23.2. Склад арбітражного суду

1. Хоча в преамбулі Закону відсутнє посилання на використання у процесі його підготовки Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, знайомство з Законом свідчить, що цей Регламент справив знач­ний вплив на остаточну редакцію законодавчого тексту. Особливо цс стосується тієї частини Закону, яка регламентує питання, пов'язані з формуванням складу арбітражного суду.

Згідно з Законом сторони можуть на власний розсуд визначити кількість арбітрів, що будуть брати участь у розгляді спору. Проте, якщо сторони не визначили цієї кількості, призначається три арбіт­ри. При цьому в Законі підкреслюється, що жодна особа не може бути позбавлена права виступати арбітром у справі через її грома­дянство, якщо тільки сторони не домовились про інше.

За загальним правилом, сформульованим у цьому Законі, сто­рони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначен­ня арбітра чи арбітрів. Тільки в разі відсутності зазначеної згоди в дію вступає, така процедура: при арбітражі з трьома арбітрами кож­на сторона призначає одного арбітра, і двоє призначених таким чином арбітри призначають третього арбітра. На жаль, у цьому випадку наш законодавець не до кінця сприйняв положення Арбіт­ражного регламенту. Справа в тому, що у п. 1 ст. 7 цього Регла­менту міститься чітка вказівка стосовно того, що цей третій арбітр

585

буде виступати у якості арбітра-головуючого арбітражного суду¹. За відсутністю такої вказівки у нашому законі на практиці можуть виникати ^аиві спори.

Закон не використовує термінів «орган, що здійснює призна­чення арбітрів», «компетентний орган» або який-нсбудь інший. Проте він виходить з положення, за яким у нашій державі функції такого органу буде здійснювати лише одна посадова особа, а са­ме - Президент Торгово-промислової палати України. У зв'язку з цим він містить далі такі положення:

• якщо сторона не призначить арбітра протягом тридцяти днів після отримання прохання про це від другої сторони або якщо двоє арбітрів протягом тридцяти днів з моменту їх призначення не до­мовляться про призначення третього арбітра, а також

• при арбітражі з одноособовим арбітром сторони не домов­ляться про вибір арбітра,-

тоді, на прохання будь-якої сторони в спорі, відповідні призна­чення здійснюються Президентом Торгово-промислової палати

України.

Компетенція Президента зазначеної Палати, за Законом, розпо­всюджується також на випадки, коли під час призначення арбітра чи арбігрів;

• одна із сторін спору не дотримується узгодженої раніше про­цедури;

• сторони або два арбітри не можуть досягти згоди в межах та­кої процедури;

• третя особа, виключаючи установу, не виконує яку-небудь функцію, покладену на неї згідно з зазначеною процедурою.

У всіх цих випадках будь-яка сторона може просити Президен­та Торгово-промислової палати України вжити необхідних захо­дів, якщо тільки угода про процедуру призначення арбітрів не пе­редбачає застосування інших засобів забезпечення вирішення від­повідних питань.

Законом чітко окреслені межі повноважень Президента Торго­во-промислової палати України в цій частині: при призначені арбі­тра Президент повинен зважати на будь-які вимоги, що ставляться до кваліфікації арбітра угодою сторін, і такі міркування, які мо­жуть забезпечити призначення незалежного і неупередженого ар­бітра, а в разі призначення одноособового або третього арбітра

Див.: Международное частное право. (Действующие нормативные акты).- С. 542.

586

бере також до уваги бажаність призначення арбітром особи іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони.

За Законом рішення Президента Торгово-промислової палати України з зазначених питань не підлягає оскарженню.

2. Наступна група питань, пов'язаних з формуванням складу ар­бітражного суду, стосується підстав та процедури відводу суддів.

Із зазначеного вище випливає, що повноваження арбітра (його ман­дат) виникає, згідно з Законом, з угоди сторін у спорі або з рішення Президента Торгово-промислової' палати України про призначення, у відповідних випадках, арбітром у справі. Що стосується втрати чин­ності мандата арбітра, то Законом передбачені такі правила.

У разі, коли арбітр юридичне або фактично виявляється не­спроможним виконувати свої функції або невиправдано довго не виконує їх з Інших причин, його мандат втрачає чинність, якщо:

• арбітр бере самовідвід;

• сторони домовляються про припинення мандата;

• за рішенням, у випадку будь-яких розбіжностей між сторо­нами та/або арбітрами. Президента Торгово-промислової палати України (яке, знов-таки, не підлягає ніякому оскарженню).

Фактична неспроможність арбітра виконувати свої функції може бути наслідком різноманітних причин, таких, як: тривале відрядження, хвороба, відсутність необхідної у такому випадку кваліфікації тощо. Всі подібні причини, головним чином, оціню­ються самим арбітром і слугують підставою для його самовідводу. Наскільки можна зрозуміти законодавця, самовідвід арбітра є без­умовною підставою втрати чинності мандату арбітра, бо, і це при­родно, неможливо примусити будь-яку особу виконувати функції арбітражного судді проти її волі. Причому, арбітр, за загальним правилом, не зобов'язаний пояснювати мотиви свого рішення.

Усі інші підстави втрати мандатом судді чинності можна відне­сти до випадків юридичної неспроможності виконувати функцію арбітра у справі. Найбільш поширеною підставою для цього є за-янлення відводу. Закон розрізняє два види відводу: відвід судді (ст. 12) та відвід арбітражного суду (ст. 16).

Скоріш за все Закон виходить з презумпції, за якою арбітром у справі може бути призначеною лише повнолітня І повністю дієздат­на фізична особа, оскільки спеціально відповідні вимоги до суддів У ньому не висунуті. Якщо вважати зазначені вимоги хоча і неяв­ними, проте все ж існуючими, тоді, окрім них. арбітру, за Законом, може бути заявлено відвід ще з таких трьох причин:

587

• якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані сум­ніви щодо неупередженості арбітра;

• у випадках обґрунтованих сумнівів щодо незалежності арбітра;

• якщо арбітр не маг кваліфікації, обумовленої угодою сторін.

У Законі немає роз'яснення понять «неупередженість», «неза­лежність» або «некааліфікованість» арбітра, тому можна припус­тити, що їх слід тлумачити так, як це робиться у міжнародному арбітражному процесі (див. гл. 27.1.6). З метою належного забез­печення права сторін на відвід Законом передбачається, що у разі звернення до будь-якої особи у зв'язку з її можливим призначен­ням як арбітра, пя особа повинна повідомити про будь-які обста­вини, які можуть викликати обгрунтовані сумніви щодо її неупе­редженості або незалежності. Більше того, з моменту призначен­ня і протягом всього арбітражного розгляду арбітр повинен без уволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини раніше.

Загальні правила Закону щодо підстав для відводу суддів роз­раховані на випадки відводу арбітра, призначеного іншою сторо­ною, або третього арбітра, оскільки у ньому чітко зазначене наступ­не обмеження: сторона може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні якого вона брала участь, лише з причин, що опали їй відомі після його призначення.

3. У Законі міститься загальне правило, за яким сторони можуть на свій розсуд домовитися про процедуру відводу арбітра. За від­сутності зазначеної домовленості встановлено таку процедуру за­явления відводу.

Сторона, що має намір заявити відвід арбітру, протягом п'ят­надцяти днів після того, як їй стало відомо про сформування скла­ду суду або про будь-які з підстав для відводу, повинна в письмо­вій формі повідомити арбітражний суд про мотиви відводу. Якщо арбітр, якому заявлено відвід, сам не відмовляється від посади або інша сторона не погоджується з відводом, питання про відвід ви­рішується самим арбітражним судом. На жаль, в Законі не зазна­чено, розглядає цей суд заявлений відвід у відсутності арбітра, 1 якому відвід заявлено, чи повним складом арбітрів.

Коли суд задовольнив заявлений відвід, процедура призначення складу суду починається спочатку. Якщо ж заяву про відвід не за-1 доволено, зацікавлена сторона може протягом тридцяти днів після отримання повідомлення про відповідне рішення просити Прези- ; дента Торгово-промислової палати України прийняти рішення проЯ

588

відвід, яке не підлягає оскарженню. 1 в цьому випадку Законом пе­редбачено, що поки це прохання чекає на своє вирішення, арбітраж­ний суд, включаючи арбітра, якому заявлено відвід, може продов­жувати арбітражний розгляд та винести арбітражне рішення.

4. Відвід складу арбітражного суду як такого суттєво відрізня­ється від всіх попередніх випадків. Згідно зі ст. 16 Закону такий відвід можливо заявити лише на підставі відсутності у арбіт­ражного суду компетенції на розгляд справи. В Законі цс позна­чено як відвід арбітражного суду «за некомпетентністю». Я особи­сто не вважаю подібне позначення вдалим. Справа в тому, що термін «некомпетентність» в українській мові може позначати як відсутність компетенції, так і відсутність належної кваліфікації. Проте аналіз відповідної частини тексту Закону свідчить, на мою думку, про те, що заявити відвід всьому складу суду за недостат­ньою кваліфікацією сторони права не мають, бо вони у той чи ін­ший спосіб брали участь у його формуванні.

З цього випливає, що терміном «некомпетентність», за Законом, охоплюється дві самостійні підстави для заявления відводу всього складу арбітражного суду:

• відсутність або недійсність арбітражної угоди щодо предмета спору (відсутність компетенції);

• вихід суду в процесі розгляду справи за межі наданої компе­тенції (перевищення повноважень).

За буквальним текстом Закону, заява про відсутність у третей­ського суду повноважень на розгляд справи повинна бути зробле­на не пізніше подання заперечень проти позову. При цьому, арбіт­ражний суд сам розглядає таку заяву, бо він, згідно з Законом, може прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбіт­ражної угоди. Законом роз'яснено далі, що з цією метою арбітраж­не застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору (тобто, розглядатись як автономна угода). Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.

Щодо другої з зазначених підстав відводу складу арбітражного суду в цілому Законом передбачається, що заява про те, що тре­тейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути фоблена, як тільки питання, яке на думку сторони виходить за ці Межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду.

589

Певною особливістю цього різновиду відводу є й те, що Зако­ном не передбачається можливість звернення зі скаргою до Прези­дента Торгово-промислової палати України стосовно рішення, прийнятого судом за заявленим у такому випадку відводом.