25.4. Визнання та виконання іноземного судового рішення за законодавством України

1. Питанням про визнання та виконання рішень іноземних судів у новому тексті ЦПК України присвячено розділ VIII. Основні по­ложення цього розділу зводяться до наступного.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними

509

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення якої мас виконуватися в Україні. Причому, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня на­брання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення пе­ріодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з пога­шенням заборгованості за останні три роки.

Згідно з ЦПК України клопотання про надання дозволу на приму­сове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосе­редньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними до­говорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо ж такими договорами передбачено подання клопо­тання через органи державної влади України, суд приймає до розгля­ду ююпотання, що надійшло через орган державної влади України.

2. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

• ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

• Ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця про­живання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнахо­дження його майна в Україні;

• мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені між­народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України, а у разі, коли ними не визначено перелік документів. Ідо мають додаватися до клопотання, або за відсутнос­ті такого договору, до клопотання додаються такі документи:

• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземно­го суду, про примусове виконання якої о подається клопотання;

• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду на­брало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

• документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої поста­новлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була (і належним чином) повідомлена про час і місце роз­гляду справи;

510

» документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішен­ня іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконува­лося раніше);

• документ, що посвідчує повноваження представника стягу­вача (якщо клопотання подається представником);

• засвідчений відповідно до законодавства переклад переліче­них документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Якщо клопотання або документи, що додаються до нього, не оформлено так, як вимагається вище, або до клопотання не додано всі перелічені документи, суд залишає його без розгляду та повер­тає клопотання разом з документами, що додано до нього, стягу-вачеві (або представникові).

3. Про надходження зазначеного клопотання суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після по­дання боржником заперечень у письмовій формі або, у разі його від­мови від подання заперечень, а так само коли у місячний сірок з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судо­вого розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

Розгляд клопотання проводиться суддею одноособово у відкри­тому судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове за­сідання стягувача або боржника чи їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою зі сто­рін не було порушено питання про перенесення його розгляду. Роз­глянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання, копія якої у триденний строк з дня постановления ухвали надсила­ється стягувачеві та боржникові. При чому, якщо в рішенні Інозем­ного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає її в національній валюті за кур­сом Національного банку України на день постановления ухвали.

4. Підстави для відмови у задоволенні клопотання передбача­ються відповідним міжнародним договором України. Якщо ж та­кий договір відсутній або у ньому відповідні підстави не зазначені, тоді у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо:

511

• рішення Іноземного суду за законодавством держави, на те­риторії якої' воно постановлено, не набрало законної сили;

• сторона, стосовно якої постановлено рішення Іноземного су­ду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було (і належним чином) повідомлено про роз­гляд справи:

• рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до за­кону органу України;

• ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є така справа і вона порушена до порушення відповідної справи в Іноземному суді;

• пропущено встановлений міжнародними договорами Украї­ни та цим Законом строк пред'явлення рішення до примусового виконання в Україні;

• предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду.;

• виконання рішення загрожувало б інтересам України;

• в інших випадках, передбачених законами України.

У доктрині МПрП висловлюється думка про те, що у випадку неприйнятності наслідку визнання іноземного судового рішення для правопорядку визначаючої держави в хід запускають «стоп-кран» шляхом застосування застереження про публічний порядок. Проте застереження про публічний порядок застосовується, особ­ливо за Брюссельською конвенцією, лише у надзвичайних випад­ках¹. Тільки основоположні правові розрізнення здатні створити підставу для звернення до ordre public. Тому на стадії визнання судового рішення до порушення публічного порядку повинні ви­суватися самі жорсткі міжнародні вимоги".

У зв'язку з цим, на мою думку, законодавча формула «виконан­ня рішення загрожувало б інтересам України» цим міжнародним вимогам не відповідає. Більш того, вона взагалі не є коректною. Суддя не тільки не знає, але й не повинен знати, що приховується за аморфним терміном «Інтереси держави». Він оперує й повинен оперувати тільки правовими категоріями й термінами і саме вони

повинні бути використаними у відповідному національному зако­нодавстві. Як на приклад подібного законодавчого підходу можна послатися на німецького законодавця, який навіть формулу про порушення «добрих нравів або цілей німецького закону» знайшов такою, що викликає необачливі асоціації, а тому змінив її на на­ступну - «результат повинен бути явно несумісним Із суттєвими принципами німецького права»¹.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання до­зволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд видає виконавчий лист, який надсилається на ви­конання в порядку, встановленому законом. Дії та заходи з приму­сового виконання такого рішення провадяться державними вико­навцями у порядку, передбаченому законом.

5. Що стосується визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, то якщо можливість визнання такого рішення передбачена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною держа­вою, рішення суду якої має виконуватися в Україні, відповідне клопотання подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 ЦПК України {див. вище) і до нього повинні додаватись такі документ й:

• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземно­го суду, про визнання якого порушується клопотання;

• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду на­брало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

• засвідчений відповідно до чинного законодавства переклад цих документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Клопотання розглядається у тому ж порядку, що встановлено для клопотань про примусове виконання іноземних судових рі­шень, тобто одноособово суддею відповідного суду з винесенням ухвали, копія якої у триденний строк направляється заінтересова­ним сторонам. Підстави для відмови у визнанні іноземного судо­вого рішення та порядок оскарження винесених ухвал однакові зі встановленими щодо клопотань про примусове виконання такого рішення.

Див_:Я/«А-А' Цш. праця. С. 418-419. Див : Там само.- С 422.

'Див.: ШакХ. Цит. праця.-С. 419.

512

513

6. Щодо розглядуваного питання існує також спеціальне регу­лювання, передбачене законом України «Про визнання та вико­нання в Україні рішень іноземних судів» від 29.11.2001 p., проте більшість його положень тепер відтворено у новому тексті ЦПК України, І вони щойно були розглянуті. Внаслідок цього у подаль­шому будуть викладені лише ті норми цього Закону, які зазначе­ного відтворення не знайшли.

Насамперед слід наголосити на тому, що в Законі подаються визначення певної кількості термінів, зокрема термінів «визнання» та «виконання» іноземного судового рішення. За Законом термін «визнання» означає поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому цим Зако­ном. Виконання рішення іноземного суду, за цим Законом, цс за­стосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законом.

Другим важливим положенням цього Закону є вказівка, за якою питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувана розглядається апеляцій­ними судами Автономної Республіки Крим, обласними та Київ­ським і Севастопольським міськими судами за місцем постійного та тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника, а в разі відсутності такого чи коли воно невідоме - за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

7, Положення про визнання і виконання рішення іноземних су­дів містилися у Законі від 23.06.2005 р. Зміст цих положень зво­диться до наступного.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кри­мінальних справах у частині, що стосується відшкодування шко­ди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких нале­жить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали за­конної сили.

Визнання та виконання визначених рішень здійснюється в по­рядку, встановленому законом України.

Як бачимо, сподівання А. С. Довгерта, за якими наш законода­вець відмовиться від правила про те, що рішення іноземних судів будуть виконуватися тільки за наявності відповідного міжнарод­ного договору, поки що залишаються невиправданими, хоча це

514

правило й «суперечить не тільки ідеї співробітництва держав, а й сучасним принципам міжнародного права»¹.

Контрольні запитання

1. Що розуміється під поняттям «визнання» і «виконання» іно­земного судового рішення та як вони між собою співвідносяться?

2. Якою с процедура визнання іноземного рішення за системою екзекватури?

3. Чим відрізняється процедура сумарного розгляду справи від системи екзекватури?

4. Яким чином регулюється визнання та виконання іноземних судових рішень за Мінською конвенцією?

5. Як здійснюється процедура прийняття до виконання інозем­них судових рішень в Україні?

Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.- С. 33.

МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ