (фальшива ніздря). В кри- лі носа є криловий хрящ з пластинкою і ріжком. Пластинка кри- лового хряща підтримує передню половину латерального крила носа. Ніздрі можуть широко розкриватися завдяки вентральній вирізці випину і відсутності бічних хрящів у латеральній стінці носа.

Усвині носова порожнина відносно вузька, довга й дещо роз- ширена вентрально. Короткий хоботок містить кістку рила, від дорсальної частини якої відходять дорсальні бічні хрящі. Від ве- нтральної частини кістки рила у правий та лівий боки тягнуться додатково латеральні хрящі, які утворюють основу латерального крила носа.

Усобаки хрящі носа довгі, передній відділ носа рухливий. Но- сова перегородка рострально потовщується і переходить у чітко виражені бічні хрящі. Носова порожнина об’ємна і заповнена складками слизової оболонки.

6.4.3. Гортань

Гортань (lаrуnx) розміщена між глоткою і трахеєю, проводить повітря з носової порожнини і глотки в трахею. Це орган, що не лише проводить повітря, а й утворює звук. Крім того, гортань захищає органи дихання від потрапляння в них корму під час ковтання. Гортань рухливо з’єднується з під’язиковим скелетом і глоткою, бере активну участь в акті ковтання.

Основу гортані становлять п’ять хрящів: щитоподібний, кіль-

цеподібний, надгортанний і два черпакуватих (рис. 6.30). Надго-

ртанник і частково черпакуватий хрящ складається з еластично- го хряща, інші — з гіалінового. Хрящі рухливо з’єднуються між собою, на них прикріплюються м’язи гортані, глотки та під’язикового скелета. Порожнина гортані вкрита слизовою обо- лонкою, яка утворює складки.

У гортань веде широкий, у спокійному стані завжди відкри- тий вхід, який обмежений надгортанним та черпакуватими хрящами, а збоку — парною черпакувато-надгортанною склад- кою (рис. 6.31). Вхід веде в розширену частину гортані — присі- нок гортані, слизова оболонка якого вкрита багатошаровим пло- ским епітелієм. На бічній стінці присінка розміщені бічні шлу-

ночки, які спереду обмежені присінковою, а ззаду — голосовою складками. У вентральній стінці присінка, позаду надгортанно-

го хряща розміщений вентральний шлуночок.

340

Нóтрощі

Рис. 6.30. Хрящі гортані:

а — собаки; б — свині; в — великої рогатої худоби; г — коня; 1 — надгортанник; 2 — пластинка щитоподіб- ного хряща; 2′ — коса лі- нія; 3 — ріжковий відрос- ток; 4 — ростральна виріз- ка щитоподібного хряща; 5

— ростральний ріжок; 6 — тіло щитоподібного хря- ща; 7 — каудальний ріжок; 8 — м’язовий відросток; 9 — хрящова дуга кільцеподіб- ного хряща; 10 — трахейні хрящі; 11 — тиреогіоїд; с — зв’язки

Середня частина гортані різко звужується у вентральному напрямі, утворюючи голосову щілину. Її верхня частина дещо розширена і лежить між черпакуватими хрящами, утворюючи дихальну щілину. Нижня частина щілини вузька, розміщена між голосовими складками і утворює власне голосову щілину, де і виникають звуки. Висота звуку залежить від напруження елас- тичної голосової складки. Позаду голосових складок знаходиться власне порожнина гортані, слизова оболонка якої вкрита псевдо- багатошаровим війчастим епітелієм.

341

Розділ 6

Рис. 6.31. Поздовжній розріз гортані:

а — собаки; б — свині; в — великої рогатої худоби; г — коня; 1 — надгортанник; 2 — черпакувато-надгортанна складка; 3 — ріжок черпакуватого хряща; 4 — пластинка кільцеподібного хряща; 5 — під’язиковонадгортанний м’яз; 6 — тіло щитоподібного хряща; 7 — голосова губа; 8 — дужка кільцеподібного хряща; 9 — хрящі трахеї; 10 — тіло під’язикового скелета; 11 — порожнина гортані; 12

— бічний шлуночок; 13 — голосова складка

У гортані розрізняють парні м’язи, які діють на неї як розши- рювачі й стискачі та зміщують її в цілому — довгі м’язи.

У великої рогатої худоби гортань невелика, прямокутної фор- ми. Вхід у гортань звужений, шлуночків немає. Слизова оболон- ка не утворює рельєфних складок, голосові складки слабко ви- ражені.

У коня гортань добре розвинута, хрящі рухливі. Бічні шлуно- чки великі, широкі, різні за формою (овальні, трикутні, ромбопо- дібні) та розміром. Голосові складки чітко виражені.

У свині гортань видовжена зі звуженою порожниною. Голосо- ва складка розділяється на більшу передню і меншу задню час- тини, між якими утворюється глибоке заглиблення. З останнього невеликий отвір веде в об’ємний бічний шлуночок. Біля основи надгортанного хряща розміщений вентральний шлуночок. Голо- сові складки паралельні одна одній і формують вузьку голосову щілину.

342