Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МПМ Чубарев.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
4.13 Mб
Скачать

Глава 17 Міжнародні розрахунки

Природним наслідком комерційної діяльності, що здійснена в одній із зазначених раніше або іншій з можливих форм, € той, за яким у однієї зі сторін правовідносин (боржника) виникає зо­бов'язання виконати необхідні платежі іншій стороні (кредиторові) чи уповноваженій ним особі за поставлений товар, надані послуги, виконані роботи і т. ін. Зрозуміло, що ці зобов'язання можуть бути виконані готівкою шляхом безпосередньої передачі зазначеним особам відповідних сум грошей, проте подібне здійснення розрахун­кових операцій не є з точки зору МПрП ані типовим, ані цікавим.

Головною особливістю розрахунків саме у МПрП є те, що екс­портери та імпортери або інші відповідні суб'єкти транснаціона­льних комерційних відносин вступають у розрахункові стосунки на безготівкових засадах, використовуючи для цього банки або інші фінансові установи, що вимагає здійснення спеціальних, пев­ною мірою відокремлених від зовнішньоекономічних контрактів, відносин, сутність яких зводиться до належного оформлення, пе­ресилання, оброблення товаророзпорядчих документів та здійс­нення платежів. Зміст прав та зобов'язань, що в таких випадках виникають між сторонами розрахункових відносин, та розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розра­хунків, що використовується.

Взагалі під формою розрахунку у міжнародній комерційній практиці, розуміється умова платежу, що регулюється нормами МПрП та має певні особливості стосовно порядку зарахування коштів на рахунок кредитора, видів використовуємих платіжних документів, а також процедури документообороту. Вибір сторона­ми міжнародного комерційного контракту тієї чи іншої форми розрахунків впливає як на процес реалізації товару, так і на оборот­ність грошових коштів, а тому, кінець кінцем, обумовлює ефектив­ність самої комерційної угоди'.

Проте, хоча конкретна форма розрахунків, за якою буде здійснено платіж, обирається сторонами, все ж їм притаманні і певні спільні риси. Так, основною для міжнародних розрахунків є договір дору-

Див.: Ерпьиева Н. Ю. Цит. праця.- С. 106-107.

345

Див., наприклад: Международное частное право; Учебник для вузов. С. З

06.

чсння у різновиді вчинення однією особою (зазвичай банком) від імені та за рахунок іншої (принципала) певних юридичних дій, тоб­то - агентський договір. Агент, в свою чергу, для виконання такого доручення може користуватися послугами інших банків (фінансових установ). При цьому, за угодою, банк може надавати принципалові певні додаткові послуги, такі, як кредитування, надання гарантій пла­тежу і т. ін. Нарешті, залучення до посередництва банків має своїм наслідком те, що останні у процесі виконання доручення нерідко за­стосовують свої власні правила, що вважапься припустимим.

Наступна спільна риса міжнародних розрахунків полягає в то­му, що звичайний для будь-яких розрахунків ризик неналежного виконання зобов'язань, зокрема - ризик неплатежу покупця, у ви­падку транснаціональних відносин, значно зростає. Тому, для мі­німізації таких ризиків або їх усунення в процесі міжнародних розрахунків практикою вироблено цілий ряд правил стосовно кон­кретних процедур виконання міжнародних платежів та створення гарантій їх отримання заінтересованими контрагентами.

Можна зазначити і на те, що у міжнародному торговому оборо­ті дуже нечастими є випадки, коли певна дія однієї сторони, на­приклад, поставка товару, надання послуги тощо, і отримання пла­тежу за її здійснення, збігаються у часі. Частіше має місце або здійснення платежу після отримання товару (послуги) чи здачі його перевізникові (свосрідне «кредитування» покупця), або попе­редня оплата майбутніх дій, коли «кредитується» постачальник.

Нарешті, слід зауважити й на те, що зобов'язання, які виника­ють при здійсненні міжнародних платежів, рідко регулюються міжнародними угодами. Внаслідок цього зазначені платежі регу­люються або правом, обраним сторонами, або відповідним націо­нальним правом. Проте, міжнародний обіг коштів створив, все ж, деякі загальні правила, що стали звичаєвими нормами, які зна­йшли своє закріплення у документах Міжнародної торгової пала­ти, а тому застосовуються, як правило, у багатьох країнах.