4.2. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійне право

1. Незважаючи на розвиток процесу уніфікації норм МПрП та його досягнення, про що йшлося у попередній главі, деякі сфери цієї галу-ЗІ права залишаються поки що ледь зачепленими даним процесом.

Зазначене стосується, перш за все;

• питань, пов'язаних з дієздатністю фізичних осіб та право-суб'єктністю юридичних осіб;

• загальних положень зобов'язального права;

• спадкового та

• сімейного права,

де мають місце історично обумовлені суттєві розбіжності у право­вому регулюванні різних держав, чим створюються нездолані труд­нощі для правової уніфікації.

Крім того, навіть укладання широких за змістом міжнародних договорів, де відтворюються уніфікаційні досягнення в справі ре­гулювання тих чи інших відносин, в цих договорах, як правило, не вирішуються всі питання, пов'язані зі здійсненням відповідних відносин. Інакше кажучи, у правовому регулюванні за допомогою уніфікованих норм завжди існує можливість прогалин. До того ж, життя постійно здатне ставити нові питання, які ще не знайшли свого уніфікованого вирішення.

Нарешті, як зазначається, підґрунтя застосування норм інозем-

78

ного права становлять два міркування: справедливості та ефектив­ності. Несправедливо регулювати форму шлюбу, укладеного за кордоном між іноземними громадянами, вітчизняним правом краї­ни суду, бо на момент укладення шлюбу зазначені іноземці не тільки не передбачали, а й не могли передбачати, що колись форма їх шлюбу стане предметом розгляду суду іншої країни. Неефек­тивно, з іншого боку, регулювати право приватної власності на нерухомість, що перебуває на території іноземної держави, вітчиз­няним правом Іншої, бо іноземна держава ніколи у такому випадку не дозволить дії іноземного права на своїй території'.

З цих та інших причин, зокрема тих, про які мова вже йшла (див. гл. 4.1), випливає необхідність звернення до правового регу­лювання, яке міститься чи може міститись у внутрішньодержав­ному праві іноземних країн. Але: яке саме іноземне право пови­нно бути застосованим у випадках відносин, пов'язаних з наявніс­тю в них іноземного елементу? Відповідь на це питання має дати колізійна норма відповідного національного законодавства (або міжнародного договору, укладеного певною державою). Головне призначення колізійної норми, таким чином, полягає в тому, що вона стає засобом подолання колізійної проблеми шляхом визна­чення іноземного права, що підлягає застосуванню в силу вказів­ки, яка в цій нормі міститься. Саме цим колізійна норма й відріз­няється від всіх інших юридичних приписів²,

2. Таким чином, колізійна норма кожної держави стає інстру­ментом, за допомогою якого законодавець роби'І ь дійсним на своїй території іноземне право, проте - в межах дії власної системи пра­ва. Сукупність колізійних норм, встановлених у певній національ­ній правовій системі, становить колізійне право цієї держави. На думку М. М. Богуславського, колізійне право являє собою най­більш складну і доволі суттєву частину МПрґР. В. Л. Толстих вза­галі вважає, що колізійне право є основою МПрП, і всі інші норми розглядаються в рамках системи МПрП з мстою зручності та уні­версальності висвітлення предмета, хоча безпосередньо вони з ним не пов'язані⁴.

Підкреслимо: використання колізійного методу в МПрП скла-

^ Докладніше про це див.: Толстых 8. Л. Цит. праця.-- С. 11. , Див.: Международное частное право: Краткий курс.- С. ЗІ.

Див., Богуславский М. М. Циі. Праця.- С. 1".

Див,: Толстых В. Л. Цит. праця.- С, 19.

79

дається з двох етапів - конструювання колізійних норм га їх оез-поеереднього застосування. Це використання можливо лише тоді, коли будуть дотримані такі умови:

• має місце однорідність відносин, врегулювати які передбача­ється завдяки створенню колізійної норми;

• існує, спільне намагання держав вирішити колізійну ситуа­цію, тобто застосування колізійного методу стає визнаним засобом вирішення колізійних проблем;

• зазначене намагання реалізується шляхом застосування од­ного й того ж засобу вирішення, а саме: завдяки створенню колі­зійних норм;

• нарешті, створювані колізійні норми мають будуватися більш або менш однаково з тим, щоб колізійне право однієї держави принципово не відрізнялось від колізійного права іншої держави.

Наведу приклади використання колізійного методу правового регулювання, що містяться у ст. 37 Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, у якій встановлено :

• правові відносини в галузі успадкування рухомого майна ре­гулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадяни­ном якої був заповідач у момент смерті;

• правові відносини в галузі успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться.

Дані приклади є звичайними випадками колізійних ситуацій, що можуть виникнути на території будь-якої держави, і вони, од­ночасно, викладені у Договорі разом з конкретними (типовими) засобами їх розв'язання шляхом застосування сформульованих у ньому колізійних норм.