15.2. Види та правовий статус агентів

1. Агент делькредере (del credere). Це агент, що бере на себе зобов'язання відшкодувати принципалові будь-які збитки, які мо­жуть виникнути внаслідок невиконання чи неналежного виконан­ня своїх зобов'язань покупцем, котрого було запропоновано прин­ципалу агентом. Зрозуміло, що подібний договір є вкрай вигідним для принципала, який майже завжди недостатньо повно поінфор­мований про стан справ на ринку агента. Проте, незважаючи на певну обтяжливість для агента, даний договір застосовується на практиці, особливо на початку встановлення господарських зв'язків, коли є намір перетворити їх у довгострокові.

Оскільки за даним видом договору агент гарантує принципалу компенсацію можливих збитків, причому - не обов'язково надає дану гарантію у письмовій формі, слід зрозуміти, чим цей договір відрізняється від договору гарантії. Різниця полягає в об'ємі під-

Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.- С. 181

310

став, на які компенсація розповсюджується: агент зобов'язаний відшкодувати збитки, що обумовлені характером угоди - це збит­ки, що виникають саме з економічних причин, таких, наприклад, як неплатоспроможність покупця, коли він об'єктивно нездатен сплатити обумовлену договором ціну. Проте, дана гарантія не роз­повсюджується на випадки відмови покупця сплатити передбачену ціну на тій підставі, що принципал належним чином не оформив договір купівлі-продажу товару, хоча й виконав його.

2. Комісіонер. Комісіонери - це особливий клас незалежних агентів, яким притаманна така особливість: внутрішньо, тобто у стосунках з принципалом, вони є звичайними агентами, тоді як зовні (у стосунках з третіми особами) вони є продавцями або по­купцями, що діють від свого власного імені. Зрозуміло, що у ви­падках договору комісії у принципала ніяких договірних відносин з третіми особами не виникає, внаслідок чого він, з одного боку, не може вимагати від них ніякого відшкодування, а з іншого - він не несе перед третіми особами ніякої відповідальності за будь-які де­фекти, що можуть мати місце у товарах, які були придбані ними у комісіонерів.

3. Торговий агент. Нерідко закордонні агенти отримують пов­новаження або пропонувати товари принципала, або приймати за­мовлення на придбання зазначених товарів, про що вони допові­дають принципалові. Замовлення у всіх цих випадках виконує сам принципал. Проте, зовсім не обов'язково, щоб всі ці замовники отримували товари безпосередньо зі складів принципала. Для належного обслуговування замовлень покупців принципал може мати мережу іншого роду агентів, а саме: осіб, які мають для збе­рігання товарів необхідні приміщення, умови та персонал. Цим особам, за окремими угодами - так званими договорами консигна­ції - надається право отримувати необхідні товари у принципала, зберігати їх у своїх приміщеннях та здійснювати (за певних умов) їх видачу користувачам. Саме такі агенти (консигнатори) і отри­мали позначення торгових, і в них, до речі, можуть отримувати товари різні інші агенти принципала, наприклад- комісіонери.

Головне питання щодо діяльності торгових агентів зводиться до визначення меж їх повноважень. Справа в тому, що такі агенти можуть здійснити акти розпорядження товарами принципала всу­переч його волі або не маючи на це належних повноважень. Зро­зуміло, що у випадках, коли недобросовісно діють як торговий агент, так і отримувач товару, відповідальність обох за спричинену

принципалу шкоду сумнівів не викликає. Складнішою е ситуація, коли отримувач, а особливо - покупець товару є добросовісно ді­ючою особою. У таких випадках судова практика визнає угоди до­бросовісного покупця дійсними за дотримання двох умов:

• покупець не знає про відсутність у агента необхідних повно­важень;

• він не міг і здогадатись про це у зв'язку з тим, що торговим агентом не були порушені звичайні правила лілового обороту.

Зрозуміло, що коли принципал у подальшому схвалив дії торго­вого агента щодо подібних випадків, зазначені питання юрачають свою актуальність.

4. Торговий (експортний) дім. Однією з особливостей даного виду агентів є те, що ними виступають лише юридичні особи (фірми), якими укладаються два договори:

• з Іноземним представником (це звичайна агентська угода);

• ч місцевим виробником чи іншим постачальником відповід­ного товару, в якому проявляють зацікавленість Іноземні клієнти, що їх буде розшукувати агент фірми.

Стосовно договорів з місцевим постачальником, торговий дім може укладати з ним одну з таких видів угод:

а) розміщення замовлення покупця у постачальника супрово­джується його фінансуванням (придбанням товару у власність, у тому числі шляхом попередньої оплати замовлення);

б) розміщення замовлення здійснюється шляхом укладення звичайної агентської угоди з постачальником, коли договір поста­чання буде укладатись постачальником (принципалом) безпосеред­ньо з запропонованим фірмою покупцем;

в) розміщення замовлення іноземного покупця у постачальника з гарантією стосовно ціни товару, що буде відправлено покупцеві постачальником. Проте, слід наголосити, що гарантія покупцеві надається тільки щодо незмінності ціни (а ніяк не стосовно якості товару, своєчасності його надходження і т. ін.).

Практично торгові (експортні) фірми укладають угоди, викори­стовуючи як зразки два типи проформ:

• договір замовлення товарів у постачальника під свою відпо­відальність Іа

• договір про передачу товарів зарубіжного експортера націо­нальним клієнтам (покупцям).

5. Експедитор. Експедиторами с особи, які зобов'язуються за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання

визначених за договором послуг, лов язаних з перевезенням ван­тажу. За специфікою своєї діяльності експедитори накопичують спеціальні знання стосовно існуючих маршрутів вантажних пере­везень; різних нюансів, пов'язаних з відправленням вантажів - зі збереженням, пакуванням та обробкою того чи Іншого виду бага­жу на різних видах транспорту; правилами роботи митниць вдома і за кордоном, зокрема зі ставками митних тарифів Іа застосовними системами знижок щодо цих тарифів; правилами роботи морських та повітряних портів, залізничних станцій тощо.

Послуги експедитора мають особливу цінність для тих учасни­ків цивільного обороту, що здійснюють експортну торгівлю, не маючи у складі своїх підприємств власних експедиційних контор або відділів. Укладаючи у таких випадках договір експедиції, принципал не тільки спрощує для себе процедури експортної від­правки вантажів, а й, як правило, надавши агентові належні повно­важення, саме через експедитора здійснює всі свої стосунки з клі­єнтами.

Проте слід мати на увазі, що експедитор і сам може виступати у якості принципала, укладаючи спеціальні агентські угоди з інши­ми експедиторами, які можуть допомагати йому виконувати свої власні зобов'язання перед принципалам. Тому, в разі необхідності, треба чітко з'ясовувати той статус, у якому експедитор діє у кож­ному окремому випадку.

6. Морський агент. Це досить специфічний вид агентів з най­різноманітнішими функціями. Як свідчить О. С. Скарідов, Асоціа­ція морських організацій поргу Антверпен дає таке визначення морського агента: «Морський агент - це особа, якій від Імені та за дорученням власників суден, фрахтовиків. капітанів суден доруче­но наглядати за діяльністю судна та вести справи останнього, за­безпечуючи у найширшому розумінні всі дії, що є необхідними для здійснення транспортних операцій, включаючи митне оформ­лення та взаємодію з іншими організаціями, зокрема, з отримува­чами та відправниками вантажів, виконання будь-яких справ, які мають безпосереднє відношення до доручення, а також надання посередницьких послуг у якості представника перевізника при укладенні фрахтових угод»¹.

Проте, навіть це вельми широке визначення далеко не охоп­лює всіх тих функцій, які в дійсності морські агенти виконують.

Див.: Скаридрв А. С. Цит. праця.- С. 218.

313

Досить зазначити, що власники суден нерідко доручають їм укла­дати договори на портове буксирування, лоцманське проведення суден, бути посередником у процесі укладання договорів фрахту­вання суден, їх ремонту або переобладнання, узгоджувати ціни та умови постачання палива, судових мастил, питної води та харчу­вання у портах відправлення, прибуття та заходу суден і т. Ін.

7. Комівояжер (або, як його ще нерідко називають - «мандрую­чий агент»). Епоха розповсюдження товарів за допомогою власне комівояжерів, що їздили цілим світом, продаючи товари принципа­ла, давно вже минула. У сучасному розумінні, комівояжер - це осо­ба, яку принципал відряджає за кордон зі зразками своїх товарів. Це робиться, зазвичай, у разі необхідності організації експонування товарів принципала на міжнародних виставках.

Більш поширеною формою використання певного різновиду даного виду агентів є місцеві незалежні дилери, які придбавають товар у іноземного власника спеціально з метою його подальшого перепродажу на місцевому ринку. Договори, які з цією метою укладаються, дістали назву дистриб'юторських, і їх прийнято ви­значати як строкові договори з перепродажу товарів, що уклада­ються постачальником (особою, яка виробляє товар) і дис­триб'ютором з наданням останньому певних виключних прав та допомоги . Є підстави вважати, що своїм виникненням дис-триб'юторські договори зобов'язані складнощам, пов'язаним з отриманням комівояжером місцевої ліцензії, та великою вартістю його послуг.