4.3. Колізійна норма га й побудова. Види колізійних норм

1. Колізійна норма, як це випливає з попереднього викладу, яв­ляє собою правило, де закріплено принцип, «керуючись яким, ми можемо обрати право, що підлягає застосуванню» для врегулю­вання певних приватних відносин, ускладнених іноземним елемен-

¹ Див.: Міжнародні договдри України про пранову допомогу: Офіційне ви­дання.- Ужгород: 1ВА, 2000.- С. 192.

" Див • Kpn^nfufi Н Ю Международное частное право: Учебник для вутв.-M.:NotaBcne. 1999.-С. 6S.

SO

том. Перше, на шо слід при цьому звернути увагу, коли мова йде про природу колізійної норми,-- не те, шо колізійні норми е нор­мами публічного права. «Вони встановлюють зобов'язання дер­жавних органів (найчастіше органів юрисдикційних) застосовувати певне право. Тому колізійні норми є також норами процесуальни­ми, незважаючи на тс, що вони містяться здебільшого у джерелах матеріального цивільного права»¹. Зауважу: подібні правила відо­мі як будь-якому національному законодавству, так можуть місти­тися і у міжнародних договорах.

Неважко помітити, що за своєю побудовою колізійна норма відрізняється від інших норм відповідного національного законо­давства. Як відомо, взагалі норма національного права будується за такою тричленною структурою:

• гіпотеза (загальні умови застосування відповідної норми);

• диспозиція (правило поведінки суб'єктів) та

• санкція (міра державного примусу за невиконання викладе­ного в цій нормі правила поведінки).

У пострадянській доктрині жваво дискутується питання про те, чи підкоряється колізійна норма цій загальній структурі побудови чи ні. Так, В. Л. Толстих стверджує: «МПрП регулює відносини у тих випадках, коли правовідносини пов'язані з територією двох чи декілька держав. Цей зв'язок є юридичним фактом, який входить до гіпотези колізійних норм та інших норм МПрП»". А далі роз'яснюється: всі обставини, котрі передують вибору права та обумовлюють його, можуть розглядатися тільки як складові гіпо­тези колізійної норми, яка, конче, може бути і складною³. Підсу­мовуючи висловлені з цього приводу у російській літературі дум­ки, В. І, Кисіль робить висновок про те, що за сучасними уявлен­нями про структуру колізійної норми, ці норми, як і будь-які норми права, мають гіпотезу і санкцію, щоправда, не зовсім чітко виражені в тексті колізійної норми, тому, на його думку, природа гіпотези і санкції колізійної норми, очевидно, невдовзі стануть об'єктом плідної наукової дискусії⁴.

2. У доктрині МПрП беззаперечним вважається положення, за яким будь-яка колізійна норма складається з таких самостійних частин:

Толстых В. Л. Цит. праця.-- С. 20. " Див.: Там само.- С. 16. " Див • Там гамо.- С. 21

Див.: Кисіль В. І. Цит. праця.- С. 226.

81

• об'єму та

• прив'язки.

Щоправда, є пропозиції стосовно поєднання цих складових в єдине поняття «диспозиція» колізійної норми¹. Проте, у вітчизня­ній літератур] зазначається, що подібний підхід навряд чи є вда­лим, оскільки ці поняття, хоча й взаємозв'язані, мають все ж різне функціональне навантаження". Справді, що мається на увазі, коли мова йде про об'єм колізійної норми?

При ознайомленні з об'ємом колізійної норми з'ясовується, щодо яких саме відносин чи до якого виду відносин законодавець надає дозвіл на застосування іноземного права, бо цей дозвіл, як зрозуміло, не може надаватись взагалі. Інакше кажучи, дозвіл, що міститься в об'ємі колізійної норми, надається стосовно конкрет­ного «фактичного складу» відповідних відносин, внаслідок чого в іноземному праві слід відшукувати норми, які регулюють саме та­кий фактичний склад, а він може мати відношення до речового, зобов'язального, спадкового і т. ін. статутів. Замінити встановле­ний колізійною нормою статут у процесі застосування іноземного права неможливо, бо це буде означати, що дозвіл, наданий законо­давцем, свавільно порушено суддею.

Що стосується прив'язки, то вона «прикріпляє» (або «прив'язує») зазначений фактичний склад, тобто конкретні відно­сини, до права відповідної іноземної держави, яке підлягає засто­суванню згідно з дозволом, що міститься у колізійному приписі. Саме тому колізійну прив'язку нерідко називають формулою прикріплення до того чи іншого іноземного правопорядку.

У наведеному вище (див. гл. 4.2.2) прикладі, таким чином:

• правові відносини у галузі успадкування рухомого майна та

• правові відносини у галузі успадкування нерухомого майна будуть об'ємами відповідних колізійних норм. Не зайвим буде на­голосити, що загальний (спадковий) статут відносин в обох випад­ках залишається незмінним, проте змінюється статут того майна, що успадковується. Навпаки, формули прикріплення (колізійні прив'язки) зі зміною речового статуту змінюються: у першому ви­падку застосовано формулу прикріплення до громадянства спад­кодавця, тоді як у другому - до закону місця знаходження майна.

З цих прикладів повинно стати зрозумілим, що колізійні

¹ Див., наприклад: Сильченко А. В. Толочко О. Н. Цит. праця.- С. 59. ^: Див.: Кисіль В. і. Цит праця.- С. 226.

прив'язки можуть бути сформульовані у різний спосіб. Проте, у будь-якому вигляді, колізійна прив'язка завжди повинна містити певний орієнтир, який допоможе «прокласти шлях» до знаходження того права, якому даний фактичний склад відносини повинен бути підпорядкованим¹. Інакше кажучи, колізійна прив'язка виконує функцію дороговказа, який повинен, кінсць-кінцем, привести до необхідного результату, а саме - до правильного вибору застосовно­го іноземного права. Як свідчить Н. Ю. Єрпильова, у західній докт­рині взагалі стверджується, що норми МПрП не передбачають пря­мого вирішення спірного питання, і в цьому відношенні колізійне право нагадує бюро інформації на залізничному вокзалі, де пасажир може взнати про те, з якої платформи відправляється його потяг².

3. Існуючі колізійні норми можна класифікувати за різними критеріями. Вважається, що найбільш поширеними з них є:

• форма колізійної прив'язки (формули прикріплення);

• характер регулювання;

• просторова дія.

Прив'язка колізійної норми може точно зазначити правопоря­док, що підлягає застосуванню. У такому випадку відносини «прив'язуються» до правопорядку однієї зі сторін, яким, зазвичай, є національний правопорядок держави створення норми. Напри­клад, у ст. 71 Закону від 23.06.2005 р. міститься правило, за яким спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає держав­ній реєстрації в Україні,- правом України. Норма, що міститься в останньому положенні цитованої статті, отримала назву односто­ронньої. Тоді ж, коли право, що підлягає застосуванню, точно не зазначено, а в нормі міститься лише ознака, за допомогою якої та­ке право можна визначити (громадянство спадкодавця, місце зна­ходження майна тощо), колізійну прив'язку називають двосто­ронньою, оскільки вона, може «прив'язувати» конкретний випа­док до права будь-якої зі сторін, що беруть участь у справі.

За характером дії колізійна норма може бути імперативною, коли, як у випадку односторонньої прив'язки, заборонено будь-який відступ від встановленого щодо застосовного правопорядку правила. Але вона може передбачати певні варіанти відхилення від категорично сформульованого правила. Наприклад, у частинах 1 І

І

Див.: Am-фриеаа Л. П. Цит. праця.- С. 1X0. Див.: Ерпш.Іеви !!. Ю. Цит. праця.-С. 72.

83

2 ст. 4 Закону від 23.U6.2005 р. містяться імперативні норми стосо­вно права країни, то підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, але у ч. З передбачено виклю­чення, за яким визначене таким чином право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, правовідносини ма­ють незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з Іншим правом. Подібні колізійні норми мають назву дис­позитивних.

Диспозитивні норми нерідко будуються таким чином, що міс­тять одночасно дві або більше ознак, за якими можна здійснювати пошук застосовного права, і такі колізійні норми отримали назву альтернативних. Зазвичай конструювання таких норм пов'язано з принципом автономії волі, коли право, що підлягає застосуванню до договору, визначається за спеціальною угодою сторін. Інакше кажучи, у таких випадках дія колізійних норм усувається спеціаль­ною угодою сторін, оскільки, за вдалим висловом М. Вольфа, власні інтереси сторін роблять їх найкращими суддями у цьому питанні'. У разі відсутності такої домовленості застосовне право визначається за іншим чи іншими встановленими колізійною нор­мою правилами. Наприклад, у ч. 1 ст. 44 Закону від 23.06.2005 р. встановлено, що у разі відсутності згоди сторін договору про ви­бір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосо­вується право відповідно до частин другої і третьої ст. 32 цього Закону.

За територією дій колізійні норми бувають міждержавними та міжобласними. У випадку колізій правопорядке унітарних дер­жав ми маємо міждержавні колізійні норми у їх чистому вигляді. В праві федеративних держав, наприклад США або Швейцарії, можуть виникати міжобласні (міжштатні, міжкантональні) колізії, для врегулювання яких також застосовується колізійний метод.

3 точки зору МПрП врахування таких колізій є необхідним саме у випадках відсилання до права федеративної держави. Справа в то­му, що коли колізійна прив'язка відсилає до права федеративної держави, виникає питання щодо застосовного права, а саме: чи ним є правовий комплекс, що діє в межах федерації в цілому, чи тільки правовий комплекс відповідного суб'єкта федерації"?

¹ Див.: Колнф М. Международное частное право- М.: Гос. иід-во иносгр. лич.. 16-я тип. треста «Полиграф, книга», 1948,- С. 445. " Див.' Крпылени Н. Ю. Цит. праця.- С. 71.

І

До зазначеного можна додати, що, виходячи 'і пріоритетності застосування, колізійні норми поділяються на основні та додатко­ві {субсидіарні). Так, у ст. 43 Закону від 23.06.2005 р. основною нормою є правило щодо вибору права за погодженням сторін до­говору, а в наступній міститься 23 способи обрання права, що під­лягає застосуванню до договору у випадку відсутності зазначеної згоди сторін (субсидіарні формули прикріплення).