10.3. Міжнародно-правова охорона суміжних прав

З міжнародно-правових актів, які становлять систему охорони суміжних прав, розглянемо лише три:

• Міжнародну конвенцію про охорону прав виконавців, вироб­ників фонограм і організацій мовлення;

Див.: Международное частное право. Сборник документов.- М.: БЕК. 7.--с. 567-569.'

229

• Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фо­нограм від незаконного відтворення їх фонограм;

• Брюссельську конвенцію про розповсюдження несучих про­грами сигналів, що передаються через супутники.

І Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, ви­робників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція) була прийнята 26 жовтня 1961 р.¹ і станом на 15.07.2002 р. в ній брали участь 69 держав-учасннць. Конвенція набула загальної чинності 18.05.1964 р. Україна приєдналася до Римської конвенції згідно з Законом України від 20.09.2001 р.

Оскільки, як зазначалось, суміжні права невід'ємно пов'язані з правами авторів, вже перша стаття Римської конвенції передбачає, що охорона, яка надається за цісю Конвенцією, ніяким чином не впливає на охорону авторського права на літературні або художні твори, зокрема, якщо відповідно до авторського права для викори­стання авторського твору необхідно отримати дозвіл автора,

останній слід отримати.

Передбачається також, що для приєднання до даної Конвенції

держава повинна одночасно бути:

• членом ООН;

• членом Бернського Союзу або членом Всесвітньої конвенції

(ст. 24).

Більш того, з моменту виходу держави з Бернського Союзу чи Всесвітньої конвенції, її членство у Римській конвенції припиняється.

Для цілей Конвенції (ст. 3):

• під «виконавцями» маються на увазі актори, співаки, музи­канти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у виконанні творів літератури чи мистецтва;

• під «фонограмою» мається на увазі будь-який виключно зву­ковий запис звучання виконання або інших звуків;

• під «виробником фонограм» мається на увазі фізична або юридична особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків;

• під «публікацією» мається на увазі надання публіці примір­ників фонограми в достатній кількості;

• під «відтворенням» мається на увазі виготовлення одного або кількох примірників запису;

¹ Див.: Мчиков А. М. Цит. праця.-С. 137- 144.

230

• під «телерадіомовленям» мається на увазі передача бездро­товими засобами звуків або зображень і звуків для прийому пуб­лікою;

• під «ретрансляцією» мається на увазі одночасна передача те-лерадІопродукцїї однієї організації мовлення іншою організацією мовлення.

2. Охорона, що надається Римською конвенцією, зводиться, го­ловним чином, до національного режиму.

Виконавцям (ст. 4) національний режим надається:

• якщо виконання має місце в іншій Договірній Державі (неза­лежно від громадянства виконавця};

• у випадку включення виконання до фонограми, що охороня­ється Конвенцією (незалежно від громадянства виконавця і місця здійснення виконання);

• коли виконання транслюється «в живому вигляді» у переда­чі, яка охороняється Конвенцією (незалежно від громадянства ви­конавця).

Виробникам фонограм (ст. 5) цей режим надається:

• якщо виробник є громадянином іншої Договірної Держави;

• коли перша фіксація була здійснена в іншій Договірній Дер­жаві або

• фонограма була вперше чи одночасно випущена в світ в ін­шій Договірній Державі (проте, можливі певні альтернативи або застереження Держав).

Організаціям мовлення (ст. 6) національний режим надається:

• якщо їх штаб-квартира знаходиться в іншій Договірній Дер­жаві або

• коли передача транслюється з передавача, що розташований в іншій Державі (незалежно від місця знаходження первісної орга­нізації мовлення).

3. Конвенцією передбачено мінімальний рівень охорони шля­хом можливості запобігання певним діям, якщо вони здійснювали­ся без згоди виконавців. Виконавці охороняються (якщо вони не надавали згоди) від наступних дій:

• передача в ефір або публічне оповіщення про виконання без використання запису (живого);

• здійснення запису виконання, яке не було предметом запису та

• відтворення (без їхньої згоди) запису їхнього виконання. Виробники фонограм (ст. 10) користуються правом дозволяти

пряме або опосередковане відтворення своїх фонограм. Організа-

231

ції мовлення (ст. 13) користуються правом дозволяти або забо­роняти:

• ретрансляцію своїх телерадіопередач;

• запис своїх телерадіопередач;

• їх відтворення.

Статтею 15 Римської конвенції передбачена можливість для Договірних Держав 'здійснити певні обмеження зазначених вище прав. Ці обмеження стосуються:

а) використання в особистих цілях;

в) використання коротких уривків з метою повідомлення про

поточні події;

c) короткочасного звукового запису, здійснюваного організа­цію мовлення на своєму власному обладнанні і для своїх власник

передач;

d) використання виключно в навчальних або науково-дослідних

цілях.

Строк охорони, -за Конвенцією (ст. 14), триває принаймні до кінця 20-річного періоду, датованого з кінця року, в якому був здійснений запис фонограми і включених до них виконань, мали місце виконання, що не включені до фонограм або мала місце пе­редача в ефір.

Проте дослідники вважають, що національні законодавства час­тіш за все передбачають 50-річний строк, щонайменше - у випадку фонограм і виконавців¹.

4. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. Дана Кон­венція прийнята 29.10.197! р.~ і нині в ній бере участь близько 70-ти держав. Вона відкрита для будь-якої держави, що є членом ООН або спеціалізованої установи, яка належить до системи ООН. Україна приєдналася до цієї Конвенції згідно Із Законом від 15.06.1999 р. Присвячена ця Конвенція лише тій категорії суб'єктів, які позначені в її назві. Конвенцією передбачається за­хист даних субЧктів шляхом надання національного режиму, про­те лише 'за критерієм національності (не доміцилію).

За ст. 2 цієї Конвенції, кожна Держава-учасниця зобов'язалась охороняти інтереси виробників фонограм, які є громадянами інших країн-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди вироб-

¹ ДІт.: :\іІІІІк(Ів А. М. Цит, праця.- С. І42. ' Див.; Там само, - С. 148-150.

232

пика і від ввозу таких копій, коли згадане виробництво або ввіз здійснюється з метою розповсюдження цих копій серед публіки. Зазначена охорона надається згідно Із:

• законодавством в галузі авторського права (шляхом надання авторського або іншого виключного права);

• спеціальним законодавством у сфері суміжних прав;

• законодавством про недобросовісну конкуренцію та

• кримінальним правом.

Строк охорони, як це передбачено і за Римською конвенцією, становить не менше, ніж 20 років від дати першої публікації фоно­грами (хоча, знов-таки, в національних законодавствах цей строк дорівнює зазвичай 50-ти рокам).

5. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники. Конвен­ція прийнята 21.05.1974р.¹ і набула загальної чинності 25 серпня 1979 р. Станом на 15.07.2002 р. Конвенція налічувала 24 держави-члена. Україна участь в цій Конвенції не бере.

Конвенція передбачає зобов'язання кожної Договірної Держави вживати належних заходів щодо запобігання протизаконного роз­повсюдження на своїй території чи з неї будь-якого сигналу, що містить програми, які передаються через супутник. Конвенція по супутниках (як її часто називають) містить такі визначення термі­нів (ст. 1):

«сигнал» - створена за допомогою електронних засобів несуча частота, яка здатна передавати програми;

«програма» - сукупність матеріалів, отриманих безпосередньо чи в запису, які складаються із зображень, звуків або тих та інших одночасно, що передаються за допомогою сигналів з метою по­дальшого розповсюдження;

«супутник» - будь-який устрій, що знаходиться за межами зем­ного простору І здатен передавати сигнали;

«випромінювальний сигнал» - будь-який несучий програми сиг­нал, що спрямований на супутник або через нього;

«вторинний сигнал» - сигнал, який отримується шляхом пере­творення технічних характеристик випро мі некого сигналу з про­міжними записами чи без них;

«орган-джерело» - фізична або юридична особа, що визначає, які саме програми будуть нести сигнали, що випромінюються;

Див.: Там само. С. 150-151.

233

«розповсюджуючий орган» - фізична або юридична особа, що вирішує, чи повинна мати місце передача вторинних сигналів ши­рокому загалу чи його частині;

«розповсюдження» - дія, за якою розповсюджуючий орган пере­дає вторинні сигнали широкому загалу чи будь-якій його частині.

Конвенція по супутниках збільшує обсяг охорони, яка нада­ється організаціям ефірного мовлення, шляхом заборони проти­законного розповсюдження за допомогою супутника сигналів, що містять програми, незалежно від того, що вони не можуть бути прийняті широким загалом і, внаслідок цього, їх випромінювання не буде ефірним мовленням за визначенням Римської конвенції. Більш того, охорона за цією Конвенцією розповсюджується на­віть у випадках, коли вторинні сигнали розповсюджуються за до­помогою кабелю, що взагалі Римською конвенцією не передбача­ється.

Слід зауважити, шо Конвенція по супутниках не охороняє про­граму, що транслюється, її об'єктом є саме сигнали, які випромі­нюються організацією ефірного мовлення не з супутників прямого випромінювання. Проте Конвенція наголошує, що жодне з її по­ложень не може тлумачитись як таке, що обмежує або завдає шко­ди охороні, яка вже надається авторам, виконавцям, виробникам фонограм або організаціям ефірного мовлення (ст. 6).

Конвенція дозволяє розповсюдження сигналів, що несуть про­грами, нсуправомоченими особами, коли такі сигнали містять ко­роткі уривки стосовно поточних подій, або є цитатами, короткими уривками (для цілей навчання, наукових досліджень тощо).

Стосовно строку охорони Конвенція відсилає до національного законодавства країни, в якій виникає необхідність у відповідній охороні.