29,3. Здійснення арбітражного розгляду справи

1. Положення Закону щодо здійснення арбітражного прова­дження у справі можна, певною мірою умовно, розподілити на за­гальні та спеціальні. Загальних вимог законом передбачено три.

По-перше, у Законі підкреслена відома міжнародному арбітраж­ному процесу вимога стосовно необхідності рівного ставлення до сторін спору і надання кожній стороні всіх можливостей для ви­кладу своєї позиції у справі. По-друге, в ньому наголошено (і особисто я розцінюю це як суттєве досягнення законодавчої тех­ніки), що повноваження, надані третейському суду, включають повноваження на визначення:

• допустимості;

• належності;

• істотності та

• значущості

будь-якого доказу. І, по-третє, за умови дотримання положень цьо­го Закону, сторони можуть на свій розсуд домовитись про проце­дуру розгляду справи третейським судом, яка буде для арбітраж­ного суду обов'язковою.

2. Усі інші положення Закону щодо організації та здійснення арбітражного провадження вступають у дію лише тоді, коли від­повідна домовленість сторін відсутня, що саме і надає мені підста­ви позначати їх як спеціальні. Вони стосуються процедур вирі­шення арбітражним судом таких питань.

а) Арбітражний суд може (ще раз наголошую - за відсутності відповідної угоди сторін та з дотриманням положень цього Зако­ну) вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає на­лежним. Зокрема, він приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для представлення доказів або усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на підставі документів та інших мате­ріалів.

З цього правила Законом встановлено єдине виключення такого імісіу: якшо тільки сторони не домовились безпосередньо про те, щоб не проводити усного слухання у справі, суд повинен провести

590

таке слухання на відповідній стадії розгляду (не в цілому,- В. Ч.), якщо про це просить будь-яка із сторін.

б) Ним же визначається місце арбітражу з урахуванням обста­вин справи, включаючи фактор зручності для сторін. Проте, суд може зібратись у будь-якому місці, яке він вважас належним для проведення консультацій між його членами, заслуховування свід­ків, експертів чи сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.

в) Арбітражний розгляд починається у день, коли прохання про передачу відповідного спору до арбітражу одержане відповідачем.

г) Арбітражний суд визначає мову або мови, які повинні вико­ристовуватись під час розгляду. У зв'язку з цим він може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви і документальні докази супроводжувались перекладом на мову або мови, які визначені третейським судом.

д) У випадках необхідності арбітражний суд може провести у справі експертизу.

е) У тих випадках, коли без зазначення поважної причини пози­вач не подає свою позовну заяву, а відповідач своїх заперечень, або будь-яка сторона не з'являється на слухання або не подає до­кументальні докази, суд може продовжити розгляд та прийняти рішення на підставі доказів, які є у справі.

є) Третейський суд застосовує право, визначене сторонами, а за відсутності домовленості сторін - визначене ним згідно з колізій­ними нормами, які він вважас застосовними. Причому, якщо у за­стосовному праві не висловлено іншого наміру, будь-яке поло­ження права або системи права будь-якої держави повинно тлума­читись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.