26.3. Загальна характеристика арбітражного розгляду справ

Вище (див. гл. 26.1.1) підкреслювалось, що міжнародний комер­ційний арбітраж являє собою орган, який не входить до системи державних судів. Саме цим обумовлюється те, що в арбітражному процесі стає можливим уникнути тих недоліків, які, з точки зору сторін арбітражного процесу, притаманні судовому цивільному процесові. Справа в тому, що розгляд цивільних справ у держав­них судах, як відомо, здійснюється за правилами національного цивільного процесу. Це породжує для сторін арбітражного розгля­ду справ певні негаразди, навіть складнощі, з яких особливої уваги заслуговують такі.

1. Необізнаність сторін зі вказаними національними цивіль-но-процесуальними правилами. Навіть для юриста за фахом було б безглуздим висувати вимогу щодо обізнаності в особливостях ци­вільно-процесуального регулювання, що мають місце у всіх право­вих системах світу. Тим паче неможливо вимагати це від звичайної сторони міжнародного цивільного процесу. Внаслідок цього зазна­чена сторона вимушена звертатись до послуг відповідного національ­ного адвоката, що, як зрозуміло, ніяким чином не сприяє здешев­ленню витрат у справі. До того ж практика свідчить, що належну уяву про кваліфікацію такого адвоката сторона нерідко може отри­мати лише після того, коли справу вже розглянуто. Тобто, у випадках програшу справи цс будуть вже не просто витрати, а марні трати.

2. Усі суди без винятку здійснюють провадження у справі своєю державною мовою. Це знов-гаки вимагає від сторін додат­кових витрат на послуги перекладачів, засвідчення перекладів і т. ін.

3. Будь-яка судова система складається з декількох (щонай­менше з двох) судових інстанцій. Це передбачає встановлення

Див.: Там само. С. 2М8-290.

523

певних формальностей щодо процедур провадження у різних судо­вих інстанціях, а з урахуванням загальновідомої перевантаженості цивільних судів справами, він призводить до такої тяганини у роз­гляді спорів, яка з точки юру торгового обороту, наприклад у ви­падках спорів щодо якості поставленого товару, є вкрай небажаною.

4. Кожен орган судової системи відповідної держави, за са­мим фактом його створення, вважається здатним на належне вирішення будь-якої цивільної справи, яка за законом віднесена до його компетенції. Проте ця презумпція, що має достатні підста­ви з точки зору національного права, не спрацьовує у випадках розгляду комерційних спорів. Дійсно, важко погодитись з тим, що у кожному з наших судів першої інстанції завжди є судді, які ма­ють потрібні знання та навички, що є необхідними при розгляді справ, пов'язаних, наприклад, з міжнародними морськими переве­зеннями вантажів. Саме цей недолік загальної судової системи прийнято позначити як певну некомпетентність суддів щодо спе­цифіки комерційних справ, які підлягають їхньому розгляду.

5. Раніше вже зазначалося (див. гл. 24.4.1), що нерідко при за­стосуванні національних правил припустимості доказів вини­кають великі ускладнення. Внаслідок цього можуть мати місце ситуації, коли у справі є певні фактичні дані, які не оспорюються сторонами, проте які, з огляду на національні процесуальні прави­ла, не можуть бути використані судом у якості доказів по справі.

6. Але проблема, то пов'язана з доказами у конкретній ци­вільній справі, цим не вичерпується. Справа в тому, що предме­том комерційних договорів нерідко бувають ноу-хау, діловий досвід, новітні технологічні досягнення і т. ін., що у загальному вигляді позначається як «комерційна таємниця», а її, як правило, сторони розголошувати не прагнуть. Проте, розгляд справ держав­ними судами здійснюється завжди усно та, у більшості випадків, у відкритому судовому засіданні. До того ж докази, на яких грунтуєть­ся рішення, більшою чи меншою мірою відтворюються у судовому рішенні, яке завжди проголошується відкрито. Подібна ситуація у ряді комерційних справ може стати принципово неприйнятною.

7. Нарешті, з наведених раніше даних (див. гл. 25.2) випливає, що можливість визнання та виконання іноземного судового рішення у конкретній державі с досить таки обмеженою, що теж може утримувати сторони відповідних спорів від звернень до дер­жавних судів.

Головним призначенцям міжнародного комерційного арбітражу

524

як альтернативного засобу вирішення спорів є усунення або хоча б нейтралізація зазначених та деяких Інших ускладнень, що можуть супроводжувати процес власне судового розгляду спорів. Внаслідок розробки спеціальних заходів щодо подолання таких ускладнень, переваги, які отримує процес арбітражного розгляду справ, за вели­ким рахунком, стають дзеркальним відбитком того, про що тільки-но Йшлося. Які ж переваги маг арбітражний розгляд спорів?

1. До участі в арбітражному розгляді залучаються за уго­дою сторін або в інший спеціально передбачений засіб лише від­повідні фахівці, щодо кваліфікації яких у питаннях, пов'язаних з предметом спору, ніяких сумнівів не виникає. Як правило, це ви­знані спеціалісти у тій чи іншій галузі міжнародного приватного права або навіть експерти відповідних міжнародних організацій.

У якості прикладу можна послатись на рекомендаційні списки арбітрів Міжнародного комерційного арбітражного суду та Мор­ської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, серед яких 4 академіки та 2 члсни-кореспонденти академій наук, 19 докторів юридичних наук, професорів, 15 кандидатів юридич­них наук, доцентів, 3 заслужених діячі науки і техніки, 12 заслу­жених юристів України, які, до того ж, представляють не тільки Україну, а й Австрію, Болгарію, Великобританію, Македонію, Ні­меччину, Норвегію, Польщу, Росію, Словакію, США, Фінляндію. Францію. Хорватію, Чехію. Швецію і Югославію¹.

2. Безумовно, маючи можливість обрання арбітрів з подібних пе­реконливих списків, сторони арбітражного процесу впливають на сул, виключаючи можливість участі у справі недостатньо квалі­фікованих арбітрів, чим, певною мірою, сприяють винесенню за спором справедливого рішення. Однак цим, так би мовити безпосе­реднім впливом на арбітрів, справа не закінчується. Зацікавленість сторін у справедливому вирішенні спору знаходить своєрідне відображення у ставленні самих арбітрів до справи: певні моральні, а головним чином - матеріальні результати, що виникають внаслі­док визнання тієї чи іншої особи арбітром, «примушують» його дія­ти у процесі розгляду спору об'єктивно, неуперєджено і у найбільш справедливий спосіб, оскільки у випадку винесення несправедливо­го рішення ця особа може втратити зазначений статус (її просто пе­рестануть запрошувати до розгляду спорів).

" Див.: Международный коммерческий арбитраж к Украине: чаконодатель-ctiio и практика •' Под общ. ред. И. Г. Побирченко.- К.: 1н Юре. 2000.- С. 5.

525

3. У випадках арбітражного розгляду сторони мають майже необмежену можливість визначати процедуру здійснення арбіт­ражного провадження, зокрема надавати рекомендації арбітрам щодо визнаваних ними фактів як доказів по справі. Слід зауважи­ти, що арбітри завжди вкрай уважно ставляться до узгодженої волі сторін, оскільки саме завдяки їй вони тільки і стають арбітрами у справах. До того ж, арбітражне провадження завжди здійснюється не на очах публіки, мовою, щодо якої досягнуто домовленість сто­рін, а винесене арбітрами рішення може бути опубліковане ви­ключно за попередньою взаємною згодою сторін.

4. Арбітражний розгляд спорів е менш заформалізованим, внаслідок цього - більш швидким, а завдяки зазначеному га від­сутності у цьому розгляді другої чи якоїсь іншої інстанції, він стає відносно і дешевшим та майже завжди остаточним засобом вирі­шення комерційних спорів. Тобто, як зазначається у цьому зв'язку, сторони віддають перевагу завершеності, а не педантичній юри­дичній чіткості процесу¹.

5. Нарешті, система міжнародних конвенцій забезпечує май­же повну можливість примусового виконання рішень міжна­родного комерційного арбітражу. Зокрема, О. В. Брунцева вва­жає, що за Нью-Иоркською конвенцією, забезпечується виконува-ність арбітражного рішення практично у всьому світі".

Отже, зростаюча популярність арбітражного розгляду комер­ційних спорів, про яку раніше зазначалось, пояснюється не лише певною недовірою до національних судових засобів вирішення таких спорів, а й власними перевагами арбітражу, які, на мою дум­ку, є вкрай суттєвими.

26.4. Види міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародні комерційні арбітражі прийнято класифікувати на види за порядком створення (виникнення) та залежно від характе­ру спорів, для вирішення яких арбітражі створюються.

І. Залежно від порядку утворення міжнародні комерційні ар­бітражі поділяються на постійно діючі та арбітражі ad hoc (лат.-на випадок, для кожного окремого випадку).

Постійно діючі міжнародні комерційні арбітражі зазвичай ство-

_ч Див.: Ерпылква Н. Д. Цит. праця,- С. 296. " Див,: Брунцева Е. В. Цит. праця.-С. 190.

526

рюються відповідними міжнародними комерційними організація­ми. Наприклад, Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при МТП в Парижі функціонує з 1923 р. За період свого існування Суд розглянув більше 8 тис. справ, нагромадивши унікальний досвід та отримавши високу світову репутацію¹. На національних рівнях постійно діючі арбітражні установи створюються національними торговими асоціаціями (наприклад - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України). Об'єднує всі такі арбітражі те, що вони діють не просто на постій­них засадах, а відповідно до встановленого у кожному окремому випадку регламенту, який являє собою своєрідний, «арбітражно-процесуальний кодекс» того чи іншого арбітражного суду.

Міжнародні комерційні арбітражні суди ad hoc створюються сторонами спеціально для вирішення певного спору. Тобто, такі суди створюються кожен раз як наслідок виникнення спору і втра­чають свої повноваження (припиняють свою діяльність) разом з винесенням рішення, яким закінчується розгляд цього спору.

Арбітражі ad hoc, певною мірою умовно, можна поділити на два різновиди. «Чистий» випадок арбітражу ad hoc має місце тоді, коли разом з його створенням сторони визначили процедуру, за якою цей суд буде здійснювати арбітражне провадження та вино­сити рішення у справі. Проте, сторони не завжди здатні, мають змогу або бажають створювати правила процедури для таких арбіт-ражів. У зв'язку з цим певні комерційні організації, а частіше -постійно діючі міжнародні комерційні арбітражі передбачають можливість на умовах, визначених у їхніх регламентах, здійснюва­ти діяльність щодо процесуального забезпечення розгляду справ арбітражами ad hoc. Тобто, у таких випадках має місце певна взає­модія цих двох видів арбітражу. У доктрині МПрП підкреслюється, що практика сприяння діяльності арбітражів ad hoc з боку постійно діючих арбітражів отримала досить широке розповсюдження. Сут­ність цієї практики полягає в тому, що у випадку наміру господа­рюючих суб'єктів передати свої суперечки на розгляд арбітражу ad hoc, відповідні арбітражні центри часто надають допомогу у при­значенні арбітрів, прийнятті рішення з питань відводу арбітрів чи припинення їх повноважень з інших підстав, в організації слухання справи, зокрема шляхом надання для цього приміщень, послуг,

Див.: АшераД. Международный арбитражный суд МТП // Хозяйство и пра­но.- 1996,-№ 10.-С. 162.

527

перекладачів, друкарок тощо¹, Найвідомішим прикладом цього є діяльність Міжнародного комерційного суду у Стокгольмі.

Такий різновид арбітражних судів ad hoc прийнято позначати як випадок «адміністрованого арбітражного суду». Цей різновид за­ймає певне проміжне положення між власне арбітражом ad hoc, до якого він належить за характером утворення, та постійно діючим арбітражним судом, процедурні правила якого він використовує у процесі розгляду справ. У зв'язку з цим у доктрині не існує єдності поглядів щодо таких судів. Одні автори не вважають цей різновид самостійним, відносячи їх до арбітражів ad hoc як таких, інші виок­ремлюють його у третій, особливий вид арбітражних судів поряд з двома зазначеними вище, хоча така точка зору не виглядає досить переконливою. Справа в тому, що без відповідної угоди сторін арбіт­раж ad hoc не виникне ніколи, а от здійснювати арбітражне прова­дження без сторонньої допомоги він зз певних умов може,

2. За характером комерційних спорів постійно діючі арбітражні суди розподіляються на арбітражі загальної юрисдикції та спеціалі­зовані арбітражні суди. До судів загальної юрисдикції відносяться названі раніше Міжнародний комерційний арбітражний суд при МТП або Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Спеціалізованими міжнародними арбії-ражами є такі, що розглядають лише окремі види спорів- морські арбітражі (арбітраж Ллойда, Морська арбітражна палата у Парижі) та арбітражі, які розглядають спори щодо торгівлі конкретними ви­дами товарів (арбітраж Лондонської асоціації по торгівлі зернови­ми, арбітражний суд при Федерації по торгівлі бавовною у Гдині, арбітраж при Нідерландській асоціації по торгівлі кавою тощо).