Глава 15 Комерційне посередництво

Представництво у сфері комерційних відносин є засобом, за до­помогою якого підприємець має можливість займатися безпосе­редньо бізнесом, переклавши організаційну та іншу роботу, пов'яза­ну з цим бізнесом, на інших осіб - своїх представників. З іншого бо­ку, інтерес до комерційного представництва актуалізується самою специфікою МПрП. Так, в експортній торгівлі як продавець, так і по­купець майже ніколи не мають можливості діяти особисто, внаслідок чого вимушені звертатись до поедут відповідного закордонного по­середника. У зв'язку з цим у доктрині МПрП поширеною є думка, за якою міжнародна торгівля взагалі може здійснюватися тільки завдя­ки наявності посередників між договірними сторонами'.

Проте особливість представництва саме у комерційній сфері досить швидко переконала в тому, що такий відомий національ­ним правовим системам інститут, як договір доручення, не задово­льняє всіх вимог ділового обороту, тому звичайне представництво поступово перетворилось у представництво на комерційних заса­дах, тобто - в комерційне представництво.

15.1. Агентська угода

1. Представник у міжнародній торгівлі зазвичай іменується агентом, а його відносини з експортером або імпортером регулю­ються так званою агентською угодою, головною особливістю якої є те, що вона укладається конфіденційно.

На думку Г. В. Цірата, під агентською угодою слід розуміти до­говір між незалежним комерційним посередником (агентом) та власником товарів (принципалом), згідно з яким агент за певну винагороду користується тривалим повноваженням вести перего­вори та укладати договори купівлі-продажу товарів від свого імені або від імені принципала та в інтересах принципала. Згадане три­вале повноваження може мати виключні просторові, часові та суб'єктивні характеристики².

307

' Див.: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.-С. 103. "Лив. Там само.-С. 189.

Корисно мати на увазі, по-перше, що. на відміну віл звичайного договору доручення, агентська угода завжди укладається на плат­них засадах, коли агент за свою діяльність отримує винагороду. У випадках, пов'язаних з експортною торгівлею, ця винагорода, як правило, визначається у вигляді комісійних від ціни проданого особисто аіентом або за його участю товару. По-друге, агентські угоди висувають певні додаткові вимоги щодо осіб, які можуть обиратися як агенти. Справа в тому, що агент, за певних умов, отримує суттєві права на розпорядження товарами довірителя (принципала), наприклад, надавати клієнтам кредит, отримувати від них гроші за проданий товар, причому - в розмірі, не більшо­му, ніж обумовлена продажна ціна товару, тощо. Внаслідок цього великого значення набувають особиста репутація, фінансове ста­новище та деякі інші дані про агента, щодо яких принципал му­сить мати якнайчіткіше уявлення.

2. З правової точки зору агент, як будь-який повірений,- це особа, що уповноважена іншою особою (у нашому випадку -принципалом) представляти його або діяти від його імені у відно­синах з третіми особами. В міжнародній торгівлі експортер надає агентові повноваження в одній з таких форм:

* агент може бути уповноваженим представляти принципалу третіх осіб зі своєї території, проте рішення щодо можливого укладення договору приймається не агентом, а самим принципа­лом;

• агент має повноваження сам укладати зазначені договори від імені принципала (так званий незалежний агент).

Практично відносини принципала з його агентом можуть вини­кати як з письмової або усної угоди, так і з поведінки сторін (шля­хом вчинення відповідних конклюдентних дій). Проте, у будь-якому випадку, щоб дії агента зобов'язували принципала, вони повинні бути здійсненими лише в межах наданих йому принци­палом повноважень. Причому, повноваження агента можуть бути визначені прямо, але можуть бути й такими, що тільки розуміються.

Прямо визначені повноваження можуть бути наданими принципалом агентові в будь-якій формі. Повноваження, що ро­зуміються, являють собою такі повноваження, які, хоча і не ви­значені прямо, проте є необхідними для виконання агентом дору­чення принципала. Так, якщо, наприклад, агент здійснює продаж товарів, виготовлених на підприємстві принципала, то він інколи має право зберігати відповідні товари протягом певного часу на;

308

своєму складі, оо Інакше, як тільки з'явиться пропозиція покупця, він буде не в змозі її задовольнити і, тим самим, виконати дору­чення принципала.

Окрім прямо визначених та Іаких, що розуміються самі по собі, потреби ділового обороту призвели до виникнення у агента ще й так званих повноважень за необхідністю, які з'являються у аген­та тоді, коли він володіє товарами принципала, але має. щодо них обмежені повноваження. У найбільш поширеному вигляді цс си­туації, коли:

а) виникає така надзвичайна комерційна ситуація, коли пере­вищення наданих агентові повноважень необхідне для належного захисту інтересів принципала,

б) для агента не існує практичної можливості у розумний строк отримати від принципала необхідні вказівки.

3. З конфіденційного характеру агентської угоди випливає, що агент зовсім не зобов'язаний розкривати сутність чи особливості здійснюваного представниціва перед третіми особами. У стосун­ках з останніми можливими є варіанти поведінки агента, а саме:

• агент укладає угоди з третіми особами від свого власною імені, що позначається як дія за нерозкритого (imdiscloitsed) принципала;

• він сповіщає третіх осіб про факт існування принципала, проте не називає прізвища останнього (дія за неназваного - un­named- принципала);

• агент і повідомляє про наявність принципала, і називає його (тобто, діє безпосередньо за названого - named - принципала)¹.

Перший з наведених випадків можливої поведінки агента має особливе значення. Справа в тому, що у нерозкритого принципала є лраво за будь-яких причин розкрити себе, а це дозволяє йому звернутися з позовом безпосередньо до покупця, наприклад тоді, коли агент не в змозі або не повинен відшкодувати принципалові збитки, спричинені діями покупця. З Іншого боку, аналогічне пра­во виникає і у покупця, якщо він, у той чи інший спосіб, дізнається про наявність принципала та ідентифікує його особу.

За агентською угодою певні права можуть надаватися для здійс­нення їх агентом особисто або навіть виключно, коли сфера засто­сування цих прав не обмежується. Проте, його правомочність на Здійснення обумовлених договором дій може бути обмежена, як

Див: Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми.- С. 174.

309

вже зазначалось, певною територією (територіальне представни­цтво). Цей розподіл має своїм наслідком те, що у випадках терито­ріального представництва, не обумовленого особистим здійснен­ням наданих за угодою повноважень, агент, зазвичай, отримує винагороду у вигляді комісійних відрахувань з усіх продажів, здійснених на відповідній території. Тобто, ці продажі можуть бу­ти результатом організованих агентом дій третіх осіб, вдалих рек­ламних акцій тощо.

І нарешті: агентський договір за сучасних умов є досить поши­реним явищем не тільки у сфері міжнародної торгівлі, а й у цілому ряді інших, зокрема у мореплавстві, науково-творчій діяльності (імпресаріо, антрепренери), шоу-бізнесІ, туристичній діяльності тощо. Справа в тому, що ті переваги, які отримує кінцевий спожи­вач (більша різноманітність товарів, можливість надання більшої кількості послуг щодо обслуговування товарів - гарантійне та ре­монтне обслуговування, - можливість зниження споживчої ціни тощо) стимулюють законодавців різних країн встановлювати певні правила, які надають сторонам збутових договорів, до яких нале­жать і агентські договори, можливість взаємно обмежувати свої права, а також обмежувати застосування антимонопольного зако­нодавства до цих договорів¹.